Понятійний апарат вступу дисертаційної роботи

Визначення завдань дослідження - це такий етап досліджен­ня, який конкретизує дослідницький процес. Не можна не погоди­тися з Г П.Щедровицьким у тому, що: "Кожний процес мислення виникає у зв'язку з певним завданням, і його кінцевий продукт - певне розумове знання - виступає як вирішення цього завдання. Тому можна сказати, що між кінцевим продуктом процесу мислен­ня - знанням - і завданням, на вирішення якого цей процес мислення орієнтований, існує певна відповідність; у будь якому випадку продукт процесу мислення може характеризувати завдання" [152, с. 68]. Потім відповідно до сформульованих завдань дослідження обгрунтовуються методологія і методи дисертаційної роботи, її емпірична база та положення, які виноагться на захист.

При визначенні методології дослідження, як рекомендував ГП Щедровицький, важливо зафіксувати принцип множинності можливих теоретичних засад методологічної роботи та розуміти, що будь-яка спроба зведення методологічної роботи до однієї на­укової бази може тільки дезорієнтувати та закрити реальний шлях наукового обгрунтування методології [151, с. 425]. Методологіч­ний плюралізм, безсумнівно, є гарантією формування адекватного проблемі та предмету дослідження методологічного комплексу.

Але велика кількість методологічних підходів веде до реальних труднощів щодо ефективного їх використання.

Принципово важливою характеристикою дисертації є її на­укова новизна, що має бути не тільки задекларована, а і підтверд­жена всім ходом дослідження. При цьому під науковою новизною розуміється об'єктивна, а не суб'єктивна новизна, тобто принци­пово нове знання, якого не було у світі до даного дисертаційного дослідження, а не якийсь повтор результатів або, ще гірше, коли відоме науці положення стає зрозумілим дисертантові після за­вершення його дослідження. Наукова новизна повинна являти со­бою особистий внесок автора у вирішення проблеми.

Б.О.Райзберг до ознак наукової новизни відносить:

а) постановку нової наукової проблеми,

б) введення нових наукових категорій і понять, що розвива­ють уявлення про дану галузь знання;

в) розкриття нових закономірностей перебігу природних і суспільних процесів;

г) застосування нових методів, інструментів, апарату дослі­дження;

д) розробку і наукове обгрунтування пропозицій про віднов­лення об’єктів, процесів і технологій, використовуваних в економіці і управлінні;

е) розвиток наукових уявлень про навколишній світ, приро­ду, суспільство [110, с. 107],

Зміст роботи залежить від її структури, яка може бути лінійною і бапгголанковою. Лінійна структура передбачає виклад деяких ас­пектів об'єкта, кількість яких задає кількість розділів При цьому лінійна струкіура робить ці аспекти рівнозначними. Для того щоб визначити їхню співпідпорядкованість, необхідний або окремий розділ, або слід забезпечити їх супідрядність у висновку роботи.

Дволанкова структура, або структура "два по три", трохи інакше визначає зміст. Перший розділ тут звичайно присвячений теоретичному аналізові проблеми, осмисленню накопиченого дос­віду, а другий передбачає або проведення самостійних емпірич­них досліджень, або розробку моделі, проекту, пропозицій щодо реформування тієї чи іншої підсистеми. Таким чином, тут реалі­зується принцип "наука - практика".

Триланкова структура, або структура "три по два ", визначає зміст, що реалізується за принципом: "наука - досвід - практика".

щення обсягу дисертації або до дрібності підрозділів, що можуть виявитися настільки малими, що в них буде неможливо втиснути накопичений матеріал. Неприпустимі й істотні диспропорції у ве­личині розділів і підрозділів. Вони виникають найчастіше через неправильний вибір типу структури. Тому при її виборі потрібно задумуватися про переваги і недоліки тієї чи іншої структури. Гарна дисертаційна робота відрізняється струїоурною гармонією, рівно­мірним розподілом інформації за структурою роботи.

