Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості

 

Як хто посіє в юності,

так пожне в старості.

Григорії Сковорода,

український філософ.

 

Життя людське завмерло б

на місці, якби юність не мріяла.

К.Д. Ушинський,

український педагог.

 

Основною метою реформування вищої освіти в Україні є забезпечення психолого-педагогічних умов для розвитку і самореалізації студента як суб'єкта освітнього процесу та майбутньої професийної діяльності.

Щоб допомогти студентові досягти вершин в духовно-моральному і професійному розвитку, педагогові потрібно знати його вікові й індивідуальні особливості та умови психічного розвитку. Викладач вищої школи повинен пам'ятати слова К.Д. Ушинського:»Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна спочатку пізнати ії такох в усіх відношеннях». Здатність пізнавати і розуміти студентів, адекватно оцінювати їхні особистісні якості та психологічні стани, визнавати і безумовно приймати їх як особистостей є однією з найважливіших складників професіоналізму викладача, підгрунтям його педагогічної майстерності та передумовою успішної педагогічної діяльності. Саме тому викладачеві ВНЗ надзвичайно важливо знати загальні психологічні особливості юнаків та дівчат студентського віку.

Студентство и студентські роки — дивовижний витвір християнської цивілізації ХІ-ХІІ століття, коли в європі відкрилися перші середньовічні університети.У цей час зароджуєтся культура молодості, яка запроваджується саме через студентство — цей найрозумніший, найскладніший, яскравий і, звичайно, психологічно найскладніший прошарок молоді.

Студентство — це молодь, що проходить стадію персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних, професійних і соціальних функцій шляхом свідомого оволодівання професійними знаннями, уміннями і навичкам, набуття професійних якостей під час навчання у вищіх навчальних закладах. Студентство дає висококваліфіковані кадри для науки, навчальних закладах і керівних посадах на піприємствах.

Стрижневою психологічною рисою студентства є тісне переплетення формування особистісної і корпоративной свідомості. У поєднанні зф специфікою юнацького віку (максималізм, підвищена потреба в самостверджені, боротьба за статус, нігілізм, надмірна самовпевненість) — це створює, на думку О.Ф. Бондаренка, досить пальну суміш, перетворюючи студентську молодь воднораз у складного партнера по діалогу і в легку здобич для всілякого маніаулювання.

Термін «студент» (від лат. Studentus — такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», студент (слухач) — особа, яка в установленному порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчаєтся за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання, щоб здобути певних освітній та освітньо-квалификаційний рівень.

Вважають, що студентів, порівняно з иншими групами молоді цього віку, відрізняють такі риси:

-вищій освітній рівень;

-велике прегнення до знань;

-висока соціальна активніть;

-досить гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості.

Студентський період життя людини перепадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини, отримання права життєвого вибору, набуття повної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності (аж до державного рівня), здобуттям вищої освітита опануванням професією. Головними сферами діяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення. Часто ж деякі викладачі не розуміють цього і бачать студента лише через свій викладацькій стіл залежно від того, як він відвідує заняття, виконує навчальні завдання, слухає пояснення і відповідає. Все інше в особі вихованця багатьох викладачів не цікавить, а це «інше» - частина ядра особистості студента — ії багатство або бідність у прагненнях і задумах, ії духовність або бездуховність, моральність або аморальність, гідність або рабська покірливість, сила духу або слабкість характеру, працьовитість або лінощі й апатія, корисливість або безкорисливість (З. І. Слєпкань)

Потрібно також враховувати відмінності між студентами вищих навчальних закладів І-ІІ та ІІІ-ІV рівнів акредитації.Можна говорити про стандартний та нестандартний періоди студентського віку.

Студентський вік розглядався Б. Г. Ананьєвим як особлива онтогенетична стадія соціалізації індивіда. Він дає таке визначення студентського віку: «Виховання спеціаліст, суспільного діяча і громадянина, опанування та консолідація багатьох соціальних функцій, формування професійної майстерності — все це становить особливий і найважливіший для суспільного розвитку та становлення особистості період життя, який позначається як студентський вік.»

Розглянемо особливості фізичного, психофізіологічного й когнітивного розвитку студентів.

Фізичний розвиток стосується різноманітних аспектів фізіологічних, сенсорних я рухових функцій організму. Він розпочинається з першої миті життя людини і досягає свого розквіту у віці від 20 до 30 років, і характеризується найвищим рівнем таких показників, як м'язова сила, швидкість реакції, моторна спритність і фізична витривалість та ін.

