Рухлива гра "Подоляночка".

Мета: вчити дітей поєднувати такі рухи, як ходьба, біг, круж-пнпня; розвивати спритність, гнучкість; виховувати повагу до од­нолітків, дорослих.

Література

1. Денисенко Н. Ф., Григоренко Г. І., Михайліченко А. Ф. Азбука без-ікки і здоров'я (100 ігор для дітей 4—8 років). — Дніпропетровськ: Генеза-Піндень, 2004. - 80 с.

2. Денисенко Н. Ф., Григоренко Г. І., Михайліченко А. Ф. Малятам про Чіоров'я та безпеку. — Дніпропетровськ: ТОВ "Генеза-Південь", 2007. — 145 с.

 

 

3.

86 Розділ 1

Плануємо залюбки: Орієнтовні розробки тематичних циклів. Кни­га 1 / Автори-упор. Ю. С. Манилюк, Л. І. Тищук. — Тернопіль: Мандрі­вець, 2005. - 192 с.

4. Плануємо залюбки: Орієнтовні матеріали до тематичних циклів. Чет­вертий рік життя / Авт.-упор. Ю. С. Манилюк. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. - 304 с.

5. Плануємо залюбки: Орієнтовні матеріали до тематичних циклів. П'ятий рік життя / Авт.-упор. Ю. С. Манилюк. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 438 с.

6. Плануємо залюбки: Орієнтовні матеріали до тематичних циклів. Шос­тий рік життя. Частина 1 / Авт.-упор. Ю. С. Манилюк. — Тернопіль: Ман­дрівець, 2009. - 320 с.

7. Плануємо залюбки: Орієнтовні матеріали до тематичних циклів. Шос­тий рік життя. Частина 2 / Авт.-упор. Ю. С. Манилюк. — Тернопіль: Ман­дрівець, 2009. — 416 с.

8. Ніколаєва С. М. Любов до природи. — Харків: Ранок, 2007. — 89 с.

9. Анисимова Н. В., Каралашвили Е. А. Гигиеническая оценка условий обучения школьников. — Москва: ТЦ "Сфера", 2002. — 48 с.

 

10. Кирпичев В. И. Физиология и гигиена младшего школьника. — Москва: ВЛАДОС, 2002. - 144 с.

11. Савельева Н. Ю. Организация оздоровительной работьі в дошколь-ньіх образовательньїх учреждениях. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. — 462 с.

12. Трушкина Л. Ю., Трушкин А. Г. Гигиена и зкология человека. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. — 448 с.

13. Фролов В. Г. Физкультурньїе занятия, игрьі и упражнения на про-гулке. — Москва: Просвещение, 1986. — 159 с.

 

 

Розділ 2

ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Дихання - "синонім життя"

Дихання — це енергія й основа життя, найважливіша функція і потреба організму. Від нашого дихання залежить і наше здоров'я. Життя людини неможливе без дихання, оскільки ми дихаємо для того, щоб жити. Що глибше дихання, то ліпше здоров'я і вища якість життя. Частота і глибина вдихів та видихів впливають на всі функції організму, в тому числі й на свідомість. На думку С. Зінатуліна, процес дихання нерозривно пов'язаний із крово­обігом, з обміном речовин та енергії в організмі, а також із важли­вими функціями — сном, пам'яттю, емоційним тонусом, працез­датністю, фізіологічними резервами організму, його адаптативною здатністю. Правильне дихання — природне, вільне, спокійне та непомітне. Воно майже не потребує зусиль, але при цьому дає організмові велику життєву силу. Крім того, при правильному ди­ханні відбувається м'який цілющий масаж усіх внутрішніх органів, особливо органів черевної порожнини.

Учений В. Сухарєв зазначає: "Розум — володар почуттів, а ди­хання — володар розуму". Людині, як і всім живим істотам, — ствер­джує дослідник, — на її вік "відпущено" певну кількість дихань. Ось чому часте й неглибоке дихання скорочує тривалість життя, зменшує сили та робить людину чутливою до хвороб.

