Класифікація антропогенних ландшафтів

І.Класифікація антропогенних ландшафтів за їхзмістом

Враховує відмінності в найбільш важливих структурних частинах антропогенних комплексів:

1. Сільськогосподарські комплекси (оброблені поля, культурні луки і т.п.).

2. Лісові комплекси (вторинний ліс, штучні посадки лісу).

3. Водні комплекси (ставки, водоймища).

4. Промислові комплекси (включаючи дорож­ні).

5. Селітебні комплекси—ландшафти населених­них пунктів, від дрібних сіл до найбільших міст.

Кожний з цих видів антропогенних комплексів має свої специфічні особливості і тому вимагає розробки особливих прийомів і методів для свого вивчення. Все антропогенне ландшафтоведение можна тому підрозділити на п'ять основних розділів: сільськогосподарське, лісокультурне, водогосподарче, промислове і селітебне ландшафтоведение.

II. Класифікація антропогенних комплексів по глибині впливу людини на природу. Хоча всі антропогенні ландшафти і створені людиною, однак глибина впливу на природу в різних їх типах неоднакова. Розрізняють:

1. Антропогенні неоландшафти заново створені людиною, що раніше не існували в приро­ді комплекси. До їхнього числа відносяться курган у степу,
ставок у балці, польдер на місці морського мілководдя,
карьерно-відвальні комплекси і багато хто інші.

2. Змінені (перетворені) антропогенні, ландшафти, прямий перетворюючий вплив з боку людини зазнають окремі компоненти (рослинність). Зміненим (перетвореним) ландшафтом є, наприклад, березовий гай на місці діброви або полиново-типчакове пасовище на місці ковилового степу.

У змінених ландшафтах хоча і спостерігається антропогенна перебудова рослинності, але вона не виходить за рамки одного типу (дубовий ліс — березовий ліс; ковиловий степ — полиново-типчаковий степ). Якщо ж у результаті діяльності людини в ландшафтному комплексі міняється один тип рослинності на іншій, то ми вправі говорити про виникнення антропогенного неоландшафтного комплексу. Приклади: полезахисні лісосмуги в Кам'яному степу, низинне болото або белоусники (пустища) на місці вирубаної тайги.

ІІІ.Класифікація антропогенних комплексів по їхньому генезисі. Антропогенні комплекси мають різний генезис, зв'язаний з тим або іншим видом діяльності людини. Так, можна розрізняти наступні генетичні групи антропогенних ландшафтів:

1. Техногенні ландшафти — комплекси, виникнення яких зв'язано з різними видами будівництва — промисловим, міським, дорожнім, водогосподарчим і т.п. Техногенні ландшафти відрізняються великою розмаїтістю. До них рівною мірою відносяться і кар'єри з відвалами, і водосховища зі ставками, і земляні оборонні вали.

2. Подсічні, або экстирпативні (від латин. ekstirpo — викорчовувати, очищати від пнів і корів­), ландшафти — комплекси, у своєму виникненні зв'язані з вирубкою лісів (поле, луг, пустище, село на місці вирубаного лісу).

3. Орні, або араційні (від латин. аго — орати), ландшафти — антропогенні комплекси, що сформувалися в результаті оранки території (степової цілини, лугів). До їхнього числа належать польові ландшафти.

4.Пірогенні ландшафти комплекси, створені випалюванням лісів, степів і інших корінних типів рослинності з метою використання земель під ріллю або поліпшення травостою.Пирогений фактор визначає структуру багатьох лісових, степових, лісостепових і саванних районів земної кулі. Вогонь, по А. Я. Гордягину (1900), головна при­чина безлісся різнотравно-лугових степів.

5. Пасовищно-дигресійнй (пасквально-дигресійні, по Г. Н. Висоцькому) ландшафти комплекси, що виникли в місцях непомірного пасіння худоби. Такі скотопрогони, покриті споришем і подорожником; схили балок у Чорноземному центрі з розрідженим типчаковым і полиновим травостоєм або пригноблене рідколісся на місці колись густої діброви. Для степів, наприклад, установлено п'ять стадій пасовищної дигресії: 1) недостатнього випасу (олуговения), 2) помірного випасу (ковилова стадія), 3) згасання ковили (типчаковая стадія), 4) тонконогового збою, 5) вигону. Тонконоговые збої (з перевагою тонконога — Koeleria gracilis) позбавлені основних компонентів злакових степів — ковылей і значною мірою типчака, а по своєї фи-тоценологической структурі і зміні фаз розвитку протягом вегетаційного періоду вони «дуже нагадують угруповання з перевагою багаторічних і однолітніх эфемеров передгірних рівнин Середньої Азії в межах зони пустель» (Лавренко, 1940, стор. 194).

IV. Класифікація антропогенних комплексів по цілеспрямованості їхнього виникнення. 1. Прямі антропогенні ландшафти — запро­грамовані комплекси, що виникають у результаті цілеспрямованої господарської діяльності (ставок у балці, велике водоймище в долині ріки, розорані чорноземні ровняди, полезахисні лісосмуги і т.д.).