Як відомо, мозок людини досякає функціональної зрілості на початку юності. Через те, що популяція нейронів уже повністю сформована, подальше дозрівання нервової системи пов'язане лише з розгалуженням відростків у кожного нейрона, мієлінізацією нервових волокон і розвитком гліальних клітин, які відповідають насамперед за живлення нейронів. Починаючи з 25 років, а особливо після 45, щоденно відмирають десятки тисяч нервових клітин. Проте це не має якихось серйозних наслідків для мозку, адже згідно з новітніми оцінками, у корі головного мозку нараховується десятки мільярдів клітин.

Б. Г. Ананьєв стверджував, що у процесі індивідуального розвитку аналітична діяльність великих півкуль головного мозку прогресує у відповідності з формуванням складних систем його синтетичної діяльності. Мало того, саме синтетична діяльність забезпечує нібито розширине відтворення потоків інформації, її впорядкування, відбір і організацію постійної взаємодії всіх каналів зв'язку з навколишнім середовищем.

Серед нейрофізіологічних особливостей, які пов'язані з розвитком ЦНС студента, найважливіші є такі:

-найменший латентних період реакції на будь-який вплив зовнішнього і внутрішнього подразника, тобто найшвидше реагування на нього;

-оптимум абсолютної та розпізнавальної чутливості всіх аналізаторів;

-нацбільша пластичність кори головного мозку та висока гнучкість в утворенні складних психомоторних та інших навичок;

-найбільших обсяг оперативної пам'яті зорової і слухової модальності;

-високі показники уваги;

-оптимум розвитку інтелектуальних функцій припадає на 18-20 років;

найвища швидкість розв'язання вербально-логічних завдань;

-інтенсивний розвиток усіх видів почуттів, підвищена емоційна чутливість до різних обставин навколишнього життя.

Усі ці високі показники розвитку нервової системи та нейрофізіологічні особливості роблять юнацький період життя максимально сприятливим для навчання і професійної підготовки молодої людини. Жан-Жак Руссо, говорячи у свій час про молодість,вигукнув: «От час для засвоєння мудрості».

У студентськи роки молода людина набуває не лише зрілості соматичної, статєвої та психофізіологічної. Вона повинна досягти інтелектуальної зрілості, а токаж зрілості як особистості, хоча індивідуальні відмінності в особистісному розвитку дуже помітні. Зрілість — це вища психологічна інстанція організації та управління своєю поведінкою. П. Я. Гальпєрін: «Зрілість — це здатність самостійно враховувати межі своїх можливостей, у середині яких людина діє вільно, тобто відповідно до психологічної оптимальності».

Важливим аспектом психічного розвитку людини в юнацькому періоді є інтенсивне інтелектуальне дозрівання. Іетелектуалістичний підхід до специфіки юнацького віку реалізовано у концепції Ж. Піаже. Для розумового розвитку в юнацькому віці характерне ускладнення розумових операцій, що викликає схильність до теоретизування і рефлексії, які дають можливість усвідомити життя загалом, створити рактину або концепцію власного життя.

Показники інтелектуальної зрілості:

-широта розумового кругозору;

-гнучкість і багатоваріативність оцінок того, що відбувається;

-готовність приймати суперечливу інформацію;

-уміння усвідомлювати інформацію в термінах минулого і майбутнього;

-орієнтація на виявлення суттєвих, об'єктивно значущих аспектів того, що відбувається;

-здатність бачити явища в контексті його цілісних зв'язків з іншими явищами;

-вміння мислити в категоріях ймовірного.

Особистісна зрілисть, як слушно зауважує В.А. Роменець — автор «вчинкової моделі» життєвого шляху, є досить рідкісним явищем, і підміняти її просто психологією дорослої людини було б помилкою. Основу загальної зрілості складають особистісні та характерологічні риси, що визначають спрямованість учинкової активності. Головний мотив особистісного рівня поведінки — гідність. Головний мотив характерологічного рівня — досягнення людини в діяльності. Гідність і досягнення діяльності прямо пов'язані з характером взаємин між людьми. Зріла людина визнає в іншій неповторну цінність і поводить себе у відповідносту з таким візненням. Відсутність подібної позиції є свідченням інфантильності, незрілості. В.А. Роменець: «Самобутня зрілість — результат багатства соціальних відношень. Бути в іншому і водночас залишатися собою — означає цінувати неповторне у світі, неповторне як минаюче...нескінченну цінність унікального, неповторного...може осягнути лише зріла психіка. Неповторне наповнене змістом пройденого шляху».

За результатами лонгітюдного дослідження (проведенного Б.Г Ананьєвим протягом 60-70 рр., в якому брали участь понад 1800 осів віком 18-35 р.) було встановленно, що студентський вік є золотою порою людини — сенситивний період для розвитку основних соціогенних потенцій індивіда як особистості.

На підставі ідеї, що розвиток моральної свідомості відбувається паралельно з розумовим, американський психолог Л. Колберг обгрунтував думку про те, що для юнацького віку характерним є конвенціональний я постконвенціональний рівень розвитку моральної свідомості. Конвенціональний рівень — це рівень, коли вчинки людини оцінює як моральні або аморальні залежно від того, як вони сприймаються іншими людьми. Постконвенціональний рівень припускає здатність до чіткого формулювання моральних норм, усвідомлення їхньої відносності та умовності, незалежності від оцінок безпосереднього оточення.

Для особистості студента характерним є розвиток моральних й естетичних почуттів, підвищення рівня цілеспрямованності, рішучості, наполегливості, самостійності та ініціативності, вміння володіти собою. Цей період характеризується також змінами у мотиваційній сфері, зокрема потребах та интересах, посиленням свідомих мотивів поведінки. Зважаючи на концепцію ієрархії потреб людини А. Маслоу, можна уявити потребісну сферу студентської молоді так:

1. Фізіологічні потеби, серед яких особливо виділяють потребу у фізичній активності та посилення сексуального потягу, прагнення відкорегувати і стабілізувати фізичний аспект «образу-Я», необхідність підтримувати нормальний психофізіологічний тонус та бажання зберегти і поліпшати своє здоров'я.

2. Потреба у безпеці, захисті і стабільності посилюється і реалізується не тільки в середовищи ВНЗ і родини, а й у сфері уявлень про майбутню професію, життєві перспективи і плани.

3. Потреба в приналежності, прийнятті і любові найповнише реалізується в спілкуванні. Студентський вік - «золота пора» і в особистісному житті людини. Кохання в юності не завжди залишається для людини найсвітлішим, найсвященнішим. Саме в юнацькому віці кожному доводиться сформувати своє ставлення до сексуальної чутливості і кохання — це є важливим компонентом юнацької самосвідомості.

4. Потреба в самоповазі, соціальному статусі, компетентності — прагнення до успіху в діяльності, до соціального визнання і високої оцінки її результатів, бажання досягнути поваги.

Студентський вік — період романтики, життєвого оптимізму, активної соціальної позиції, хоча кожна історична віха має свій вектор її спрямованності.

5. Потреба в самоактуалізації, самореалізації та індивідуальному розвитку означає активне формування своїх здібностей та їх подальше удосконаленняю Вона пов'язана з мотивацією досягнення та пересікається з потребою у визнанні та прийнятті як члена професійної групи, суспільства.

Критеріями самоактуалізації є усвідомлене самосприйняття та осягання розумом свого життя як цінності. Внутрішніми детермінантами самоактуалізації є довірлива сміливість та емоційна мудрість.

Через недостатній життєвий досвід деяки студенти плутають ідеали з ілюзіями, романтику з екзотикою. Як наслідок цього, окремі студенти навчаються «від сесії до сесії», не виявляють особливої активності у навчанні та громадському житті, не виявляють потреби в самоосвіті та самовдосконаленні. Їхня увага переважно зосуреджується на розвагах, гедоністичних захопленнях:

Ті скарби найкращі душі молодої

Розтративши марно, без тями.

(І. Франко)

Дослідження показали, лише трохи більше половини студентів наприкінці навчання підвищують показники свого інтелекту порівняно з першим курсом.

Серед студентів поширені такі шкідливі звичкі як куріння, побутове пияцтво, вживання наркотиків, сексуально розпуста тощо.

Студентський вік — надзвичайно важливій період становлення «Я-концепції» як ядра особистості. Вона включає в себе такі показники:

1. Я-образ, що розкриває неповторність самосприйняття через фіксацію студентом певної соціально-рольової позиції та настанов щодо себе.

2. Емоційно-ціннісне ставлення до себе, що визначається самооцінкою

3. професійних якостей і особистісних властивостей, рівнем самосприйняття і самоповаги.

Поведінковий складник як самопрезентація — певні дії, які породжені уявленням про себе та самоставленням.

Юнацький вік — вік зростання сили «Я», здатності проявити і зберегти свою індивідуальність. Виникає підгрунтя для подолання страху встрати власного «Я» в умовах групової діяльності, інтимної близькості або дружби. Таким чином, сприятливе становище студента серед людей, що насколо, благодійно впливає на розвиток його особистості. До того ж не повинно бути суттєвої розбіжності між його самооцінкою та оцінками, які він отримує від товарищів із референтної групи.