Словникова робота

Збагачувати словник дітей новими словами відповідно до тем: "Дитячий садок’’, ’’Ігри", Іграшки", "Сім'я", "Побутові предмети", "Одяг", "Взуття", "Меблі", Тварини", "Птахи", "Рослини", "Овочі та фрукти", "Продукти харчування", Транспорт", "Пори року", "Явища природи", "Свята", Вводити а активний словник дитини нові узагальнюючі поняття (птахи,рослини, їжа, овочі, фруки, транспорт, стята, сім'я,меблі).

Продовжувати збагачувати словник дітей іменниками, словами, які позначають близьке оточення дитини (група, спальня, вмивальна кімната, рушиник,душ, ліжко, постіль, акваріум, ділянка, квітник тощо), віддалене (дикі тварини - заєць, вовк, ведмідь, слон, верблюд, жираф, крокодил і т. п)., далеке (гори, море, ліс, озеро, місmo (село), метро і т. п)., словами, що позначають абстрактні поняття (сміливість, увічливість, 6іг, радість, сум, гнів, чистота, порядок), словами з характери­стичним значенням, як-то: вереда, пустун, баягуз, забіяка, недбайло.

Вчити правильно користуватися словами, що позначають частини тіла людей і тварин: руки, ноги - лапи, обличчя - морда, волосся -шерсть, нігті - кігті, шкіра — шкура.

Збагачувати словник дітей прикметниками: присвійними (бабусин, матусин, вовчий, овечий, татів, дідусів, лисиччин), які означають фі­зичні якості людини та інших істот (худий, здоровий, хворий, стрункий), психічні властивості, особливості характеру (лаеідний, сумний, серди­тий, добрий, тихий, розумний); відносними (кам'яний, дерев'яний, гли­няний, паперовий) та відносно-якісними прикметниками (вишневий, полуничний, буряковий, м'ясний, овочевий, фруктовий), прикметниками вищого ступеня порівняння (молодший, тихіший, глибший, дужчий, дорожчий, більший, менший, кращий, ліпший), найвищого ступеня з префіксом "най-" (найдорожчий, найкращий, найбільший).

Збагачувати словник дітей дієсловами, вчити розрізняти значення дієслів з префіксами "за-, при-" (закрити - прикрити, зашити - при­шити, зачинити - причинити, забігти - прибігти); правильно вживати дієслова в словосполученнях: закрити рот (книгу) - заплющити очі -зачинити кватирку (двері); кивати еоловою - махати руками - вер­тіти хвостом; надягти пальто (шапку, сукню) - запнути хустку; насипати борщу, каші-налити молока (чаю, узвару).

Поповнювати словник дієприкметниками (битий, дертий, квітучий, змарнілий, спілий), дієприслівниками (стоячи, сидячи, підстрибуючи), прислівниками (зверху, знизу, міцно, вдало, розумно, дуже, звичайно, направо, наліво).

Продовжувати розширювати словник дітей синонімами (словами, близькими за значеннями): бажати - хотіти, тримати - держати, іграш ка - цяцька - забавка; гарний - красивий - чарівний - чудовий -гожий - хороший - вродливий; дякую - спасибі; антонімами (словами з протилежним значенням): світлий - темний, там - тут, вгорі - внизу.

Образне мовлення. Збагачувати словник дітей образними поетич­но-художніми виразами (лисичка-сестричка, зайчик-побігайчик, мишка-шкряботушка, місяцю ясний, червоне сонечко), порівняннями (немов берізка, як скло, неначе червоне сонечко, як у віночку, немов білий сніг); фразеологізмами (про вовка промоека; не все коту масниця; як мед, так і ложкою; губи квасити, губи прикусити, губи копилити, губи розпустити, за вуха витягувати), приказками, прислів'ями (Добре роби, добре й буде. Аби день до вечора. Хочеш кти калачі - не сиди на печі. У страху очі великі. Ні живий, ні мертвий. Правди не схо­ваєш. Крутиться, як дзига); звуконаслідувальними словами (кахи-кахи, тьох-тьох, трісь-трісь, еуп-еуп, смик, лусь), вигуками (ой, ох, ех, ух, гей).

Мовленнєвий етикет. Увести в активний словник дитини форми ві­тання та прощавання (добрий ранок, добрий день, добрий вечір, здрас­туйте, доброго здоров'я, до побачення), форму ввічливого прохання (будь ласка, будьте ласкаві), подяки (дякую,спасибі), вибачення (пробачте, вибачте, пробач, вибач), форму ввічливого звертання "Ви" до дорослих (Вам, Вас, з Вами і т. п.). Засвоїти форми звертання до дорослих: називати на ім'я та по батькові, вітатися та прощатися з вихователем, співробітниками дитячого садка та іншими дорос­лими, дякувати за допомогу, виявлену увагу, не втручатися в роз­мову дорослих.

Засвоїти форми звертання до дітей: називати дитину на ім'я, лагідно (Іванку, Панасику, Оксанко), розмовляти спокійно, лагідним і привітним тоном, не втручатися в розмову інших дітей.