Форми роботи у групах самодопомоги.
! Головні поняття теми: групи самодопомоги, дискусійні гуртки, групи взаємопідтримки. & Методичні вказівки до семінару Перше питання семінару розкриває загальне уявлення про самокеровані групи як об'єднання людей з однаковим досвідом, проблемами, згуртованих задля співпраці у подоланні особистих криз, поліпшенні свого буття. В цьому контексті необхідно визначити роль та функції соціального працівника у виникненні і розвитку груп самодопомоги. Розглядаючи історію зародження самокерованої групової соціальної роботи, студенту необхідно проаналізувати причини, що стимулювали виникнення цього соціального феномену у 50-х роках ХХ сторіччя. Аналізуючи причини об’єднання людей у групи самодопомоги, необхідно розглянути специфічні риси таких груп, їх різновиди за сферою діяльності. Визнаючи переважно неформальне виникнення цих груп, необхідно вказати на можливі негативні наслідки їх стихійного формування, як-то: фіксація на власних проблемах; формування ворожого ставлення до тих, хто не переживає схожих проблем та ін. Таким чином, слід відзначити, що групи взаємо- і самодопомоги є активною формою роботи людей з самостійного розв'язання власних проблем. Майбутнє таких груп, окрім власних суджень, треба розглянути у зв’язку із занепадом традиційної ролі сім'ї, трудового колективу, релігійних і громадських організацій як підтримуючих систем. Друге питання – практичне, висвітлює процес організації самокерованих груп. Найсуттєвішою ознакою самокерованої групової соціальної роботи є зацікавленість, ініціатива її учасників, здатність кожного з них до конструктивної взаємодії, вміння задовольняти власні потреби, не обмежуючи можливостей інших у їх самореалізації. Передумовами цього є здорові стосунки між її учасниками, довіра і відкритість у спілкуванні, підтримка і взаємовиручка у групі і поза її межами. Відзначаючи можливий внесок соціального працівника в організацію групи, необхідно усвідомлювати та відзначати необхідність подальшої передачі повноважень керівника групи, обраному активістами лідеру. Найголовнішим завданням соціального працівника є сприяння самодостатньому самокерованому функціонуванню групи. Потреби узгодження діяльності великих груп можуть викликати привід ініціювання соціальним працівником створення координаційного органу групи, тому під час відповіді необхідно розкрити типовий склад такого координаційного органу та розподіл внутрішніх та зовнішніх функцій. Розкриваючи трете питання, присвячене змісту і формам самокерованої групової роботи, які залежать від різновидів груп самодопомоги, їх цілей та можливостей. Необхідно визначити, що найпоширенішими формами діяльності груп самодопомоги є дискусійні гуртки та взаємодопомога в групі. Аналізуючи їх змістовні особливості необхідно відзначити роль модератора у створенні доброзичливої атмосфери обговорень. У якості прикладу плідності роботи груп самодопомоги слід залучити аналіз діяльності найдавнішого самокерованого соціального руху «Анонімних алкоголіків» («АА»).
s Питання для самоконтролю: 1. Проаналізуйте історію появи груп самодопомоги. 2. Дайте характеристику ознак груп самодопомоги. 3. Наведіть причини входження нових людей в групи самодопомоги. 4. Визначте сфери розвитку груп самодопомоги. 5. Піддайте аналізу організаційні періоди у функціонуванні групи самодопомоги. 6. Розкрийте роль соціального працівника в організації та функціонуванні груп самодопомоги. 7. Охарактеризуйте координаційний орган групи самодопомоги. 8. Проаналізуйте моделі самокерованої роботи в групі.
@ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Виникнення руху груп самодопомоги: причини та наслідки. − Причини об’єднання людей в групи взаємодопомоги. − Керівництво групою створеною соціальним працівником на етапі формування самоуправління. − Технологія заснування груп самодопомоги. − Зміст та форми самокерованої групової роботи. 2. Складіть план формування групи самодопомоги батьків що мають дітей із особливими потребами. 3. Технологія створення координаційного органу групи самодопомоги. 4. Найпоширеніші форми діяльності груп самодопомоги. 5. 12 кроків самокерованого соціального руху груп «АА» («анонімних алкоголіків»). ¨ Література: 1. Мюллендер Одрі, Дейв Уорд. Самокерована групова робота: Діяльність користувачів з метою наснаження. - Амстердам-К.: АПУ, 1996. – 176 с. 2. Теорії та методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. К.: Академвидав, 2005. – 328 с. 3. Шахрай В.М.Технології соціальної роботи. К.:Центр навч.літер. 2006. – 464 с. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 16. Тема: Проведення тренінгів в практиці соціальної роботи. План: 1. Сутність та призначення тренінгу. 2. Методи та стилі навчання. 3. Психологічний тренінг для працівників соціальних служб. ! Головні поняття теми: тренінг, партиципаторний вплив, інтерактивні методи навчання. & Методичні вказівки до семінару Розкриваючи перше питання, студент повинен визначити поняття «тренінг» як вид групової роботи, що базується на активних методах формування нових навичок, самопізнання і саморозвитку. Серед характерних ознак тренінгової діяльності слід піддати аналізу такі як: реалістичність, персоніфікацію, зворотній зв’язок, відсутність соціального тиску, конфіденційність та ін. Визначаючи вимоги, що впливають на ефективність тренінгу, необхідно зазначити доступність матеріалу що надає фасилітатор, належну мотивацію учасників групи, емоційність та інтерактивність вправ та ін. Основними вимогами до планування занять є увага до їх тривалості, врахування етапів групової динаміки, далекоглядне планування адекватних завданням вправ. Друге питання повинне виявляти інформованість студента в методах взаємноактивного навчання. Необхідно виявити знання умов та вимог використання таких методів як дискусія, «мозковий штурм», рольової ігри, розв’язання ситуативних чи проблемних завдань та ін. Розкриваючи особливості навчальної діяльності, необхідно визначити (за П.Хонеєм) найбільш поширені стилі засвоєння та використання нових знань. Характеризуючи окремі стилі навчання, необхідно ґрунтовно розкрити вплив стилю на поведінкові реакції учасників групи, переваги та недоліки певних стилей навчання. Трете питання визначає затребуваність тренінгової роботи в закладах соціальної допомоги для збільшення ефективності надання послуг населенню. Необхідно зазначити, що зміст тренінгів у соціальній службі має залежність від потреб і можливостей організації. В одних службах тренінги можуть бути спрямовані на поліпшення організаційної культури, мікроклімату в колективі, в інших — на набуття навичок потрібних для розв'язання конфліктних ситуацій із клієнтами. Планування навчальних тренінгів повинно враховувати індивідуальні якості працівників, особливості надання соціальних послуг. Наприклад, з метою розвитку навичок інтерв'ювання може використовуватися цілеспрямована рольова гра, учасники якої розігруватимуть задану ситуацію. Доцільно при цьому зробити відеозапис гри, що сприяє ґрунтовнішому аналізу навичок її учасників, їх розвитку в процесі тренінгу. Тренінги для співробітників соціальної служби сприяють підвищенню якості обслуговування клієнтів, згуртуванню трудового колективу, вдосконаленню навичок групової роботи. Необхідною умовою ефективності тренінгових занять є їх поступальний характер, метою тренінгових курсів на базі соціальних служб є розвиток теоретичних знань, практичних навичок, поглиблення усвідомлення місії, оволодіння інноваційними формами роботи.
s Питання для самоконтролю: 1. Визначите мету проведення тренінгів для співробітників закладів соціальної допомоги. 2. Наведіть ознаки тренінгу. 3. Проаналізуйте вимоги ефективності тренінгової роботи. 4. Розкрийте засади планування тренінгів. 5. Охарактеризуйте методи та стилі навчання під час тренінгових занять. 6. Визначте місце тренінгу в системі навчання співробітників соціальних служб. @ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Місце тренінгу вмінь у підвищенні кваліфікації соціальних працівників. − Аналіз умов підвищення продуктивності тренінгів соціальних працівників. − Методи тренінгу професійних вмінь соціальних працівників. − Стилі навчання у тренінгах професійних вмінь соціальних працівників. 2. Розробіть сценарій групового тренінгу розвитку комунікативних вмінь для працівників соціальних служб. 3. Складіть таблицю визначення стилю навчання під час тренінгових занять. ¨ Література: 1. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. М: Издательство "Ось-89", 1999. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://psylib.kiev.ua/ 2. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга: психологический тренинг как инструментальное действие СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://psylib.kiev.ua/ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 17. Тема: Технології соціальної профілактики та адаптації. План: 1. Сутність соціальної профілактики. Технології профілактики. 2. Сутність соціальної адаптації, дезадаптації та переадаптації. 