Дисертація - це досить складна текстова модель, яка містить у собі кілька найважливіших блоків Кожний з цих блоків виконує свої функції. Схематично цю модель можна представити в такий спосіб.

Як показано на рис. 4.1, у структурно-функціональній мо­делі дисертаційної роботи структура і функції дуже тісно взаємо­залежні. Відсутність якого-небудь елемента структури неминуче веде до функціональних проблем дисертації, її нездатності бути якісним науковим продуктом. Будучи досить популярним жанром наукового дослідження, дисертація піддається науковій рефлексії як з боку самих дисертантів, так і з боку дослідників і організаторів науки. В.Ф.Берков виділяє такі типові методолого-логічні помилки при оформленні дисертації:

• нечітке формулювання назви дисертації;

• неточність визначення і некоректне використання термінів;

• недостатня обгрунтованість висновків;

• відсутність узагальнених характеристик (опису) новизни отриманих результатів, незмістовність висновків;

• відсутність посилань на першоджерела;

• невиразна і важка мова [4, с. 274].

Цікавий аналіз недоліків дисертацій зробили В.Майборода і С.Майборода. На їхню думку, найбільш поширеними є такі недоліки:

• використання в назві дисертації псевдонаукової термінології, що починається зі слів "Деякі питання...", "Проблеми розвитку...", "Дослідження умов...", "Теорегию-методологічні основи..." іт.ін.

• невідповідність теми дисертації спеціальності і Паспорту спеціальності;

• відсутність обгрунтування актуальності й доцільності науко­вого дослідження, не розкрита суть проблеми і завдань дослідження;

• об'єкт дослідження погано співвідноситься з метою, не виділений предмет дослідження, його мета, завдання і гіпотези;

• мета дослідження формулюється не як кінцевий результат дослідження, а як спосіб його досягнення: "Досліджувати...", "Експериментально перевірити...", "Визначити...¹', "Аналіз прак­тичних методів і засобів...";

• методи дослідження перелічуються у відриві від самого дослідження, не дається їхнє обгрунтування і застосування;

• при характеристиці новизни дається їх формальна анотація, але не розкривається сама її суть, наприклад "Уперше розроблена нова система ”, "Удосконалений метод...'', а потрібно дати ха­рактеристику цієї нової системи і напрямів удосконалення методу;

• досить часто відсутня кореляція між науковими завдання­ми, отриманими результатами і науковою новизною;

• наукова новизна не підтверджується змістом дисертації;

• отримані результати не можна кваліфікувати як вирішення важливої наукової або прикладної проблеми;

• не визначається особистий внесок дисертанта в роботах, що підготовлені разом зі співавторами;

• відсутній або має формальний характер огаяд літератури, бібліографічний опис джерел не відповідає стандартам та вимогам до публікацій, огляд літератури перевищує 20% обсягу дисертації;

• перевантаженість розділів і підрозділів зайвою інформацією;

• використання в докторських дисертаціях і монографіях ма­теріалів, виконаних авторами раніше в кандидатських дисертаціях;

• основні результати дисертації не опубліковані в спеціаль­них наукових виданнях;

• відсутність або помилки у посиланнях, відсутність поси­лань на роботи самого автора дисертації в її тексті,

• істотні розбіжності в змістах дисертації й автореферату дисертації [70].

Інтегральною проблемою є якість дисертаційного дослід­ження. На нашу думку, якість дисертації включає чотири скла­дові: методологічний, науково-теоретичний, практичний і тексту­альний різновиди цінності (рис. 4 2)

Якість дослідження забезпечується системною роботою над нею, орієнтацією на кращі зразки дисертаційних робіт, ретельне вивчання вимог ВАК, упровадження рекомендацій наукового керів­ника й рецензентів. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук

Термін "доктор" виник у середньовіччі і являв собою по­чесний титул теологів і філософів Цей титул мав не стільки квалі­фікаційний, скільки оцінний характер. Вперше науковий ступінь доктора наук був присуджений у 1130 р. Болонським університе­том, а потім у 1231 р. і Паризьким університетом. У Росії науко­вий ступінь доктора наук присуджувався тільки в університетах з 1819р. тим, хто вже мав науковий ступінь магістра і захистив док­торську дисертацію. Дисертації тоді виконувалися в рукописному вигляді, захищалися привселюдно у формі усної дискусії.

