Акціонерне товариство

Найпоширенішим видом господарських товариств в цілому, і зокрема тих з них, які належать до союзів капіталів, є, безумовно, акціонерне товариство. Згідно зі ст.152 ЦК акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство є юридичною особою, а відтак самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства, а лише несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства у межах вартості належних їм акцій. ЦК не передбачає поділу акціонерних товариств, як це закріплено у Законі про господарські товариства, а також у ГК на відкриті і закриті. Регламентація створення і діяльності акціонерних товариств у ЦК виходить з того, що всі вони створюються як відкриті акціонерні товариства.

ЦК містить значну кількість норм, які характеризуються принципово новими підходами до створення і діяльності акціонерних

товариств.

Зокрема на відміну від Закону про господарські товариства, а також ГК, ст.153 ЦК по новому регламентує саму процедуру створення акціонерного товариства. Як і товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство може створюватися як однією, так І кількома особами. В останньому випадку засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства, але не належить до установчих документів. Водночас Цей договір має укладатись у письмовій формі, а за умов, що зас-

. 109

новинками виступають фізичні особи, має посвідчувати ся нотаріально. Таким чином, як і для товариств з обмеженою відповідальністю, для акціонерних товариств єдиним установчим документом є статут. Це положення прямо закріплене у ст.154 ЦК. Крім загальних відомостей, які мають міститися у статутах будь-якого товариства (ст.88 ЦК), статут акціонерного товариства містить відомості, що характеризують саме цей вид господарських товариств, а саме: розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та про їхню номінальну вартість та кількість, права акціонерів та ін.

Якщо засновником акціонерного товариства є одна особа, законодавець встановлює деякі обмеження. Зокрема, відомості про заснування товариства однією особою або придбання одним акціонером усіх акцій товариства, підлягають реєстрації та опублікуванню для загального відома. Крім того, акціонерне товариство не може мати єдиним учасником Інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

Принципові зміни внесені в порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства. Як і в товаристві з обмеженою відповідальністю, передбачається, шо спеціальний закон встановлює мінімальний розмір статутного капіталу товариства, яке гарантує інтереси його кредиторів і визначається, як статутний капітал. Однак на етапі заснування товариства статутний капітал, який поділяється на відповідну кількість акцій, формується за рахунок розподілу всіх акцій виключно між його засновниками. Нагадаємо, шо Закон про господарські товариства передбачає для відкритих акціонерних товариств розміщення серед засновників не менше 25% всіх випущених акцій.

Стаття 155 ЦК передбачає, що відкрита підписка на акції акціонерного товариства не може провадитися до повної сплати статутного капіталу. Таким чином, статутний капітал вноситься самими засновниками, а вже потім проводиться відкрита підписка. Стосовно ж визначення самого порядку проведення відкритої підписки, це питання вирішується не в ЦК, а має встановлюватися спеціальним законом. Як і для товариства з обмеженою відповідальністю, так і для акціонерного товариства визначається загальне правило, проте, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку, а якщо вартість чистих активів стане меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, таке товариство підлягає ліквідації.

Статтями 156, 157 ЦК визначені загальні правила для збільшення або зменшення статутного капіталу акціонерного товариства.

Слід зазначити, як і в Законі про господарські товариства, в ЦК встановлені обмеження щодо випуску цінних паперів та виплати дивідендів акціонерним товариством (ст.І58 ЦК). Перш за все, частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати 25%. Стосовно обсягу облігацій, які може ПО

випускати акціонерне товариство, то сума, на яку акціонерне товариство може випустити облігації, не має перевищувати розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, яке буде надане товариству з цією метою третіми особами. Такі правила встановлюються для забезпечення певних гарантій для осіб, які в майбутньому підпишуться на облігації акціонерного товариства, оскільки їх права будуть забезпечені або реальними активами, що мають відповідати розміру зареєстрованого і внесеного статутного капіталу, або спеціальними механізмами забезпечення (порука, застава, гарантія, тошо), які встановлюватимуться третіми особами. З метою забезпечення інтересів насамперед кредиторів товариства, акціонерне товариство не має право оголошувати і виплачувати дивіденди у наступних випадках: по-перше, до повної сплати всього статутного капіталу; по-друге, при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; і по-третє, в інших випадках, які встановлюються спеціальним законом.

