Архітектура та образотворче мистецтво

Друга половина XVI — перша половина XVII ст. — це найнеспокійніший періоду житті України. Починаючи від Люблінської унії 1569 p., коли Литва об'єдналася зПольщею в одну державу — Річ Посполиту, унаслідок чого українські землі —Київщина, Волинь, Брацлавщина, що входили до складу Литви, були загарбаніпольськими феодалами, почалася активна боротьба українського народу проти со-ціально-політичного та національного гніту. Це був час безперервних зовнішніх івнутрішніх війн, героїчних дерзань і могутніх творчих поривань.

Архітектура. Вплив містобудівної та архітектурної практики європейськогоВідродження позначився на українських землях вже на початку XVI ст. Кращі умо-ви для цього були в західноукраїнських землях, де відбудовуються старі та закла-даються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди,Жовква, Бережани, Меджибож, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповіднодо ренесансних вимог характерне, насамперед, для Львова і Кам'янця-Поділь-ського. У плані кожне місто мало вигляд прямокутника, поділеного на частини —місця проживання основних громад — руської, польської, вірменської. У центрікожної частини — ринкова площа, від якої паралельно розходяться вулиці, у центріміста — велика площа з ратушею. У Львові основні в'їзні брами сполучалися ши-рокими магістралями, що було одним із найпрогресивніших прикладів у тогочас-ному європейському містобудуванні.

Практика планування львівського середмістя була втілена у створенні центру вм. Жовква архітектором Павлом Щасливим, вихідцем із Північної Італії. Незважа-ючи на всі перебудови й руйнування, і сьогодні окремі площі і вулиці Львова, Жов-кви, Кам'янця, Бродів залишають неповторне враження від куточків Ренесансу.

З глибоким розумінням засад ренесансного мистецтва були оновлені у другійполовині XVI ст. форми середньовічного замку в м. Острозі, що перетворився насправжній ренесансний центр у Східній Європі і заслужено називався «волинськи-ми Афінами». Найкращі споруди замку — Кругла Башта і Луцька брама — без пе-ребільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження.

Одночасно з Острозьким перебудовується замок у Кам'янці-Подільському. Тутвпроваджений новий тип фортифікації — бастіонна система, що включала в себечисленні башти, бастіони, складні шлюзові споруди. Усі вони виконують не лишеутилітарну, а й певну естетичну функцію. Споруди прикрашені кам'яною різьбою вренесансному стилі, чорно-білими орнаментами в техніці сграфіто (спосіб декора-тивного оздоблення стін споруд шляхом продряпування певного малюнка по верх-ньому тонкому шарі штукатурки до нижнього шару, що має інший колір), аркатур-ними фризами (ряд невеликих арок, що прикрашають стіни) тощо.

На 70—90-ті роки XVI ст. припадає найбільший розквіт громадянського такультового будівництва в ренесансному стилі у Львові. Створюється ансамбль бу-динків на площі Ринок, перлиною якого вважається «Чорна кам'яниця» (1588—1589, архітектор П. Римлянин та ін.), Успенська церква (архітектори П. Римлянин,А. Прихильний), вежа Корнякта (архітектор П. Барбон), каплиця Трьох Святителів(архітектор П. Красовський).

Живопис. У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і вукраїнському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настіннийрозпис та іконопис, однак поряд із ними виникають нові жанри — портрет, істори-чний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зо-браження персонажів, показу побутовик сцен, краєвиду. На жаль, кращі фресковірозписи того часу майже не збереглися. Водночас навіть у такому консервативномувиді мистецтва, як іконопис ознаки Ренесансу очевидні.

Наприкінці XVI ст. вже не тільки священнослужителі визначали ідейно-худож-ню скерованість іконопису, а й активні демократичні верстви — українське міщан-ство, що об'єднувалось у братства. Ця суспільна і культурна сила внесла в живописнове світосприйняття, наповнила його громадянськими ідеями, пафосом національ-но-визвольної боротьби. Про значне поширення реалізму в малярстві свідчить те,що він знаходить місце у творчості майстрів навіть із провінції. Так, невідомий ху-дожник, який створив іконостас церкви села Раделичі Львівської області (1620), убагатьох релігійних сценах зображує сучасний йому одяг, передає ренесансні дета-лі архітектури, прагне передати психологізм персонажів, виявляє немалу обізна-ність в анатомії і законах перспективи.