Годівля молодняку свиней

Годівля поросят-сисунів. Залежно від прийнятої у господарстві технології виробництва свинини підсисний період триває 26, 35 або 60 днів. Поросят ранньої відлучки (26–35 днів) у подальшому переводять на годівлю замінниками молока та спеціальними комбікормами.

У порівнянні з молодняком інших видів, поросята народжуються, менш фізіологічно зрілими. Зокрема, «фізіологічна анемія» у них зумовлена незрілістю кісткового мозку – основного органу кровотворення у постембріональний період. Крім того, поросята надзвичайно чутливі до дії різних хвороботворних факторів, які викликають захворювання травного каналу, легенів та інших органів.

Проте, поросята мають високий рівень обмінних процесів, швидко ростуть і розвиваються. Так, в оптимальних умовах годівлі і утримання упродовж перших 10 днів після народження їх жива маса зростає більш ніж у два рази, за 30 днів – у 6–8, а за 60 днів – у 16–20 разів. Тому свиноматки уже на 20-й – 30-й день лактації не в змозі повністю забезпечити їх поживними речовинами за рахунок молока і виникає потреба додатково підгодовувати молодняк.

Однією з суттєвих біологічних особливостей поросят при народженні є досить обмежені запаси доступної енергії у вигляді глікогену печінки, наслідком чого є різке і значне зниження рівня глюкози у крові (гіпоглікемія) упродовж перших двох днів життя, навіть при споживанні достатньої кількості молозива. Непристосованість до несприятливих умов годівлі і утримання та низькі запаси енергії в організмі можуть бути основною причиною значних втрат живої маси і навіть загибелі поросят. Потреба поросят-сисунів у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та середньодобових приростів.

У першу декаду життя потреба поросят в обмінній енергії і поживних речовинах задовольняється молоком свиноматки. Але з другої декади забезпеченість за рахунок молока становить 80–85 %. Це свідчить про необхідність організації ранньої підгодівлі поросят.

Потреба поросят живою масою до 6 кг, від 6 до 12 і від 12 до 20 кг у сухій речовині становить відповідно 5,3; 4,7 і 4,5 кг/добу. Енергетична цінність і вміст поживних речовин із збільшенням живої маси поросят зменшується і становить 1,6–1,4 к. од. або 17,6–15,4 МДж обмінної енергії, 230–190 г перетравного протеїну, 15,3–11,1 г лізину, 9,7 г метіоніну+цистину, 115–60 г сирого жиру, 30–40 г клітковини, 14–10 г кальцію, 10–8 г фосфору, 3–4 г кухонної солі, 114–116 мг заліза, 16–18 мг міді, 85–87 мг цинку, 45–46 мг марганцю, 1–2 мг кобальту, 0,3–0,4 мг йоду та вітамінів: А – 6,8–5,8 тис. МО, D – 0,7–0,6 тис. МО, Е – 50–40 мг, В₁ –3,4–2,9 мг, В₂ – 9,0–6,0 мг, В₃ – 30–25 мг, В₄ – 0,7–1,5 г, В₅ – 45–57 мг, В₁₂ – 34–29 мкг.

При організації нормованої годівлі поросят слід врахувати їх біологічні особливості, виділяючи найвідповідальніші (критичні) періоди вирощування.

Перший критичній період – це перші 2–3 доби після народження, коли тварини потрапляють у нове середовище з мінливою температурою і вологістю повітря, до якого повинні пристосуватися. У цей період поросята або починають добре розвиватися, або поступово слабнуть від недоїдання і захворювань і можуть загинути.

Другий – настає на 5–7-му добу вирощування, коли через дефіцит заліза в молоці у них може розвиватися анемія.

Третій – пов'язаний із послабленням у 10-денному віці пасивного імунітету, одержаного з молозивом та прорізуванням кутніх зубів.

Четвертий – зумовлений відлученням поросят, коли вони позбавляються материнського молока і повністю переходять на споживання інших кормів. Повноцінна годівля поросят-сисунів передбачає достатнє споживанняними з перших днів після народження материнського молока та раннє привчання до різноманітних кормів.