3. Технології адаптації. ! Головні поняття теми: превенція, стрес, асиміляція. & Методичні вказівки до семінару Відповідь на перше питання треба розпочинати з актуалізації поняття соціальної профілактики, що позначає процес впливу на соціальний об'єкт з метою збереження його функціонального стану та попередження можливих негативних процесів у його життєдіяльності. Зазначивши спрямування соціальної профілактики, необхідно підкреслити, що профілактики потребує все населення, але пріоритетними напрямами її застосування є категорії населення, які її потребують найбільшою мірою (діти, підлітки, інваліди, люди похилого віку та ін.). Виділивши основні моменти змістовної частини профілактики, студент повинен визначити об’єкти, рівні та методи соціальної профілактики. Зазначаючи, що правильний підбір методів профілактичного впливу, їх своєчасна і професійна реалізація, забезпечують ефективність соціальної профілактики, – необхідно розкрити уявлення про вдалу соціальну профілактику, як попередження несприятливого розвитку тих чи інших соціальних процесів, збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей. Вивчаючи друге питання слід звернути увагу на те, що адаптація займає істотне місце в змісті соціальної роботи. Вона характеризує, з одного боку, процес взаємодії об'єкта соціальної роботи з соціальним середовищем, а з іншого, – є відображенням істинного результату соціальної роботи, який може виступати критерієм її ефективності. Таким чином, слід визначити, що соціальна адаптація, – це інтегративний показник стану індивіда, який відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції: адекватно сприймати оточуючу дійсність і власний організм, адекватно спілкуватися з оточуючими; відповідати рольовим очікуванням інших. Слід зазначити, що процес соціальної адаптації передбачає прояв різноманітних комбінацій прийомів, способів, стратегій соціальної адаптації, що втілюється у понятті "стратегія адаптації". Визначаючи, що стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації до суспільства і його вимог, необхідно розкрити стадії соціальної адаптації, від’ємні та загальні риси пасивної та активної стратегії адаптації. Аналізуючи форми адаптації, приділяють увагу співвідношенню в них стихійних та свідомих механізмів пристосування. Необхідно відзначити, що успішність адаптації залежить від адаптаційного потенціалу особистості, поняття та прояви якого, треба детально розкрити у своїй доповіді. Зазначаючи, що можливі хвороби, зовнішні труднощі, екстремальні умови життя можуть викликати зниження адаптаційного потенціалу особистості, а в ситуаціях загрози життєвим цілям індивідуума може виникати дезадаптація, виникає необхідність розкрити поняття дезадаптації, характеризувати її зовнішньо- та внутришньоагресивні типи. Також, залучаючи приклади зміни звичних умов життя людини, необхідно розкрити уявлення про стан дезорганізації, та процес переадаптації, що активізується в такому разі. Висвітлюючи стадії процесу переадаптації, важливо показати можливі умови для завершення переадаптації виходом у адаптацію до змінених умов життя, чи дезадаптаційним наслідком переадаптації. Розкриваючи технології адаптації у третьому питанні, слід зазначити їх комплексний характер, бо повна соціальна адаптація передбачає адаптацію фізіологічну, психологічну, педагогічну, професійну, управлінську і економічну. Аналізу ознак наведених галузей адаптації також слід приділити увагу у своєму виступі. Надалі визначивши поняття технологій адаптації, студент повинен розкрити основні процедури та методи технології адаптації.
s Питання для самоконтролю: 1. Визначте сутність соціальної профілактики. 2. Назвіть напрями соціальної профілактики. 3. Розкрийте умови ефективності соціальної профілактики. 4. Проаналізуйте методи соціальної профілактики. 5. Визначте стратегії соціальної адаптації. 6. Сформулюйте види соціальної адаптації. 7. Назвіть процедури технології соціальної адаптації.
@ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Сутність та значення соціальної профілактики. − Соціальна адаптація – інтегративний показник стану особистості. − Адаптаційна стратегія – індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства. − Соціальна адаптація та соціалізація: взаємозв’язок явищ. − Переадаптація: напрями оптимізації. 2. Визначте напрями профілактики для усіх верств населення сучасної України. 3. Проаналізуйте об’єкти соціально-профілактичного впливу. 4. Розкрийте загальне та особливе у типах дезадаптивної поведінки. 5. Зробіть доповідь на тему: «Вчення про стрес Ганса Селье». ¨ Література: 1. Гиссен А. Д. Время стрессов. – М.: Физкультура и спорт, 1990.–192 с. 2. Гнатко М. М. Структура обдарованості та засадничі принципи роботи з обдарованими дітьми // Обдарована дитина № 3-4. 1998. – С. 2-6. 3. Дерюгин В.И. Специальные методы соціально-профилактического влияния на людей. 3-е изд. - Челябинск, 2005. – С. 316. 4. Дикая Л. Г. О роли психофизиологической саморегуляции в повышении психической устойчивости человека-оператора // Психологическая устойчивость профессиональной деятельности. – М.: Академия, 1984. – C. 18-23. 5. Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков. – Л.: Медицина, 1988. – С. 48-49. 6. Франс А. «Психосоматичная медицина: принципы лечения». – М.:ИОИ, 2006. – 346 с. 7. Шахрай ВМ Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 464с. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 18. Тема: Технології соціальної реабілітації та терапії. План: 1. Технології реабілітації. 2. Технології терапії. ! Головні поняття теми: реабілітація, терапія, терапія самовиховання, бібліотерапія, трудотерапія, арт-терапія, натурпсихотерапія, епістолярна терапія, ігрова терапія, казкотерапія.
