Студопедия — Без доручення
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Без доручення






1. Зміст зобов'язань із ведення справ без доручення визначають ч.2 ст.1158 та ст.ст. 1159-1160 ЦК.

Зокрема, ч.2 ст.1158 ЦК передбачає, що гестор зобов'язаний з першою ж нагодою сповістити господаря про свої дії. Такий інформаційний обов'язок покладається на гестора незалежно від того, чи може знати господар з інших джерел про дії у його інтересах чи ні. Якщо господар схвалить дії гестора, надалі на відносини сторін поширюються правила відповідного договору (доручення, зберігання тощо). Якщо господар заперечує проти втручання у його справи, то діяльність гестора перетворюється на протиправні дії і спричиняє виникнення деліктних зобов'язань (див. коментар до гл.82 ЦК).

Якщо гестор не мав можливості сповістити господаря про ведення справ останнього, то, почавши дії без доручення, він має довести їх до кінця, вживаючи усіх залежних від нього заходів для запобігання виникненню шкоди у господаря. При цьому гестор зобов'язаний прийняти на себе усе, щодо пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки щодо виконання укладених ним договорів.

2. Важливими обов'язками гестора є вимога: 1) надати звіт провчинені дії; 2) передати господарю усе отримане у процесі діяльності у його інтересах (ст. 1159 ЦК). Але коли вимога надати звітіснує і може бути виконана завжди, то обов'язок передати господарю усе отримане у зв'язку з діяльністю у його інтересах має місцелише тоді, коли ці прибутки існували. Цілком реальною є ситуація,коли гестор робить витрати в інтересах господаря (наприклад,сплачує рахунки за комунальні послуги, телефон тощо), не одержуючи нічого взамін від третьої особи. Тому тут може йтися або лише про передачу фінансових документів (що загалом охоплюєтьсяпоняттям "надати звіт"), або про те, що у гестора обов'язок передати усе отримане не виникає взагалі.

Виконання вказаних обов'язків провадиться негайно після закінчення цих дій. Проте це не позбавляє гестора можливості виконати їх і раніше, при першій можливості зв'язку з господарем і ще до завершення розпочатої діяльності. Крім того, поняття "негайно" має тлумачитися з врахуванням тієї ситуації, яка склалася на момент завершення дій. Наприклад, якщо діяльність гестора уже завершена, а заінтересована особа усе ще відсутня у місці, де вчинялися дії, то виконання "звітних обов'язків" можливе лише після повернення останньої.

Якщо гестор не виконає обов'язку з передачі усього отриманого, то таке майно може бути залежно від обставин справи стягнуте з нього або як безпідставне збагачення (гл.83), або як відшкодування шкоди (гл.82 ЦК).

Покладення на гестора різноманітних обов'язків (значну частину яких він має виконувати негайно), звісно, створює для нього ризик збитків внаслідок діяльності в інтересах іншої особи. Таке рішення пояснюється тим, що зобов'язання з дій у чужих інтересах без доручення грунтуються на засадах узгодження інтересів обох сторін, а це висуває до гестора вимогу належної оцінки своїх дій та їхньої перспективи. У свою чергу, цивільні права гестора забезпечуються можливістю отримання компенсації необхідних витрат, понесених ним у результаті такої діяльності (ст. 1160 ЦК). Це може бути, наприклад, компенсація витрат на годівлю чужих тварин у випадку раптової хвороби господаря, на ремонт даху будинку після буревію тощо.

3. Власне можливість отримати компенсацію витрат, зроблених урезультаті діяльності в чужих інтересах, є основним правом гестора.

Гестор має право вимагати відшкодування збитків у розмірі фактично понесених витрат, якщо вони були виправдані обставинами справи. Якщо ж гестор не поніс витрат, то підстав для їх компенсації, природно, немає.

Слід зазначити, що право на відшкодування витрат виникає за певних умов. По-перше, підлягають відшкодуванню витрати, які

25'

фактично вже були зроблені, а не лише планувалися на майбутнє. По-друге, відшкодування витрат можливе, якщо вони були необхідними, тобто виправдані обставинами, за яких були виконані дії. Це означає, що витрати, які не здійснив би за даних обставин сам господар, відшкодуванню, як правило, не підлягають. Винятком є ситуація, коли гестор доведе, що, відмовляючись від компенсації витрат, господар неналежним чином здійснює своє цивільне право (наприклад, гестор був змушений втрутитися у чужі справи і зробити ремонт будівлі за відсутності господаря, який не вживав заходів до ремонту будинку, що є пам'яткою архітектури).

