Пізнавальні ігри.

Брейн-ринг - гра, в якій приймають участь дві команди, що змагаються в знаннях та швидкості відповідей.

Що? Де? Коли? - гра глядачів та інтелектуалів, яка потребує від учнів умінь формувати запитання з боку глядачів, та знань і вмінь швидко знаходити, вибрати та сформулювати вірну відповідь, з боку інтелектуалів.

Круглий стіл - ця гра проходить за круглим столом, де обговорюють конкретні питання, висловлюють власні думки, знаходять правильне рішення.

Олімпіади. Предметні, інтернет олімпіади. Такі олімпіади також вимагають від учня високого рівня знань з певного предмету, що потребує самостійної роботи, опрацювання додаткової літератури або відвідування спецкурсів, додаткових занять з даного предмету тощо.

Індивідуальні проекти можуть бути представлені як програмування, графіка, реферати, інші пропозиції учнів-дослідників.

Звичайно, що в деяких школах існують й інші форми. Найчастіше в усіх таких роботах беруть участь найбільш активні і встигаючі учні. Одна з головних умов є наукове товариство школи, де набір учнів повинен проводитися насамперед з урахуванням його бажання і зацікавленості, а вже потім з урахуванням успішності.

Шкільні наукові конференції школярів - особлива форма позакласних масових заходів, яка має власні особливості. Основний елемент конференції -доповіді та повідомлення учнів. Вони можуть супроводжуватись демонстраційним експериментом, демонстрацією учнівських фільмів, виставкою наукових робіт школярів, тощо. Організацією науково-практичних конференцій займаються члени гуртків та шкільного наукового товариства. Доповіді складають таким чином, щоб вони стимулювали дискусію. В деяких випадках заслуховують опонентів. Задача вчителя - допомогти тим, хто доповідає, підібрати матеріал таким чином та знайти такий спосіб викладу його, щоб максимально активізувати сприйняття доповіді усіма присутніми. Тобто вчитель виконує роль консультанта, помічника.

Організацією науково-дослідної діяльності учнів у школі безпосередньо займаються: директор, науково-методична рада, заступник директора з науково-методичної роботи, творчі групи вчителів, шкільне наукове товариство, де і проходить написання наукових учнівських праць. Але інші шкільні структури теж мають відношення до цього виду діяльності.

Науково-дослідна робота розглядається як:

- невід'ємна (а не додаткова) складова навчально-виховного процесу;

- логічне продовження науково орієнтованої навчальної праці (а не принципово інший вид діяльності);

- найбільш ефективний спосіб формування науково орієнтованого мислення ― підґрунтя конструктивного існування особистості в системі безперервної освіти;

- перманентний процес знаходить своє виявлення в різних формах залежно від віку, виду навчальної діяльності, особливостей мислення, специфіки навчального предмета, ступеня складності наукової проблеми;

- особливий, специфічний вид навчальної діяльності, у процесі якої учень, використовуючи теоретичні та практичні знання, уміння й навички, знаходить розв'язання певної наукової (теоретичної або прикладної) проблеми, а також оригінально застосовує відомий науковий метод розв'язання будь-якої проблеми до аналізу схожих з нею. [28,37,49]

В умовах науково-дослідної роботи учнів у якості мотивів можуть виступати як безпосередній інтерес до завдання в процесі навчання, так і усвідомлення важливості отриманих знань у житті теперішньому і майбутньому, прагнення самоствердитися серед товаришів, випробувати й виявити свої здібності, знайти своє місце в ієрархії соціальних стосунків у колективі, дістати схвалення дорослих. Для багатьох прогресивних учених важливим стимулом науково-дослідної роботи є користь, яку вони можуть принести суспільству.

Окрім внутрішніх мотивів існують і зовнішні. Під зовнішніми мотивами розуміють прагнення до матеріальних вигод, до забезпечення свого пріоритетного становища в науковому суспільстві. До зовнішніх мотивів відносять також “тиск обставин”, наявність проблемної ситуації, пред'явлення завдань іншою особою тощо. До зовнішніх мотивів деякі зарубіжні вчені відносять також конкуренцію, прагнення перевершити колег, суперників тощо. Як незадоволеність своїм становищем, так і прагнення до самовираження, самоактуалізації можуть служити стимулами поведінки однієї і тієї ж людини.

Між внутрішньою і зовнішньою мотивацією складаються складні відносини. Зовнішня мотивація стає двигуном науково-дослідної роботи лише за допомогою внутрішньої мотивації, оскільки на переваги, виражені в термінах зовнішньої мотивації (пріоритет, слава, матеріальна винагорода тощо), учений має право претендувати лише після відкриття, отримання нових фактів, до яких неможливо дійти без стимулюючої та направляючої дії внутрішніх мотивів, що створюються наочно-логічною структурою завдання.

На думку А. Маслоу, справжнє задоволення людина отримує лише при реалізації потреби в творчості та самоактуалізації. Саме в цьому випадку вона стає сама собою, індивідуальністю, яка досягає власної досконалості, самовираження. Задоволення потреби до самоактуалізації, яка залежить від задоволення естетичних, когнітивних потреб і потреб у самореалізації, не пов'язане з будь-якою потребою, заповненням будь-якого недоліку. Це творча робота, вона не заповнює щось, а створює нове в людині, постає як експресія, зростання й розвиток людини.

