Профорієнтаційна бесіда

Тема: «Як вірно обрати професію»

Характер бесіди: групова

Мета: формування та закріплення знань щодо професійного самовизначення

Обладнання: ручка,папір,текст бесіди

Хід бесіди

План:

1. Вступ

2. Основні мотиваційні рушії при виборі професії(лідери професій, умови, перспектива, престижний заробіток)

3. Помилки при професійному самовизначенні.(Невміння/небажання розібратися у своїх особистих якостях (нахилах, здібностях, мотивах). Захоплення тільки зовнішньою чи якою-небудь окремою стороною професії Стереотипи про престижність професії Відсутність знань про вимоги, які висуває професія до особистостіВибір професії під впливом друзів (за компанію).)

4. Класифікація професій за Климовим Є.О.("ЛЮДИНА – ПРИРОДА", "ЛЮДИНА – ТЕХНІКА", "ЛЮДИНА – ЛЮДИНА", "ЛЮДИНА – ЗНАКОВА СИСТЕМА", "ЛЮДИНА – ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ")

5. Алгоритм вибору професії (I. ”Хочу” II. ”Можу” III. “Треба”)

6. Профорієнтаційні ігри та вправи на закріплення поданого матеріалу(«НАЙ-НАЙ...»- най грошовитіша професія, най престижніша і т.д. а діти повинні найбільше назвати;)

7. Висновок

14. Запропонуйте 2-3 профконсультаційні ігри для підлітків. Вкажіть можливості їх використання.

«ХТО Є ХТО?»

Мета: дати можливість учасникам співставити свій образ із різними професіями на основі знань учнів один про одного.

Інструкція: «Зараз я буду називати професії, кожен протягом декількох секунд пови­нен подивитися на своїх товаришів і визначити, кому дана професія підійде найбільше. Далі я плесну в долоні і всі за командою одночасно повинні показати рукою на вибраного учня (того, який найбільше підходить для даної професії)».

Перед початком гри ведучий може запитати учасників, які професії для них найбільш ціка­ві і записати їх на дошці (10 — 15 назв), називаючи в подальшому професії з цього переліку. Це виключить випадки, коли названа професія буде нікому не цікава, або навіть неприємна.

Показавши рукою на свого товариша, всі повинні на деякий час завмерти, а ведучий сам по черзі підраховує, скільки рук показує на кожного учня, тобто чий образ, на думку біль­шості учасників, в найбільшій мірі відповідає даній професії.

«НАЙ-НАЙ...»

Мета: підвищити рівень орієнтації учнів у світі професій і кращому усвідомленню осо­бливостей професій, пов'язаних із престижем.

Інструкція: «Зараз вам буде запропоновано деякі незвичні характеристики професій, а валі необхідно буде по черзі назвати ті професії, які, на вашу думку, найбільше підходять даній характеристиці. Наприклад, характеристика: найгрошовитіша професія. Які професії є найбільш грошовитими?»

Важливим елементом даної ігрової вправи є обговорення. Ведучий повинен бути уваж­ним до думок різних учасників, оскільки оцінки можуть (і повинні) бути суб'єктивними. Разом з тим, виділення деяких «най - най» професій повинно грунтуватись на об'єктивних знаннях про них. Наприклад, якщо називається найгрошовитішою професія депутата, то молена уточнити в школяра, чи знає він, скільки заробляють депутати (в порівнянні з іншими високооплачуваними професіями).

Ведучий повинен заздалегідь підготувати найбільш незвичайні характеристики, напри­клад: «найзеленіша професія», «найсолодша професія», «найволохатіша професія», «найсмішніша професія», «найнепристойніша професія», «найдитячіша професія», «найсміливіша професія», «найгірша професія», «найнервовіша професія», «найчесніша професія», «найхо-лодніша професія», «найсмачніша професія».

«ЛЮДИНА - ПРОФЕСІЯ»

Мета: на асоціативному, образному рівні навчитися співвідносити людину (в тому чи­слі і себе) з професіями і, таким чином, підвищити готовність школярів розрізняти профе­сійні стереотипи.

