Підрядкові знаки.

Логічний наголос _______ (виділяється слово або група слів).

Для правильної розстановки логічних наголосів використовують прийом скелетування, тобто знаходження смислового «скелету» фрази та наступні правила.

1. Якщо ми протиставляємо особу чи явище іншому, то наголоси отримують саме ті слова, що означають особи, предмети, явища, котрі протиставляються.

2. Якщо у виступі вперше називається яка-небудь річ, особа чи явище, які мають значення для подальшого викладу, то слово (слова), що означають цю річ, особу чи явище, виділяється логічним наголосом.

Уповільнення темпу _ _ _ _. Цей прийом використовується для того, щоб зафіксувати увагу на слові (словах), що для промовця є ключовими.

Прискорення темпу. Використовується для позначення інформації додаткового характеру, із значенням вторинності.

Легато. Використовується, якщо слова вимовляються як одне ціле. Знак свідчить про те, що пауза тут непотрібна.

8. Тренування.

Усі відмічають природність, з якою тримаються на сцені професійні актори. Але глядач не бачить їх на репетиціях. Актори відпрацьовують кожен рух, кожен рядок разів по тридцять, а деякі жести чи репліки повторюють і по шістдесят, сто разів. Більшість же ораторських виступів являють собою першу і єдину репетицію. Але одна справа бути захопленим і щирим. Звичайно, це найважливіша вимога, яка висувається до оратора. Та, разом із тим, виступ має бути чимось більшим, ніж поєднання ідей у голові оратора. Адже ці ідеї не проявляються, допоки не знаходять свого вираження у мові. Тільки у процесі виступу ваші ідеї, розкриваючись, справляють враження на слухача.

Передусім підготовлений текст виступу потрібно запам’ятати у процесі кількаразового повторення. При цьому слід постаратися і відтворити умови, в яких відбуватиметься виступ, тобто тримати рукопис у руці (якщо говорити прийдеться біля звичайного столу) або поставити стілець на стілець, імітуючи кафедру. Для спостереження за жестикуляцією, мімікою та рухами тіла буде корисно повправлятися у читанні тексту перед дзеркалом. При цьому голову слід тримати прямо й дивитися на уявних слухачів. Коли треба підглянути в рукопис, то опускають лише очі, а голова не нахиляється.

Мета тренувальних виступів полягає, зокрема, в тому, щоб ритор-початківець міг протягом лекції якомога більше часу дивитися на слухачів, підтримуючи з ними контакт. Для досягнення цього треба добре орієнтуватися в тексті рукопису. Розбірливо написаний текст з підкресленнями у потрібних місцях і відповідними позначками, а також тренувальне кількаразове повторення виступу допоможуть вам у цьому (підкресліть важливі речення різнокольоровими олівцями: червоний - дуже важлива думка, синій – менш важлива, зелений приклад, це допоможе вам краще орієнтуватися в тексті під час виступу). Після того як ви опрацюєте і засвоїте виступ в цілому, займіться частинами, які найбільш непокоять вас.

Для того щоб укластися в регламент, розподіліть час виступу по пунктах. Біля кожної частини (втуп, основна частина, висновки) з правого краю аркуша позначте час: 5 хв., 20 хв. Тощо. Виголошуючи промову, стежте за годинником, чи дотримуєтесь ви розкладу виступу.

Стежте за звучанням та темпом промови (100 - 120 слів за хвилину). Дуже зручним помічником тут виступає магнітофон, відеомагнітофон. Намагайтесь розвинути в собі відчуття невимушеного спілкування зі слухачами. Доречно буде запросити на таку репетицію товариша, який стане вашим першим слухачем, вашою уявною аудиторією. За будь-яких умов намагайтесь уявляти собі аудиторію і відповідну навколишню обстановку.

Виконання будь-якої роботи вимагає певного мотивування. Чому підготовці промови та тренуванню треба приділяти належну увагу й відповідну кількість часу? Слід завжди пам’ятати, що коли ваш одногодинний виступ слухає сто слухачів, то разом це становить 100 годин колективного часу. Уже одне це має стати достатньою причиною, щоб підготувати такий виступ, який би приніс користь і виправдав витрату 100 годин колективного часу. Сумлінна підготовка виступу і прагнення принести слухачам як найбільше користі відчуваються завжди. Люди оцінять це і захочуть послухати вас знову. Безумовно, ви одержите також і особисте задоволення від того, що допомогли слухачам розширити їх кругозір, переконали у чомусь важливому тощо.