Науково-дослідна робота школярів буде ефективною, якщо вона буде правильно вмотивована, буде приносити реальну наукову та прикладну користь. Формування позитивної мотивації до науково-дослідної роботи учнів буде успішним, якщо:

- забезпечується реалізація особистісно-діяльнісного підходу до учнів, заснованого на емоційно-позитивній спрямованості навчально-виховного процесу і конструктивного змісту освітнього простору;

- здійснюється наступність у формуванні досвіду науково-орієнтованої навчальної роботи на всіх вікових етапах навчання, вибудовується система безперервної освіти, заснована на системності цілей і вимог;

- забезпечується включення кожного учня до спеціально організованої роботи, що передбачає її гуманістичну спрямованість, вільний вибір, задоволення потреб старшокласників у самореалізації творчих здібностей;

- враховується наукова, гуманітарна й культурологічна спрямованість освіти, варіативність, проблемність, особиста значущість науково-дослідної роботи учнів для їх самореалізації і самоствердження;

- здійснюється організаційно-методична підтримка педагогічних кадрів.

Підбиваючи підсумок аналізу мотиваційної функції науково-дослідної роботи, необхідно відзначити, що мотивами цієї роботи можуть виступати знання, пов'язані з проблемною, афективною, вольовою і смисловою характеристикою суб'єкта, емоційні відносини, здатні спонукати до цієї діяльності. Ми згодні з думкою О. Леонтьєва, що і сам мотив як комплексний спонукач і регулятор науково-дослідної роботи володіє когнітивною функцією, яка посилюється в мотиві її зв'язком з іншими елементами підструктури мотиву.

Завданням навчальних закладів є забезпечення умов для того, щоб кожен учень протягом навчання у навчальному закладові тією чи іншою мірою отримав навички дослідної роботи, засвоїв відповідні методи науково-дослідної роботи.

Участь у науково-дослідній роботі має свої специфічні особливості, які зводяться до індивідуальної діяльності учнів. Таким чином, виконується умова сучасного педагогічного процесу - індивідуалізація навчання. Поширення індивідуального підходу в освіті дає можливість поступово звести нанівець думку про неможливість розвитку у кожного учня дослідницьких навичок.

Поняття індивідуальний стиль діяльності вперше застосував В.С.Мерлін, який визначив його як «доцільну систему взаємопов'язаних дій, за допомогою яких досягається визначений результат»[50]. Творчий стиль діяльності виступає в якості об'єднуючого критерію, який синтезує в собі стійкі, що мають єдність, риси творчої роботи.

Формування досвіду творчої роботи - один з компонентів освіти. При організації навчально-пізнавального процесу необхідно органічно поєднувати соціальногрупові методи з творчим використанням індивідуального підходу до розвитку навчально-пізнавальної активності.

За час навчання у школяра необхідно максимально розвинути творче мислення. В цьому напрямку суттєве значення має зміст науково-дослідної роботи учнів, як в межах навчального процесу, так і в позаурочний час.

Головна особливість творчої особистості - потреба в творчості. Важливо так зорієнтувати навчальний процес, щоб учні перебували в атмосфері творчості, могли і бажали творити нове, залежно від свого рівня розвитку, бажань, стійкості інтересів, могли вибирати для себе форму прояву і участі в творчій самостійній діяльності, реалізуючи свою пізнавальну активність. Чим ширше діапазон участі школярів у творчому процесі, тим реальніші можливості у педагога активізувати розвиток творчих потенцій учня, тим якісніша співпраця, тим ефективніший процес навчання.

У ході проведення науково-дослідної роботи в учнів розвивається творче мислення, виховується потреба застосовувати теоретичні знання у практичній роботі. Робота з виконання дослідження сприяє формуванню свідомої особистої причетності до суспільно значущих справ.

Навчальний заклад повинен готувати випускника-дослідника, який намагається поширювати та досліджувати нові методи роботи, який має формувати нові ідеї і здатний реалізувати їх на практиці. Майбутній фахівець повинен розвинути навички самостійної творчої наукової роботи, сформувати коло своїх наукових інтересів, оволодіти нормами та науково-методичними принципами експериментальної та дослідної діяльності.

М. Князян пропонує використовувати поняття “самостійно-дослідницька діяльність”. Дослідницька діяльність розглядається науковцем “як один з видів організації самостійної роботи” [44].

Науково-дослідна робота школярів в позаурочний час є одним із найважливіших засобів формування різнобічно розвиненої особистості. Нею передбачається:

- участь у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій тощо;

- участь у проведенні досліджень у межах творчої співпраці з установами та підприємствами міста;

- написання статей, доповідей, інших публікацій.

