Консервування силосуВідомо, що разом із силосуємою масою до силососховища потрапляють не тільки молочнокислі бактерії, а й велика кількість інших мікроорганізмів, які під час силосування починають дуже швидко розмножуватись. Поживним середовищем для них є сік рослин. До шкідливих мікроорганізмів, що негативно впливають на молочнокисле бродіння, відносяться спороутворюючі види. Це в основному епіріфітна мікробна флора. Вона конкурує із молочнокислими бактеріями за джерела вуглеводів. Значна кількість цих мікроорганізмів зброджує крохмаль, а деякі з них здатні розщеплювати і пектин. Не бажаними під час силосування є анаеробні ентеробактерії та маслянокислі бактерії. Перші здатні розвиватися безпосередньо після закладки силосу і зброджують цукор до оцтової кислоти, яка придає силосу неприємного запаху і знижує його поживність та погіршує смакові якості. Другі сприяють маслянокислому бродінню з утворенням масляної кислоти. Таке бродіння приводить до втрат біля 20 % енергії. Але особливу загрозу становлять маслянокислі бактерії, що розкладають молочну кислоту. Також є види цих бактерій, які зброджують протеїн, що приводить до зниження біля 50 % вмісту амінокислот у готовому силосі. Аеробні плісняві гриби та дріжджі також негативно впливають на процеси силосування та якість силосу. Гриби розкладають молочну кислоту, вуглеводи, протеїн. Запліснявілий корм непридатний для згодовування тваринам, так як він містить отруйні мікотоксини. Дріжджі в анаеробних умовах здатні зброджувати вуглеводи. Небажані мікроорганізми сприяють підвищенню рН і тим самим створюють комфортні умови для розвитку гнильних бактерій, які розкладають протеїн. Ці явища спостерігаються при недотриманні технології заготівлі силосу. Одним із ефективних заходів, що покращує якість бродіння силосуємої сировини, підвищує аеробну стабільність, знижує утворення силосного соку та покращує кормову цінність є застосування консервуючих добавок різного типу. Хімічне консервування при заготівлі силосу сприяє скороченню процесу силосування, приводить до зменшення втрат поживних речовин, що обумовлені диханням рослин і розвитком небажаних видів бродіння. Воно базується на концепції сповільнення процесів біохімічних перетворень, що спричиняють втрату поживних і біологічно-активних речовин. При цьому теорія цукрового мінімуму, як основний принцип силосування корму, в цьому випадку, не має значення. Як при наявності, так і при відсутності цукрів в силосуємому кормі за допомогою хімічних консервантів можна заготовити силос високої якості. Переваги хімічного консервування полягають в тому, що за їх допомогою можна швидко заготовити велику кількість кормів за мінімальних втрат поживних речовин навіть при несприятливих погодних умовах. При цьому, вихід готового силосу збільшується на 15–20 %, а в 1 т консервованого силосу додатково зберігається біля 40 к. од., 5–8 кг перетравного протеїну, 15–20 кг цукру і 15–35 г каротину. Розрахунки показують, що 1 т хімічного консерванту зберігає в кормах таку кількість поживних і біологічно активних речовин, яких вистачить щоб отримати біля 10 т молока або 1,5 т м’яса. Собівартість 1 к. од. силосу, законсервованого хімічними препаратами, на 20 % нижчою у порівнянні із собівартістю 1 к. од. сінажу. Разом з тим хімічні консерванти повинні відповідати наступним вимогам: 1) бути дешевими та зручними для транспортування і застосування; 2) нетоксичними для тварин і людей; 3) неагресивними для оточуючого середовища; 4) в невеликих дозах показувати добрий консервуючий ефект. Консервування силосуємої сировини мінеральними кислотами і їх солями. Із неорганічних сполук добре вивчені консервуючи властивості азотної, сірчаної, соляної та фосфорної кислот, а також різних препаратів, що містять у своєму складі ці кислоти. Принцип їх дії базується на підкисленні сировини, що силосується до рН 3,0–3,5. За такої кислотності