Важливою передумовою виникнення у гестора права на відшкодування понесених витрат є виконання ним передбаченого ч.2 ст.1158 ЦК обов'язку при першій нагоді повідомити господаря про діяльність у його майнових інтересах. Якщо гестор не виконав свого інформаційного обов'язку і не повідомив господаря про свої дії, то він втрачає право вимагати відшкодування зроблених витрат (ч.2 ст.1160 ЦК).

Таке обмеження пов'язане зі специфікою ведення справ іншої особи без доручення. Необхідність ведення чужих справ виникає тоді, коли цивільним правам та інтересам іншої особи загрожує небезпека, тобто існує потреба у захисті майнових інтересів іншої особи. При цьому необхідність самоправного втручання у чужі справи зумовлюється не тільки існуванням небезпеки чужим майновим інтересам, а ще й тими обставинами, що гестор не може сповістити господаря й одержати від останнього згоду на зазначені дії. Отже за можливості повідомити господаря про дії в його інтересах, гестор має зробити це при першій нагоді, а той, хто не виконав цей обов'язок, втрачає право на відшкодування витрат, бо недостатньо враховував інтереси господаря.

Глава 80

Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

1. Концепція зобов'язань, які виникають внаслідок рятування у ЦК України

1. Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування здоров'я тажиття фізичних осіб, майна фізичної або юридичної особи, є частковою новелою ЦК 2003 p.

Глава 41 ЦК 1963 p. містила норми, присвячені відшкодуванню шкоди, що виникла внаслідок рятування соціалістичного майна, тією організацією, майно якої рятував потерпілий. Якщо скоригувати ідеологізовану термінологію і оцінити ці відносини через призму положень Конституції та Закону про власність, то можна зробити висновок, що йшлося про рятування громадянами майна, що знаходиться у державній або колективній власності. Умовами виникнення зобов'язань з рятування державного та колективного майна вважалися: наявність реальної загрози такому майну; вчинення громадянином дій, спрямованих на рятування майна, що є у державній або колективній власності; виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинених ним рятувальних дій; відсутність у рятувальника обов'язку діяти таким чином.

2. Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуванні державного або колективного майна, за відсутності спору моглопровадитися за рішенням керівного органу організації, майно якоїрятував потерпілий. Якщо ж між організацією, котрій належаломайно, і потерпілим (рятувальником або його утриманцями) виникає спір, то відшкодування провадиться на підставі рішення суду.Розмір та порядок відшкодування визначався за загальними нормами про зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.Таким чином, гл.41 ЦК 1963 p. містила уніфіковані норми відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні майна певного виду (державної та колективної власності).

Проте відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні життя та здоров'я фізичних осіб, а також майна, що належить таким особам, цивільним законодавством не передбачалося. У зв'язку з цим у працях науковців зверталася увага на те, що відшкодування зазнаної при вчиненні таких дій шкоди можливе лише у порядку аналогії права, і пропонувалося врегулювати це питання у законодавстві.

3. Відображаючи зміни у концепції регулювання цивільних відносин, гл.80 ЦК передбачає два види зобов'язань, що виникаютьвнаслідок вчинення рятувальних дій:

1) зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я тажиття фізичної особи;

2) зобов'язання, які виникають внаслідок рятування майнафізичної або юридичної особи.,«•»«,--;;.•).....«».і,і.

2. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи

1. Зобов'язанням, що виникають внаслідок рятування здоров'ята життя фізичної особи, присвячена ст. 1161 ЦК, яка передбачає:шкода, завдана особі, котра без відповідних повноважень рятувалаздоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї,відшкодовується державою у повному обсязі.

З цієї норми випливає, що внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи виникають недоговірні зобов'язальні правовідносини.

Підставою виникнення цих зобов'язань є вчинення фактичних дій (тобто не пов'язаних з укладенням правочинів), спрямованих на рятування здоров'я та життя фізичної особи.