Важливе місце в ЦК посідають норми, які регламентують створення і діяльність органів корпоративного управління акціонерного товариства. Традиційно вищим органом акціонерного товариства визначаються загальні збори акціонерів, у яких мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і виду акцій, які їм належать. Стаття 159 ЦК передбачає як безпосередню участь акціонерів у загальних зборах, так і участь через своїх представників. Для загальних зборів акціонерного товариства ЦК передбачає обсяг виключної компетенції загальних зборів. До виключної компетенції належить: внесення змін до статуту товариства, в тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання членів наглядової ради, а також обрання і відкликання членів виконавчого та інших органів товариства; затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку та збитків товариства, а також рішення про ліквідацію товариства. Як І в товариствах з обмеженою відповідальністю, виключна компетенція загальних зборів може бути розширена спеціальним законом або статутом товариства, однак не може бути звужена. ЦК передбачає, що загальні збори повинні скликатися не рідше одного разу на рік, а також визначає випадки, коли збори скликаються в позачерговому порядку: у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, які визначаються в статуті товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього будуть вимагати інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання та проведення загальних зборів, а також Умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів мають встановлюватися статутом товариства і спеціальним законом. ЦК встановлює перелік тих випадків, у яких рішення на загальних зборах приймаються більшістю не менш, як у 4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Цей перелік міститься у ст.159 ЦК. Він скорочений порівняно зі встановленим у •законі про господарські товариства.

Для здійснення контролю за діяльністю виконавчого органу в ^Перюд між проведенням загальних зборів у акціонерному товарне-

тві може створюватися наглядова рада акціонерного товариства (ст.160 ЦК). Випадки обов'язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються спеціальним законом. ЦК не визначає кола питань, які підлягають вирішенню наглядовою радою. Натомість ст.160 ЦК передбачає, що статутом акціонерного товариства або спеціальним законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчого органу товариства. ЦК не допускає сумісництва в органах корпоративного управління. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

Певні нововведення містяться в регулюванні діяльності виконавчого органу акціонерного товариства, зокрема, ст.161 ЦК передбачає, що виконавчим органом акціонерного товариства, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути як колегіальним (правління, дирекція), так і одноособовим (директор, генеральний директор). Це положення є новим для українського законодавства. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів або до компетенції наглядової ради товариства. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і спеціальним законом.

ЦК не передбачає обов'язкового створення ревізійної комісії в акціонерному товаристві. Наглядова рада акціонерного товариства має визначити форми контролю за діяльністю його виконавчопГ органу.

Стаття 162 ЦК передбачає, що акціонерне товариство, яке зо бов'язане відповідно до закону публікувати для загального відомі документи, передбачені ст.І52 ЦК (тобто, акціонерне товариство яке проводить відкриту підписку на акції), зобов'язане для перевір-Щ ки та підтвердження правильності річної фінансової звітності шо-1 річно залучати аудитора, не пов'язаного майновими Інтересами з і товариством чи його учасниками. Порядок проведення аудитор- ської перевірки встановлюється ст.162 ЦК, а також спеціальним законом.

Норми ЦК, які регулюють порядок створення і діяльності акціонерного товариства, закріплюють лише найбільш загальні і принципові положення акціонерного законодавства. Вони не мають за мсту обмежити можливість детальної регламентації у спеціальному законі або статуту окремих акціонерних товариств. Навпаки, в багатьох нормах містяться прямі відсилки до спеціального закону або статуту. Водночас слід зазначити, що правовий масив, який регулює діяльність акціонерного товариства ЦК, є достатнім для того, щоб забезпечити органічний зв'язок між загальними положеннями кодексу, які регулюють правовий статус юридичних осіб і спеціальним законодавством, яке визначає діяльність акціонерних товариств, виходячи із сукупності їх особливостей.