життєдіяльність багатьох небажаних мікроорганізмів припиняється, хоча деякі із них (плісняві гриби, дріжджі) можуть розвиватися. Разом з тим, використання мінеральних кислот, як консервантів зелених кормів не отримало широкого розповсюдження. Вони мають високу корозійну властивість, а їх внесення при силосуванні передбачає велику кількість води, що є небажаним. Крім того законсервований корм неорганічними кислотами може викликати ацидоз. Найбільш ефективно добавлять в сировину небілкові азотисті речовини (сечовину, бікарбонат амонію, сульфат амонію). При цьому значна частина азоту перетворюється в амонійні солі органічних кислот. При силосуванні кукурудзи молочно-воскової стиглості на 1 т маси рекомендують додавати 4–5 кг сечовини або ж суміш із 4 кг сечовини і 2 кг сульфату амонію, а в фазу воскової стиглості – на 1 т маси добавляють до 3 кг сечовини (це обумовлено більш низьким вмістом цукру в рослинах). Сечовина є одним із компонентів препарату «Руміпек». До його складу входить 50 % сечовини і 50 % мінеральних речовин, включаючи і мікроелементи (фосфор і кальцій у формі дикальційфосфату, а сірка, натрій, магній, залізо, мідь, марганець, кобальт, йод у формі солей цих елементів). Препарат застосовують як консервант при силосуванні кукурудзи та інших злакових рослин. Залежно від вмісту в сировині сухої речовини (25, 30 і 35 %) руміпек використовують в дозах відповідно 8, 10 і 12 кг/т. Препарат «Маісфертил» також складається із сечовини і кальцієво-фосфорно-натрієвого концентрату. Використовують його залежно від кількості сухої речовини в сировині що силосується. При 25 % сухої речовини на 1 т силосуємої маси добавляють 8 кг сухого препарату, при 30 % – 10 кг, при 35 % – 14 кг. Ці препарати покращують якість силосу, а також попереджують виникненню повторного бродіння. Консервування силосуємої сировини органічними кислотами та препаратами виготовленими на їх основі. На противагу мінеральним кислотам, органічні – забезпечують консервування кормів за допомогою як іонів так і аніонів. Вони є більш токсичними для мікроорганізмів, ніж мінеральні кислоти. Мурашина кислота не впливає на розвиток молочнокислих бактерій, разом з тим пригнічує розвиток гнилісних мікроорганізмів і бактерій типу кишкової палички. Вона попереджує розігрівання маси, що силосується, та скорочує втрати сухої речовини і цукру. Кислота не шкідлива для жуйних тварин, так як частково розпадається під час силосування і повністю у передшлунках жуйних з утворенням вуглекислого газу і метану. В Україні при силосуванні злакових культур кислоту добавляють в кількості 2,5–4, а бобових – 4–5 л/т. У Данії і Норвегії її добавляють із розрахунку 3 л/т корму, що силосується, а в Бельгії її рекомендують вносити із формальдегідом у співвідношенні 3:1 в межах 3–4 л на 1 т сировини. Оцтова кислота за консервуючими властивостями поступається мурашиній, однак практика показує, що добавка її в дозах 3–5 кг на 1 т зеленої маси сприяє заготівлі високоякісного силосу із злакових та бобових трав. Пропіонова кислота обмежує повторне бродіння в готовому силосі, значно пригнічує розвиток пліснявих грибів і дріжджів. Бензойній кислоті властиві бактерицидні властивості щодо гнилісних бактерій і також дріжджів. При консервуванні бобових трав пропіонова і бензойна кислоти ефективні в дозі 3 кг/т, а злакових – 1,5–2 кг/т. Всі кислоти сприяють значному зниженню втрат сухої речовини, цукру, позитивно впливають на процеси ферментації, а саме: 1) знижують рівень рН до 3,5–4; 2) підвищують вміст водорозчинних вуглеводів; 3) зменшують кількість органічних кислот; 4) покращують збереженість протеїну та підвищують енергетичну цінність корму. Консервування силосу рідким безводним аміаком. Аміак володіє фунгіцидними властивостями, має бактерицидну і бактеріостатичну дію. Він блокує діяльність ферментів та попереджує попередню ферментацію в силосі, сприяє