Туристическое агентство

Президента США не обирають безпосередньо американські громадяни, а так звана колегія виборців – це 538 представників від 50 штатів і столиці Вашингтона. Результати їх підрахунку затверджуються на спільній сесії Конгресу. На випадок, якщо голоси колегії виборців розділяться порівну між кандидатами у президенти, то переможця визначатимуть законодавці Палати представників. Але якщо їм не вдасться погодити кандидатуру, то долю виборів вирішуватимуть у Сенаті. На перший погляд ця система може здатися складною і заплутаною. Однак, на думку її розробників, суть системи у тому, щоби гарантувати усім штатам рівне представництво і запобігти приходу до влади диктатора.
Переможцем виборів президента США не обов’язково стане кандидат, який набере найбільшу кількість голосів загалом по країні. Справа у тому, що американці не голосують за президента напряму. Насправді вони голосують за членів колегії виборців, які 15 грудня обиратимуть президента, виходячи з результатів виборів у тому чи іншому штаті. Загалом колегія виборців нараховує 538 осіб і порядок її роботи чітко визначений Конституцією США. Кожен штат має різну кількість представників у колегії виборців, яка є пропорційною до кількості населення цього штату. У разі перемоги кандидат забирає усі голоси цього штату. Лише два штати – Небраска і Мейн є винятком з цього правила. Вони розподіляють голоси членів своїх виборців відповідно до результатів всенародного голосування. Для того, щоб стати президентом треба набрати 270 з 538 голосів. Професор університету Джорджа Вашингтона Денніс Джонсон зазначає:
*Ще одна відмінність американських виборів це те, що вони відбуваються у вівторок, робочий день. Ця традиція, як і система колегіальних голосів, має давнє історичне коріння.

* До складу Колегії входять 538 осіб. Кількість виборців від кожного штату дорівнює кількості його представників у Конгресі США. Федеральний округ Колумбія, який не представлений у Конгресі, на президентських виборах має трьох вибірників. Найбільша кількість вибірників - 55 осіб - припадає на найбільш густонаселений штат - Каліфорнію.

* Для перемоги на виборах кандидату потрібно отримати голоси як мінімум 270 вибірників. Вибірники голосують за того кандидата, який набрав більшу кількість голосів у штаті, який вони представляють. Тим не менш, спеціального закону, який зобов'язував би вибірників керуватися цим принципом, не існує.

Кілька разів "невірні" вибірники не голосували за одного з двох основних кандидатів.

* У 48 штатах і Федеральному окрузі Колумбія голоси всіх вибірників штату отримує той кандидат, який набирає просту більшість голосів. У штатах Мен і Небраска голоси вибірників розподіляються пропорційно до підсумків голосування.

* У кожному штаті партії складають свої списки вибірників. Залежно від того, чий кандидат набрав більшу кількість голосів, визначається партійна приналежність вибірників, які будуть голосувати. Вибірникам забороняється голосувати за кандидатів на посади президента і віце-президента, якщо вони представляють один і той же штат.

* У деяких штатах кандидат може виграти з великою перевагою, у інших - програти з невеликим відставанням. У результаті кандидат, що набрав абсолютну більшість голосів, може поступитися за кількістю завойованих голосів вибірників. Тричі Колегія вибірників обирала президентом кандидата, який набрав меншу кількість голосів виборців. Так в 1876 році президентом став Рутерфорд Хейс, в 1888 році - Бенджамін Харрісон, в 2000 році - Джордж Буш. Всі троє балотувалися на вибори від Республіканської партії.

* У перший понеділок після другої середи грудня у кожному штаті проходить зустріч вибірників, на якій вони віддають свої голоси одному з кандидатів. Їх голоси підраховуються в Конгресі 6 січня наступного року після виборів.

* Якщо жоден з кандидатів не отримує більшості голосів Колегії вибірників, то президента з трьох основних кандидатів обирає Палата представників, при цьому кожен штат має право тільки на один голос. Якщо більшості голосів не отримує жоден з кандидатів на посаду віце-президента, переможця з двох головних претендентів обирає Сенат.

* Палата представників двічі вирішувала долю президентських виборів - у 1800 і 1824 році. До призначення віце-президента Сенатом справа доходила лише одного разу - у 1836 році.

* Ця незвичайна виборча система була створена в XVIII столітті авторами американської Конституції і стала компромісом між прихильниками прямого всенародного голосування і тими, хто хотів, щоб президента обирали законодавчі органи штатів. У той час ще не з'явилися політичні партії, і деякі батьки-засновники США побоювалися, що при прямому голосуванні буде величезна кількість претендентів на посаду президента.

* Кількість виборців від кожного штату США визначається переписом населення, який проводиться кожні 10 років. Новою базою для розподілу 538 голосів між штатами став перепис 2010 року. Цей розподіл буде діяти для виборів з 2012 по 2020 роки.

Білль про права

(англ. Bill of Rights) — неофіційна назва перших десяти поправок до Конституції США, які закріплюють основні права людини. Поправки були запропоновані Джеймсом Медісоном 25 вересня 1789 на засіданні Конгресу США першого скликання і вступили в силу 15 грудня 1791 року^[1]. Вперше на загальнодержавному рівні одноманітно було визначено правовий статус громадянина США, окреслено сфери федерального контролю за дотриманням громадянських прав і свобод, які також вперше в історії конституційного законодавства були побудовані як заборони та обмеження, накладені в першу чергу на самі законодавчі органи^[2].

В числі перших десяти поправок, які складали Білль про права, прийнятий у 1789 році містились норми, які закріплювали основні права та свободи громадян.

• В перший поправці закріплена свобода релігії, слова і друку, право на мирні збори і право звернення до уряду з петиціями про припинення зловживань.
• Друга поправка гарантує право громадян носити зброю.
• Третя поправка забороняє розміщення військ у будинках без згоди власника — у мирний час, та у порядку встановленому законом — під час війни.
• Згідно з четвертою поправкою заборонено необґрунтовані обшуки і арешти осіб та вилучення майна.
• П'ята поправка вказує, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законного судового розгляду, ніяка приватна власність не може бути відібрана для суспільного користування без справедливого винагороди; встановлена заборона притягати до відповідальності за одне і те ж діяння двічі та примушувати свідчити проти самого себе.
• Шоста поправка закріплює права обвинуваченого на швидкий і публічний суд, ознайомитися із суттю та підставами обвинувачення, на ставку віч-на-віч із свідками, що свідчать проти нього, на примусовий виклик свідків із своєї сторони та на допомогу адвоката
• Сьома поправка стосується заборони перегляду справи, інакше як згідно із нормами загального права.
• Восьма поправка встановлює заборону призначення надмірно великих застав, штрафів та жорстоких і незвичайних покарань.
• Дев'ята поправка: невичерпність перерахованих в Конституції прав.
• Десята поправка: повноваження, які не надані за конституцією федеральному уряду та не заборонені для виконання штатам, зберігаються за штатами чи за народом.

На думку Н. О. Крашениннікової, умовно текст Білля про права можна розділити на 2 частини: у першій з них закріплені класичні демократичні права і свободи громадян, а в другій — гарантії їх реалізації, названі у П'ятій поправці «належної правової процедури»

 

093-76-92-880

068-317-68-68

Туристическое агентство