Інструкція: вибирається учасник, якому доведеться відгадати іншого загаданого гра­вця. Він виходить у коридор, а інші швидко і пошепки вибирають будь-кого із присутніх

(вибрати можуть навіть того, хто зголосився відгадувати). Далі той, хто відгадує, по­вертається в кімнату і всім присутнім задає одне і те ж саме запитання: «З якою про­фесією асоціюється учасник, якого загадали?». Кожен повинен швидко відповісти, яку-про­фесію найбільше нагадує зовнішність загаданого учасника. При цьому різні учасники можуть називати одну і ту ж саму професію. Після того, як всі дали свої варіанти асоціацій, той, хто відгадує, називає тих, хто, на його думку, в найбільшій мірі відповідає названим професіям. На це йому дається три спроби.

У процесі обговорення можна запитати тих, кого відгадували: «Наскільки відповідає ва­ше уявлення про себе тим професіям, з якими вас асоціюють?», і тих, хто відгадував: «Чиї відповіді допомагали, а чиї заважали відгадувати?».

15. Складіть план співбесіди для професійного відбору до роботи в організації.

II. Конкретна підготовка:

1. Вивчення попередніх даних щодо конкретного кандидата (біографічна анкета, резюме тощо);

2. Скласти заздалегідь підготовлений план розмови на основі даних практичної кадрової діяльності (анкет, автобіографій, посадових інструкцій), а також достатніх знань про фахові вимоги конкретного робочого місця і наявних даних про кандидата (ознайомлення з анкетою). Чітко і правильно сформулювати основні питання.;

3. Планування часу для майбутньої зустрічі, складання спеціального графіку співбесіди;

4. Продумати, в яких умовах буде проходити співбесіда (місце, час, люди, конфіденціальність, сприятлива обстановка тощо);

III. Безпосередньо співбесіда

За принципом «лійки» - від загальних питань до більш конкретних.(широкий зміст перших питань не повинен стосуватися інтересів претендента)звертається увага на відповіді та на стан людини.Питання: 1)Чи є у вас питання і які вони.? 2) Розкажіть трохи про себе?. 3) Чому ви обрали таку роботу.? 4) Чи отримували ви пропозиції від інших організацій? 5)Чому ви хочете отримати цю роботу? 6) Які ваші сильні(слабкі) сторони? 7) Як ви уявляєте своє становище через 5років. 8)Які б зміни ви запропонували отримавши цю роботу? 9)На яку платню ви розраховуєте? 10) Чи не завадить ваше особисте життя даній роботі?

IV. Підведення підсумків співбесіди та оцінка кандидатів – має бути зроблене безпосередньо після співбесіди, у противному випадку гострота сприйняття зітреться і можуть упуститись важливі деталі. Визначення відповідності кандидата конкретним критеріям, вимогам, професіограмі.

16. Складіть перелік основних вимог до робочих рухів оператора при виконанні ним управлінських дій у СЛМ.

На швидкість робочих рухів впливають:

- напрямок рухів — там, де необхідна швидка реакція, краще робити рухи у напрямку до себе;

-просторова координація рухів — у горизонтальній площині швидкість рухів більша, ніж у вертикальній, швидкими рухи бу­дуть згори донизу, а повільними — знизу догори;

- навантаження — чим менше навантаження, тим швидші рухи.

На точність рухів впливають такі чинники:

• робоче положення людини — точні рухи виконуються краще в положенні «сидячи»;

• площина, де відбуваються рухи, — найбільша точність рухів досягається в горизонтальній площині,

• зона роботи — похибка влучання рукою у задану точку ста­новить 15—20 см у середній зоні нижче грудей та 30—40 см у край­ніх зонах;

• навантаження — просторова точність рухів за невеликого навантаження (до 25 % максимального зусилля) найкраща, у разі збільшення навантажень точність робіт зменшується.

Точнісні характеристики мають велике значення в тому випадку, коли відсутня можливість здійснювати зоровий контроль у процесі рухової дії. До них відносяться напрямок, розмах, тривалість і сила руху. Найбільш точні відчуття характерні для рухів, здійснюваних на відстані 15-35 см від середньої точки тіла.

Силові характеристики рухів оператора повинні враховуватися при виборі органів управління з точки зору величин їх опорів переміщенню на приводних елементах.

Надійність рухів оператора зазвичай хар-ся вірогідністю правильністю вирішення задачі.

17. Як відомо оператор часто працює в умовах шуму. Як можна передати йому словесну інформацію забезпечивши при цьому ефективність її сприймання? Складіть перелік вимог до передачі інформації операторам, що працюють в умовах шуму.