2. Супутні антропогенні комплекси, безпосередньо не створені людиною. Вони — результат природних процесів, активізованих або викликаних до життя господарською діяльністю людини­: яр на місці борозни або дорожнього кювету, солончак на окраїні зрошуваного поля, болото в зоні підтоплення водоймища, зсув, обрізаний виїмкою при прокладці дороги, різні форми антропогенного карсту в районах підземних вироблень вапняку, солі, вугілля.

 

V. Класифікація антропогенних комплексів по тривалості їхнього існування і ступеня саморегулювання.

По тривалості існування антропогенні ландшафти поділяються на три групи:

1. Довговічні саморегульовані ландшафти. Декілька сторіч — без яких-небудь
додаткових заходів з боку людини для їх підтримки. До довговічних саморегульованих антро­погенних ландшафтів відносять кургани, земляні вали — залишки оборонних споруджень, каменоломенные пустища, деякі водойми і т.п.

2. Багаторічні, частково регульовані ландшафти. Вони можуть існувати відносно тривалий час — десятиліття і більше, але час від часу мають потребу в охоронних мірах. Прикладом їх служать лісокультурні ландшафти. Раз посаджені, лісові
культури будуть рости, але для нормального свого розвитку вимагають періодичного догляду. До числа багаторічних, частково регульованих ландшафтів належать суходільні луги лісових зон. У випадку припинення пасіння худоби і сінокосіння вони через якийсь час покрилися би лісом.

3. Короткочасні регульовані ландшафтні комплекси, існування яких постійно підтримується спеціальними агротехнічними заходами. До їхнього числа належать оброблені поля — посіви зернових і технічних культур, а також плодові сади.

VI. Класифікація антропогенних комплексів по їхній господарській цінності

1. Культурні, або конструктивні, ландшафти — звичайно прямі, регульовані людиною антро­погені комплекси, постійно підтримувані в стані, оптимальному для виконання покладених­ на них господарських, эстетических і інших функцій. Культурні ландшафти — результат ра­ціонального ведення господарства; бонітет, цінність їх, як правило, вище тих природних ландшафтів, на місці яких вони виникли.

2. Акультурні ландшафти — антропогенні ком­плекси низького бонітету, «антропогенний бедленд», що виникли в результаті нераціонального, недотепного ведення господарства (деструктивні)

 

1.Сільськогосподарські ландшафти. Сільськогосподарські ландшафти — найбільш розповсюджені серед антропогенних комплексів. Ріллі, сади, плантації і сіяні луги займають (на 1969 р.) 19,0 млн. км², що складає 13% від площі всієї суші землі (Рябчиків, 1972). До цього варто додати трав'яно-чагарникові пасовища і луги антропогенного походження. Площа останніх точно невідома, разом із природними лугами і пасовищами вони займають 28,5 млн. км², або 19% від площі всієї суші Землі.

Польовий тип сільськогосподарського ландшафту. Специфічні риси польового типу ландшафту визначаються щорічним переорюванням ґрунтового шару з внесенням у нього добрив і створенням штучних агрофітоценозов.

Якщо врахувати, що загальний обсяг орного шару складає близько 4 тис. км³, то його переорювання — величезний, геологічних масштабів, процес по переміщенню речовини.

У деяких районах переміщення речовини, викликана створенням орних угідь, супроводжується утворенням нових антропогенних комплексів (неоландшафтов). Такі «багаття» і «забори» — скупчення каменів, що виникли при очищенні ґрунту від валунів характерні для Карелії і деяких районів Північно-Заходу.

В орних дерново-підзолистих ґрунтах відбувається посилення дернового й ослаблення, а при високій агротехніці майже повне припинення підзолистого процесу (Рубилин, Долотов, 1970). При високій агротехніці старопахотные дерено-підзолисті ґрунти мають велику потужність гумусового обрію, більш насичені кальцієм і менш опідзолені, ніж вихідні лісові ґрунти.

У результаті обробки ґрунту відбувається спрощення зооценозів. З комах залишаються види, здатні до факультативного сапрофагии, усеїдні, з високим потенціалом розмноження або легко переносять несприятливі умови (Андрианова, 1970). Але і ці збіднені комплекси комах — мешканців культурних земель — являють собою закономірні угруповання, що розвиваються по тим же законам, що і природні біоценози.

Як вважає М. С. Гиляров (1971, стор. 4), «по своїй структурі агробіоценози наближаються до природних біоценозів, що формується в екстремальних умовах (тундра, пустеля), і звичайно характеризуються малим числом видів при високій їхній чисельності».

Серед сільськогосподарських ландшафтів риси агробіоценозу найбільше повно виражені в польовому типі. У садовому і пасовищно-луговому типах ландшафту агробіоценози мають риси, що зближають їх із природними біоценозами.