ЧАСТИНА ПЕРША

1. Поняття цивільного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.

2. Поняття та предмет цивільного права.

3. Метод цивільного права, його особливості.

4. Функції цивільного права.

5. Принципи цивільного права.

6. Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.

7. Місце цивільного права в системі права України.

8. Поняття і види джерел цивільного права.

9. Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.

10. Акти цивільного законодавства, їх система.

11. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.

12. Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.

13. Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.

14. Приватне право в іноземних правових системах.

15. Співвідношення цивільного і господарського права.

16. Нормативно-правові акти загальної дії та нормативно-правові акти спеціальної дії.

17. Застосування правил колізії норм.

18. Міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, як частина національного цивільного законодавства України.

19. Поняття і випадки застосування звичаю.

20. Тлумачення цивільно-правових норм.

21. Поняття та значення та види юридичних фактів. Юридичний склад.

22. Класифікація юридичних фактів та їх значення.

23. Поняття і види правочинів.

24. Чинність правочину.

25. Тлумачення змісту правочину.

26. Недійсність правочину.

27. Презумпція правомірності правочину.

28. Відмежування недійсного та неукладеного правочину.

29. Недійсність частини правочину.

30. Поняття та особливості цивільних відносин.

31. Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення.

32. Структура цивільних правовідносин та її характеристика.

33. Поняття здійснення суб’єктивного цивільного права. Межі здійснення цивільних прав.

34. Поняття виконання суб’єктивного цивільного обов’язку.

35. Принципи і гарантії здійснення прав і виконання обов’язків у цивільному праві.

36. Способи здійснення цивільних прав і виконання цивільно-правових обов’язків.

37. Межі суб’єктивного цивільного права і межі його здійснення.

38. Поняття охорони та захисту цивільних прав та інтересів.

39. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів.

40. Поняття та функції цивільно-правової відповідальності.

41. Форми та види цивільно-правової відповідальності.

42. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.

43. Обставини звільнення від цивільно-правової відповідальності

44. Цивільно-правова відповідальність за дії третіх осіб.

45. Поняття фізичної особи. Правоздатність фізичної особи.

46. Цивільна дієздатність фізичних осіб, її зміст та види.

47. Співвідношення правоздатності з дієздатністю.

48. Співвідношення правоздатності та суб’єктивних прав фізичних осіб.

49. Обмеження та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

50. Визнання фізичної особи недієздатною та поновлення в дієздатності.

51. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

52. Оголошення фізичної особи померлою.

53. Поняття, цілі та значення опіки та піклування.

54. Суб’єкти опіки та піклування: їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.

55. Встановлення опіки та піклування.

56. Права та обов’язки суб’єктів опіки та піклування. Правовий статус помічника

57. Індивідуалізація фізичної особи.

58. Поняття, види і цивільно-правове значення актів цивільного стану.

59. Специфіка правового статусу фізичної особи-підприємця.

60. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки і значення.

61. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи.

62. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.

63. Порядок і способи створення юридичних осіб.

64. Припинення діяльності юридичної особи.

65. Види юридичних осіб.

66. Поняття та види організаційно-правових форм юридичних осіб.

67. Філії та представництва юридичної особи.

68. Індивідуалізація юридичної особи.

69. Поняття установчих документів юридичної особи та вимоги до них.

70. Неспроможність (банкрутство) юридичних осіб.

71. Поняття та види підприємницьких товариств за законодавством України.

72. Правове положення та види об’єднань підприємств.

73. Поняття та види господарчих товариств.

74. Об’єднання громадян як юридичні особи та їх види.

75. Поняття, сутність та види кооперативів.

76. Відповідальність юридичних осіб.

77. Припинення юридичної особи: поняття, підстави і способи.

78. Санація юридичних осіб. Права та обов’язки санатора.

79. Реорганізація юридичних осіб та її форми. Універсальне (повне) та сингулярне (неповне) правонаступництво при реорганізації.