Вимоги: 1) Доцільний підбір словесного матеріалу: оптимальний вибір словника(менше суцільних фраз, використання знайомих слів, недопущення нестандартного формулювання чи термінів);

2) Супроводження звукового сигналу зоровим.;

3) Використання окремих слів: а) довгі слова сприймаються краще ніж короткі.; б) різні букви сприймаються з різною ефективністю - найкраще- р,л,м,н,;з середн.ефективністю – ш,ч,п,; найгірше – ц,т,г,в.; в) краще сприйм.слова з наголосом на останньому складі.; г) краще розрізняються слова,які починаються з голосних (у в а г а!)

4) виділяють забороняючи і дозволяючи інформацію для оператора. У забороняючій найважливіша частина інформації ставиться на початок речення, а в дозволяючій – в кінці.

5) Повтор має містити ту структуру,що і попередня фраза.

18. Розробіть стислу професіограму судді, визначивши її основні складові.

Суддя — одна з найскладніших юридичних професій. У діяльності судці реалізується велика кількість спеціальних якостей і навичок, що органічно входять до структури особи судді й визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності.Основними аспектами професіограми судді є соціальна, реконструк­тивна, комунікативна, організаційна, засвідчу вальна.

Соціальний аспект. Суддя повинен не тільки правильно, згідно із за­коном розглядати і вирішувати кримінальну чи громадську справу, а й максимально використовувати судову практику ведення процесів з ме­тою запобігання злочинних проявів та інших порушень законності.

Реконструктивний аспект. Це поточний і завершуючий аналіз зібраної по справі інформації, результатом якого є винесення справедли­вого вироку чи рішення, що відповідає чинному законодавству. У ре­конструктивній діяльності судці реалізуються загальний і спеціальний інтелект, пам'ять, уява, аналітичне і синтетичне мислення, інтуїція. Мислення судді повинно бути об'єктивним, всебічним, конкретним і певним; інтуїція та уява беруть участь тільки в оцінюванні інформації на початкових етапах дослідження доказів.

Комунікативний аспект. Передбачає спілкування з людьми під час судового процесу, яке здійснюється в межах кримінально-процесуаль­ного регулювання; суддя є основним його організатором. При цьому ре­алізуються такі особисті якості судді, як чуйність, емоційна врівнова­женість, вміння слухати, говорити.

Організаційна діяльність. Це керування процесом судового розгля­ду головою суду в межах процесуального закону. Як свідчать дослід­ження, у цій діяльності виокремлюють два аспекти: самоорганізо-ваність судді та керування всіма особами, які діють у сфері судового процесу. При цьому реалізуються такі особисті якості судді, як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість.

Засвідчувальна діяльність. Завершує професіограму судді й спрямо­вана на подання добутої під час процесу інформації у спеціально перед­бачених законом формах (наприклад, протокол, вирок, визначення). У такій діяльності реалізуються загальна і спеціальна культура письмової мови судці, його професійні навички щодо склацання цокументів у письмовій формі.

19. Проаналізуйте професіограму слідчого, визначивши основні напрямки його діяльності.

Професіограма слідчого — це складна ієрархічна структура, в якій всі аспекти професійної діяльності, а також особисті якості, навички і вміння взаємопов'язані.

В основі професіограми слідчого лежить пошуковий аспект його діяльності, що полягає у реалізації намагання слідчого розкрити злочин і проявляється у збиранні слідчим необхідної інформації для вирішення професійних завдань. Особливе значення пошуковий аспект діяльності слідчого має на першому етапі розслідування. Сутність цього аспекту полягає у виок­ремленні з навколишнього середовища криміналістично важливої інформації (слідів злочинця, потерпшого, зброї, засобів злочину та ін.), що дає можливість достовірно відтворити події злочину.

Оглядаючи місце злочину, слідчий шукає відповіді на питання, що трапилось, які сліди залишились після скоєння злочину. Для правильно­го розв'язання таких завдань важливе значення мають особисті якості слідчого: насамперед здібності слідопита, криміналістичні знання (про сліди, способи скоєння злочинів), досвід професійний (навички знаход­ження опорних фактів та побудова контуру подій) та життєвий.

Наступним є комунікативний аспект діяльності, коли слідчий пови­нен отримати необхідну інформацію для розкриття злочину від людей шляхом спілкування з ними.

Слідчий відіграє також роль організатора розслідування. Приймаючи відповідні рішення, він намагається їх реалізувати, при цьому органі­зовує діяльність людей, які беруть участь у розслідуванні. Практична робота потребує від нього зібраності, точності та організованості.