& Методичні вказівки до семінару Розкриваючи перше питання, необхідно дати визначення «соціальної реабілітації», проаналізувати принципи соціальної реабілітації, від дотримання яких залежить успішність здійснення реабілітаційних заходів. Важливо зазначити, що реабілітація може бути стихійною та організованою, відрізняючись ступенем усвідомленості та терміном тривання процесу. Також треба звернути увагу на те, що організована реабілітація вирізняється необхідністю складання комплексної програми реабілітації, яка є індивідуальною, виступає системним явищем та вміщує заходи в соціально-побутовій, медико-фізіологічній, медико-психологічній, психолого-педагогічній та соціально-трудовій сферах. Необхідно привернути увагу до складання індивідуальної комплексної програми реабілітації, що передбачає попереднє визначення вихідного реабілітаційного потенціалу по означених вище сферах. Розглядаючи особливості процесу реабілітації різних груп клієнтів, зупиняючись на аналізі реабілітації інвалідів та дітей з особливими потребами, необхідно визначити найбільш важливі для них види реабілітації, а саме: медичної, соціально-середовищної, психолого-педагогічної, професійно-трудової та дати їх докладну характеристику. Реабілітація вихованців дитячих закладів інтернатного типу передбачає дотримання певної структури, аналіз складників якої необхідно зробити студентові (компенсаційний, діагностично-прогностичний, адаптаційний та корекційний). Відзначаючи вплив типу особистості дитини на якість реабілітаційного процесу, характеризують властивості дезадаптивного та адаптивного типу особистості. Продовжуючи тему забезпечення підвищення ефективності реабілітаційного процесу в школі-інтернаті, розглядають напрямки гуманізації взаємин у педагогічному колективі, навчального та виховного процесів, взаємин між вихованцями. Відзначається, що для забезпечення різноманітних потреб клієнтів методи реабілітації повинні бути різноманітними, окрім універсальних методів спостереження, бесіди, тренінгу та ін. слід використовувати рольові ігри, арт-терапію, казкотерапію та ін. Приступаючи до другого питання, необхідно визначитися з розумінням терміну «соціальна терапія». Розглядаючи моделі психотерапії, студент повинен роз’яснити питання функціональних меж соціального працівника у наданні психотерапевтичної допомоги. Необхідно проаналізувати витоки розширення соціального смислу терміну «терапія». Розмежовуючи індивідуальну та групову форму психотерапії, треба охарактеризувати затребуваність, показання та протипоказання їх застосування. Зупиняючись на декількох загальних та конкретних технологіях, студент повинен дати їх докладну характеристику. Важливо розкрити терапевтичний потенціал таких психотерапевтичних технологій, як: терапія самовиховання, бібліо- та трудотерапія, арт-терапія, натурпсихотерапія, епістолярна терапія, казкотерапія та ін. Необхідно зазначити важливість саморозвитку соціального працівника його активність у оволодінні різними техніками впливу на клієнтів та постійне використання отриманих знань на практиці.
s Питання для самоконтролю: 1. Визначте сутність соціальної реабілітації. 2. Назвіть принципи соціальної реабілітації. 3. Розкрийте галузі соціальної реабілітації. 4. Проаналізуйте напрямки гуманізації взаємин в процесі соціальної реабілітації. 5. Розкрийте витоки розширення соціального смислу терміну «терапія». 6. Охарактеризуйте затребуваність, показання та протипоказання застосування індивідуальної та групової форми психотерапії. 7. Визначте терапевтичний потенціал поширених психотерапевтичних технологій.
@ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Соціальна реабілітація: сутність та галуз використання. − Реабілітація вихованців дитячих закладів інтернатного типу. − Соціальна реабілітація інвалідів. − Межі функціональності соціального працівника в галузі психотерапії. − Соціальна терапія, як галузь соціальної роботи. 2. Складіть орієнтовний план реабілітаційних заходів літературних персонажів (Квазімодо, Короля Ліра, родин Капулетті та Монтекків та ін.). 3. Визначте переваги та недоліки індивідуальної та групової форми психотерапії. 4. Підготуйте та проведіть з близькими психотерапевтичну вправу з галузі арт-терапії. Інтерпретуйте показники.
¨ Література: 1. Головська І.Г., Чебикін О.Я. Розвиток комунікативності як умова виходу молодших школярів із депресивного стану //Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників 5-х Костюківських читань. – К., 1998. – Т. 1. – С.297-303. 2. Кобильченко В. Початкова реабілітація [сліпих дітей] в Нідерландах //Дефектологія, –1998.– N2. – С.47-48. 3. Левченко М.В. Арттерапія як частина реабілітаційного процесу //Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття: Наук.-метод. зб. – К.: ІЗМН, 1998.– Ч.2.– С.59-60. 4. Шахрай ВМ Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К..:Центр навчальної літератури, 2006. – 464с.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 19. Тема: Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками. План: 1. Проблема дезадаптації дітей та підлітків у сучасному суспільстві. 2. Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками. ! Основні поняття: дезадаптація, криза ідентичності, гіперопіка, делінквентна поведінка & Методичні вказівки до семінару: Відповідь на перше питання передбачає системний аналіз причин дезадаптації дітей та підлітків у сучасному суспільстві. Аналізу передує формулювання та розкриття взаємопов’язаних явищ «соціальної дезадаптації», «соціальної дезадаптації дітей та підлітків», їх зовнішніх та внутрішніх проявів. Системний аналіз складається з розгляду причин дезадаптаційних проявів по сферах суспільного буття в межах категорій від загального до окремого (політичних, соціально-економічних, духовно-моральних, віково-психологічних факторів та ін.). Від аналізу загальних засад важливо перейти до поширених, але окремих причин дитячої та підліткової соціальної дезадаптації, розкрити «механізм», стадії накопичення і розвитку соціальної дезадптації, ілюструючи прикладами з оточуючого життя. Для демонстрації розуміння студентом психологічних коренів проблеми дитячо-підліткової дезадаптації необхідно розкрити такі поняття: криза ідентичності, пошук об’єкту власної ідентифікації, реакція емансипації, максималізм, групування з однолітками та ін. Відповідаючи на друге питання, необхідно висвітлити важливість державної та громадської підтримки реалізації заходів з ресоціалізації соціально дезадаптованих дітей та підлітків. Важливо провести аналіз законодавчої бази соціальної роботи в цій сфері, розкрити державну та громадську інфраструктуру, що покликана забезпечити вирішення проблеми дезадаптації. Розгляду структури служб та центрів ресоціалізації дітей та підлітків повинен передувати загальний аналіз їх основної мети – соціального захисту й підтримки дітей, їх реабілітація і допомога в життєвому визначенні. Розгляд структури центрів і служб дитячої ресоціалізації повинен супроводжуватися зазначенням їх особливостей, що пояснювало б їх різноманітність. Наступним кроком в розкритті другого питання є узагальнений аналіз методології сучасної соціальної роботи з «важкими» дітьми та підлітками, а саме, – засоби створення атмосфери реального співробітництва і партнерства у взаєминах з неповнолітніми. Доцільним буде розкриття завдання пошуку нестандартних методів ранньої діагностики і корекції порушеного розвитку підлітків, викладення технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками, її організаційні та конкретні форми. Студенту необхідно також показати знання алгоритму вивчення особистості дезадаптованої дитини. Знання технології розробки програм діяльності з дитиною, групою, спільнотою, є важливою частиною відповіді студента. Знання клубної роботи, – поширеної форми соціальної роботи з підлітками, яка активно використовується з профілактичною, реабілітаційною і корекційною метою, – також повинно бути продемонстроване. s Питання для самоконтролю: 1. Визначте вікові межі дитячого та підліткового віку. 2. Що таке соціальна дезадаптація, які її прояви. 3. Розкрийте психофізіологічні причини соціальної дезадаптації дітей та підлітків. 4. Визначте соціальні причини соціальної дезадаптації дітей та підлітків. 5. Проаналізуйте прояви соціальної дезадаптації дітей та підлітків. 6. Презентуйте систему заходів щодо охорони дитинства згідно Закону України "Про охорону дитинства" (26.04.2001 р.). 7. Розкрийте види соціальної роботи з дітьми визначає Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (21.06.2001 p.). 8. Визначте основний зміст роботи соціального працівника з "важкими" дітьми і підлітками. 9. Розкрийте технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками. 10. Визначте послідовність розробки програм діяльності з дезадаптованою дитиною, групою, спільнотою. @ Завдання для самостійної роботи: 1. Опрацюйте літературу з теми. 2. Розкрийте умови корекції соціальної дезадаптації. 3. Розробіть реферат на одну з тем: − Особливості сімейного виховання у формуванні протиправної поведінки дітей та підлітків; − Соціальна клубна робота з підлітками; − Організація контактів з дітьми і батьками засобами соціальної роботи; − "Портрет" наркотичних залежностей неповнолітніх. 4. Визначте умови групування з однолітками як засаду ресоціалізації підлітка. 5. Складіть комплексну таблицю зовнішніх ознак наркотичного сп’яніння. ¨ Література: 1. Возвращение детства / Под ред. О.Г. Свердлова. - М.: Знание, 2000. – 400 с. 2. Звєрєва І.Д. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти). Ч.1. /І.Д. Звєрєва, І.В. Керецман, О.І. Пічкар. - Ужгород: УжНУ, 2000. - 192 с. 3. Зубкова Т.С. Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семьи: Учеб. пособ. / Т.С.Зубкова, Н.В. Тимошина. - М.: Академия, 2003. - 224 с. 4. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально - метод. посіб. - К.: УДЦССМ, 2001. - 220 с. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 20. Тема: Технології соціальної роботи з молоддю. План: 1. Проблеми молоді і державна молодіжна політика. 2. Технології соціальної роботи з молоддю. ! Головні поняття теми: інтегративна і дефіцитна модель соціальної роботи, мобільна соціальна робота,