Ретельна підготовка та тренування забезпечать успіх вашого публічного виступу, Це надасть вам упевненості, віри в свої сили. Ви будете куди менше хвилюватися, якщо впевнені, що добре підготували текст виступу.

10. Структура ораторського твору (вступ, основна частина висновки).

Ще з античних часів виділяють три структурні моменти твору: вступ, основна частина та висновки (вступ – зацікавлення, основна частина – опис + оповідь+міркування, висновки – преконання). Основну увагу слід приділяти найбільшій за обсягом частині – основній частині.

ВСТУП. Привести предмет до руху набагато складніше, ніж підтримувати цей рух. Це простий закон фізики, який має відношення до інерції спокою і руху. Слухач також буває у стані інерції спокою і руху. Тому вступ, є найважливішою частиною промови. Ваш виступ не матиме успіху, якщо ви не завоюєте симпатії слухачів уже під час вступу.

Що ж може привернути увагу та викликати прихильність аудиторії?

Головним чином це такі ваші якості – впевненість у собі, діловитість і дружнє ставлення до слухачів, скромність і підйом. Запам’ятайте, що більшість слухачів протягом перших хвилин виступу приділяють промовцеві всю свою увагу: вони приглядаються до нього, як він іде, як розкладає папери, як починає говорити, як поводиться за трибуною. Слухачі відразу налаштуються проти вас, якщо ви триматиметесь відсторонено, байдуже, будете в’ялим чи безпорадним. Ніколи не кажіть слухачам, що ви не мали часу підготуватися, що ви невмілий оратор. Такі виправдовування ніколи не справлять на слухачів доброго враження. Їм не хотілося б слухати маленьку, скромну людину, яка не в змозі приховати перед ними свого страху. За словами гумориста Джорджа Еді: Це вже остання справа – оголошувати усім про свою неспроможність. Біда у тому, що, чого доброго, це вдасться довести.

Отже, ви повинні всією своєю поведінкою виражати впевненість в свої сили.

Мета вступу полягає в тому, щоб стисло пояснити (зміст) завдання промови і вказати часткові питання, на яких промовець збирається зупинитись.

Щоб вступ був вдалим, слід продумати його план. Поль Сопер у своїй книзі «Основы искусства речи» радить дотримуватися такої структури вступу: вступні зауваження, виклад конкретної мети, пояснення, огляд головних розділів теми. Характер загальної теми виступу, склад аудиторії та навколишня обстановка можуть вносити певні корективи щодо об’єму чи порядку цих структурних елементів.

Розглянемо детальніше запропоновану Сопером структуру вступу.

1. Вступні зауваження. Вони можуть бути різні за формою: гумористичні, зауваження щодо значення теми для слухачів та оратора, захоплюючі запитання чи повідомлення, цитати, приклади.

Гумор є чи не найкращим засобом налаштування аудиторії на потрібний лад. Гумористичні зауваження можуть стосуватися мети доповіді, самого оратора, обстановки, головуючого, аудиторії і будь-якого предмету, який має відношення до теми виступу. При цьому, особливо ритору-початківцю, слід відчувати різницю між гумором, іронією і сарказмом. Звичайно слід вдаватися до гумору, за допомогою якого можна показати комічні аспекти життя, нікого не ображаючи. Зверніть увагу, як жартівливі посилання підводять оратора до викладу поставленої ним мети: Однажды Авраама Линкольна, который на своїх журавлиных ногах высился на шесть футов три дюйма, спросили, какой длины, по его мне нию,должны бать у человека ноги. Линкольн ответил, что, по его разумению, ноги должны бать настолько длинны, чтобы доставать ими до полу. Когда я спросил вашого председателя, каким временем я располагаю для речи, он дал аналогичный ответ: «Ровно таким, каное окажется необходимым». Что ж, уверяю вас, она будет не такой длинной, как ноги Линкольна, но длинной настолько, чтобы я мог заручится одной вашей идеей. Эта идея заключается…

Можна завжди викликати увагу слухачів, якщо показати, у якій мірі їх стосується обрана вами тема. Для цього слід подумати про слухачів під час підготовки виступу. Запитайте себе: «Які у слухачів потреби? Що їх найбільше цікавить у даний момент? З якими труднощами вони стикаються і яких порад потребують? Що ви можете їм сказати з того, чого вони досі не знали і що їм може допомогти у вирішенні тих чи інших проблем?»