У дихальному процесі умовно виділяють зовнішнє (легеневе, газообмін між атмосферою та клітинами) і внутрішнє (тканинне дихання, окиснювальні процеси у клітинах).

Отже, можна стверджувати, що в нашому організмі через кров і легеневу тканину відбувається постійний газообмін між клітинами тіла й середовищем. Легенева тканина — то немовби "друга шкіра", яка захищає клітини від шкідливої, токсичної дії висококонцен-трованого атмосферного кисню.

Процес дихання ґрунтується на поглинанні кисню з довкілля і на виділенні вуглекислого газу. Однак з організму виводиться

 

88 Розділ 2

лише частина вуглецю. Інша частина цього газу не лише не виво­диться, а навпаки, "оберігається" організмом як один з найважли­віших складників обміну.

У легенях людини за нормою має міститися 6 % вуглецю. Під час глибокого дихання з легенів його виділяється більша кількість, ніж потрібно, й на тлі вуглецевого дефіциту розвивається кисневе голодування всього організму. Від нестачі кисню страждають такі життєво важливі органи, як серце, легені, печінка, нирки, мозок.

Ліквідувати дефіцит вуглецю в організмі й водночас уникнути пов'язаних із цим різних побічних ефектів можна лише за допо­могою систематичного тренування, коли ми довільно зменшуємо об'єм повітря, яке вдихаємо.

Дихання — єдина з вегетативних функцій, що нею людина ке­рує свідомо. Ми можемо дихати неглибоко або глибше. Можемо робити повільні вдихи та видихи або зробити їх частішими. Може­мо затримати дихання на деякий час. Тому дуже важливо викорис­товувати у системі оздоровчої фізкультури ці унікальні можливості регулювання дихання.

Дихання є своєрідним ключем до "прихованого життя" нашого тіла. У людини, яка спеціально не тренувала органи дихання, мож­ливі два види дихання — грудне та діафрагмове.

Грудне дихання — результат довільного руху реберної частини грудної клітки, особливо її верхнього відділу, що послуговується вегетативною нервовою системою. Під час вдиху грудна клітка роз­ширюється, а під час видиху — скорочується. При такому способі дихання в легені потрапляє мала кількість повітря, витрачається дуже багато енергії, а натомість людина практично не отримує жит­тєвих сил. Такий тип дихання, коли різко піднімаються груди, а все тіло залишається нерухомим, особливо характерний для жінок.

Напружене дихання спричиняє різні захворювання голосових зв'язок і дихальних шляхів. Чимало дітей, які послуговуються цим способом, дихають відкритим ротом.

Діафрагмове дихання часом називають черевним. Коли діафраг­ма (широкий м'яз, який відокремлює серце й легені від черевної порожнини) скорочується, рухаючись донизу, повітря всмоктуєть­ся у легені (вдих). А коли діафрагма піднімається, повітря виходить із них (видих). Змінний рух діафрагми створює певні рухи черев-

 

 

Оздоровчі технології і освітньому процесі 89

них органів і змінює тиск усередині черевної порожнини. Завдяки цьому в ній стимулюється циркуляція крові, а також перистальти­ка. Остання забезпечує добре травлення та виведення з організму токсичних речовин. Діафрагмове дихання дитини — це спокійне дихання, що розглядається як норма. Воно забезпечує оптимальне насичення крові киснем, оскільки повітря, проходячи в середні та нижні частини легенів, максимально вентилює їх. Дитина завдя­ки такому диханню заспокоюється, у неї врівноважуються процеси збудження та гальмування.

Для розвитку діафрагмового дихання найзручніше положення — це лежачи на підлозі на килимку. Дітям пропонують зробити довгий діафрагмовий вдих носом, при цьому живіт трохи випинається. Під час повільного видиху живіт втягується.

Техніку дихальних вправ можна засвоювати також у положенні сидячи на стільці, стоячи на підлозі та під час руху. Тренувати діа­фрагмове дихання доцільно доти, поки діти самі не контролювати­муть своє дихання.

