Годівля рибСучасні досягнення у розвитку ставового тепловодного рибництва показують, що значного збільшення продуктивності і зниження собівартості виробництва товарної риби можна досягти лише за умови використання штучних кормів. Інтенсифікація галузі рибництва передбачає збільшення щільності посадки риби, що значно зменшує кількість природних кормів, які припадають на кожну особину. Аналіз свідчить, що головна частка витрат при виробництві продукції рибництва за використання напівінтенсивної і інтенсивної технології припадає на корми, що, в свою чергу, зумовлює пошук шляхів їх раціонального використання. Процеси оптимізації годівлі риби ґрунтуються на знаннях біології відповідного виду, породних, вікових і статевих особливостей та завдань, які стоять перед виробництвом. Знання про потребу риби у поживних речовинах необхідні для працівників рибного господарства, керівників рибогосподарських підприємств та інших спеціалістів, які займаються розведенням та вирощуванням риби. Використання штучних кормів при вирощуванні рибопосадкового матеріалу, товарної риби, або при утриманні маточного стада є визначальним фактором сучасного виробництва. З нарощуванням обсягів виробництва рибної продукції пов’язане підвищення інтенсивності годівлі та зростання вартості комбікормів за рахунок введення до їх складу високобілкових кормів тваринного походження та кормових добавок. Технологія годівлі риби передбачає раціональне використання кормів з метою отримання високої рибопродуктивності при найменших витратах кормів на приріст маси риби. При цьому необхідно добиватись найкращої якості кормів та оптимального вмісту в них поживних речовин для забезпечення нормального перебігу фізіологічних процесів з урахуванням вікової і видової специфіки культивованих риб. Нормовану годівлю риб можливо проводити в тому випадку, якщо врахувати якість і поживність штучних кормів, щільність посадки риби у полікультурі, розвиток природної кормової бази, фізіологічний стан риби та мету, яка стоїть перед виробництвом. Залежно від технології виробництва продукції рибництва та видоспецифічних особливостей конкретних об’єктів культивування, використовується велика кількість кормових засобів. У зв’язку з цим постало питання класифікації кормів, які використовуються у годівлі риби. До природних кормів належать різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є кормом для відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність. Крім цього, у спеціалізованих рибницьких господарствах у разі культивування окремих видів риб застосовують велику кількість штучних кормів. Такі корми мають задовольняти потребу риби у поживних речовинах, виключати шкідливу дію на організм, забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і забезпечувати нормальний розвиток системи відтворення. Штучні корми невластиві для живлення риб, тому потрібний певний період звикання до поїдання кожного виду штучного корму. Для риб природних водойм типовою є селективна (вибіркова) харчова здатність, що забезпечує різноманітність їх раціону і дає змогу вибирати цілком певні харчові об’єкти. Усі корми іхтіологи диференціюють за двома критеріями: за віддаванням переваги і фактичним значенням. Харчові об’єкти, виділені за перевагою, у свою чергу поділяють на улюблені, замінні і випадкові, що визначають експериментально, спостерігаючи за спектром живлення риб. За фактичним значенням корм умовно поділяють на головний, другорядний і вимушений з різним його вмістом у харчовій грудці За характером живлення усіх риб умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги і зоофітофаги. Ці групи поділяють на дрібніші угрупування (фітопланктофаги, макрофітофаги, зоопланктофаги, зообентофаги, перифітонофаги, детритофаги), для яких характерне домінування у харчовому спектрі відповідних природних кормових компонентів. У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон – сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються в евфотичній зоні. Фітопланктон є головним, а іноді й єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах. До найбільш поширених і розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьозелених. Менш поширені пірофітові, євгленові, золотисті та жовто-зелені водорості. Макрофітофаги споживають, в основному, макрофіти, до яких належать переважно вищі водні рослини порівняно великих розмірів, що утворюють у водоймах низку екологічних груп: рослини з плаваючими листками (ряски, водяна лілія, жовте латаття і ін.); надводні рослини (очерет, комиш, осока, рогіз, аїр та ін.); підводні рослини (кушир, жабуриння і ін.). Основою харчового раціону риб-перифітонофагів є перифітон, що складається переважно з водних рослин, які розвиваються на природних і штучних поверхнях, скелях, каменях, підводних частинах гідротехнічних споруд. Фітопланктон, макрофіти і рослини перифітону належать до автотрофних організмів. Вони є продуцентами первинної органічної речовини і завдяки перебігу реакції фотосинтезу забезпечують формування загальної первинної продукції створюючи енергетичну та екологічну основи для функціонування всієї водної екосистеми. На ранніх стадіях розвитку практично усі види риб, незалежно від їх подальшої спеціалізації, споживають зоопланктон – безхребетні тварини, які мешкають у товщі водойм, пасивно переносяться течіями і не здатні їм активно протистояти (інфузорії, коловертки, ракоподібні і ін.). Основою природної кормової бази риб-зообентофагів є організми зообентосу, що включає тварин, які живуть на грунті і в ґрунті водойм. Досить важливим природним кормом, значення якого часто недооцінюють, є детрит – дрібні органічні часточки (рештки відмерлих і розкладених водних тварин і рослин разом з наявними в них бактеріями), що осіли на дно водойм, або зависли у товщі води у придонному шарі. Детрит є основним кормовим компонентом у раціоні риб-детритофагів, і додатковою, заміною, або вимушеною їжею для риб-планктофагів і бентофагів. Кваліфіковане вирощування хижої риби (риб-іхтіофагів), кормом для яких є хребетні тварини, дає змогу, з одного боку, зменшити кількість смітної риби і поліпшити умови нагулу культивованих видів, з іншого –трансформувати м'ясо малоцінної риби у харчову рибопродукцію, яка користується підвищеним попитом завдяки високим смаковим якостям (сом) і малому вмісту жиру (щука, судак). Виходячи з особливостей живлення культивованих об’єктів видно, що конкретні види риб для нормального існування, забезпечення росту і розвитку потребують певну кількість відповідних кормів (харчовий раціон), який здатний задовольнити потребу їх організму у поживних речовинах. Ця концепція покладена в основу підходу до вимог при застосуванні штучних кормів у разі культивування окремих видів риб у спеціалізованих рибних господарствах. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що штучні корми мають бути доступними за розмірами, мати відповідну консистенцію, бути привабливими за смаком, кольором, запахом і містити певну кількість поживних речовин. Штучні корми не повинні шкодити організму риб, забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормальному розвитку системи відтворення. Усі штучні корми за походженням поділяються на наступні групи: корми рослинного походження; корми тваринного походження; комбікорми; синтетичні препарати; харчові відходи; мінеральні добавки; препарати біологічно активних речовин. З кормів рослинного походження для годівлі риб застосовують зерно злакових і бобових культур, відходи маслоекстракційної промисловості (макухи, шроти), відходи борошномельного і круп'яного виробництва (висівки, лушпиння і ін.), зелену масу кормових культур. З кормів тваринного походження для годівлі риб використовують відходи від переробки риби (рибне борошно, рибний фарш), відходи м’ясної (м'ясне, кров’яне, м'ясо-кісткове борошно і ін.) і молочної (сухе знежирене молоко, казеїн і ін.) промисловості. Для годівлі риб використовують також продукти мікробіологічного і хімічного синтезу: кормові дріжджі, фосфатиди, відходи бродильних виробництв, солі мікроелементів, препарати вітамінів, ферментів, гормонів і лікарські препарати. Як добавку до основних кормів часто використовують солі макроелементів – крейду, вапняки, фосфати, цеоліти і ін. Загальні принципи нормування годівлі риби. Використання кормів при виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формуванні й утриманні ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. З нарощуванням обсягів виробництва риби досить тісно пов'язане підвищення інтенсивності годівлі, зростання вартості комбікормів у зв'язку з необхідністю їх збагачення протеїном за рахунок компонентів тваринного походження. Все це робить частку витрат підприємства на годівлю риби досить вагомою, великою мірою визначає собівартість продукції і впливає на ціноутворення. На сучасному етапі розвитку рибництва раціональне використання кормових засобів є складовою частиною у технології годівлі риби. Остання передбачає оптимальне використання комбікормів для отримання високої рибопродуктивності з найменшими витратами кормів на приріст маси риби. Одним з найважливіших елементів раціонального використання кормів є нормування годівлі риби, яке ґрунтується на забезпеченні постійного споживання рибою повноцінного корму для підтримування її нормального фізіологічного стану, максимального утворення продукції і формування повноцінних статевих продуктів у ремонтних груп і плідників риб. Недостатня і надмірна годівля риби шкідлива і негативно впливає на результативність вирощування, є збитковою для рибних господарств. У першому випадку, за недостатньої годівлі риби, знижуються показники приросту маси і плодючість, підвищуються витрати корму