Для формування особистості школяра як творчої, ініціативної людини, на нашу думку, необхідно залучити його до науково-дослідної роботи, яка привчає учня до самостійності, виробляє в нього вміння застосовувати отримані знання при розв'язанні конкретних завдань, вільно орієнтуватися в літературі за обраним фахом, а також виховує вибагливість до себе, зібраність, цілеспрямованість.

П. Підкасистий, В. Буряк зазначають, що науково-дослідна робота школярів визначається вищою формою самостійного навчального пізнання, оскільки воно набуває форм наукового передбачення (учень сам ставить мету та шукає шляхи її вирішення).

Проблеми активності й самостійності учня в навчанні вирішують творчі роботи, що потребують дослідницького підходу до вивчення. Така робота більш відповідає поняттю - дослідницька активність. «Дослідницька активність - це інтенсивна цілеспрямована пізнавальна діяльність пошукового характеру, обумовлена найвищим рівнем самостійності і творчого ставлення до неї» [17,19,2,4].

А. Яновський вважає, що пошуково-дослідна діяльність є найбільш ефективною ланкою у переході від навчальної діяльності до науково-дослідної, тому що містить у собі майже всі компоненти наукового пошуку та створення нового продукту з ознаками дослідницької роботи, спираючись на здобуті раніше знання, та розвиває навички й уміння для подальшої наукової роботи [ 51].

В. Сластьонін справедливо зазначає, що «невичерпні, поки що не до кінця усвідомлені можливості для формування творчо-пошукової позиції особистості, яку має у своєму розпорядженні дослідна робота школярів, організована в рамках навчального процесу».

Мотивами пошуково-дослідної роботи, за І. Карноуховою, є:

- самостійний пошук нового матеріалу;

- пошук альтернативних засобів і способів розв'язання проблеми, саморозвиток;

- інтерес до дослідження;

- підготовка до майбутньої професії;

- відповідальність за результати творчого процесу;

- практичні результати пошуково-дослідної роботи [41,33,22].

Поняття «науково-дослідна робота школярів» включає в себе два взаємопов'язаних елементи:

- навчання школярів елементам дослідної роботи, організації та методики наукової творчості;

- наукові дослідження, що здійснюють учні під керівництвом викладачів.

Можна стверджувати, що науково-дослідна робота учнів як одна із форм пізнавально-творчої діяльності, забезпечує формування інтелектуальної активності, яка є складовою професійної компетентності майбутнього фахівця.

Мета організації науково-дослідної роботи школяра:

- надання максимальної можливості для розвитку особистості, творчої індивідуальності майбутнього випускника;

- розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;

- формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;

- здобуття глибокої системи знань як ознаки міцності.

Завдання можна звести до наступних двох:

- прогнозування або передбачення всього того, що створює найкращі умови для глибокого та всебічного засвоєння тієї чи іншої системи наукових знань;

- прогнозування наукової роботи або передбачення поступового переходу учнів від елементарних рівнів і форм пізнання до більш складних і глобальних.

Науково-дослідна робота вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування.

Науково-дослідна робота школярів розглядається як важливий фактор удосконалення всієї системи підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства. Саме науково-дослідна робота дозволяє поглибити професійне спрямування освіти, виховувати спеціалістів з високим творчим потенціалом і впливає на формування соціально-професійної зрілості майбутніх випускників [1,36].

Науково-дослідна робота учнів сприяє здійсненню співпраці педагога й учня в науковому обґрунтуванні окремих ідей і рішень, що мають суттєве значення для розвитку наукового мислення школярів, формування їх професійної компетентності. Також вона має суттєвий вплив на емоційний стан людини. Саме це сприяє поглибленню зацікавленості процесом пізнання, розвиває почуття задоволення від досягнення дослідницької мети, радість творчості. Важливим є також міжособистісне спілкування між учнем і педагогом під час здійснення науково-дослідної роботи. Такі стосунки дають можливість безпосередньо реагувати на дії і висловлювання, сприймати один одного як конкретну особистість. Відносини в процесі здійснення різних видів науково-дослідної роботи відбуваються на рівні співробітництва і співтворчості. Цілеспрямована, духовно збагачена взаємодія педагога з учнями активізує формування високого рівня комунікативних умінь і формує певний навчальний колектив як інструмент навчання й виховання. Спілкування педагога з учнями в процесі спільної науково-дослідної роботи не тільки сприяє індивідуалізації навчання, а й забезпечує творчу співпрацю викладача й школяра, забезпечує вплив особистості викладача на зростання наукової компетентності учня.

Саме науково-дослідна робота, як один із чинників, сприяє розвитку творчого потенціалу особистості, яка характеризується високою мотивацією до активної пізнавальної діяльності, розвитку творчих здібностей, досвіду творчої діяльності, характерологічних особливостей особистості [28].

Щоб успішно управляти науково-дослідною роботою школярів, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об'єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідної роботи.

Відповідно науково-дослідна робота повинна бути організована так, щоб школярі після закінчення навчального закладу прагнули до постійного підвищення свого професійного рівня. Людина має постійно навчатися, співвідносячи свої знання з новими вимогами, своїми потребами, потребами соціуму, ринку праці. Сама особистість і є її професійним інструментарієм [46,6].