Нині дисертація доктора наук являє собою кваліфікаційну наукову працю, що підготовлена індивідуально і захищається при­вселюдно. Наслідиш підготовки і захисту дисертації є присудження дисертантові наукового ступеня доктора наук. Обсяг докторської дисертації становить 11-13 авторських аркушів, а для суспільних і гуманітарних наук -15-17 авторських аркушів, оформлених відпо­відно до державного стандарту. До докторської дисертації став­ляться наступні вимоги, вона повинна вирішувати значну наукову або науково-прикладну проблему, яка має важливе народногоспо­дарське і соціально-культурне значення. Проблема - це "знання про незнання", встановлене протиріччя між відомим і невідомим, вирішення якого актуальне і від вирішення якого залежить подальший розвиток наукової дисципліни або галузі науки. Формулювання проблеми сприяє визначенню напряму наукового дослідження дисертаційної роботи. Вона вказує на невідоме і спонукає до його пізнання.

1. Вирішення цієї проблеми дозволяє впливати на найваж­ливіші складові суспільства: техніку, виробництво, економіку, полі­тику, державне управління, соціальну і культурну сфери.

Відповідно до вимог ВАК можливі три варіанти проблеми:

- У дисертаційній роботі отримане вирішення значної нау­кової проблеми, що має важливе соціально-культурне або госпо­дарське значення.

- У дисертації розроблені теоретичні положення, сукупність яких можна кваліфікувати як нове значне наукове досягнення.

- У дисертації викладені науково обгрунтовані технічні, еко­номічні або технологічні рішення, упровадження яких робить знач­ний внесок у розвиток економіки країни або її обороноздатності.

2. Розробка теоретичних положень, сукупність яких можна кваліфікувати як нове вагоме досягнення в розвитку перспектив­ного напряму в окремій галузі науки По суті, докторська дисерта­ція відкриває або визначає цілий напрям наукових досліджень. Вона закріплює цей напрям у науці. Докторська дисертація може не тільки формувати новий науковий напрям, а й істотно розвива­ти вже наявний напрям, що передбачає формування принципово нового бачення тієї сфері, що стала традиційною.

3. Усі наукові результати дисертації мають бути новими і незахищеними раніше. Мова йде навіть про ті положення дисер­танта, що представлені в його кандидатській дисертації.

4. Тема докторської дисертації повинна входити до державної або галузевої програній наукових досліджень Такий підхід забезпе­чує гарантії значущості й корисності дисертаційного дослідження.

5. Має бути дуже високою цінність результатів дисертації.

6. Результати.дослідження можуть бути використані на міжнародному, міжгалузевому або галузевому рівнях.

7. Результати і висновки докторської дисертації повинні бути такими, що зможуть стати в майбутньому темами окремих канди­датських дисертацій [150, с. 144]. Нерідко докторську дисертацію розглядають як якусь суму кількох кандидатських дисертацій. Такий підхід не зовсім правильний. Справа в тому, що рівень узагаль­нення, масштабність і глибина її такі, що їх можна одержати за допомогою спеціального узагальнення результатів кількох канди­датських досліджень.

8. Захист докторської дисертації передбачає попередню пуб­лікацію її результатів: не менше 20 публікацій за темою дисертації в наукових спеціальних журналах України (перелік затверджений постановою ВАК України) та інших країн, наявність (для гумані­тарних і суспільних наук) опублікованої без співавторів монографії