Лекция 14. Інфляція є масовим підвищенням цін, пород­жується порушенням макрорівноваги, тобто появою певних макроекономічних невідповідностей

Інфляція є масовим підвищенням цін, пород­жується порушенням макрорівноваги, тобто появою певних макроекономічних невідповідностей. Індекс споживчих цін ( ІСЦ ) – це показник, який характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого (власного) споживання.

Ринковий кошик - набір товарів та послуг, який приймається за масштаб для виміру динаміки цін.Базовий рік - рік, порівняно з яким ми хочемо побачити зміну цін.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) Види інфляції:

Помірна (до 10% на рік)Галопуючу (до 100% на рік Гіперінфляцію (понад 100%)

1. Інфляція попиту – надлишковий сукупний попит, виробництво не може відреагуватина його зростання реальним збільшенням обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП). Виробництво досягає межі використання наяв­них ресурсів. 2. Інфляція витрат (шок пропозиції) – збільшення витрат у виробництві і зменшення сукупної пропозиції., зростання цін на сировину та енергоносії, підвищення рівня номінальної заробітної плати. 3. Інфляція грошей - кількість грошей в обігу має відповідати обсягу ВВП, збільшення кількості грошей викликає пропорційне зростання номінального

66. ПОДАТКИ: СУТНІСТЬ, ВИДИ, РОЛЬ В МАКРОЕКОНОМІЧНОМУ РЕГУЛЮВАННІ.Податки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбаченні законодавством. Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції-фіскальна і регулююча. - фіскальна ф-я забезпечує централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.- регулююча функція полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Податки можна класифікувати так:1. За формою оподаткування -прямі та непрямі. 2.За об’єктом оподаткування - на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні) і на майно. 3. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють подат-ки,-загальнодержавні та місцев і 4.За способом стягнення - розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників) Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прям і податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки - це податки на споживання, тобто на товари та послуги .Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.Прямі податки містять: особистий прибутковий податок, податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати(соціальні податки), майнові податки, в тому числі податки на власність, тощо.Основними видами непрямих податків є: акцизи (спецефічні та універсальні), фіскальні монополії, мита .Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

67. Оподаткування в Україні.Оподаткування – це примусове стягнення державою в особі керівництва та місцевих органів самоврядування певної грошової суми на користь держави.В Україні система оподаткування функціонує на основі Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-XI. Вся система оподаткування складається із загальнодержавних податків та місцевих податків та зборів.В податковому кодексі доволі чітко прописані всі нормативи стосовно оподаткування та відповідальність за порушення норм оподаткування. В Україні існує дві системи оподаткування Спрощена система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності.Загальні система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності.Обидві системи відрізняються тим, що в основі загальної системи оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності закладений принцип оподаткування прибутку – як бази, котра вираховується шляхом віднімання із суми всіх доходів сум витрат, понесених у зв’язку з господарською діяльністю. Загальна система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності в силу доволі гнучких інструментів бухгалтерського та податкового обліку притаманна підприємцям, бізнес яких передбачає високу оберненість коштів. Загальна система оподаткування СПД в Україні. Основним податком для суб’єктів підприємницької діяльності. являється податок з прибутку фізичних осіб. Ставка його складає 15 відсотків від бази оподаткування (прибуток за мінусом витрат), яка не перевищує десятикратного розміру мінімальної заробітної платні в Україні. Все, що вище цієї суми оподатковується по ставці 17%. Зауважимо, що облік витрат та прибутку ведеться згідно правил, що передбачені для підприємств – платників податку на прибуток, іншими словами, у витрати включаються виключно суми, що понесені в зв’язку з господарською діяльністю.

68. Державний бюджет. Структура надходжень та видатків.Державний бюджет - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік).Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.Ідеологією формування бюджету національної економіки виступає визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету.Завданням державного бюджету є підтримка ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної економіки.Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому порядку. Джерела доходів Кожен бюджет має свої власні джерела доходів. Джерелами доходів державного бюджету є податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій; податок на додану вартість; акцизні податки; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; прибутковий податок з громадян та ін., згідно з нормативами, що визначаються законодавчими актами. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок різних місцевих податків та стягнень. Державні видатки Державні видатки — це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.