У перші години після опоросу молозиво є єдиним кормом поросят. Воно активізує функції травних органів, зумовлює створення пасивного імунітету і запобігає виникненню шлунково-кишкових та легеневих захворювань. Тому поросят вперше слід підпускати до свиноматки не пізніше, як через 1,5–2 год. після народження. Під час першої годівлі необхідно правильно розподілити соски між поросятами: до передніх (перша, друга і третя пари) – більш молочних, підсаджують слабших поросят, до середніх (четверта і п'ята пари) і задніх (сьома і восьма пари) – добре розвинених і жвавих. Привчають поросят до певних сосків упродовж доби, починаючи з першої годівлі, їх відповідним чином мітять. Протягом 2–3 тижнів після народження поросята ссуть свиноматку 20–24 рази на добу (через 60–80 хв.), одержуючи за кожну годівлю 15–25 г молока, більш енергійніші – до 50 г. У другу половину підсисного періоду кратність ссання зменшується до 14–20 раз. Перерва між годівлями не повинна перевищувати 1,5–2 год., тому що молочність при скороченні кратності ссання зменшується. Молоковиділення у маток триває лише 35–45 сек., хоч поросята масажують вим'я 7–10.

У деяких дорослих і дуже часто у свиноматок-первісток рефлекс молоковіддачі викликається важко, особливо коли кволі і погано розвинені поросята слабо масажують вим'я і залишаються голодними, хоч свиноматка має достатню молочність. У таких випадках слід масажувати вим'я упродовж 3–4 днів після опоросу поки поросята зміцніють. Також треба мати на увазі, що деякі поросята перерослими іклами під час ссання та при боротьбі за сосок травмують його. В цьому випадку свиноматки непокояться і не дають приплоду ссати. Запобігати цьому можна підрізанням 1/3–1/4 висоти зуба.

Кількість мінеральних речовин, особливо заліза, що надходить з молозивом, а потім з молоком матері, уже на 2–3 день після опоросу є недостатнім. Тому, в цей термін та на 15–20 день поросятам для профілактики анемії роблять підшкірні ін'єкції препаратів (фероглюкіну – 2 мл, феродексу – 1,5 або урзоферану – 5 мл) При їх відсутності можна застосовувати суміш солей заліза, міді і кобальту: 2,5 г сірчанокислого заліза, 1 г сірчанокислої міді і 0,3 г сірчанокислого кобальту розчиняють у 1 л кип'яченої і охолодженої до 40 °С води. Перед кожною годівлею цим розчином змочують соски, а коли поросята почнуть споживати корми, його з розрахунку 10 мл на 1 гол за добу дають разом з кормом чи водою. У молоці свиноматок міститься значна кількість гамаглобулінів з високими імунними властивостями до кінця лактації. Тому більш тривале утримання поросят під маткою сприяє подальшому інтенсивному вирощуванню здорових тварин.

Поросята народжуються з відносно добре розвиненим кишечником, але слабо розвиненим шлунком. До 3-тижневого віку в їх шлунковому соці відсутня соляна кислота і мало пепсину. Фізіологічна незрілість шлунку поросят компенсується високою активністю підшлункової залози. Становлення шлункового травлення у них завершується до 2–2,5-місячного віку. Значно активізувати і прискорити розвиток шлункового травлення у поросят можна раннім привчанням до поїдання різноманітних кормів, що є основою одержання добре розвинених тварин та повного їх збереження.

Підгодівлю поросят-сисунів проводять у відповідності з схемами, які є готовими раціонами, розробленими на кожну декаду (табл.21).

 

Таблиця 21. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів, г на одну голову на добу

Вік, днів	Молоко	Зерно підсмажене або пророщене	Суміш концентратів: вівсяна, ячміна, просяна дерть, макуха або комбікорми	Картопля варена	Буряки морква	Трав'яне борошно	Сіль кухонна	Крейда, кісткове борошно
незбиране	збиране
5–10		–		–	–	–	–
11–20		–
21–30
31–40
41–50
51–60	–					200–300	100–200
Всього за 60 днів, кг			3,5		6,7	4,0	2,0	0,3	0,4

 

На третій день після опоросу у відділенні для поросят розміщують спеціальні коритця з водою та коритця з кількома відділеннями наповненими товченою крейдою, кістковим борошном, червоною глиною, дерниною та деревним вугіллям. На 4–5 добу після народження поросятам дають підсмажене зерно ячменю, кукурудзи, гороху та ін. З 5–10-денного віку поросят поступово привчають до споживання збираного або незбираного коров'ячого молока (свіжого або краще у вигляді ацидофільної простокваші), спеціальних комбікормів чи кормосумішей, починаючи з 20–50 г на голову на добу. З початком споживання поросятами молока до нього домішують невеликі кількості комбікорму. Поросяті за 2 місяці згодовують 20–30 кг молока. З 10–15 днів життя поросятам дають невелику кількість трав'яного або сінного борошна, подрібнену моркву або зелені корми, подрібнені буряки, гарбузи, варену картоплю (краще у вигляді пюре).