& Методичні вказівки до семінару Перше питання, висвітлення місця молоді у соціальній структурі суспільства, необхідно розпочати з всебічної характеристики цієї соціальної верстви. Треба відзначити, що саме молодь виступає провідником демографічного, соціально-економічного, політичного та духовного поступу суспільства, визначальним чинником перетворень, що відповідають назрілим потребам часу. Розкриваючи державну молодіжну політику, яка спрямована на створення правових, економічних й організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив, необхідно навести аналіз нормативної бази питання починаючи з Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" Проте, необхідно відзначити, що успішна реалізація державної молодіжної політики, вимагає залучення до цієї роботи більшості органів державної влади, громадськості. Визначаючи основне завдання соціальної роботи у галузі молодіжної політики, як вироблення у молоді здатності самостійно вирішувати свої проблеми, адаптуватися до нових соціально-економічних умов ринкової економіки, отримати навички самостійного життя і брати участь у громадському самоуправлінні, треба навести приклади спрямованих на це заходів держави. Крім того, необхідно навести інші завдання розвитку молоді, як то: надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді. Студенту також важливо продемонструвати знання структури управління реалізації державної молодіжної політики. Необхідно зазначити, що успіх у реалізації державної молодіжної політики значною мірою обумовлюється залученням самої молоді до цього процесу, її активною громадянською позицією. Треба підкреслити важливість регіональної молодіжної політики. Основні форми і методи провадження державної молодіжної політики на місцях, переважно є спільними для всіх регіонів, проте специфіка окремих регіонів вимагає певних особливостей у підході до реалізації регіональної державної молодіжної політики, тобто залежать від чинників, більшою чи меншою мірою визначальних у конкретній місцевості. Розкриваючи друге питання, студент повинен зазначити, що під соціальною роботою з молоддю розуміється професійна діяльність з надання допомоги як окремій молодій людині, так і групам молодих людей з метою покращання чи відновлення їх здатності до соціального функціонування. Треба звернути увагу на існування двох моделей соціальної роботи з молоддю – інтегративної і дефіцитної, розкрити їх від’ємності. Зазначаючи, що головним у соціальній роботі з молоддю є її соціальний захист, слід розглянути його як мінімум у чотирьох напрямах (особистості молодої людини; середовища формування і розвитку особистості; прав молодої людини; цільовий соціальний захист). Необхідно зазначити, що у галузі соціальної роботи з молоддю, в умовах сучасної України актуальним є використання новітніх зарубіжних технологій, в цьому сенсі, розкриваючи сутність мобільної соціальної роботи необхідно зазначити її мету, – проникнення у світ молодих людей, схильних до правопорушень. Визначаючи одну з важливих проблем молоді, – підготовку до майбутньої професійної діяльності, студент повинен проаналізувати зміну пріоритетів у професійній сфері, що ускладнює соціально-професійну адаптацію молоді. Ще однією суттєвою причиною дезадаптації молодих спеціалістів у професійній сфері є невідповідність співвідношення професійно важливих і професійно небажаних якостей особистості. Слід зазначити, що адекватний вибір професії і стійка мотивація до вибраної професійної діяльності сприяють успішній адаптації молодих спеціалістів у вибраній сфері. Така допомога здійснюється через систему профорієнтаційних заходів, найчастіше, в рамках профільних класів загальноосвітніх закладів. Розкриваючи зміст діяльності спрямованої на професійне самовираження учнів, слід проаналізувати основні її компоненти. Соціальна робота з молоддю є одним з її найважливіших напрямів діяльності держави, вона потребує наукової обґрунтованості, творчості, ініціативності, наполегливості, системності, координації зусиль усіх відомств, що займаються проблемами молоді. s Питання для самоконтролю: 1. Визначте молодь як соціальну верству сучасного українського суспільства. 2. В чому полягає державна молодіжна політика? 3. Проаналізуйте нормативно-правові підвалини державної молодіжної політики в незалежній Україні. 4. Розкрийте головні напрями державної молодіжної політики. 5. Визначте структуру реалізації державної молодіжної політики. 6. Проаналізуйте зміст поняття «соціальна роботою з молоддю». 7. Визначте зміст інтегративної і дефіцитної моделі соціальної роботи з молоддю. 8. Розкрийте сутність мобільної соціальної роботи. 9. Проаналізуйте проблему підготовки до майбутньої професійної діяльності, @ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Молодь у соціальній структурі України. − Соціальні проблеми молоді України. − Головні напрями державної молодіжної політики України. − Зарубіжні моделі соціальної роботи з молоддю. − Зміна пріоритетів у професійній сфері сучасної України. 2. Розкрийте особливості інтегративної та дефіцитарної моделі соціальної роботи. 3. Проаналізуйте соціальний захист молоді як технологію соціальної роботи. 4. Вирішення проблеми працевлаштування молоді засобами соціальної роботи. ¨ Література: 1. Григорьев, С.И. Социальная работа с молодежью: Учебник для студентов вузов / С.И. Григорьев, Л.Г. Гуслякова, С.А. Гусова.- М.: Гардарики, 2006. – 204 с. 2. Новепокоління незалежної України (1991-2001 роки). - К: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002.– 211с. 3. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. 4-а частина. - К.: ДЦССМ, 2003.– 272 с. 4. Тарабукін Ю.О. Соціологія молоді. – К., 2001.– 230 с.