69. Державний бюджет України на поточний рік.Держа́вний бюдже́т Украї́ни — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.Проект закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» був підписаний президентом України 28 грудня 2014 року.В проекті бюджету прогноз доходів зведеного бюджету на 2014 рік становить 502,3 млрд.грн.Обсяг видатків та надання кредитів зведеного бюджету планується у сумі 566,9 млрд. грн, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України — у сумі 537.566.703 тис. грн та видатки спеціального фонду Державного бюджету України — у сумі 29,3 тис. грн;Граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України на наступний рік планується передбачити на рівні 75,8 млрд. ₴, що становить близько 3,6 відсотка ВВП.На 2015 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року — 1176 грн, з 1 грудня — 1330 грн.Мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі: з 1 січня — 1218 грн, з 1 грудня — 1378 грн; у погодинному розмірі: з 1 січня — 7,29 грн, з 1 грудня — 8,25 грн. 70. Кредитно-грошове регулювання та кредитно-грошова політика держави.Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів. Відповідно до ст.25 Закону України «Про Національний банк України» основними економічними засобами та методами Г.к.п. є регулювання обсягу грошової маси через: 1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; 2) процентну політику; 3) рефінансування комерційних банків; 4) управління золотовалютними резервами; 5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують

 

71)М акроекономічне регулювання - спосіб керування економікою, при якому керуючому центру, державі немає потреби вивчати і оцінювати кожне випадкове вплив на систему і давати елементів системи вказівку, рецепт, як на нього реагувати. Проте є стимули і інші інструменти, направляючі реакцію системи на впливи в потрібне русло, що визначається цілями економічної політики держави.Макроекономічне регулювання призначене для утримання системи на траєкторії, заданої блоком управління, і підрозділяється на два види: Регулювання за неузгодженості (або відхилень від заданої траєкторії) та регулювання по критичних параметрах (коли досягається рівень якого-небудь параметра, визнаний критичним, неприпустимим).Макроекономічне регулювання в Україні переважно здійснюють Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство праці.

72) 72. Міжнародний поділ праці та фактори, що його визначають..Світове господарство — це сукупність націо­нальних господарств, взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Характерними рисами сучасного світового господарства є [18,с.ЗЗ]:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва,
передовсім v формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили
і технології;

• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на
підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рам­
ках ТНК;

• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху
товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній
основах;

• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох
держав і міждержавних об'єднань.

Регулюють світове господарство заходами національної та між­державної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

 

Міжнародний поділ праці - це вища ступінь суспільного територіального поділу праці між великими сферами виробництва: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і т. д., яке далі розчленовується на більш дробові і вузькі галузі, і веде до створення спеціалізованих виробництв (наприклад, промисловість галузь важкої промисловості металургія чорна, кольорова комбінати повного, неповного циклу), тобто треба процес усередині підприємств.
Форми міжнародного поділу праці:міжнародна спеціалізація; міжнародне виробниче кооперування;міжнародне кооперування праці;міжнародний поділ факторів виробництва.

73) Форми міжнародних економічних відносин. Основними формами міжнародних економічних відносин, через які здійснюється функціонування системи світового господарства, є: Міжнародна торгівля - це форма функціонування світового ринку, під яким розуміється система обміну товарами й послугами на міжнародному рівні Мігра́цією робо́чої си́ли називається переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру.Характерною рисою міжнародної міграції робочої сили в сучас­них умовах є рух двох різних типів мігрантів з відсталих країн у розвинуті. Один ТДП - це наукові кадри й спеціалісти (так звана втеча розуму), інший тип - це некваліфікована або малокваліфіко-вана робоча сила, основною сферою зайнятості якої є галузі, де переважає важка ручна праця. Міжнародний рух капіталу. Найважливішою тенденцією в міжнародних економічних відносинах з 20 ст. стало те, що поруч з вивозом товарів набуває все більшого значення вивіз капіталу. В сучасних умовах це практично основна форма міжнародних економічних відносин. Міжнародні валютні відносини. В зв'язку зтим, що практич­но всі міжнародні економічні відносини мають вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини. Важливою характеристикою стану тієї чи іншої країни в системі цих відносин є стан платіжного балансу.
Міжнародні кредитні відносини. На основі руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин виникає міжнародний кредит. Він означає надання в масштабі світового господарства валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, Міжнародний обмін технологіями. В умовах НТР великих масштабів досягає міжнародний технологічний обмін. Він відбува­ється в різних формах, які включають продаж готових товарів, комплектуючого обладнання для виробництва, а також патентів, ліцензій, ноухау69. Продаж технологій має двояку мету. По-перше, вони продаються як звичайний товар, по-друге, продаж технологій використовується як ефективний засіб конкурентної боротьби на світовому ринку.