Крім того, якщо ви добре знаєте аудиторію і часто перед нею виступаєте, то нема необхідності вказувати на близькість з нею, про спільність проблем. Але якщо ви перед аудиторією вперше, то слід протягом 1-2 хвилин розповісти про свою роботу в даній галузі. Потім підняти проблеми аудиторії і наголосити, що під час виступу ви спробуєте допомогти їй у вирішенні цих проблем.

Запитання або повідомлення, які захоплюють увагу. Такі збуджуючі увагу повідомлення зустрічаються у вигляді випадкового посилання, незвичайних фактів, положень, статистичного узагальнення тощо. Посилання на незвичайні, парадоксальні явища викликають найбільше враження.

Питання чи група питань особливо доцільні, так як викликають бажання відповісти на них (особливо, якщо після їх виголошення промовець зробить паузу). Якщо ж слухачі не можуть відповісти, то чекають на відповідь доповідача. Як правило, питання повинне стосуватися суті теми. Наприклад: Чи повторюється історія? Історики зі звичайною багатозначністю дають загадкову відповідь. Вони говорять: «І так і ні».

Цитата. Вступна цитата повинна вражати своїм змістом, бути короткою і збуджувати інтерес слухачів до піднятої вами теми. Вона може підтверджувати принципи, які є опорою змісту промови, відображати мету виступу тощо. Цитувати слід якомога точніше. Точна цитата звучить набагато переконливіше.

Приклади. Якщо дозволяє час, виступ варто розпочати з цікавої історії, прикладу з власного досвіду, яка б стала ілюстрацією до поставленої вами теми (мети) виступу. При цьому приклади не повинні бути переобтяжені зайвими подробицями, мають бути просто викладені і повинні створювати напругу з подальшою розрядкою.

3. Виклад конкретної теми. Цей пункт особливо стосується інформаційних виступів. Конкретне завдання викладається в інформаційному виступі як прямолінійне і розгорнуте повідомлення про те, що повинна знати і що повинна зрозуміти ваша аудиторія. Повідомлення про те, що ви збираєтесь сказати, саме по собі є тим кроком, який привертає увагу. Воно означає для слухача, що ви прийшли з діловими, серйозними намірами.

4. Пояснення.

Пояснення необхідні, якщо при викладі теми деякі терміни не будуть зрозумілі аудиторією. Якщо ми не роз’яснимо термінологію, аудиторія буде скучати. При цьому визначення не повинні бути заважкими, штучними, вони повинні стимулювати уяву. Роберт М. Хетчинс, бувший ректор Чиказького університету розпочав свій виступ на тему «Що таке університет» такими словами:

Університет – це спільнота вчених. Це не дитячий садочок, не реформаторій, це не політична партія і не агентство з пропаганди. Університет – спільнота вчених. Цікаво відмітити, що дане визначення вказує не тільки на що схожий університет, а й на що він не схожий. Такий прийом є дієвим, бо включає контраст. Також тут використано прийом повторювання.

Слухачі часто бажають знати чому оратор обрав ту чи іншу тему і яким чином він отримав інформацію, якою ділиться з ними. Задовольнивши ці бажання своїми поясненнями, оратор зробить промову більш суттєвішою, змістовнішою.

4. Огляд головних розділів теми. Складання плану промови порівнюють з плануванням екскурсії. Розвиваючи цю аналогію – слід зауважити, що слухачі хочуть знати шлях і головні пункти проходження цього шляху. Огляд повинен бути коротким, вказувати на основні поняття, питання, розділи.

Отже, від початку вступу багато що залежить:

§ чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться й набуде впевненості;

§ чи зуміє встановити контакт зі слухачами; чи зацікавить їх і чи приверне їхню увагу;

§ чи зуміє стисло викласти тему виступу й пояснити розподіл його на окремі питання.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим. Чим більше думає промовець про слухачів, готуючись до виступу, тим кращий початок він зробить.