Суб'єктами зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, є особа, яка вчиняла рятувальні дії (рятувальник, кредитор), і держава (боржник). Рятувальником може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому, оскільки рятувальні дії мають фактичний характер, наявність дієздатності рятувальника правового значення не має. Держава виступає у цих зобов'язаннях як боржник, у особі відповідних державних органів.

Зміст зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, включає право рятувальника на відшкодування зазнаної ним шкоди і обов'язок держави відшкодувати останню, зазнану рятувальником, у повному обсязі (втрачений заробіток, пошкоджене майно, витрати на лікування тощо).

2. Умовами виникнення таких зобов'язань є:

1) наявність реальної, а не уявної загрози для здоров'я та життя фізичної особи. Хоча у ст. 1161 ЦК йдеться про загрозу здоров'юта життю фізичної особи, але виправдано вважати, що рятувальними дії мають визнаватися і тоді, коли небезпека загрожувала лишездоров'ю лодини;

2) відс» гність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчинятирятувальні щодо іншої фізичної особи дії. Лікарі, професійні рятувальники тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань.Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими і актами цивільного законодавства;

3) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення нимрятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи. При цьому шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру;

4) спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи. Якщо рятування виявилося лише г Річним результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язані / не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає знищенню човн? намагаючись врятуватисвоє життя, і при цьому відвертає загрозу; иттю та здоров'ю іншихосіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає.

Оскільки у ст.1161 ЦК йдеться про те, що особа саме "рятувала" (а не "врятувала") здоров'я та життя фізичної особи, то позитивний результат рятувальних дій не є обов'язковою умовою виникнення зобов'язань внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи.

 

_ 3. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування майна фізичної або юридичної особи

1. Закріплюючи право особи на відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні майна іншої особи (форма власності на це майно тут значення не має), ст. 1162 ЦК фактично передбачає можливість виникнення не одного, а двох видів таких зобов'язань. Критерієм їхнього розмежування є характер шкоди, якої зазнав рятувальник: 1) потерпілим є сам рятувальник; 2) шкода завдана майну, шо належить рятувальнику. Від виду зобов'язань залежить визначення їхнього суб'єктного складу.

2. Перший вид зобов'язань виникає тоді, коли шкода завданакаліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю рятувальника, який без відповідних повноважень рятував від реальної загрозимайно іншої особи, що має істотну цінність.

Підставою виникнення такого зобов'язання є рятувальні дії. Суб'єктами відповідних правовідносин тут виступають рятувальник (кредитор) і держава (боржник). Рятувальником у даному випадку може бути лише фізична особа незалежно від наявності у неї дієздатності. Шкода рятувальнику відшкодовується державою в повному обсязі за рахунок коштів бюджету через відповідні державні органи.

Умовами виникнення такого зобов'язання є:

1) наявність реальної загрози для майна іншої особи;

2) відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчинятирятувальні дії щодо майна іншої особи;

3) спрямованість дій на рятування майна іншої особи;

4) істотна цінність майна, якому загрожує небезпека. Істотністьцінності майна може визначатися угодою сторін зобов'язання (рятувальника і відповідного державного органу, через який здійснюється відшкодування), актами законодавства (наприклад, існує спеціальний акт, що відносить майно до національних надбань, тощо),адміністративними актами (акт органу державної влади або управління про прийняття об'єкта під охорону держави) тощо. Переконаності у цінності майна особи, якій воно належало, у рятувальника недостатньо, якщо проти цього заперечує держава-боржник. Увипадку розбіжності у поглядах на істотність цінності майна заінтересованими особами і відповідними органами держави йогооцінка провадиться судом. Відшкодування шкоди, зазнаної рятувальником (або відмова у цьому), державними органами не позбавляє особу, якій належало майно, права на компенсацію шкоди рятувальнику;

5) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення нимрятувальних дій. При цьому юридичне значення має лише шкода,завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю рятувальника.

3. Другий вид зобов'язань з відшкодування шкоди, що виниклаУ зв'язку з рятуванням майна іншої особи, має за мету компенсацію шкоди, завданої майну рятувальника. У цьому випадку зобов'язання виникають між рятувальником (котрим тут може бутияк фізична, так і юридична особа) і власником (володільцем) цьо-

го майна, який повинен відшкодовувати шкоду, з урахуванням його матеріального становища.