80. Порядок задоволення вимог при ліквідації юридичних осіб.

81. Держава Україна як суб’єкт цивільних відносин, особливості її правового становища. Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах.

82. Автономна Республіка Крим як суб’єкт цивільних відносин, особливості її правового становища. Територіальні громади як суб’єкт цивільних відносин.

83. Відповідальність за зобов’язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

84. Поняття і види об’єктів цивільних прав. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав.

85. Вчення про об’єкти цивільних прав.

86. Речі як об’єкти цивільних прав. Тварини.

87. Класифікація речей та її правове значення.

88. Майно як особливий об’єкт цивільних прав.

89. Гроші (грошові кошти), валютні цінності як об’єкти цивільних прав.

90. Цінні папери як об’єкти цивільних прав: поняття і загальна характеристика.

91. Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав, їх поняття та види.

92. Поняття честі, гідності та ділової репутації. Захист честі та гідності.

93. Результати робіт та послуг як об’єкти цивільних прав.

94. Результати творчої діяльності як об’єкти цивільних прав.

95. Інформація та особисті немайнові блага як нематеріальні об’єкти цивільних правовідносин.

96. Представництво у цивільному праві: поняття, підстави виникнення, види.

97. Види представництва.

98. Вчинення правочинів представником.

99. Поняття та види довіреності. Значення довіреності.

100. Підстави та порядок припинення дії довіреності.

101. Наслідки вчинення правочину без довіреності чи з перевищенням повноважень.

102. Підстави та порядок припинення представництва.

103. Представництво без повноважень.

104. Поняття строку та терміну, їх значення та види.

105. Обчислення строків у цивільному праві.

106. Поняття, сутність та значення позовної давності.

107. Види строків позовної давності.

108. Обчислення та перебіг позовної давності.

109. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

110. Зупинення та переривання перебігу строків позовної давності.

111. Наслідки спливу строків позовної давності.

112. Підстави та порядок поновлення строків позовної давності.

113. Місце строків (термінів) у системі юридичних фактів цивільного права.

114. Право на позов.

115. Зміна тривалості позовної давності.

116. Застосування позовної давності до додаткових вимог.

117. Поняття, ознаки та види особистих немайнових прав. Зміст особистого немайнового права.

118. Здійснення особистих немайнових прав.

119. Цивільно-правова охорона та захист особистих немайнових прав фізичної особи.

120. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

121. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

122. Поняття, ознаки та види речових прав.

123. Поняття та зміст права власності.

124. Види права власності та їх правове значення.

125. Підстави набуття та момент виникнення права власності.

126. Здійснення та припинення права власності.

127. Право власності на землю (земельну ділянку).

128. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.

129. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.

130. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.

131. Довірча власність як різновид права власності.

132. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.

133. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.

134. Здійснення та припинення права спільної власності.

135. Поняття та види захисту права власності.

136. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.

137. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.

138. Речові права на чуже майно: поняття, види.

139. Право володіння чужим майном як речове право. Виникнення володіння та його припинення.

140. Право користування чужим майном як речове право.

141. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

142. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

143. Речові права юридичних осіб на господарювання з майном (майновим комплексом) власника.

144. Захист речових прав на чуже майно.

145. Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності.

146. Теорії права інтелектуальної власності.

147. Характеристика об’єктів права інтелектуальної власності та їх види.

148. Суб’єкти права інтелектуальної власності.

149. Зміст права інтелектуальної власності.

150. Здійснення права інтелектуальної власності.

151. Захист права інтелектуальної власності.

152. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору та за замовленням.

153. Поняття авторського права. Джерела правового регулювання авторського права.

154. Об’єкти авторського права: поняття, ознаки, види.

155. Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види.

156. Зміст суб’єктивного авторського права. Момент виникнення суб’єктивного авторського права. Строк дії суб’єктивного авторського права.

157. Поняття, строк дії та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.

158. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види. Суб’єкти суміжних прав.

159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.

160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.

161. Захист авторських і суміжних прав.

162. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.

163. Об’єкти права промислової власності та їх умови патентоздатності.

164. Суб’єкти патентного права.

165. Зміст суб’єктивного патентного права.

166. Оформлення патентних прав.

167. Строк дії суб’єктивного патентного права.

168. Виключні права на засоби індивідуалізації товарів, робіт та послуг і їх виробників.

169. Захист прав патентоволодільців та товаровиробників.

170. Поняття, ознаки і об’єкти винаходу. Види винаходів та їх правове значення.

171. Поняття та ознаки корисної моделі.

172. Промисловий зразок: поняття, види, ознаки.

173. Право на комерційне найменування: загальна характеристика.

174. Право на торгівельну марку (знак для послуг): загальна характеристика.

175. Право на географічне зазначення: загальна характеристика.

9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Складовим елементом навчального процесу при вивченні певних дисциплін є виконання курсової роботи.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних курсантами під час навчання.

У процесі виконання курсової роботи курсант повинен показати знання теоретичних основ з відповідної дисципліни, самостійно проаналізувати основні нормативні та літературні джерела і на цій основі обґрунтувати свої висновки і пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства та шляхів вирішення основних проблем, що стосуються теми дослідження, проаналізувати та узагальнити судову практику, практику роботи органів державної податкової служби та інших органів і організацій, якщо це необхідно для висвітлення і більш повного розкриття теми роботи.

Мета методичних рекомендацій – дати загальну схему і структуру курсової роботи, надати методичну допомогу курсантам щодо раціональної та ефективної організації її написання і захисту.

Тематика курсових робіт затверджується відповідною кафедрою до початку семестру і повинна відповідати завданням навчальної дисципліни. Кількість тем курсових робіт з дисципліни повинна бути як мінімум вдвічі більшою від середньої кількості курсантів у взводі на відповідному курсі.

 

 

2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

2.1. Вибір та затвердження теми курсової роботи, складання та погодження плану

Теми курсової роботи пропонуються курсантам на початку вивчення курсу. Курсанти обирають теми курсової роботи самостійно відповідно до тематики курсових робіт та погоджують її з науковим керівником протягом 10 днів з моменту ознайомлення з тематикою робіт. За пропозицією курсанта тема курсової роботи може бути уточнена науковим керівником з урахуванням тематики попередніх та подальших досліджень курсанта, його досвіду чи специфіки місця роботи. Підтвердженням обрання курсантом конкретної теми курсової роботи є належним чином заповнене та підписане завдання на курсову роботу. Подальша зміна теми курсової роботи можлива лише як виняток за обґрунтованою письмовою заявою курсанта з дозволу наукового керівника та за погодженням із завідувачем кафедри.

Написання курсової роботи на одну і ту ж тему двома курсантами в одному академічному взводі заборонено.

Курсант разом з науковим керівником у визначені графіком терміни, розробляє план курсової роботи, узгоджує строки її виконання та подання на перевірку.

2.2. Написання тексту курсової роботи

Загальні рекомендації до змісту та структури курсової роботи.

Під час опрацювання (читання) відібраних літературних джерел курсантам не варто покладатися виключно на свою пам’ять, рекомендується робити на окремих аркушах паперу анотації (короткий зміст опрацьованого матеріалу). Це дасть змогу пізніше компонувати матеріал відповідно до питань курсової роботи. Рекомендується особливу увагу звернути на ідеї та пропозиції авторів щодо вирішення тих чи інших проблем, які входять у предмет дослідження курсової роботи. Розглядаючи окреме питання не варто обмежуватись точкою зору лише одного автора, нехай навіть і дуже авторитетного, а необхідно ознайомитись із декількома найбільш поширеними позиціями щодо даної проблеми, вивчити чинне законодавство, що регулює це питання, ознайомитись із практичними сторонами проблеми, статистичними матеріалами, судовою практикою тощо. Також, вивчаючи літературу не потрібно намагатись лише запозичити матеріал, а необхідно осмислити отриману інформацію, зробити її критичний аналіз, власні висновки. Важливим при опрацюванні літературних джерел є знання та навички роботи з каталогами бібліотек, персональним комп’ютером, мережею Інтернет, комп’ютерними правовими системами (ЛІГА: Закон та ін.).

По мірі опрацювання літературних джерел курсантом проводиться відбір, осмислення, критичний аналіз необхідних матеріалів, та включення їх до тексту певних структурних елементів курсової роботи. До тексту курсової роботи включаються лише старанно підібрані матеріали, які безпосередньо стосуються предмету дослідження і містять достовірні дані та наукові факти. Про достовірність інформації свідчить не тільки характер джерела, а й науковий, професійний авторитет його автора, належність до тієї чи іншої наукової школи. За достовірність та об’єктивність усіх даних курсової роботи відповідає курсант – автор роботи.

Зміст курсової роботи повинен відображати послідовність та результати дослідження. Усі складові елементи роботи повинні бути пов’язані між собою, доповнювати та поглиблювати одна одну.

Текст курсової роботи викладається літературною мовою без перенасичення спеціальною термінологією, викладається від третьої особи, без вживання займенників „я”, „ми”. За необхідністю можна вживати вирази: „автор вважає”, „на наш погляд” тощо (приклади найбільш поширених мовних конструкцій, які використовуються у наукових працях для виконання функції засобів зв’язку між реченнями наведено у додатку Ж). Не допускається скорочення слів і назв.

Подані у курсовій роботі матеріали розміщуються у такому порядку який відповідає внутрішньому логічному зв’язку етапів дослідження. Рекомендується наступна традиційна структура основних елементів курсової роботи: зміст; вступ; розділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки (за необхідності).

Вступ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказуються бази досліджень (літературні джерела) та інші матеріали, за якими виконується курсова робота, ступінь вивчення обраної проблеми в юридичній літературі. Також потрібно чітко вказувати мету, предмет, об’єкт та завдання, які будуть вирішені при написанні курсової роботи, і власні думки по відношенню до обраної проблеми. Обсяг вступу – 3–5 сторінок (3 – друкованого тексту, 5 – рукописного).

Актуальність теми курсової роботи – це сутність проблемної ситуації, яка потребує вирішення. Визначається кількома реченнями.

Ступінь вивчення проблеми – це стан розробки обраної теми. Необхідно навести короткий огляд основної літератури (назвати вчених, які безпосередньо займались дослідженням зазначеної проблеми), з якого видно, що дана тема ще не розкрита, або недостатньо розкрита, а тому потребує подальшого дослідження.

Формування мети дослідження та завдань курсової роботи, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети здійснюється шляхом вживання дієслів (вивчити..., дослідити..., описати..., встановити..., виявити... тощо). Метою курсової роботи є те, заради чого проводиться дослідження, тобто, вирішення проблеми у цілому, а завданнями – шлях досягнення поставленої мети. Завдання мають бути чіткими, оскільки описання їхнього вирішення становитиме зміст розділів основної частини курсової роботи, а також визначатиме їх заголовки.

Об’єктом дослідження є процес або явище, що породжує проблемну ситуацію. Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і співвідноситься з ним як часткове і загальне. Предмет дослідження визначає тему курсової роботи, тому саме на нього спрямована основна увага дослідника. В юридичній науці, найчастіше, об’єкт дослідження розглядається як правові відносини, що існують у певній сфері суспільного життя, а предметом дослідження – правові норми, що регулюють суспільні відносини, або ж проблеми правового регулювання.

У вступі курсової роботи також згадується про фактичний матеріал на основі якого виконана робота, характеризуються основні джерела отриманої інформації (офіційні, наукові, літературні тощо).