збагаченню корму протеїном. Ефективними є дози 3–3,5 кг безводного аміаку на 1 т маси. Консервування силосу вуглекислим газом. Вуглекислий газ сприяє утворенню анаеробних умов на самому початку силосування, що створює неблагоприємні умови для дихання рослинних клітин. Він частково розчиняється у рослинному соку, зміщує значення рН у кислу сторону, що створює комфортні умови для розвитку молочнокислих бактерій. Добавка вуглекислого газу впливає на розігрівання силосуємої маси, тобто температура на 15–20 ºС є нижчою, ніж при силосуванні звичайним способом. Разом з тим, під час заготівлі силосу, закачування вуглекислого газу в силосуємо масу потребує використання відповідного обладнання та додаткових витрат. Консервування силосу змішаними препаратами. З метою досягнення високого консервуючого ефекту при заготівлі силосу випробувано велику кількість змішаних препаратів, що містять в певних кількостях органічні і неорганічні кислоти, формальдегід, різні неорганічні добавки. До них відносять: сілко (суміш 37 % формальдегіду і 30 % сульфату амонію); сілко–М (те ж + 7,7 % мурашиної кислоти); хетоксіл (суміш формальдегіду у вільній формі, 37 % оцтової кислоти і 45 % метанолу); гекса (суміш гексаметинелтетраміну з нітратом натрію); віхер-хапно (20 % формаліну, 20 % мурашиної кислоти), віхер-ліуос (55 % формаліну, 30 % оцтової кислоти і 15 % захисного розчину), норсіл Ф-2 (містить 600 г/л оцтової кислоти, 110 г/л формаліну та антикорозійні добавки). Доза внесення вище перерахованих препаратів складає 4 кг/т. В якості консервуючої добавки досліджено концентрат низькомолекулярних кислот (КНМК), який отримують шляхом ректифікації стічних вод під час виробництва синтетичних жирних кислот. За своїми консервуючими властивостями він не поступається перед мурашиною і бензойною кислотами, особливо при заготівлі силосу із однорічних бобових і злакових трав. Оптимальна доза – 5–10 кг/т сировини. Консервування силосу вуглеамонійними солями і комплексними добавками на їх основі. ВАС (вуглеамонійні солі) в гранульованому вигляді (ГРАСКО) – це суміш бікарбонату і карбонату амонію. Виробляють їх шляхом карбонізації водного розчину аміаку вуглекислим газом. Фасують в поліетиленові мішки по 40 кг. Оптимальна доза ВАС при силосуванні 8–10 кг на 1 т. Консервування відбувається за рахунок продуктів розпаду ВАС (аміак, вуглекислий газ і вода), які позитивно впливають на хід мікробіологічних і хімічних процесів. Вуглекислий газ прискорює перебіг анаеробних процесів, що стримує ріст пліснявих грибів та окислення поживних речовин, крім ліпідів і вітамінів. Аміак перешкоджає росту небажаної мікрофлори, знижує активність ферментів, що руйнують поживні речовини. Крім того, він значно знижує афлатоксичність кормів та вміст нітратів (в 5–10 разів). Поряд із консервуючою дією ВАС збагачують корма (залежно від їх виду і вологості) на 30–100 % амонійним та мікробіальним азотом. Використання препаратів ВАС і ГРАСКО при силосуванні сприяють: 1) зменшенню в 1,5–2 рази втрат поживних речовин; 2) зменшенню в 1,7–2 рази вмісту засвоюваного азоту; 3) зменшенню в 5–10 разів кількості нітратів у силосі; 4) зменшенню рівня активної кислотності силосу на 0,5–0,8 од. рН; 5) підвищенню перетравності поживних речовин на 5–8 %; 6) скороченню потреб господарств у білкових добавках. Консервування силосу біологічними препаратами. До біологічних препаратів відносять мікроорганізми і ензими, а також біологічні консерванти рослинного походження, що сприяють молочнокислому бродінню. В зв’язку з цим в останні роки проводиться робота з підбору необхідних штамів молочнокислих бактерій для направленого силосування з врахуванням особливостей рослинної сировини, що призначена для силосування. Широкого розповсюдження набули наступні біологічні консерванти: біо-сіл (Bio-sil) – це висушена і заморожена культура молочнокислих бактерій, що складається із