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 21. Тема: Технології соціальної роботи з людьми літнього та старого віку. План: 1. Люди літнього та старого віку як соціальна спільність. 2. Участь людей літнього віку в житті сучасного суспільства. 3. Соціальна робота з людьми літнього та старого віку. 4. Компетентність соціального працівника в роботі з людьми похилого віку. ! Основні поняття: постаріння населення, волонтер, соціальний захист. & Методичні вказівки до семінару: Відповідаючи на перше питання, студент повинен актуалізувати необхідність вивчення старості і старіння. Для цього є сенс залучити статистичні дані про зростання долі літніх людей серед інших груп населення світу, розкрити систему причин, що викликають таке демографічне становище. Надалі студент повинен продемонструвати базові знання з теми, які включають класифікацію Європейського регіонального бюро ВОЗ вікових меж для визначення людей літнього, старого віку та довгожителів, критеріїв такої диференціації. Окремої уваги потребують теорії старіння. Почати треба з того, яку функцію вони виконують, як впливають на відношення суспільства до літніх людей. Охарактеризувати окремо дефіцитарну модель, теорію відчуження, теорію "торжествуючої (переможної) старості", теорію активності, субкультури та вікової стратифікації. Розкриваючи друге питання, студент повинен починати з аналізу явища дефіциту активних відносин у літніх людей, згодом перейти до того, що саме протидія формуванню цьому виду дезадаптації повинна компенсуватися іншою інтегративною діяльністю, метою якої є уникнення соціальної ізоляції, що призводить до психологічних та медичних проблем і прискорення процесу старіння. Надалі необхідно проаналізувати конкретні форми суспільно життєвої активності літніх людей, а саме: політичну та волонтерську. Висвітлюючи третє питання, студент повинен визначити сенс соціальної роботи з людьми літнього і старого віку, що порівняно першими попадають в групу високого ризику, стають надто залежними від медичних, економічних послуг і потребують особливої соціально-психологічної підтримки. Розкрити сутність концепції «селективної оптимізації життєдіяльності літніх людей з компенсацією соціальних амортизаторів». Визначити специфіку соціального захисту літніх людей, який розкривається у соціальній профілактиці, підтримці і представництві. Проаналізувати принципи роботи з людьми літнього і старого віку, що сформульовані на п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Характеризувати форми соціальної роботи в рамках означеної вікової групи, як-то: групи взаємопідтримки, клуби літніх людей, територіальні центри соціального захисту населення, зайняті соціальним обслуговуванням пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян. Перебування громадян похилого віку в будинках-інтернатах,пансіонатах для ветеранів війни та праці забезпечує можливість стаціонарного соціального обслуговування, проте проблеми перебування в цих закладах потребують уваги держави, студент повинен розкрити ці проблеми та розповісти про відомі засоби їх вирішення. Відповідь на четверте питання потребує аналізу професійних та особистісних рис соціального працівника, які здатні оптимізувати його роботу з людьми літнього та старого віку. Риси соціального працівника слід розкривати не самі по собі, як відповідь, що виходить з психологічних, психопатологічних, соматичних, морально-етичних проблем, які виникають у людей цього вікового періоду. Слід зазначати, що найвищим показником професіоналізму соціального працівника є довіра старої людини, сприйняття його порад, вміння спеціаліста спрямувати людину похилого віку на самостійне вирішення особистих проблем.
s Питання для самоконтролю: 1. Визначте критерії диференціації літньої, старої людини та довгожителя. 2. Розкрийте особливості дефіцитарної моделі старіння. 3. Визначте особливості теорії відчуження та «переможної старості». 4. Проаналізуйте особливості теорії активності, субкультури та вікової стратифікації. 5. Розкрийте форми суспільної активності літніх людей. 6. В чому специфіка соціального захисту літніх людей? 7. Які професійні риси соціального працівника геронтологічної служби є найважливішими? @ Завдання для самостійної роботи: 1. Опрацюйте літературу з теми. 2. Розробіть реферат на одну з тем. − Літні люди – особлива соціальна верства. − Моделі старіння. − Старіння населення – демографічна проблема сучасності. − Технології соціальної роботи з літніми та старими людьми. 3. Проаналізуйте принципи роботи з людьми літнього і старого віку. 4. Запишіть Ваші варіанти протидії соціальної ізоляції у людей старого віку. 5. Одинокість та соціальна ізоляція: загальне, від’ємне.
¨ Література: 1. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старения: Уч. пособие для студентов висш. уч.заведений. – М.: Изд.центр "Академия", 2002. – 288 с. 2. Яцемирская Р.С.,Беленькая И.Г.Социальная геронтология:Уч. пособие для студ. высш. уч. заведений. – М.:Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 224 с. 3. За пределами ухода в сообщество: (опыт нормализации и интеграции) / Под ред. Р. Шуламит. – Амстердам – К.: АПУ, 1996. – 223 с. 4. Мюллендер Одрі, Дейв Уорд. Самокерована групова робота: Діяльність користувачів з метою наснаження. – Амстердам – К.:АПУ, 1996. – 176 с. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ 22. Тема: Технології соціальної роботи в пенітенціарній системі. План: 1. Злочинність як соціальна і психологічна проблема. 2. Технології роботи в пенітенціарних закладах із засудженими. 3. Особливості роботи з неповнолітніми засудженими. 4. Технології соціальної роботи з колишніми засудженими. 5. Сучасні підходи до реабілітації злочинців. ! Головні поняття теми: злочинні товариства, пенітенціарна система, превентивні соціальні технології, пробаційні (випробувальні) техніки
