ІСТОРІЯ ТА АНАЛІЗ ДИТЯЧОЇ ІГРАШКИ TEDDY BEARУ статті робиться спроба простежити історію плюшевого ведмедика від створення до його модифікацій у „час технологій”, тобто ХХІ століття, та проаналізувати його вплив на формування дітей. Ключові слова: дитячаіграшка, еволюція, плюшевий ведмедик. The article is an attempt to trace history of teddy bear from creation to its modifications in „time of technologies”, and assess the impact on the children. Key words: children’s toy, evolution, teddy bear. Актуальність теми роботи полягає у спробі проаналізувати вплив сучасного плюшевого ведмедика, І-Teddy, на розвиток дитини. Оскільки, іграшка – це досвід пізнання маленькою людиною навколишнього світу, це та інформація, що залишає свій відбиток глибоко у підсвідомості та залишається на все життя, впливаючи на розуміння таких категорій як „красиво”, „гуманно” та, що відносити до категорій „зла”, „відчуженості”, „самотності”. А тому так важливо звернути увагу на етичний, естетичний, виховний та ісотичний вклад такої іграшки як Teddy Bear, що залишила свій слід на розвитку не тільки окремого малюка, а й цілого покоління починаючи з ХХ століття і до сьогодні. Метою статті є подати історію Teddy Bear та проаналізувати вплив сучасного І-Teddy на розвиток дитини. Основою аналізу є зміна функціонального навантаження іграшки, що простежується через подачу історії виникнення та розвитку іграшки, таким чином, указавши на ті зміни, що відбулися упродовж століття, привернути увагу на можливі проблеми, що назрівають у зв’язку із зміною самої іграшки, її функціонального призначення та „внутрішнього світу” (маються на увазі всі ті технологічні новинки, які зі своєю появою змінювали вміст Teddy Bear). Варто було б розпочати з незаперечного факту, а саме – плюшевий ведмедик є іграшкою, яку знає та любить уже четверте покоління дітей. Необхідно зазначити, що у неї навіть є конкретний День народження. У США, Великобританії та Скандинавських країнах День плюшевого ведмедика відзначають 27 жовтня [9]. Ця іграшка, як і кожна, має своя історію. Та в цьому випадку варто навіть сказати передісторію, оскільки прецедент, який створив точку відліку, із самого початку не мав нічого спільного з дитячими іграшками. Так, усе розпочалося наприкінці 1902 р., коли президент США Теодор Рузвельт на полюванні пожалів маленького ведмедика. Подія такого ґатунку стала приводом для жартів. Наприклад, в одній із карикатур делегація ведмедів вимагала від Рузвельта укласти з людством Пакт про ненапад. Такого роду карикатури поширилися мало не всіма тогочасними газетами. Одна з таких карикатур (див. Додаток А), була надрукована у газеті, яка нині вже не існує, „Washington Evening Star” (хоча існують посилання і на іншу газету – „Washington Post”) і потрапила на очі Моррісу Мічтому (Morris Michtom) – це псевдонім, його справжнє ім’я, на жаль, невідоме – емігрантові з Росії, власникові магазину іграшок у Брукліні (Нью-Йорк). Дружина Морріса – Роуз виготовила першого іграшкового ведмедика за образом і подобою персонажа карикатури. Після чого ведмедик був виставлений на вітрині магазину поряд із карикатурою. У світлі всіх подій, що відбулися, своє ім’я іграшка отримала на честь президента США – „Ведмедик Тедді”, у зв’язку з тим, що Тедді – пестливий варіант імені Теодор. М. Мічтом був вражений, скільки людей почали звертатися до нього з проханням про покупку цієї іграшки. Саме тому торговець звернувся до Рузвельта з проханням офіційно дати його ім’я новій іграшці. Пропозиція власника крамниці іграшок була доволі незвичайною, але Президент США все ж отримав згоду. А вже наступного року (1903) емігрант із Росії заснував компанію Ideal Toy Company, яка зайнялася випуском ведмежат [8]. Але незалежно від М. Мічтома, аналогічне ведмежа винайшли і в Австрії. Ще 1897 р., у каталозі австрійської майстерні іграшок Steiff company з’явилося перше іграшкове ведмежа, яке вміло ворушити лапками та головою. У каталозі така іграшка значилася як roly-poly. А сама власниця майстерні іграшок (див. Додаток Б) – Маргарет Штейфф (Margarete Steiff) – навіть отримала винагороду за свої творіння, які представила на ярмарку іграшок у м. Лейпциг. 