 

74)Міжнародна торгівля — сукупність зовнішньоторгівельних зв'яз­ків і відносин між окремими країнами та їх регулювання з боку державних та наддержавних органів. Сутність міжнародної торгівлі в сучасних умовах по­вніше розкривається в законах та закономірностях її роз­витку. Такими законами є закон вартості в інтернаціо­нальній формі, закон попиту, закон пропозиції, закон по­питу і пропозиції та ін. Світовий ринок є сферою стійких товарно-грошових відносин між країнами, породжених міжнародним розподілом праці. Для світового ринку властиві такі ознаки:
1)товарне виробництво, що вийшло поза національні рамки;
2)переміщення товарів зумовлено не лише внутрішніми, а й зовнішніми попитом та пропозицією;3)оптимізація використання факторів виробництва;
4) забезпечення конкурентоспроможності товарів та їх виробників. Державне регулювання зовнішньої торгівлі. Основ­ною метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розширеного відтво­рення всередині країни. В процесі його реалізації спосте­рігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібера­лізму. Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок. Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження мит­них тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі. Світова організація торгівлі (СОТ)— це міжнародна організація, метою якої є розробка системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями Організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, забезпечення прозорості торговельних процедур.

75) Платіжний баланс – це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць). Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким, що має позитивне сальдо); у протилежному випадку – пасивним (таким, що має від’ємне сальдо).
Платіжний баланс складається з двох частин
1. Баланс поточних операцій.
2. Баланс фінансових операцій з капіталом. Баланс поточних операцій складається з:1.1. Торгівельного балансу, який показує різницю між товарним експортом країни та її товарним імпортом
1.2. Балансу послуг та некомерційних платежів Баланс послуг включає платежі та надходження з:
страхування;транспортних перевезень;міжнародного туризму;експортних послуг;обміну науково-технічним та виробничім досвідомрекламі та ін. Баланс фінансових операцій з капіталом враховує надходження коштів за наступними категоріями:
2.1. Міжнародний рух підприємницького капіталу.2.2. Міжнародний рух позикового капіталу.
Підприємницький капітал включає: прямі іноземні інвестиції та портфельні.Міжнародний рух позикового капіталу класифікується за терміном дії (довго-, середньо- та короткострокові операції).

76)Міжнаро́дна валю́тна систе́ма — це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.Кінцева мета функціонування міжнародної валютної системи полягає в забезпеченні ефективності міжнародної торгівлі товарами і послугами і в досягненні обопільної вигоди учасників зовнішньоекономічної діяльності. До елементів міжнародної валютної системи належать:- одна або кілька резервних національних чи колективних валют;- міжнародні платіжні засоби та активи;- режим конвертації валют (валютні паритети, валютні курси);- механізм і форми міжнародних розрахунків;- міжнародні ринки та ринки золота;- регламентація й уніфікація законодавства, яке забезпечує функціонування міжнародних валютних систем;- статус міждержавних організацій та інститутів, які регулюють валютні відносини, а також банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки й валютно-кредитні операції. Еволюція розвитку міжнародної валютної системи Перший етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт.Основні ознаки:- роль загального еквівалента закріплюється за двома металами;- необмежений обіг монет;- вільне карбування монет;- співвідношення між металами: при паралельному обігу - невста-новлене, при подвійному обігу - встановлене, при кульгаючому обігу - валюти регулюють.Недоліком системи було законодавче закріплення за обома металами ролі грошей, що суперечить самій природі грошей - єдиного товару еквіваленту. Причина відміни біметалізму полягає у витісненні сріблом з обігу золота за їхньої однакової, встановленої державою номінальної вартості. Другий етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди. I. Золотомонетний стандарт. Паризька конференція 1867 р. Основні ознаки:- єдиним мірилом світових грошей є золото;- фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси;- золото виконує всі функції грошей;- вільне карбування золотих монет;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото. II. Золотозливковий стандарт. Генуезька конференція 1922 р. Основні ознаки:- національні кредитні гроші використовують як міжнародні платіжні засоби;- в обігу відсутні золоті монети;- відмінене вільне карбування золотих монет;- банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки.