на одиницю продукції, дещо послаблюється резистентність організму, зростає сприйнятливість до захворювань. У другому випадку, за надмірної годівлі риби, особливо за умов індустріального вирощування, виникає ожиріння, порушуються обмінні процеси, що негативно впливає на показники продуктивності і систему відтворення. У зв'язку з цим годівля риби за науково-обгрунтованими нормами є одним із засобів організації раціонального рибництва за інтенсивного вирощування риби у ставових господарствах і господарствах індустріального типу. При цьому доцільно оперувати поняттям норма годівлі, під яким слід розуміти кількість корму з відповідними набором і співвідношенням поживних речовин та енергії, що здатна задовольнити потреби вирощуваної риби і забезпечити її нормальний фізіологічний стан для отримання високої продуктивності і нормального розвитку системи відтворення. На понятті «норма годівлі» логічно ґрунтується концепція нормування годівлі риби, тобто годівля риби за нормами, які передбачають комплексну оцінку харчових раціонів. Нормування годівлі риби формується залежно від виду риб, її віку, маси, фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Під раціоном розуміють необхідну кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам потреби риби у поживних речовинах, енергії, вітамінах, макро- і мікроелементах для отримання певного рівня продуктивності на фоні нормального фізіологічного стану риби. Розрізнюють добовий раціон, під яким розуміють кількість повноцінного корму, потрібного для годівлі риби упродовж доби. Його подають в одиницях маси або у відсотках маси риби. У разі визначення добової кількості корму згідно з нормами, потрібно враховувати температуру води, вміст розчиненого у ній кисню, поживність кормових компонентів, споживаність корму і рівень розвитку природної кормової бази. Сучасне традиційне тепловодне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і представників далекосхідної іхтіофауни з родини коропових, серед яких домінуюча роль належить білому і строкатому товстолобикам та гібридним формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур. Годівля личинок. Личинок коропових риб найчастіше підрощують з використанням стартових комбікормів, але при цьому слід враховувати особливості їх розвитку і зміни низки морфологічних ознак, що доцільно розглядати під кутом етапності раннього постембріогенезу. У разі підрощування личинок з використанням штучних кормів годівлю слід розпочинати з перших днів. Для цього використовують стартові комбікорми з вмістом протеїну не менше 32 %, рибне і кров'яне борошно, лялечку шовковичного шовкопряда, соєве борошно та інші корми відповідної якості, які згодовують через кожні 2–3 год. упродовж світлової частини доби шляхом розсіювання по поверхні ставу. Підрощування личинок коропа, білого і строкатого товстолобиків, гібридів товстолобиків, білого амура за умов оптимізації режиму годівлі дає змогу отримувати життєстійкий рибопосадковий матеріал, який у подальшому успішно використовують для вирощування цьоголіток. Годівля цьоголіток. У сучасних тепловодних рибницьких підприємствах, які орієнтовані на виробництво рибопосадкового матеріалу, цьоголіток переважно вирощують у полікультурі. Принцип полікультури, тобто її визначальна концепція, полягає у відсутності або слабко вираженій харчовій конкуренції між коропом і рибами східно-китайського рівнинного комплексу, які отримали узагальнену назву – рослиноїдні риби. Цьоголіток можна вирощувати у разі зариблення вирощувальних ставів як личинками віком 3–5 діб, так і підрощеними личинками віком 10–15 діб, або мальками віком 30–45 діб, що залежить від конкретних умов рибницьких господарств. Годівля дволіток. Природна рибопродуктивність дволіток коропа у різних ґрунтово-кліматичних зонах України має досить виражену варіабельність. Очевидно, що нарощування обсягів виробництва коропа можливе лише за умов інтенсифікації, головними елементами якої є корми і годівля. Як підтверджено практикою, вирощування товарних дволіток коропа у ставах, масою 400–450 г за високих щільностей посадки без інтенсивної годівлі майже неможливе, бо з підвищенням щільності посадки риби на одиницю водної площі досить швидко виїдається природна кормова база, нестачу якої слід поповнювати за рахунок згодовування повноцінних кормосумішей або комбікормів, причому об'єм поповнення кормів залежатиме від вмісту у ставах природної їжі і щільності посадки риби на одиницю площі. З підвищенням щільності посадки відповідно знижується приріст маси тіла риби за рахунок природної кормової бази, а за щільності посадки понад 10 тис. шт./га штучні корми мають становити до 100 % добового раціону. Рекомендовану структуру комбікормів для годівлі коропових наведено у таблиці 31.
Таблиця 31. Рекомендована структура комбікормів для годівлі коропових риб, %
Додатки
|