Важливо вчити дитину вдихати повітря через ніс, а видихати через рот. Учені та практики зауважили, що діти й дорослі, які не дихають носом, відстають у розумовому розвиткові, мають слабку пам'ять, у них знижені життєві процеси. Дітей вчать дихати тихо: не треба вдихати занадто багато повітря й не видихати його цілком. Видих має бути природним, без зусиль.

Значна кількість дихальних вправ, що їх використовують в освітньо-виховному процесі дошкільного навчального закладу, ма­ють подвійний вплив на організм дітей — специфічний і неспецифіч­ний.

Специфічний вплив виражається у безпосередній участі органів дихання в усуненні кисневого голодування та повнішої вентиляції легенів.

Неспецифічний вплив на дітей полягає у тому, що дихальні вправи позитивно впливають на підвищення опірності організму до хвороб, на пришвидшення відновлювальних процесів, на функ­ціональний стан нервової системи, на тонус кори півкуль головно­го мозку та емоційний стан.

Треба також виокремити мобілізувальне та заспокійливе дихання.

Мобілізувальне дихання полягає у подовженні вдиху та скоро­ченні видиху. Пауза робиться після видиху. Вже сама назва цього

 

 

90 Розділ 2

виду дихання говорить за себе — відбувається мобілізація, налашту­вання організму на роботу, концентрація уваги.

Мобілізувальні дихальні вправи доцільно використовувати під час ранкової гімнастики, у підготовчій або основній частині занят­тя, перед виконанням складних вправ.

Заспокійливі дихальні вправи застосовують після виконання інтенсивних та напружених вправ, у заключній частині заняття, перед сном, з метою уникнення кисневого голодування, заспоко­єння, зниження збудження нервових центрів.

Заспокійливе дихання характеризується поступовим подовжен­ням видиху доти, поки він не стане вдвічі довшим за вдих.

Для регуляції емоційного стану дітей успішно можна застосува­ти ритмічне дихання. За допомогою цього виду дихання регулюють емоційний стан.

Ритмічне дихання зручно виконувати під час ходьби — кроки ритмічні, м'язи обличчя та рук розслаблені. Вдих та видих робить­ся на рівні кількості кроків. Пауза між вдихом та видихом — напо­ловину коротша.

Виконувати цей вид дихання можна на заняттях під час фіз­культурних пауз сидячи або стоячи. Вдихаючи, робити певну кіль­кість оплесків у долоні (2—4 рази), видихаючи ляскати 2 або 4 рази кінчиками пальців. Потрібно обирати найзручніший ритм. Дихати рівномірно, спокійно.

Розглянемо ще один різновид дихальних вправ — очищувальне дихання. Ця вправа знімає нервово-м'язове напруження та при­швидшує усунення кисневого голодування, допомагає зігрітися при переохолодженні та освіжає при втомі: зробити вдих, затрима­ти дихання на кілька секунд. Видих робити з силою крізь стиснуті губи кількома короткими поштовхами. Дуже важливо, щоб повітря видихалося саме з силою.

Успішно можна застосовувати в оздоровчій роботі з дітьми йо­гівське "ха-дихання";.

Цю вправу виконують так: підняти руки перед собою вгору — вдих. Затримати на 1 с дихання, розслабити м'язи, зробити енер­гійний видих, опускаючи руки та нахиляючись уперед. При цьо­му вільно виходить повітря і дитина промовляє: "Ха!" Повільно розпрямитися і відпочити впродовж 2-3 дихальних циклів (вдих-

Оздоровчі технології і освітньому процесі 91

видих). Повторити 3 рази. Вправа стимулює виведення слизу, на­копиченого в дихальних шляхах, чудово вентилює легені.

Дихання правою та лівою ніздрею, різне за своїми функціями, створює певний оздоровчий ефект. Дихання лівою ніздрею заспо­коює дитину, а дихання правою, навпаки, збуджує її. Щопівтори-дві години в неї переважно дихає то права, то ліва половина носа, регулярно змінюючи одна одну. Коли ж цей механізм порушуєть­ся, в організмі з'являються відхилення від норми у перебігу фізі­ологічних процесів. Отже, важливо, щоб у дитини були чистими обидва носові проходи. Досягти цього допоможуть прості вправи: промивання носа морською водою (або підсоленою) і "почергове" дихання. Не можна допускати, щоб якась із ніздрів тривалий час була закладена.

Вправи, що Грунтуються на "почерговому диханні", стимулюють центральну нервову систему та дихальні шляхи.

їх можна виконувати так: вдихаючи носом, чинити опір по­вітрю, обережно натискаючи пальцями на крила носа, або вдих-видих, закриваючи та відкриваючи вказівним і великим пальцями правої руки ніздрі (почергово).

Розглянемо ще один вид дихальних вправ. Це звукорухові впра­ви. У них використовують звук, поєднаний зі співом, з метою ві­браційного впливу на певні органи.

Звукорухові вправи — це коливальні рухи звукової хвилі у голо­сових зв'язках, у ділянці грудей і живота, які періодично повторю­ються. Треба зазначити, що чим протяжнішим буде склад, що його проспівують, тим сильніша його дія. Звук може руйнувати — і звук може зцілювати. У кожного органу тіла людини — свій тип енергії, свій тип випромінювань, у кожного з цих типів — свій характер віб-рацій. З давніх-давен відомо, які є цілющі звуки для наших органів. Вони вирівнюють енергетику кожного органу, а оскільки організм є єдиною системою, то стан окремого органу впливає на стан усього організму.

Так, звук "А-а-а" стимулює роботу легенів, трахеї, гортані. Звук "І-і-і" вібрує глотку й гортань, корисний при ангіні. Звук "И-и-и" викликає мікроциркуляцію крові у ділянці голови. Звук "М-м-м" — корисний при психічній стомлюваності, погіршенні пам'яті. Звук "О-о-о" — стимулює роботу вегетативних центрів

 

92 Розділ 2

мозку. Звук "У-у-у" — стимулює роботу легенів, серця, печінки, шлунка.

Вібрація звуком позитивно впливає на всі органи, особливо на серцево-судинну систему, посилює захисно-адаптаційні реакції ор­ганізму.

Як зауважує Кароліс Дінейка, всі вправи звукотерапії треба ви­конувати на невеликому вдиху, переважно діафрагмою. Тривалість занять від 1 до 2-3 хв. Дихати потрібно так, щоб під час нового вдиху не було навіть натяку на задишку. Під час співу не можна форсувати звук. Співати можна і негучно, однак важливо, щоб звук "вібрував" то в голові, то в грудях, то в ділянці шлунка.

Неспецифічний загальнооздоровчий вплив на організм люди­ни виявляє парадоксальна дихальна гімнастика педагога-вокаліста А. Стрельнікової. Вона розробила вправи, що зміцнюють голосо­вий апарат та органи дихання. Ця гімнастика, як каже відомий фі­зіолог, професор Р. Митилянська, є "чудовим засобом, що тренує дихальну мускулатуру". Парадоксальні дихальні вправи А. Стрель­нікової сприяють пришвидшеному розвиткові дихальних м'язів, які забезпечують повноцінний вдих та видих, успішно знімають бронхоспазми, вони корисні хворим на астму, бронхіти, риніти.

Основна ідея цих вправ — робиться вдих, з одночасним стиску­ванням грудної клітки (за допомогою зведення рук, нахилу тулуба тощо), видих — розпрямити грудну клітку. Вдих носом — короткий, активний. Оскільки рот трохи відкритий, то видих автоматично слідує за вдихом. М'язи рук та тулуба не допомагають дихальним м'язам, їм доводиться працювати з повним навантаженням і при цьому розвиватися та міцніти.

Різновиди дихальних вправ подано у таблиці 1.

Мешканці великих міст стривожені: "Чим ми дихаємо?!" Зви­чайно, дуже важливо для здоров'я, аби повітря, яке потрапляє у легені, було чистим. Однак не менш важливо, як ми дихаємо.