Недоліками золотомонетного і золотозливкового стандартів є залежність від видобутку монетарного металу, дорожнеча та обмеженість втручання держави у сферу грошово-валютних відносин. Стандарти були скасовані внаслідок зміни економічної структури господарювання, що ґрунтувалася на ринкових саморегуляторах, на державно-регулюючу економічну систему.

III. Золотодевізний стандарт. Бреттон-Вудська конференція 1944 р. Основні ознаки:- збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу;- фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси;- заборона вільного обігу золота;- девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото;- долар у режимі золотого стандарту прирівнювався до золота. Недоліком стандарту була жорстока система валютних нормативів.Причинами відміни були припинення конвертованості долара на золото, нестабільність внутрішньоекономічної ситуації у США, загострення світового економічного суперництва. Третій етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція.

Основні ознаки:- повна демонетизація золота;- відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів;- відміна фіксації валютних курсів та заміна їх плаваючими валютними курсами;- впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку.Недоліками стандарту є встановлення курсу валют на основі споживчого кошика, що спричиняє певні похибки, пов' язані з неоднаковою цінністю товарів у різних країнах.

78) Міжнародне підприємництво - це сукупність угод, які укладають та виконують через національні кордони і які пов'язані з переміщенням ресурсів, товарів та послуг у міжнародному масштабі.Умовами появи та розширення міжнародного підприємництва є:1) розвиток у країнах транснаціональних корпорацій;2) поглиблення міжнародного поділу праці;3) створення світового ринку товарів;4) розвиток міжнародного кредитування.

Форми міжнародної підприємницької діяльності. I. виконання окремих зовнішньо-економічних операцій - експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг;II. промислова кооперація – науково-технічна (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробнича, збутова, сервісна (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів тривалого користування). Характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій;III. спільне підприємництво – діяльність, в якій бере участь спільний капітал, що утворився з пайових внесків партнерів двох або більше країн, котрі спільно здійснюють господарську діяльність.IV. комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв’язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів тощо).

Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами:
- перший — без створення нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту);
- другий — із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу.

 

78) Розвиток економічного співробітництва, валютних та фінансових відносин між державами зумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій, які здійснюють регулювання цих відносин і сприяють стабілізації світової економіки. Міжнародні фінансово-кредитні організації створені на основі міжнародних угод. Провідне місце серед них належить Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовому банку, Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін.
Міжнародний валютний фонд – наднаціональна валютно-кредитна установа. МВФ створено на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. як спеціалізовану представницьку організацію ООН. МВФ почав працювати у 1947 р., його штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.За статутом, метою МВФ є сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду.МВФ здійснює систему заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, на сприяння конвертованості валют, на надання кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, на організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.МВФ – організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць. Україна прийнята до МВФ у вересні 1992 р. і стала 167-им членом цієї міжнародної організації.МВФ підтримує тісні зв’язки зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, з іншими міжнародними фінансово-кредитними організаціями.Світовий банк – це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і його філії: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).МБРР – це найбільша у світі фінансово-кредитна організація, яка надає довгострокові кредити на державні програми урядам і центральним банкам країн. Нині з метою сприяння соціальному і економічному розвитку країн МВФ надається технічна і фінансова допомога понад 100 країнам. Термін виплати кредитів – 15 – 25 років, період відстрочки – від 3 до 5 років. Відсотки по кредитах встановлюються на рівні процентних ставок міжнародних ринків позичкового капіталу.МБРР здійснює свою діяльність у вигляді надання дострокових позик. Як правило, кредити надаються на термін 15 – 25 років.

 

Лекция 14