Розглянемо реконструктивний аспект діяльності слідчого- блок обробки інформації і прийняття рішення. Сучасний слідчий повинен знати багато: кримінальне право, криміналь­ний процес, криміналістику і педагогіку, бухгалтерський облік і судову балістику. І це ще не повний перелік наукових дисциплін, на які спи­рається спеціальний інтелект слідчого під час опрацювання початкової інформації, розгляду гіпотез, версій та розробки планів розслідування.

Завершує структуру професіограми соціальний аспект, коли слідчий є організатором боротьби зі злочинністю у підлеглому районі чи на дільниці. Найважливішим у боротьбі зі злочинністю є для слідчого вияв­лення її причин і умов, а також здійснення заходів для їх ліквідації.

20. Визначте план та методичний арсенал патопсихологічного дослідження з диференціації педзанедбанності від розумової відсталості.

Патопсихологічне дослідження є комплексним, оскільки його метою є виявлення не окремих компонентів, а цілісної структури психічної діяльності психічно хворих людей. Основним методом патопсихології, на думку вітчизняних патопсихологів (Б. В. Зейгарник, С. Я. Рубінштейн, В. В. Лебединський та ін), є експеримент, а в якості додаткових використовуються спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, аналіз історії життя хворого людини (аналіз анамнестичних відомостей), зіставлення експериментальних даних з історією життя.

Патопсихологічний експеримент - це штучне створення умов, що виявляють ті або інші особливості психічної діяльності людини (оскільки мова йде про патопсихології) у її патології. Для такого експерименту характерне викликання психічних процесів у строго визначених, що враховуються дослідником умовах і можливість зміни плину цих процесів по заздалегідь наміченому плані.

Патопсихологічне дослідження містить у собі наступні компоненти:

- бесіду з хворим;

- експеримент (тестування);

- вивчення історії хвороби;

- спостереження за поводженням під час дослідження;

- аналіз отриманих результатів;

- оформлення висновку.

*** 1. Вводяться методики, які визначають наявність інтелекту (прогресивні матриці Равена,; Тест малювання), результати у педзанедбаної дитини будуть відображати якусь певну логіку,вони навіть схильні користуватися підказками, а у розум.відст. це виключено.

Педзанедбані діти – це ті, які своєчасно не отримали достатньої уваги та інформації щодо навчання.Але за природою вони розумово здібні, схильні до навчає мості.
Однак у розум.відст. дітей думки не прокладають путь до конструктивних дій – все дуже просто,примітивно. Такі діти обділені природою, мають вроджену патологію. ***

21. Поясніть висновок Л.С. Виготського про те, що враження одних і тих же зон кори головного мозку має різне значення на різних етапахпсихічного розвитку.

Функціональні системи, за допомогою яких здійснюються вищі психічні функції, не з'являються в готовому вигляді в момент народження дитини, а формуються поступово, проходячи ряд послідовних стадій.

Мозгова організація (аболокалізація) вищих психічних функцій має динамічний характер. З цього випливає, що наслідки враження одних і тих же мозкових зон в різному віці будуть різні.

Як зазначали Л. С. Виготський і А. Р. Лурія, при ураженні певної ділянки мозку на ранніх етапах онтогенезу переважно страждають вищі по відношенню до нього структури і процеси (внаслідок їх недорозвинутості); на стадії вже сформованої психічної функції – нижчі структури і процеси (внаслідок їх розпаду). А. Р. Лурія відзначав, що «...порушення відносно елементарних процесів чуттєвого аналізу і синтезу, необхідного, наприклад, для подальшого формування мови, має в ранньому дитинстві вирішальне значення, викликаючи недорозвинення всіх функціональних утворень, які надбудовуються на його основі. Навпаки, порушення цих форм безпосереднього, чуттєвого аналізу і синтезу в зрілому віці, при вже сформованих вищих функціональних системах, може викликати більш часний дефект, компенсуючись за рахунок інших диференційованих систем зв'язків»

Мозок маєвластивість пластичності. Якщо вражений один з його відділів, інші відділи через деякий час можуть компенсувати його функцію. Пластичність мозку грає роль і в навчанні новим навичкам.

22. Складіть питання для першого інтерв’ю із сім’єю. Опис випадку: хлопчик 9-ти років навчається у 4-у класі, має низьку успішність у школі, періодично агресивний з однокласниками, крав у них гроші. Склад сім’ї: мати, батько, сестра 13-ти років. Рівень матеріального благополуччя сім’ї достатньо високий.

