Трав'яне борошно і січкаТрав'яне борошно (січка) — штучно висушена у сушильних агрегатах подрібнена (розмелена) трава до вологості 8–12 %. Порівняно з іншими способами консервування, штучне висушування трави, завдяки швидкому зневодненню під впливом високих температур (800–950 °С), дає змогу повністю зберегти поживні речовини трави (протеїн на 97%, каротин –90 %).У зв'язку з цим трав'яне борошно (січка) є цінним білковим та вітамінним кормом. Для виготовлення трав'яного борошна (січки) найбільш цінними є перш за все однорічні і багаторічні бобові трави та їх сумішки із злаковими, зношеними у фазі початку бутонізації та виходу у трубку. Скошена і подрібнена до часток не більше 3 см, зелена маса висушується у сушильних агрегатах типу АВМ-0,65, АВМ-1,5, СБ-1,5 та інших, за декілька секунд (до 10 с), до вологості 8–10 %. В результаті цього одержують суху масу – трав'яну січку, яка використовується для годівлі жуйних та коней. З трав'яної січки, що подається на дробарку і розмелюється, одержують трав'яне борошно, яке використовується у складі раціонів свиней та птиці. При тривалому зберіганні (6–7 міс.) у трав'яному борошні (січці) відбувається значне руйнування біологічно активних речовин (каротину). Для запобігання руйнування цих речовин, до трав'яного борошна під час закладки на зберігання необхідно додавати антиоксиданти (сантохін, ділудін – 200 г на 1 т трав'яного борошна). Гранулювання трав'яного борошна (брикетування січки) сприяє кращому збереженню поживних речовин, підвищує транспортабельність та зменшує потребу в сховищах. Зберігати трав'яне борошно краще у паперових крафт-мішках, що зменшує негативний вплив навколишнього середовища на якість корму. В трав'яному борошні міститься 88–92% сухої речовини, 13–17 % сирого протеїну, 2,5–3,5 % – жиру, 20–25 % – клітковини, 35–45 % БЕР, 6–10 % золи. Реакція золи трав'яного борошна є лужною. У 1 кг трав'яного борошна (січки) міститься 0,6–0,8 к. од. (8,2–9,2 МДж обмінної енергії), 110–150 г перетравного протеїну, 170–180 мг каротину. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини – 0,7–0,9 к. од. Ці корми містять високі рівні кальцію, калію, магнію, сірки та мікроелементів і відносно низький рівень фосфору. Вони багаті вітаміном Е, вітамінами групи В, за винятком вітаміну В12. Вимоги до якості трав’яного борошна викладені в ДСТУ18691-88 та технічних умовах. Трав'яне борошно (січка) за вмістом клітковини можна віднести до грубого корму, а за концентрацією енергії в 1 кг корму – до концентрованих. Орієнтовні норми згодовування трав'яної січки, кг/гол./добу:
Оптимальні норми згодовування трав'яного борошна для свиней, г/гол./добу:
Свиням трав'яне борошно уводять до складу комбікорму або згодовують у суміші з соковитими та концентрованими кормами, дорослій птиці – 5–10 %, молодняку – 3–7 % у складі комбікорму. Контрольні запитання 1.Що таке трав'яне борошно (січка)? 2. Які культури і в якій фазі вегетації доцільно використовувати для виготовлення трав'яного борошна (січки)? 3. За допомогою яких прийомів можна краще зберегти поживні та біологічно активні речовини у трав'яному борошні (січці)? 4. Який хімічній склад трав'яного борошна? 5. Яка поживність трав'яного борошна? 6. Які орієнтовні норми згодовування трав'яної січки для жуйних та коней? 7. Які оптимальні норми згодовування трав'яного борошна для свиней та птиці?
Солома Солома – залишки дозрівших злаково-бобових зернових культур після їх обмолоту. Вона відноситься до грубого об'ємистого корму. У залежності від рослин, із яких її отримано, розрізняють солому бобову та злакову (яру та озиму). Найбільш розповсюдженою з ярих є солома вівсяна, ячмінна, просяна, гречана, горохова, з озимих – солома озимих злаків (пшенична, житня). Солома ярих культур у порівнянні з озимими має дещо вищу кормову цінність. Полова – відходи після обмолоту зернових, які отримують за допомогою спеціальних пристроїв до зернозбиральних комбайнів. До її складу входять: зернові плівки, подрібнені листки, ніжні частини стебел та колоски, недозрівше зерно, а також рештки бур'янів. Кращою є полова безостих ярових культур (вівсяна, просяна, гречана, безостого ячменю, горохова). У порівнянні з соломою полова має вищу загальну та протеїнову поживність. Проте сучасна технологія обмолоту зернових культур не передбачає відокремленого збирання полови від соломи. Тому полова є складовою соломи. Вміст сухої речовини в соломі не залежно від її виду становить 80–87 %. Солома бобових культур містить 6–9 % сирого протеїну, близько 1,5 % жиру, 30–40 % клітковини, 30–40% БЕР та 3–6 % золи. А солома злакових культур – 3–5 % сирого протеїну, 1,2–1,7 % сирого жиру, 30–40 % сирої клітковини, 35–40 % БЕР, 4–7 % сирої золи. Реакція золи лужна. Загальна поживність соломи, як бобових, так і злакових культур є низькою. У 1 кг соломи бобових культур міститься від 0,25 до 0,35 к. од. або 5,6–6,4 МДж обмінної енергії, а злакових – 0,2–0,3 к. од. (4,9–5,5 МДж обмінної енергії). Вміст перетравного протеїну у 1 кг соломи бобових становить 20–40 г, а злакових – 5–15 г. У соломі, як злакових, так і бобових культур майже відсутні вітаміни і мало мінеральних речовин, за виключенням кальцію і калію. Кормову цінність соломи визначає кількість клітковини і її