Постійне дихання через ніс для великої кількості людей — це серйозна проблема. Поспостерігайте, як дихають наші діти на за­няттях, під час гри, коли сплять. У багатьох з них відкритий рот. Дуже важливо, звідки в легені потрапляє повітря, — через ніс чи через рот. Повітря, яке потрапляє носом, проходить лабіринтом ходів, зігріваючись та зволожуючись. Потрапляючи в легені, повіт­ря діє на сигнали, що йдуть до дихального центру мозку. Сучасні

Оздоровчі технології і освітньому процесі 93

дослідження довели, що мозку потрібна стабільність у певному діа­пазоні сигналів, які характеризують склад, температуру, вологість повітря. Коли цей діапазон порушується, відбуваються негативні зміни у роботі багатьох інших систем організму.

Однак ми цього не помічаємо, тому що зміни мають пролон­гований характер. Відомо, що людина, яку не привчили постійно дихати через ніс або у якої порушення носового дихання через розростання поліпів, схильна до застудних захворювань, у неї під­вищена втомлюваність, збуджена нервова система, спостерігаються різні функційональні зміни.

Навчання дітей правильному диханню через ніс починають з повідомлення доступної дошкільникам інформації про дихання та про його значення для життєдіяльності людини. Потім в ігровій формі ознайомлюють з механізмом дихання, його основними по­казниками, змінами при фізичних навантаженнях. На початку на­вчання правильному диханню дошкільникам необхідно засвоїти правило: дихати через ніс. Необхідно у цікавій та доступній ігровій формі дати зрозуміти дітям, що саме так дихати — це природно, легко та доцільно.

 

 

	94 Розділ 2		Оздоровчі технології і освітньому процесі 95

 

 

 

			Оздоровчі технології і освітньому процесі 101

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

106 Розділ 2

у риуаваА на розвиток сили треоа стежити за диханням. Не до­пускати затримки дихання понад 2 с.

Вправи на розвиток сили треба починати з легких і нетрива­лих навантажень, поступово підключаючи м'язи до роботи. Кожну вправу виконувати кілька разів (від 4—6 до 10—12 разів), після чого необхідна пауза до 25—30 с для відпочинку м'язів, що працювали. Потім вправу повторюють. Час для відпочинку і кількість повто­рень різні і залежать як від віку дітей, їхньої підготовленості, так і від скЛ^аД^Н0Сті вправи та обсягу навантаження. У паузах — безпо­середньо після силових вправ — доцільно виконувати вправи на розслаблення м'язів. Кількість повторень однієї і тієї самої вправи повинна бути такою, щоб не викликати надмірної втоми. Для до­шкільників Достатньо дві серії повторень кожної вправи. Кількість повторень вправи у серії коливається від 4—6 до 10—12 разів. Сило­ві впр^^ви виконують розмірено, плавно, без надмірнго напружен­ня. Дихання глибоке і рівне.

Заняття вправами на розвиток сили дихальної мускулатури, як і вся фізкультура для дошкільників, мають нести позитивний емо­ційний заряд. Це досягається завдяки використанню цікавої гри як навчального методу.

Усі вправи — це постійні "казкові" перевтілення чи то у тварин, чи у предмети навколишнього світу. І тоді вправи, що потребують фізичних і психічних зусиль, діти виконують із задоволенням, ста­ранно. Граючи, вони зміцнюють свій організм.

Щоб не допустити неприємних відчуттів гіпервентиляції легень, пов'язаної зі збільшенням у, крові кількості вуглецю та передзбу-дженнЯ дихального центру, необхідно суворо дотримувати дозуван­ня дихальних вправ. Для дошкільників достатньо 3-4 повторення. Також потрібно робити невеликі паузи дихання під час вдиху або видиху, щоб регулювати збудження дихального центру. Між вправами необхідний відпочинок упродовж 2-3 звичайних дихаль­них циклів ("вдих-видих").

Навчання дітей правильному диханню доцільно проводити в ігровій формі гри на заняттях з різних дисциплін (особливо на за­няттях з фізкультури та лікувальної фізкультури), обов'язково при­діляти цьому увагу в режимних моментах упродовж дня. (Схема можливо²⁰ застосування дихальних вправ для отримання оздоровчого ефекту на рис. 1).