& Методичні вказівки до семінару Розкриваючи перше питання, студенту необхідно зробити аналітичний огляд злочинності, як однієї із найбільш значних проблем внутрішнього розвитку у всіх країнах світу, незалежно від їх економічного і політичного статусу. Проаналізувавши головні тенденції у розвитку злочинності, які свідчать про її суттєве якісне переродження, необхідно перейти до сучасних теорій походження злочинності як такої. Друге питання вимагає аналізу структури пенітенціарних закладів України та сутності процесу виправлення в умовах закритих виправних закладів, принципів, методів та технологій впровадження виправного впливу на засуджених. Розкриваючи використання стимулюючих технологій, технологій співробітництва, студент висвітлює як саме відбувається поєднання інтересів вихователів і вихованців та створюється сприятливий для виправлення соціальний клімат. Важливою особливістю пенітенціарних шкіл, яку слід підкреслити, є домінування виховних завдань над навчальними, тобто найважливішою їхньою функцією є людиноформуюча, поряд з якою, слід також проаналізувати: освітню, ресоціалізаційну, валєологічну, правового захисту, рекреаційну, корекційну та функцію самоактуалізації. Надзвичайно важливим є розгляд специфіки організації психологічної допомоги ув'язненим. Приступаючи до розкриття третього питання, необхідно висвітлити та проаналізувати статистичні дані про особливості злочинності серед неповнолітніх. Ефективність виховної роботи в колоніях для неповнолітніх далека від вичерпної, тому, від студента вимагається дослідження причин такого положення. Важливо розібрати засади створення для підлітків системи не лише фізичного, а й психологічного захисту від впливу кримінальних авторитетів. Розглядаючи особливості виховної роботи з неповнолітніми злочинцями, необхідно розкрити її найбільш поширені форми, зазначити доцільність диференційованого підходу, урахування моральної деформації засуджених. Треба зазначити, що система покарання має бути достатньо гнучкою, вона покликана забезпечувати вибірковість у застосуванні режимних обмежень та створювати в закладах передумови для атмосфери людяності, належного ставлення до моральних норм. Розкриваючи питання реалізації в Україні різноманітних експериментальних програм соціальної роботи з неповнолітніми засудженими, необхідно детально проаналізувати досвід Прилуцької ВК, її моделі соціального супроводу неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі. В четвертому питанні, аналізуються проблеми соціальної роботи з колишніми засудженими на сучасному етапі, її причини та наслідки. Соціальна робота з колишніми засудженими повинна включати в себе заходи, спрямовані на їх соціальну реабілітацію і постпенітенціарну соціальну адаптацію. Процес соціальної реабілітації має починатися з першого дня перебування засудженого у виправному закладі і продовжуватися після його звільнення до вирішення основних питань соціального облаштування, тобто включати два взаємопов'язані періоди – пенітенціарний і постпенітенціарний, зміст яких необхідно проаналізувати. П’яте питання, визначає низьку ефективність реалізації реабілітаційних програм у місцях позбавлення волі, відзначає трансформацію ідеї реабілітації, її поступове зміщення з соціальної ізоляції правопорушника на його перебування в суспільстві. Обов’язково слід приділити увагу розгляду просоціального моделювання, – стратегії розвитку моральності підопічного. Подібні програми намагаються підсилити шляхом впровадження пробаційних технік, спрямованих на активне заохочення просоціальної поведінки. Важливо підкреслити переваги покарання без позбавлення волі, акцентувати необхідність розробки і запровадження власної української концепції попередження правопорушень та злочинів, а саме, – м’якого соціального контролю.
s Питання для самоконтролю: 1. Проаналізуйте тенденції розвитку злочинності в сучасній Україні. 2. Розкрийте поняття пенітенціарний заклад. 3. Визначте структуру виправних закладів України. 4. Які стимулюючі виховні технології використовуються в місцях позбавлення волі? 5. За якими категоріями диференціюють засуджених в залежності від їх спротиву виховному процесу? 6. Розкрийте сутність технологій співробітництва працівників виправних закладів та засуджених. 7. Які технології психологічної допомоги ув’язненим використовують в пенітенціарних закладах? 8. Проаналізуйте особливості соціальної роботи з неповнолітніми засудженими. 9. Визначте зміст технологій соціальної роботи з колишніми засудженими. 10. Висвітліть сучасні підходи до реабілітації злочинці. @ Завдання для самостійної роботи: 1. Виконайте реферування навчальної літератури за такими темами: − Злочинні товариства в сучасному світі та в Україні. − Структура та функції виправних закладів України. − Неповнолітні злочинці як об’єкт соціальної роботи. − Досвід Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх. 2. Обґрунтуйте важливість взаємозв’язку пенітенціарного та постпенітенціарного етапу соціально-психологічної адаптації колишніх засуджених. 3. Визначте, що заважає впровадженню в Україні «м’якого соціального контролю» як концепції попередження правопорушень та злочинів. 4. Чи можлива в Україні повна відмова від системи в’язниць? ¨ Література: 1. Панасюк М.Б. Соціальні технології роботи з попередження правопорушень // Управлінські аспекти соціальної роботи. – К., 2002. – С.344-368. 2. Синьов В.М., Кривуша В.І. Пенітенціарна педагогіка: в основних запитання та відповідях: Навч. посібник. – 2-е вид. – К., 2000. – 131 с. 3. Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі / За ред. В. М. Синьова. – К.: Державний центр соціальних служб для молоді, 2003.– 222 с.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛІВ І З ДІСЦИПЛІНИ ВЦІЛОМУ
|