Етап 1.Знайомство та досягнення взаєморозуміння. Задачі психолога: 1. Знайомство з клієнтом та надання йому інформації про свої можливості. 2. Структурування ситуації та визначення того, що буде темою його взаємодії з клієнтом. 3. Встановлення рапорту з іншою людиною.

ЕТАП ІІ "У ЧОМУ ПРОБЛЕМА?" (збір інформації та виділення проблеми)Задачі психолога: 1. Дізнатися з якою метою прийшов клієнт, як він бачить свою проблему. 2. З'ясувати можливості самого клієнта у вирішенні його проблеми. 3. Коли цілі клієнта чітко зрозумілі, приступити до визначення теми.

Як ви бачите проблему, яка виникла у вашійсімї?

Розкажіть кожен про себе. Почнемо з наймолодшого члена сім»ї. (питання до хлопчика) Чи подобається тобі вчитися?

Чи задоволений ти власними успіхами у навчанні?

Чи хотів би ти мати кращі оцінки?

Ти товаришуєш з однокласниками?

Тебе влаштовують стосунки з однокласниками?

У тебе виникають конфлікти з оточуючими?

Чи завжди тобі вистачає грошей?

Скільки кишень кових грошей ти хотів би мати?

Навіщо тобі потрібні гроші?

Що ти робиш, коли тобі не вистачає грошей?

Ти хотів би, щоб оточуючі поводилися з тобою чесно?

Чи засмутився б ти, якби у тебе хтось поцупив якусь річ або гроші?

Як ти вважаєш, чи в змозіти сам вирішити проблеми, що виникли?Що ти плануєш зробити для їх вирішення?

ЕТАП 3 "ЧОГО ВИ БАЖАЕТЕ ДОСЯГНУТИ?" (визначення бажаного результату) Задачі психолога: 1. З'ясувати, що відбудеться з клієнтом у випадку досягнення або недосягнення бажаного результату. 2. Визначити ідеал клієнта та з'ясувати, яким він хоче бути.

Питання до батьків та сестри: Яким би ви хотіли бачити свого сина (брата)?

Пит.до хлопчика: Яким ти бачиш себе у майбутньому?

Чи хотів би ти змінити якісь риси свого характеру та поведінку?

Як ти вважаєш, чи змінилось би твоє життя, як би ти змінив власну поведінку?

ЕТАП IV "ЩО ЩЕ МОЖНА ЗРОБИТИ?" (пошук альтернативних рішень). Задачі психолога Обговорення різноманітних варіантів вирішення проблеми клієнта.

Як ти вважаєш як ще можна вирішити проблему, що виникла?(пит.хлопчику, потім те ж питання батькам та сестрі).

Ти б хотів спробувати житии чесно?

Чи знаєш ти яким чином ще можна вимістити негативні переживання?

Ти любиш малювати? Чи хотів би ти зобразити свої негативні емоції?

Ти б хотів післяуроків займатися у спортивній секції?

ЕТАП V "ВИ БУДЕТЕ РОБИТИ ЦЕ?" (узагальнення роботи та прощання)Задачі психолога:. 1. Психолог прикладає зусилля по зміненню думок та почуттів клієнта у його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв’ю. Зробити узагальнення після інтерв’ю, враховуючи індивідуальні та культурні особливості людини.

Чи згоден ти намагатися контролювати власну агресію?

Ти зможеш при стрімкому накопиченні негативних емоцій малювати їх на аркуші паперу?Або ж для виміщення негативних переживань ходити у спортивну секцію?

Ти спробуєш прожитии найближчий тиждень чесно?

Ти спробуєш розподіляти свої кишенькові гроші так, щоб тобі вистачало на все най необхідніше?

Чи згоден ти приділяти домашнім завданням трохи більше часу та старань?

23. Визначить гіпотезу з точки зору психоаналітичної теорії та системного підходу з такої проблеми: дівчина 15-ти років, навчається у 9-у класі. В цьому році почала навчатися у цій школі. Вчителя скаржаться на прогулювання занять протягом останніх 3 місяців. Склад сім’ї: бабуся, мама і вона.

Дівчина перебуває в генітальній стадії розвитку (з 12-ти років). Початкова фаза генітальної стадії характеризується біохімічними і фізіологічними змінами в організмі. Результатом цих змін є характерне для підлітків посилення збудливості і підвищення сексуальної активності. Інакше кажучи вступ в генітальну стадію відмічено найбільш повним задоволенням сексуального інстинкту. Розвиток в нормі веде до вибору шлюбного партнера і створення сім'ї.

