Основні принципи нормованої годівлі сільськогосподарських тварин

Продуктивність і стан здоров'я тварин нерозривно пов'язані із процесами, що відбуваються в їх організмі в результаті обміну речовин. Тому необхідно знати при якій кількості речовин, сполук, елементів у раціоні забезпечується підтримання необхідних життєвих функцій організму тварини і одержання від них певної продукції відповідної якості. Потреба тварин у поживних речовинах є основою для визначення норм годівлі.

Тварини постійно витрачають енергію і поживні речовини на підтримання життєдіяльності і утворення продукції. Тому їх організм потребує безперервного відновлення цих витрат за рахунок поживних речовин, що надходять з кормами, а їх кількісне вираження є нормою годівлі.

Отже, норма годівлі – це кількість енергії і поживних речовин, які забезпечують відповідну продуктивність тварин при збереженні їх здоров'я та нормального відтворення. Годівля, яка відповідає нормам, називається нормованою. Така годівля підвищує коефіцієнт корисної дії кормів, що має важливе значення для економного використання кормових ресурсів.

Сучасні норми включають достатню кількість показників для організації правильної годівлі, забезпечення різноманітних потреб тварин й одержання від них запланованої продукції.

Годівлю великої рогатої худоби, коней і овець нормують в основному за вмістом кормових одиниць, обмінної енергії, сухої речовини, сирого і перетравного протеїну, сирої клітковини, крохмалю, цукру, сирого жиру, кухонної солі, кальцію, фосфору, магнію, калію, сірки, заліза, міді, цинку, кобальту, марганцю, йоду, каротину, вітамінів Е і D. Раціони свиней, птиці, крім цих показників, додатково нормують за незамінними амінокислотами та водорозчинними вітамінами.

На основі норм складають раціони. Раціони можуть бути індивідуальні та групові. При груповому нормуванні вони складаються на «середню» тварину. Для цього формують однорідні групи тварин. Індивідуально–групові раціони складають на групи тварин, враховуючи індивідуальні особливості кожної тварини.

Раціон – набір і кількість кормів, що спожила тварина за певний проміжок часу (добу, місяць, сезон, рік). Якщо раціон повністю і всебічно задовольняє потреби тварин у поживних речовинах, його називають збалансованим,а годівлю – повноцінною. Відхилення між вмістом поживних речовин у раціоні і нормою за основними показниками (к. од. та перетравний протеїн) не повинні перевищувати 5 %.

Для складання раціону необхідно знати:

1) норму годівлі;

2) поживність кормів;

3) наявність кормів у господарстві;

4) які корми, і в якій кількості можна згодовувати даним тваринам (структура раціону, орієнтовні добові даванки).

Тип годівлі залежить від виду основного корму у раціоні (силосний, сінажний, напівконцентратний і інші). Годівля, яка має певні якісні та кількіcні особливості, тобто характеризується систематичним використанням окремих кормів називається типовою. Кожному типу годівлі відповідає певна структура раціону, яка показує співвідношення окремих груп або видів кормів у ньому за енергетичною цінністю і виражена у відсотках.

Організація нормованої годівлі, крім визначення норм годівлі та складання раціонів, передбачає підготовку кормів до згодовування, послідовність згодовування, кратність і спосіб годівлі. Для нормованої годівлі необхідно, щоб тварини були розділені на однорідні за віком, фізіологічним станом і продуктивністю групи. Для кожної з цих груп складають раціон, збалансований відповідно до їх середніх потреб. Корми роздають відповідно розпорядку дня, в установлені години.

Неповноцінна годівля приводить до зниження продуктивності, прохолосту маток і збільшення тривалості міжотельних періодів, підвищеної витрати кормів на одиницю продукції.

Найменше поживних речовин тварина потребує тоді, коди перебуває в стані спокою, не виробляє продукції і не виконує відповідної роботи. Годівля, яка підтримує життя тварин, забезпечує роботу внутрішніх органів і виділення певної кількості тепла для підтримання нормальної температури тіла, називається підтримуючою.

Поділ потреб організму тварини на підтримуючу і продуктивну частину умовний, тому, що функції життєдіяльності тварин і виробництво продукції взаємопов'язані. Кількість поживних речовин потрібних тварині, визначають у науково-господарських та балансових дослідах.

Важливою речовиною, що бере участь у фізіологічних процесах організму є вода. Велика рогата худоба споживає в середньому в розрахунку на 1 кг сухої речовини корму 2–5 кг води, свині – 2–4, коні і вівці – 2–3 кг залежно від температури води та навколишнього середовища.

Потреба тварин у поживних речовинах і воді залежить від живої маси, продуктивності, фізіологічного стану, м’язової діяльності, видових і породних особливостей, вгодованості, температури середовища та інших факторів.

Репродуктивні особливості сільськогосподарських тварин, що є основою збільшення їх поголів'я, залежать від умов живлення. Формування статевих клітин, запліднення, розвиток ембріона і статеві функції дорослих тварин значною мірою визначаються рівнем і якістю годівлі. Недостатня за рівнем загальної (енергетичної) поживності годівля послаблює життєві та відтворювальні функції тваринного організму. У самок припиняється овуляція, у самців настає втрата статевого збудження, дегенерація статевих клітин і атрофія сім'яників. Недостатня годівля вагітних тварин подовжує період вагітності, призводить до народження слабкого приплоду. Шкідливою є і надмірна годівля, яка призводить до ожиріння, зниження відтворювальної здатності та молочності самок.

Потребу тварин, що ростуть, у поживних речовинах, слід розглядати, виходячи з мети, яку ставлять при їх вирощуванні (для ремонту стада чи на м'ясо). Потреба лактуючих тварин у поживних речовинах залежить від їх живої маси, продуктивності, складу молока, а у тварин на відгодівлі вона значною мірою залежить від віку та інтенсивності їх росту.

Повноцінність годівлі тварин контролюють зоотехнічними та біохімічними методами. До зоотехнічних методів відносять аналіз раціону за вмістом поживних речовин та відповідність їх кількості до потреби, рівень продуктивності, ціну корму, відтворювальні функції і стан здоров'я. До біохімічних – відносять дослідження показників крові, сечі, молока та іншої продукції на вміст білка та його фракцій, гемоглобіну, глюкози, глікогену, кетонових тіл, вітамінів та мінеральних речовин.

Відхилення цих показників від норми свідчать про незбалансовану годівлю тварин.

 

Контрольні запитання

1. Що слід розуміти під нормою годівлі тварин?

2. Яка годівля називається нормованою і з якою метою вона застосовується?

3. За якими показниками нормують годівлю великої рогатої худоби, овець і коней?

4. Чим відрізняється нормування годівлі свиней і птиці від великої рогатої худоби і з чим це пов'язано?

5. Дати визначення раціону.

6. Що необхідно знати, щоб скласти раціон і яка годівля називається типовою?

7. Від чого залежить потреба лактуючих тварин у поживних речовинах?

8. Від чого залежить потреба тварин на відгодівлі у поживних речовинах?

9. Які є методи контролю повноцінності годівлі тварин?