штамів Lastobacillis Plantarum DSM 8862; Lastobacillis Plantarum DSM 8866 із концентрацією 300000 мікробних тіл в 1 г. Ці штами є високоактивними, виділені із природи. Біо-сіл поставляють в упаковках по 100 г. Цю кількість препарту розчиняють в 100 л води на 100 т силосуємої маси. Лабоксіл (Labocsil) являє собою культуру спеціально підібраних штамів молочнокислих бактерій Entecococcus faecint 74, Pediococcus acidilactici i Lactobacillus plantarum із концентрацією 1 млн. бактерій в 1 г. Розфасовують препарат в пакети по 100 г. Розчиняють пакет в 40–80 л води на 100 т сировини. Бонсілаге (Bonsilage) містить спеціально підібрані гемоферментативні штами молочнокислих бактерій, які утворюють тільки молочну кислоту, що гарантують ефективний процес силосування. Сілактим отримують на основі культури Lactobacillus plantarum K9 із використанням рідкого поживного середовища. Він представляє собою рідину світло-коричневого кольору, можливий пухкий осад, що утворюється під час зберігання. Фасують його в скляні пляшки об’ємом 10–20 дм3. Доза внесення сілактиму залежить від виду сировини і її вологості. На 1 т силосуємої маси сілактим вносять в дозах: при силосуванні кукурудзи – 0,6 кг, злакових і злаково-бобових культур 0,6–1 кг, бобових і культур які важко силосуються – 1,5–3,0 кг. Бактеріальний консервант лаксил відносять до комплексного біологічного консерванту, який складається із двох штамів молочнокислих бактерій роду Lactobacillus K9 i 376. Фасують його у пластикові флакони ємкістю 1,5 л. Використовують його в дозах 1,0–1,5 кг на 1 т сировини яка важко силосується. Літосил – це суха бактеріальна закваска молочнокислих бактерій. На 1 т силосної маси добавляють 2,5–3 г сухої закваски, яку розводять у теплій воді. Біологічні препарати при силосуванні сприяють: 1) швидкому зниженню рН (стабільний рівень рН частково досягається через 1–2 дні); 2) зменшенню втрат сухої речовини (біля 5 %); 3) підвищенню засвоєння поживних речовин на 2–3 % при згодовуванні такого силосу тваринам; 4) підвищенню енергетичної цінності сухої речовини силосу на 0,2–0,3 Мдж; 5) кращому споживанню силосу тваринами; 6) підвищенню продуктивності; 7) зменшенню розігрівання силосуємої маси; 8) підвищенню вмісту молочної кислоти в силосуємій сировині; 9) покращенню органолептичних показників. Однак всі переваги використання біологічних препаратів при силосуванні проявляться лиш тоді, коли повністю будуть дотримані технологічні умови силосування. Правильно заготовлений силос можна починати згодовувати на 7–10 день після закваски. Консервування силосу біологічними консервантами рослинного походження. Традиційні рослинні корми можна консервувати без застосування хімічних консервантів і при цьому одержати силос високої якості. Для цього придатні кормові культури, що містять у собі фітонциди. До таких відносять ярий ріпак у фазі стеблування, гірчиця біла молочно-воскової стиглості та інші. Поєднання під час силосування однорічних, багаторічних злаків або їх сумішей з кормовими культурами, що містять у собі фітонциди, отримало назву «корми консервувати кормами». Консервування однорічних злаків і сумішей багаторічних трав в поєднанні з біологічним консервантом у вигляді зеленої маси ярого ріпаку у фазі стеблування у співвідношеннях 80:20; 70:30; 60:40 і 50:50 забезпечувало одержання якісного силосу. Найкращий результат показує співвідношення 30–40 % ріпаку і 60–70 % злакових трав. Таке поєднання дає можливість одержати силос першого класу з рН 4,0–4,3 із співвідношенням органічних кислот, що є характерним для високоякісних силосованих кормів. Добрі результати показує силосування кукурудзи молочно-воскової спілості з вегетативною масою гірчиці білої сорту Кароліна у фазі молочно-воскової стиглості зерна. У цій фазі гірчиця біла проявляє фітонцидну властивість, яка зумовлює зміну перебігу бродильних процесів в силосованій масі.
|