Варто провести психоаналітично орієнтовану терапію, з періодичністю відвідувань: 2 рази на тиждень. В ході терапії варто розуміти об'єкт дослідження як систему.

Гіпотеза: Перехід у нову школу можливо став деякою«травмою» для дівчини, тому вона і відмовляється йти в некомфортну для неї обстановку, до ще чужих однокласників і вчителів. До того ж дівчина перебуває в генітальній стадіїрозвитку, тому можна допускати переключення її уваги з навчання в школі на осіб протилежної статі, що теж може викликати численні прогули. Також можна допустити деякі проблеми, що виникають у процесі спілкування з протилежною статтю (сварки, нерозділене кохання, ревнощі).

24. Визначить стратегії психотерапевтичної роботи з клієнтом і рекомендації для нього: молодий чоловік віком 26 років страждає на ігроманію.

Як виникає залежність від азартних ігор?
Базова проблематика:
Порушення у сфері самооцінки («нарцисизм»)
Порушення у сфері міжособистісних відносин
Порушення регуляції власного стану збудження

Психотерапія спрямована на підтримку «загальної гармонії самопочуття» у широкому сенсі слова. Головна мета психотерапевтичного впливу полягає в тому, щоб допомогти клієнту внести в своє життя необхідні зміни.

Етапи психотерапевтичного процесу: 1) встановлення контакту і орієнтування клієнта на роботу;2) збір інформації про клієнта, рішення питання «У чому полягає проблема?»;3) усвідомлення бажаного результату, відповідь на питання «Чого ви хочете досягти?»;4) розробка альтернативних рішень, які можна позначити як «Що ще ми можемо зробити з цього приводу?»; 5) узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом.

Стратегія: Дізнатися що привело клієнта до психотерапевта (довідатись про мотивацію).Дізнатися як клієнт бачить власну проблему. Дізнатися особисті дані клієнта.Психотерапевт обрисовывает модель психотерапії. В процесі психотерапії відбуваються певні особисті трансформації, і обов'язок психотерапевта – обговорити цю перспективу з клієнтом. Робота над поставленими цілями (психотерапевтична робота).Клієнт освоює нові поведінкові зразки, набуває здатність діяти спонтанно, на основі адаптивних когнітивних стратегій, у відповідності зі своїми внутрішніми потребами.

Рекомендації: Ретельно контролюйте наявну у Вашій кишені суму грошей. Намагайтеся, щоб Ви чітко уявляв собі, на що призначені гроші, які лежать у Вашій кишені.Намагайтеся завжди складати заздалегідь список справ або необхідних занять на наступний день. При цьому розподіляйте час і справи протягом дня так, щоб не залишалося значних проміжків, коли Ви не будете знати, чим зайнятися.Подолайте недовіру Ваших близьких, намагайтеся знайти у них розуміння і підтримку. У багатьох ігроманів на протязіїх «ігрового періоду» поступово псуються відносини з родичами, іноді справа доходить до повного розриву відносин, руйнування сімей.частіше говоріть про те, що Вас турбує; незбирайте в собі роздратування і гнів;цікавтеся тим, що відбувається в житті близьких Вам людей; намагайтеся проводити більше часу з сім'єю.

25. Охарактеризуйте основні напрямки психотерапевтичної роботи, які можутьбути застосовані з клієнтом (дівчина 20 років, студентка, мешкає в гуртожитку, має проблеми у налагодженні стосунків з сусідками по кімнаті; на момент звернення до психолога переведена вже до третьої кімнати).

Психодіагностика. Виявлення причин виникнення проблем у налагодженністосунків з людьми.Обговорення цілей та очікувань клієнта. Обговорення шляхів вирішення проблеми, пошук альтернативних рішень.Проведення методик: Методика діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів за В. В. Бойком; Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні за В.В. Бойком, методика діагностики комунікативної установки за В. В. Бойком (визначення загальної комунікативної толерантності);Методика «Потребность в общении» та подібних методик.

Психопросвітницькі заходи (бесіди, лекції, тренінги на теми «Успішного спілкування», «Спілкування у нашомужитті», «Як знайти спільну мову з оточуючими» і т.і.

Психокорекція. Прсихокорекційна робота. Відвідування психолога 2 рази на тиждень до моменту повногоусунення проблем, пов»язанихзіспілкуванням.Можливасімейнапсихотерапія.

Проведення бесіди по визначенню проблеми дизадаптивності,конфліктності. Визначаються психотравмуючі життєві ситуації,які призвели дівчину до недовіри та ворожості щодо оточуючих.

26. Охарактеризуйте основні напрямки психотерапевтичної роботи, які можуть бути застосовані з клієнтом (дівчина 17 років, студентка 1 курсу, переживає стан стресу перед першою сесією, хвилюється, що не зможе скласти екзамени). Сформулюйте цілі психотерапевтичної роботи з клієнтом, наведіть приклади доцільних методів і технік психотерапевтичної.

Ціль: виявити і усунути причини хвилювання: сформувати позитивне налаштування на успішність сесії, розкрити позитивні сторони екзамену.

Раціональна терапія: Основний інструмент психотерапевта — переконання, аргументи та докази, вплив направлено на розум (раціо) пацієнта. Ефективність даного методу залежить від авторитетності терапевта і від тих доводів і доказів, які він наводить. Діалог повинен будуватися на основі «Я — Ти» і повинен бути звернений саме до пацієнта.

Напрямки психотерапевтичної роботи:

1.Відвідування психотерапевта 2 рази на тиждень.

2. Виключення перевантажень, відпочинок.

Цілі

1) зрозуміти причини,виявити головні психотравмуючі ситуації, що провокують виникнення стресу.

2) професійно визначати необхідні методи психотерапії

3)Подолати наслідки стресу, сформувати впевненість у власному рівні знань студентки.

ТЕХНІКА поведінкової терапії.
Найбільш простим способом поведінкової психотерапії є навчання релаксації. Даним способом можна навчатися за записаним на звуковий носій інструкцій або під час групових сеансів, що дозволяє знизити витрати часу психотерапевта. Релаксацію можна проводити регулярно протягом дня або вдаватися до неї тільки в стресових ситуаціях. Зазвичай терапія починається з першого варіанту і прогресує до другого.

27. Проаналізуйте висловлювання: «Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами» (Вінстон Черчілль).

Багато людей взагалі не цікавляться політикою, що обумовлюється цілим рядом причин: деякі вважають політику справою, негідною порядних людей, інші не займаються нею постійно в силу відсутності часу, зрідка цікавлячись відбуваючимися в країні і світі політичними подіями або голосуючи на виборах, для когось політика занадто складна для розуміння, вона здається «високим мистецтвом», недоступним для звичайної людини.
Отже, більшість людей не беруть активної участі в політиці, але це далеко не означає, що вони знаходяться від неї осторонь, що політика не впливає на їх життя, не визначає їх інтереси і поведінку. «Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами» - зазначав Уїнстон Черчілль. Кожна людина в сучасному світі, хоче вона того чи ні, включена в політику, політичні відносини, а, значить, змушена оцінювати політичні події,які відбуваються, процеси, дії політичних лідерів з точки зору їх впливу на його життя, вибирати певні форми своєї діяльності. Ця діяльність може приймати форму активної участі в політичному житті та країни, регіону, міста, а може обмежуватися простим дотриманням законів, що залежить від безлічі чинників - рівня знань, обізнаності, політитичного досвіду самої людини, можливих форм участі в політиці, передбачених законодавством держави і т.д.
Людина, таким чином, включена в політику самим фактом свого існування в суспільстві. Давньогрецький філософ Арістотель відзначав, що людина за своєю природою є істота політична, вказуючи на те, що жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Інша справа, що характер взаємодії людини і політики, залежність від неї, безумовно, може бути різним, не в останню чергу залежать від рівня політичної культури людини, її політичної свідомості. Адже, в кінцевому рахунку, будь-яка влада робить з людиною тільки те, що вона їй дозволяє.

28. Проаналізуйте висловлювання: «Відмінність державного діяча від політика полягає в тому, що політик орієнтується на наступні вибори, а державний діяч – на наступні покоління» (Вінстон Черчілль).

Якщо виходити з загальновживаного сенсу, то державним діячем називають як правило впливового і шанованого політика. У той же час, термін «політика» і «політик» часто мають легкий негативний контекст, тому що, на думку багатьох людей, означають інтриги, брехня, схильність часто і радикально міняти свої думки для переслідування своїх корисливих цілей. Поняття «державний діяч» ж, як правило, позбавлене подібного сенсу.

У загальноприйнятому сенсі, політик - часто менш шановна фігура, а державний діяч - більш шановна.