Поросята-сисуни у двотижневому віці повинні бути привчені до поїдання всіх видів кормів. Режим годівлі повинен бути таким, щоб одноразову даванку корму поросята поїдали упродовж 1,0–1,5 год. при годівлі зволоженими кормосумішами і 2–3 год. – сухими. Кратність роздавання корму залежить від віку поросят і його консистенції. При годівлі зволоженою сумішшю у віці до 30 днів – 4 рази на добу, у віці старше 30 днів – 3 рази на добу, а при годівлі сухою сумішкою відповідно 3 та 2 рази на добу. Корм роздають у чисті коритця, до яких не мають доступу свиноматки. Поросята повинні мати вільний доступ до чистої питної води (коритця, автонапувалки).

Якщо поросят вирощують за методом раннього відлучення (через 26 чи 35 днів після народження), то для їх годівлі застосовують спеціальні кормосуміші або комбікорми.

Корми для поросят слід належним чином готувати до згодовування. Зернові подрібнюють до розміру часток 0,8–1 мм. Горох, сорго, кукурудзу та пшеницю бажано екструдувати, ячмінь і овес обов'язково очищати від плівок. Коренеплоди, баштанні, зелені корми подрібнюють до величини часток 0,5–1 см, картоплю пропарюють або варять. Всі корми краще змішувати і згодовувати у вигляді вологих сумішей. На комплексах поросятам згодовують комбікорми у сухому чи зволоженому вигляді.

Годівля відлучених поросят. Після відлучення годівлю молодняку організовують у відповідності з призначенням тварин (ремонт чи на м'ясо).

При відлученні поросят діє комплекс стрес-факторів: відсутність свиноматки і материнського молока, відчуття голоду, зміна складу раціону і техніки годівлі тощо. Для зменшення негативного впливу цих факторів необхідно дотримуватись таких вимог: поросят краще відлучати за один прийом і для зменшення збудження, викликаного відсутністю свиноматки і материнського молока, їх залишають у тому ж станку упродовж 10–15 днів, а матку переводять до іншого. За цей період не слід змінювати склад раціону і режим годівлі, але для запобігання переїдання і розладу процесів травлення у перші 3–5 днів після відлучення необхідно зменшити добову даванку корму на 20–30 %. Згодовування антибіотиків і молочної кислоти (5 г на 1 л води) у цей період попереджує розлади травлення.

Потреба поросят у поживних речовинах залежить від живої маси, віку та інтенсивності росту. У період від 2-х до 4-х місяців годівля поросят повинна забезпечувати середньодобові прирости у межах 400–450 г. На 100 кг живої маси молодняку цього віку необхідно 4,0–4,5 кг сухої речовини. Концентрація енергії і поживних речовин у 1 кг сухої речовини повинна становити 1,3 к. од. (14,4 МДж обмінної енергії), 150 г перетравного протеїну, 9 г лізину, 6,4 г метіоніну+цистину, 50 г сирої клітковини, 4 г кухонної солі, 9,3 г кальцію, 7,6 г фосфору, 93 мг заліза, 12 мг міді, 58 мг цинку, 47 мг марганцю, 12 мг кобальту, 0,23 мг йоду, 5 мг каротину та вітамінів: D – 0,41 тис. МО, Е – 35 мг, В₁ – 2,3 мг, В₂ – 3,3 мг, В₃ – 17 мг, В₄ – 1160 мг, В₅ – 70 мг, В₁₂ – 23 мкг.

Для відлучених поросят раціони складають із доброякісних легкоперетравних кормів: дерть ячмінна, пшенична, кукурудзяна, варена картопля, коренеплоди, морква, трава бобових у стадії бутонізації, соєвий, соняшниковий та льоновий шроти або макуха. Добрим джерелом протеїну та лізину для поросят є зерно гороху у кількості до 15 % у складі комбікорму. З кормів тваринного походження використовують збиране молоко, сироватку, маслянку, рибне та м'ясо-кісткове борошно і інші. Орієнтовна структура раціонів для поросят 2–4-місячного віку становить: суміш концентрованих кормів 70–80 %, коренебульбоплодів – 10–20 %, трав'яне борошно бобових – до 5 %, корми тваринного походження – 5–8 %.

