Обов'язки сторін за договором страхування

1. В ст.988 ЦК передбачені обов'язки страховика. Насамперед страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування. Згідно зі ст.17 Закону про страхування правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування мають містити: перелік об'єктів страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; винятки із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов'язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового 610

випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування, Іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови. У разі якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до уповноваженого органу.

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Так, страховик зобов'язаний скласти страховий акт (аварійний сертифікат).

Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. За договором особистого страхування страхова виплата здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. За договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) страхова виплата не може перевищувати розміру реальних збитків. Для того, щоб інші збитки вважалися застрахованими, необхідно, щоб це було встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка не перевищує вартості майна на момент укладення договору.

Страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з мстою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором. Справа в тому, що згідно зі ст.989 ЦК страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення,

Страховик зобов'язаний за заявою страхувальника у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування. Це зумовлюється тим, що в результаті здійснення страхувальником відповідних дій змінюється предмет договору, зменшується ймовірність настання страхового випадку.

Оскільки згідно зі ст.989 ЦК страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, страховик може отримати інформацію про особу страхувальника та його майновий стан, Що захищається законом. Таку Інформацію страховик може отримати і через настання страхового випадку. В будь-якому разі страховик зобов'язаний не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

ЛІТ

Сторони в договорі страхування можуть передбачити й інші обов'язки страховика.

2. Обов'язки страхувальника регулюються ст.989 ЦК. Страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надатистраховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що маютьістотне значення для оцінки страхового ризику, оскільки це безпосередньо впливає на умови договору страхування, а можливо, і насаме укладення такого договору. Страхувальник зобов'язаний надалі інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику,що може бути підставою для змін умов договору.

Страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Крім того, він зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Сторони в договорі страхування можуть передбачити й інші обов'язки страхувальника.

3. Одним з основних обов'язків страховика є здійснення страхової виплати. Страховик здійснює страхову виплату відповідно доумов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта(аварійного сертифіката), що передбачено ст.990 ЦК.

Стаття 25 Закону про страхування передбачає, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари — особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик може зробити запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ І організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

4. Надзвичайно актуальним є належне правове регулювання відмови страховика у виплаті страхувальникові страхової виплати. Стаття 991 ЦК встановлює підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати. Пункт 1 ч.і цієї статті передбачає, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, якщо страхувальник або особа, на користь якої укладено договір страхування, вчиняють умисні дії, спрямовані на настання страхового випадку. Виняток з цього загального правила передбачає можливість добросовісної поведінки страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування. Тому страховик не може відмовити у здійсненні страхових виплат, якщо дії, вчинені страхувальником або вказаними особами, були пов'язані із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації.

Другою підставою для відмови страховика здійснити страхову виплату є вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

За договором страхування страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають Істотне значення для оцінки страхового ризику, а також повідомити страховика про настання страхового випадку. Тому подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку є підставою для відмови страховика у здійсненні страхової виплати.

Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, звільняє страховика від обов'язку здійснити страхову виплату.

У випадку несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків страховик має право відмовити страхувальникові у здійсненні страхової виплати.

Пунктом 6 ч.і ст.991 ЦК передбачено, що законом можуть бути встановлені інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати.

Сторони договору страхування можуть бути передбачити в договорі також Інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

 

З метою забезпечення захисту Інтересів страхувальника передбачено, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

5. Стаття 992 ЦК передбачає відповідальність страховика у разінесплати ним страхувальникові або іншій особі страхової виплати.В такому разі страховик зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до §2 гл.49 ЦК. Розмір неустойки (пені, штрафу) може бутивстановлено договором або законом (наприклад, Законом про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань).

Стосовно проблеми переходу до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, слід звернути увагу на те, що у разі настання страхового випадку страхувальник може отримати задоволення своїх вимог безпосередньо від особи, відповідальної за завдані збитки, або звернутися до страховика. Якщо страховик виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, то до нього у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або Інша особа, що одержала страхове відшкодування, має щодо особи, відповідальної за завдані збитки.

6. Стаття 994 ЦК встановлює особливості правового регулювання переходу прав страхувальника — фізичної особи до Іншихосіб за договором майнового страхування та за договором особистого страхування. Так, у разі смерті страхувальника, який уклавдоговір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину. В ч.і ст.1229 ЦКпередбачено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спад-куються на загальних підставах. Слід мати на увазі, шо ч.2 ст.1229Кодексу встановлює, що у випадку, коли страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейтиправо на одержання страхової виплати у разі його смерті, цс право не належить до складу спадщини. Частина 2 ст.994 ЦК передбачає, що у разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповіднодо закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересівзастрахованої особи.

У всіх інших випадках (крім смерті страхувальника) права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено.оговором страхування.

7. В ст.995 ЦК передбачається, що у вигадку припинення юридичної особи-страхувальника і встановлені.я її правонаступників,права та обов'язки такого страхувальника іереходять до правонаступників згідно з загальними правилами про правонаступниптвоюридичних осіб.

Правові наслідки для договору страхування визнання недієздатною або обмеження дієздатності фізичної особи-страхувальника врегульовані ст.996 ЦК. Особливості таких наслідків залежать

від предмету договору страхування. В ч.і цієї статті передбачено загальне правило, згідно з яким права та обов'язки страхувальника — фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, здійснюються її опікуном з моменту визнання особи недієздатною, що відповідає ст.4І ЦК. Однак якщо йдеться про договір страхування відповідальності фізичної особи, то у випадку визнання ЇЇ судом недієздатною договір страхування припиняється з моменту такого визнання.

Якщо цивільна дієздатність страхувальника — фізичної особи обмежується судом, вона здійснює свої права та обов'язки страхувальника лише за згодою піклувальника, шо відповідає ст.37 ЦК.