29. Наведіть приклад політичного конфлікту, визначте сутність конфлікту, його причини і компоненти та методи врегулювання.

Політичний конфлікт — зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил, суб´єктів політики в їх прагненні реалізувати свої інтереси і цілі, пов´язані насамперед із боротьбою за здобуття влади, її перерозподіл, зміну свого політичного статусу, а також з політичними перспективами розвитку суспільства.

Основними ознаками конфлікту як психологічного феномену є: 1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демонстративної форми. Таке протиріччя може виникнути власне як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учасників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного; 2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше - обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту; 3) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, поступове розширення арсеналу використовуваних засобів - осуд, залякування-шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.; 4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій аж до їх повної безконтрольності.

 

Конфлікт всередині України між Президентом та урядом.через розбіжність поглядів на політичне життя країни. Причини: несумісність, розбіжність та зімкненість інтересів та цілей; криза. Найважливішими і найсуттєвішими методами впливу на розв’язання конфлікту виступають наступні:

Компроміс — це бажання опонентів завершити конфлікт окремими поступками. Він характеризується відмовою від частини раніше висунутих вимог, готовністю визнати претензії іншої сторони частково виправданими.

Пристосування — це вимушене поступлення, добровільна відмова від боротьби та втрата власних позицій. Прийняти цю стратегію сторони змушені при розумінні власної неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом, сильної залежності від нього або загрози ще більших збитків від конфлікту.

Ухилення від вирішення проблеми — це спроба відійти від конфлікту при мінімумі втрат. Як правило, опонент переходить до цієї стратегії після невдалих спроб реалізувати власні інтереси за допомогою активних стратегій. Співробітництво — найбільш ефективна стратегія поведінки у конфлікті, яка спрямована на конструктивне обговорення проблеми, ставлення опонентів один до одного не як до супротивника, а як до союзника у пошуках рішення. Ця стратегія застосовується при сильній взаємозалежності опонентів.

30. Надайте рекомендації щодо створення іміджу політичного діяча за 3-ма складовими: психофізіологічна характеристика; соціальна характеристика; морально-ціннісна ідеологія.

На думку багатьох авторів, існують три групи складових іміджу політичного лідера. Персональні характеристики: фізичні, психофізіологічні особливості, характер, тип особистості, індивідуальний стиль прийняття рішень

тощо. Соціальні характеристики:належність до певної соціальної групи – партії, національності, професійної групи, соціальний статус. Символічні характеристики: лідери стають знаками певних ідеологій,

того чи іншого можливого майбутнього, певного курсу дій.За П. Фроловим, у змістовому плані в іміджі можна виокремити:

а)особистісні риси політика; б) тип його політичної орієнтації; в) його місце в інститутах влади чи неформальних утвореннях (президент, парламентарій, кумир юрби)

Політичний імідж – це складний, багатофакторний феномен, специфіка конструювання якого пов’язана з особливістю політики як виду діяльності, її місця в житті людей і характером діяльності політичного лідера чи організації.

Компоненти образу політичного лідера.:

Зовнішність лідера – це одна з небагатьох характеристик, яка набуває в телевізійну епоху великої ваги. Зовнішність, манера поведінки і спілкування лідера відіграють істотну роль при формуванні першого враження про конкретного політика. Характеристики, що найбільше запам’ятовуються у зовнішності, це – очі і погляд, вік кандидата, його обличчя, специфіка оформлення обличчя (вуса, борода, зачіска)

Мова політика теж відіграє важливу роль у формуванні іміджу. Тому велику увагу слід звертати на чистоту, виразність мовлення, прагнення здатися переконливим. Наприклад, запитання-ярлики: „Чи не правда?”, „Чи не так?” роблять мовлення більш переконливим, таким, що виключає заперечення. Ефект впливу посилюється, якщо поряд із запитаннями-

ярликами використовуються трюїзми – висловлювання, з якими неможливо не погодитись. Що стосується особистісних характеристик, то тут найбільшого значення набувають інтелектуальні якості (які часто ототожнюються

з освіченістю). Далі за частотою згадувань іде чесність політика, хоча виборці не вимагають від нього абсолютної чесності. Він повинен також бути добрим і людяним. Ідеальний політик має досконало володіти ораторським мистецтвом і бути „доступним для розмови з простими людьми”. Крім того, має неабияке значення енергійність, діловитість, відчуття актуальності, врівноваженість, серйозність, передбачуваність політика.