якість. Поживні речовини соломи знаходяться у лігнінцелюлозному комплексі, який дуже важко перетравлюється. Так, перетравність клітковини соломи жуйними складає 40–45 %, протеїну – 17–20, БЕР – 35–40 %. На кормові цілі бажано використовувати солому переважно ярих культур. Таку солому для зберігання скиртують у скирти, вологістю не більше 17–20 %. Ще краще пресувати солому в тюки. Придатна для згодовування тваринам солома повинна мати свіжий, без ознак затхлості та плісняви запах, добру пружність, характерний для даного виду рослин колір (світло-жовтий вівсяна, ячмінна, пшенична, житня; від світло-коричневого до темно-бурого – горохова, викова, гречана) та блиск, містити не більше 1 % отруйних та шкідливих домішок. Для покращення споживання та підвищення поживної цінності соломи проводять підготовку її до згодовування. Розрізняють фізичні (подрібнення, запарювання), хімічні (обробка лугами, кислотами та іншими сполуками), біологічні (силосування, дріжджування) та комбіновані способи підготовки соломи. Фізичні та біологічні способи підготовки покращують споживання соломи і практично не впливають на її поживність. Хімічні способи підготовки, поряд з покращенням споживання, підвищують перетравність органічної речовини соломи на 15–20 % та загальну її поживність в 1,2–1,5 рази. При хімічній обробці проходить знезараження корму. Солому тваринам краще згодовувати в подрібненому вигляді та здобрену розчином кухонної солі і меляси (патоки) або в суміші із соковитими та концентрованими кормами. Розмір часток подрібненої соломи для великої рогатої худоби повинен становити 3–5 см, для коней і овець 2–3 см. Запарювання розм'якшує солому та надає їй приємного запаху. Це сприяє кращому споживанню її тваринами. Обробка соломи їдким натрієм, свіжогашеним вапном, кальцинованою содою, аміачною водою, зрідженим аміаком та іншими хімічними препаратами, призводить до часткового руйнування зв'язків целюлози із інкрустуючими речовинами, розчинення лігніну та пектинів, що робить клітковину та інші поживні речовини доступнішими для мікрофлори передшлунків. Дріжджування проводиться культивуванням невимогливих рас дріжджів на подрібненній соломі з добавкою кормів, багатих цукрами (меляси, пасти буряків), або ж на солом'яному борошні після його обробки кислотами, що забезпечує гідроліз целюлози до цукрів. Силосування подрібненої соломи можливе лише в суміші із зеленою масою високої вологості, жомом, коренеплодами, баштанними культурами, концентратами, мелясою та іншими добавками, що забезпечує створення оптимальної вологості, цукрового мінімуму та анаеробних умов. У зв'язку з тим, що хімічні та біологічні способи підготовки соломи до згодовування є трудомісткими та вимагають значних енергетичних затрат, застосування їх не є економічно доцільним. Найбільш широко в практиці годівлі використовується подрібнення та здобрення соломи різними добавками (кухонною сіллю, мелясою, бардою та ін.), що сприяє покращому її споживанню. Проте, надмірне згодовування соломи підвищує вміст клітковини у сухій речовині раціону, що негативно впливає на перетравність та використання поживних речовин твариною і знижує продуктивність. Оптимальні норми згодовування соломи для тварин наступні, кг/гол./добу:
Для годівлі сільськогосподарських тварин, крім соломи, можуть використовуватись стрижні кукурудзяних качанів, соняшникові кошики і лушпиння, а також гілковий корм. В 1 кг стрижнів кукурудзяних качанів міститься 0,35–0,40 кормових одиниць (4,5–4,8 МДж обмінної енергії) та 14–17 г перетравного протеїну. Сухі соняшникові кошики містять 0,4–0,5 к. од. (4,8–5,5 МДж обмінної енергії) та 10–20 г перетравного протеїну в 1 кг. Вони можуть спричиняти негативний вплив на відтворювальну здатність тварин. Стрижні кукурудзяних качанів та соняшникові кошики використовують у подрібненому вигляді переважно при відгодівлі великої рогатої худоби в суміші з іншими кормами (жомом, силосом, бардою) в кількості 1–3 кг на голову на добу. Соняшникове лушпиння є низькопоживним кормом (близько 0,1 к. од. в 1 кг) з вмістом 50 % клітковини. Його можна використовувати як добавку до інших кормів при відгодівлі великої рогатої худоби особливо на водянистих кормах (жомі, барді, м'язгі). За нестачі сіна та соломи в раціонах жуйних тварин їх частково (до 30 % за масою) можна замінити гілковим кормом. Особливо цінним є гілковий корм літньої заготівлі з липи, берези, осики, тополі, клена, верби та інших. Для заготівлі цього корму зрізують гілки товщиною не більше 1 см, зв'язують в пучки і висушують. Гілковий корм з ялини та сосни краще заготовляти взимку (листопад–березень), коли в ньому багато вітамінів та мало смолистих речовин. Гілковий корм перед згодовуванням необхідно подрібнювати, але найкраще його використовувати у вигляді борошна. Контрольні запитання 1. Що таке солома? 2. Що таке полова? 3. Солому та полову яких культур використовують для годівлі тварин? 4. Який хімічний склад соломи? 5. Яка поживність соломи? 6. Які є способи підготовки соломи до згодовування? 7. Які оптимальні норми згодовування соломи тваринам? 8. Як можуть використовуватись для годівлі тварин стрижні кукурудзяних качанів та соняшникові кошики? 9. Що таке гілковий корм та як його використовувати при годівлі тварин?
|