Оздоровчі технології і освітньому процесі 107

Комплекси дихальної гімнастики для дошкільників переваж­но побудовані на вправах, які призначені для вентиляції легенів. Однак, виконуючи ці комплекси дихальної гімнастики, діти отри­мують мінімальне, постійне (тобто без ускладнень) навантажен­ня, що не сприяє розвиткові та зміцненню дихальної системи. І тому варто використовувати весь арсенал дихальних вправ як не­специфічний засіб підвищення опірності організму до вірусних ін­фекцій.

Доцільно у комплекси дихальної гімнастики, крім різноманіт­них видів дихальних вправ, включати:

- масаж та вправи для поліпшення носового дихання;

- вправи на звукоконаслідування та звукорухові вправи;

- вправи, що розвивають рухливість грудної клітки;

- вправи на розвиток та зміцнення дихальної мускулатури, які органічно поєднують з іншими вправами комплексу загальнороз-вивальних вправ.

Є ще одна чудова вправа, що заряджає енергією увесь організм, оздоровлюючи його. Вправа відома в різних східних оздоровчих методиках під назвою "Велике дерево";.

Наприклад, діти можуть її виконувати у такий спосіб. Вихо­ватель каже дітям, що, виконуючи вправу "Велике дерево", вони зможуть стати сильними, непереможними, сміливими, здоровими. Пропонує їм стати прямо, ноги поставити на ширину плечей, ступ­ні паралельно одна одній, підборіддя злегка опустити. Тіло розсла­бити. Дітям пропонується уявити, що ноги — це коріння могутньо­го дерева. Як коріння дерева поглинає із землі вологу та поживні речовини, так, вдихаючи, ваші ноги мовби вбирають цілющу енер­гію землі, її життєву силу. Як крона дерева вбирає у себе сонячне сяйво та дощову вологу, так і ви, видихаючи верхньою частиною тулуба, вбираєте в себе цілющу енергію неба, його життєву силу. Ви з'єднуєте собою небо та землю і самі стаєте величезними, як Всесвіт, як небо і земля.

 

 

108 Розділ 2

Пропонуємо тонізувальну й оздоровчу міні-гімнастику, запро­поновану київськими вченими Є. Мачерет та І. Самосюс. Щоденно по кілька разів на день треба у швидкому темпі потерти ніс з обох боків угору та вниз великим і вказівним пальцями. Потім великим, вказівним та середнім пальцями пройтися по боках носа, стиска­ючи його від перенісся до кінчика. Після кожного стискування відразу відпускати пальці. У кінці масажу затиснути одну ніздрю великим пальцем і зробити кілька повільних вдихів та видихів (3-4 рази), потім зробити те саме з другою ніздрею.

Експериментально доведено, якщо через ніс робити різкі ви­дихи, то можна допомогти роботі шлунку, легенів, підшлункової залози, а також розумовим процесам.

Розвиток дихання та дихальної системи у дітей дошкільного віку — це найважливіше завдання як педагогів дошкільних на­вчальних закладів, так і сім'ї. Однак дорослим треба пам'ятати, що лише комплексний підхід до використання оздоровчого потенціалу дихальних вправ можна вважати ефективним. Саме це забезпечує ефективність оздоровчої роботи щодо зміцнення дихальної систе­ми дітей упродовж дня.

Кожна вправа може стати засобом фізичного тренування, але це зовсім не означає, що можна обмежитися тренуванням якогось одного руху. Навіть комплекс різних фізичних вправ не дасть най-

Оздоровчі технології і освітньому процесі 109

більшого ефекту, якщо поряд з його впливом ми не використову­ватимемо загартовувальні дії. У поєднанні різних стимулювальних чинників — підґрунтя повноцінного життєвого режиму.

Таким чином, правильне дихання — це основа фізіологічного розвитку дошкільників, а отже, запорука міцного здоров'я.