Поросят після відлучення формують у однорідні за статтю і живою масою групи і годують тричі на добу. Корм зволожують водою, або молочними відходами. На промислових комплексах поросят годують повнораціонними комбікормами у сухому вигляді або рідкими бовтанками. Молодняк повинен мати вільний доступ до води.

Годівля ремонтного молодняку. Попередню оцінку і добір ремонтного молодняку проводять у 2, 4 і 6-місячному віці. Основна мета годівлі ремонтного молодняку – вирощування здорових, із добре розвиненим кістяком, м'язами і внутрішніми органами тварин. За весь період вирощування їх середньодобові прирости повинні бути не меншими 600–650 г. Свинки у 9–місячному віці у племінних господарствах повинні мати живу масу 120–130 кг, у промислових стадах – не менше 110–120, кнурці у віці 11 місяців – відповідно 150–170 і 140–150 кг.

Потреба ремонтного молодняку у поживних речовинах залежить від живої маси, статі, віку та середньодобових приростів. У розрахунку на 100 кг живої маси ремонтні свинки повинні споживати від 4,5 (при масі 40–50 кг), до 2,5 кг (при масі 80 і більше кілограм) сухої речовини, а ремонтні кнурці відповідно 4,5 та 3,0–3,5 кг. Рівень енергії та поживних речовин у 1 кг сухого залишку для ремонтного молодняку (свинок і кнурців) з живою масою 40–80 кг та 80 кг і більше складає відповідно: кормових одиниць –1,2 і 1,1 (13,3 і 12,2 МДж обмінної енергії), перетравного протеїну 130 і 120 г, лізину 7,5 і 7,0 г, метіоніну+цистину – 4,5 і 4,0 г, клітковини – 6 і 8 %, кальцію 9,5 і 9,0 г, фосфору 7,5 і 7,0 г, заліза 90 і 80 мг, цинку 60 і 90 мг. Вміст інших показників поживності у 1 кг сухої речовини для ремонтного молодняку різної живої маси є однаковим і становить: кухонної солі – 5,8 г, міді – 12 мг, марганцю – 47 мг, кобальту – 1,2 мг, йоду – 0,23 мг, каротину – 7 мг, та вітамінів: D – 350 МО, Е – 41 мг, В₁ – 2,6 мг, В₂ – 7 мг, В₃ – 23 мг, В₄ – 1,16 г, В₅ – 70 мг, В₁₂ – 29 мкг.

Для ремонтного молодняку використовують ті ж корми, що і для відлучених поросят. У залежності від зони частка концентрованих кормів у раціонах ремонтного молодняку може становити – 60–80 %, коренебульбоплодів комбінованого силосу – 20–25 %, кормів тваринного походження та трав'яного борошна по 3–5 %. У літній період зелені корми становлять 20–25 %. Зернові корми згодовують ремонтному молодняку у вигляді зерносумішей або комбікормів у склад раціонів разом з іншими кормами залежно від обраного типу годівлі. На племінних репродукторах комплексів молодняку згодовують тільки повнораціонні комбікорми (СК-3) у сухому вигляді або у вигляді рідких бовтанок.

Для виготовлення зернових сумішей і комбікормів рекомендовані подрібнення з переважаючою кількістю часток розміром 0,5 – 1 мм. До комбікорму не слід включати бавовниковий і ріпаковий шроти, а зерно бобових краще використовувати екструдоване, або після термічної обробки, що підвищує перетравність протеїну та енергетичну поживність. Коренеплоди, гарбузи, силос та зелені корми подрібнюють до пастоподібної маси і додають до концентратів перед роздачею. Ремонтний молодняк годують 2–3 рази на добу переважно вологими мішанками при вільному доступі до води.

Важливим заходом в організації вирощування ремонтного молодняку є систематична прогулянка взимку (2–3 рази на день загальною тривалістю більше 2 год.) та утримання у літніх таборах з використанням пасовищ у літній період.

 

Контрольні запитання

1. Які біологічні особливості поросят-сисунів?

2. Від чого залежить потреба поросят у поживних речовинах?

3. Які критичні періоди виділяють у поросят-сисунів?

4. Коли і які корми починають згодовувати поросятам-сисунам?

5. Які особливості годівлі відлучених поросят?

6. Яка орієнтовна структура раціону молодняку в 2–4 місяці та старших?

7. Від чого залежить потреба ремонтного молодняку в поживних речовинах?

8. Які особливості годівлі ремонтних свинок і кнурців?

9. За якими показниками контролюють повноцінність годівлі молодняку свиней?