1899 р. вона ж і запатентувала аж двадцять три нових дизайни іграшкових ведмедиків, включно із ведмежам, яке танцювало, та іграшкою дресирувальника із коричневим ведмедиком. Успіх такого роду іграшки був просто приголомшливим – їх почали експортувати не лише у країни Європи, а й за її межі. Так, 1903 р. австрійських ведмежат почали виготовляти з плюшевої тканини і цього ж року було експортовано три тисячі екземплярів у США. Та повернемося до іграшок, що виготовлялися у США, де успіх плюшевих ведмежат був величезним, однак М. Мічтому він не приніс багатства. Виробник допустив дві серйозні бізнес-помилки: не запатентував нову іграшку і її назву. У результаті на початку ХХ ст. практично в усіх країнах світу були створені компанії, що спеціалізувалися на випуску ведмежат. Тільки в Європі їх налічувалося понад сорок [6, с. 10]. Американський історик Чарльз Панат, автор книги „Незвичайні витоки звичайних речей”, уважає, що винайдення плюшевого ведмедя стало відправною точкою для технічного прогресу. Чарльз Панат зазначає, що спочатку ведмежата Тедді виготовлялися з натурального хутра і дорогих тканин, але масовий попит зажадав від виробників здешевлення вихідних матеріалів. Тому вже 1903 р. для виготовлення шкури ведмедя почали використовувати плюшеву тканину, яка до цього застосовувалася, в основному, для оббивки меблів. Саме плюшеві ведмедики спонукали виробників тканин розробляти спеціальні матеріали, які були б розраховані виключно для дітей. У 1930-их роках, після того як часові механізми стали відносно дешевими, ведмежата стали першими масовими заводними іграшками. Після появи дешевих електричних батарей у 1950-их рр. першою іграшкою, у якій вони були використані, також були плюшеві ведмеді. Крім того, плюшевий ведмедик став першою дитячою іграшкою, яка вміла говорити і яку можна було купати (зразок з’явився 1956 р.). Продовжуючи тему прогресу, який відображається на іграшці добре відомого нам плюшевого ведмедика, варто звернути увагу на І-Teddy (див. Додаток В), винахід сучасності, що повністю відповідає тенденціям, які диктує ХХІ ст. у сфері технічного розвитку. Так, під ошатною футболкою добродушного і пухнастого ведмедика захований сучасний медіа-плеєр, тепер разом із ведмедиком I-Teddy (саме таке ім’я дали „Ведмедику Тедді” у сучасному світі) можна слухати музику, грати в захопливі ігри, дивитися мультфільми та кіно. Проте варто замислитися: до чого може призвести удосконалення колись безневинного плюшевого медведика? Іграшка такого типу заміщує функції, які мали б виконуватися членами родини, у якій росте дитина. На підтвердження висунутої тези звернемося до реклами, яка всебічно описує переваги І-Teddy. Зокрема, медіа-плеєр, який закріплений на животику ведмежати, відтворює до 5 годин відео- або аудіо-записів, дозволяє грати в захопливі інтерактивні ігри і розглядати альбоми фотографій. Разом з I-Teddy малюк зможе знайти розвагу до душі в будь-якому місці і в будь-який час дня. Рано-вранці ведмежа може заспівати веселу пісеньку, допомагаючи прокинутися, а ввечері розповість казку для того, щоб маля краще заснуло. Захопливі інтерактивні ігри навчать дитину багатьох корисних речей, а мультики й аудіокниги, які можна завантажити з домашнього комп’ютера, не дадуть нудьгувати в дорозі. За бажанням, медіа-плеєр можна зняти і використовувати окремо [9]. Цікавими та новими є характеристики іграшки І-Teddy, які на початку ХХІ ст., не втрачаючи свій хист всотувати в себе усі новинки, перетворили дитячу іграшку на „диво теніки”. Для аргументації цієї інформації наведемо перелік характеристик іграшки:
Із вищеперерахованих можливостей нового І-Teddy робимо припущення про створення уявного штучного світу вже із раннього дитинства. Оскільки все, чого дитина колись навчалася в процесі вивчення того, що її оточувало, а отже, воно і формувало світ реально існуючих речей та взаємозв’язків між ними, відбувається за допомогою іграшки і через саму іграшку, але за безпосередньої підтримки і допомоги батьків, тепер нівелюється. Бо допомога батьків у грі з І-Teddy зводиться лише до закачування нового матеріалу чи розширення вмонтованої пам’яті за допомогою SD-карти. Пояснення процесів, що відбуваються у навколишньому світі, уже не потребують присутності мами чи тата, так само, як розповідь казки чи виконання колискової, за них це може зробити машина. Але ж саме в період дитинства, як стверджують психологи, дитині просто необхідна підтримка близьких їй людей, але, як декларує ХХІ ст., її легко можна замінити. У цьому випадку самотність людини, що є особливо популярною темою кінця ХХ – на початку ХХІ ст. і реально існуючою навіть у великому місті, де поряд перебувають сотні людей, стає можливою із раннього віку. Водночас варто і констатувати факт розвитку дитини відповідно до сучасних вимог та запитів, бо саме І-Teddy допоможе розібратися дитині у технічних характеристиках іграшки, а пізніше і комп’ютера чи будь-якої іншої техніки, яка оточує людину ХХІ століття повсюдно. Але чи навчить така забавка спілкуватися дитину, знати свою історію та поважати батьків: покаже час.
|