Зобов'язання цього виду виникають за наявності таких умов:

1) існувала реальна загроза шкоди чужому майну;

2) були вчинені дії, спрямовані на його рятування;

3) потерпілому в результаті рятувальних дій завдано збитків;

4) рятувальник не був зобов'язаний рятувати майно іншої особи;

5) майно, яке рятував рятувальник, мало істотну цінність (але укожному разі відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна);

6) власник майна має змогу надати відшкодування шкоди рятувальнику.

Зміст таких зобов'язань охоплює право рятувальника на відшкодування шкоди його майну та обов'язок власника останнього відшкодувати зазнані рятувальником збитки.

При цьому розмір відшкодування шкоди визначається з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому загрожувала шкода, і матеріального становища рятувальника, котрий зазнав шкоди при рятуванні. У кожному разі розмір відшкодування шкоди за рішенням суду не може перевищувати вартості майна, щодо якого здійснювалися рятувальні дії. Проте особа, котрій належало майно, щодо якого виконувалися рятувальні дії, має право на свій розсуд додатково винагородити рятувальника.

Глава 81

Створення загрози життю,

здоров'ю, майну фізичної особи

або майну юридичної особи

, 1. Загальна характеристика зобов'язань,

що виникають внаслідок створення загрози

1. Зобов'язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, належать до "абсолютних" новел ЦК. Хоча в юридичній літературі і раніше неодноразово висловлювалися пропозиції щодо врегулювання так званих "деліктів створення небезпеки", проте у ЦК 1963 p. ці відносини так і не були врегульовані.

Стаття 1163 ЦК 2003 p. передбачає можливість виникнення не-договірних зобов'язань між особою, інтересам якої загрожує небезпека, і особою, котра таку небезпеку створює.

Підставами виникнення таких зобов'язань є вчинення боржником дій, якими створюється загроза життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.

Суб'єктами даного зобов'язання є той, хто створив небезпеку (боржник), і той, чиїм інтересам загрожує створена боржником небезпека (кредитор). Загалом, ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Але суб'єктний склад конкретних зобов'язань залежить від об'єктів, котрим створюється загроза. Так, у випадку, коли йдеться про усунення загрози здоров'ю, кредитором може бути лише особа фізична. Якщо ж загроза створена майну, то кредитором є власник (володілець) останнього. Отже, у таких випадках кредитором може бути як фізична, так і юридична особа. Остання може виступати як уповноважена особа у цих зобов'язаннях у тих випадках, коли загроза створена її майну.

Підставою виникнення зобов'язань є факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб.

Зміст зобов'язань включає право кредитора вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов'язок останнього (боржника) усунути небезпеку. Усунення небезпеки може полягати як у припиненні дій, котрими створюється небезпека, так і у вчиненні дій, якщо чинником небезпеки є бездіяльність посадової особи, котра мала б забезпечувати спокій оточуючим.







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 344. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Неисправности автосцепки, с которыми запрещается постановка вагонов в поезд. Причины саморасцепов ЗАПРЕЩАЕТСЯ: постановка в поезда и следование в них вагонов, у которых автосцепное устройство имеет хотя бы одну из следующих неисправностей: - трещину в корпусе автосцепки, излом деталей механизма...

Понятие метода в психологии. Классификация методов психологии и их характеристика Метод – это путь, способ познания, посредством которого познается предмет науки (С...

ЛЕКАРСТВЕННЫЕ ФОРМЫ ДЛЯ ИНЪЕКЦИЙ К лекарственным формам для инъекций относятся водные, спиртовые и масляные растворы, суспензии, эмульсии, ново­галеновые препараты, жидкие органопрепараты и жидкие экс­тракты, а также порошки и таблетки для имплантации...

Хронометражно-табличная методика определения суточного расхода энергии студента Цель: познакомиться с хронометражно-табличным методом опреде­ления суточного расхода энергии...

ОЧАГОВЫЕ ТЕНИ В ЛЕГКОМ Очаговыми легочными инфильтратами проявляют себя различные по этиологии заболевания, в основе которых лежит бронхо-нодулярный процесс, который при рентгенологическом исследовании дает очагового характера тень, размерами не более 1 см в диаметре...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия