Поняття та сутність, об’єкт, предмет, мета, завдання, функції

Сьогодні реструктуризація народного господарства залишається первинною проблемою розвитку української економіки.

Одним з найважливіших чинників ефективного функціонування ринкової економіки є формування адекватного їй економічного середовища, найважливішим елементом якого є ринкова інфраструктура. Така інфраструктура є "взаємопов'язаною системою підприємств і організацій, які обслуговують рух потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили і забезпечують істотне прискорення їх обороту. На думку ж В.М. Соболєва ринкова інфраструктура не обслуговує, а забезпечує нормальне функціонування усієї економіки. Отже, "ринкова інфраструктура – це сукупність елементів, що забезпечують і регулюють безперебійне багаторівневе функціонування господарських взаємозв'язків і взаємодію суб'єктів ринкової економіки і рух товарно-грошових потоків".

При цьому особлива увага має бути звернена на управлінську інфраструктуру як на одну із складових інфраструктурного комплексу. Управлінська інфраструктура створює необхідні умови для якісного і ефективного функціонування обслуговуваних сфер народного господарства і сприяє формуванню і тісній взаємодії усіх елементів інфраструктурного комплексу. Об'єкти управлінської інфраструктури повинні розвиватися швидше в порівнянні з іншими елементами інфраструктурного комплексу для того, щоб активно впливати на його формування як цілісної системи.

В умовах інтеграції української економіки у світову питання, пов'язані з обслуговуванням бізнесу, набувають величезного значення для керівників підприємств. Усі вони стикаються з перетворенням форм власності на основі роздержавлення й акціонування підприємств, із зростанням цін, іноземним інвестуванням і переплетенням українських та іноземних капіталів, а також зміною їх внутрішньої структури, з наближенням її до тих пропорцій, які характерні для світової економіки в цілому. Лише після цього може початися рух країни до світового рівня ефективності економіки, що і є головною метою перетворень.

Організації і фірми управлінського консультування, або консалтингові фірми, складають основу управлінської інфраструктури.

Є безліч визначень управлінського консультування. Можна виділити два основні підходи до консультування.

У першому випадку використовується широкий функціональний погляд на консультування. Ф. Стеєле визначає його так: "Під процесом консультування я розумію будь-яку форму надання допомоги відносно змісту, процесу або структури завдання або серії завдань, при якій консультант сам не відповідає за виконання завдання, але допомагає тим, хто відповідальний за це".

Другий підхід розглядає консультування як особливу професійну службу і виділяє низку характеристик, які вона повинна мати. Згідно з Л. Грейнером і Р. Метцгером "консультування – це консультативна служба, яка працює за контрактом і робить послуги організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, які допомагають організації-замовникові виявити управлінські проблеми, проаналізувати їх, дають рекомендації щодо вирішення цих проблем і сприяють, за необхідності, виконанню рішень".

Можна вважати два ці підходи взаємодоповнюючими.

Зокрема, Європейська Федерація асоціацій консультантів з економіки і управління (ФЕАКО) дає наступне визначення: "Менеджмент-консалтинг полягає в наданні незалежних порад і допомоги з питань управління, включаючи визначення і оцінку проблем і/або можливостей, рекомендацію відповідних заходів і допомогу в їх реалізації".

Такого ж визначення дотримується Американська Асоціація консультантів з економіки і управління (ACME) і Інститут менеджмент-консультантів (IMC).

У нашій країні раніше це називалося "впровадженням науки у виробництво". Проте консалтинг – це поняття ринкової економіки, отже, і відрізняється від науково-впроваджувальної діяльності так само, як ринкова економіка відрізняється від планово-централізованої.

З метою повного розкриття поняття консалтингової діяльності в Україні, доцільно проаналізувати зміни існуючих формулювань консультування (Табл. 2.1) і зміни основних принципів консалтингової діяльності (Табл. 2.2). Якщо на початку 1980-х рр. в них містилися тільки принципи, що стосуються професійних характеристик консалтингових послуг, то у міру просування до ринкової економіки вони доповнювалися характеристиками консалтингу як підприємницької діяльності.

У більшості формулювань, наведених у Табл. 2.1, виділяється професіоналізм консультантів, що можна вважати однією з найважливіших характеристик консалтингової діяльності. Формулювання 5 і 10 вказують на незалежність консультантів і груп консультантів, а це ще раз свідчить про професіоналізм консультантів.

Отже, консультування – різновид експертної допомоги керівникам організації у справі вирішення завдань перебудови управління в зовнішніх і внутрішніх умовах, що змінюються. Швидше експертна допомога ґрунтується на судженнях фахівців і є частиною консультаційного процесу, тобто консультування за своїм обсягом набагато ширше і глибше поняття.

Більше того, експертна допомога виявляється для клієнта, а консалтинговий процес здійснюється з клієнтом.

У цьому ж формулюванні В.Ш. Рапопорта вірно відмічені зовнішні і внутрішні умови, що змінюються, в яких доводиться працювати консультанту.

Поняття "інформаційний консалтинг" також має відмінності в трактуваннях. Так, фахівці з паблік рілейшнз вважають інформаційний консалтинг видом політичного консалтингу.

Нерідко інформаційний консалтинг ідентифікують з інформаційно-технологічним (ІТ) консалтингом. А. Бірюков відносить інформаційний консалтинг до послуг з програмного забезпечення, розробки і впровадження інформаційних систем, які роблять ІТ-компанії для своїх клієнтів-замовників.

Деякі автори виділяють ІТ-консалтинг як самостійний напрям управлінського консалтингу, пов'язаний із поширенням інтегрованих інформаційних систем класу управління ресурсами підприємства. З урахуванням закладених в таких системах нових управлінських стандартів і принципів процедура їх впровадження припускає серйозну реорганізацію практично усіх основних бізнес-процесів компанії, а також певну адаптацію програмного забезпечення до індивідуальних особливостей компаній – об'єктів впровадження.

Зближення цих двох понять відбувається з кількох причин, серед яких найбільш вірогідні наступні: розвиток самої консалтингової індустрії; широке поширення інформаційних технологій і впровадження їх практично в усі сфери професійної діяльності, у тому числі в консалтингову.

Крім того, вторгнення спочатку аудиторських фірм, а потім постачальників комп'ютерного устаткування в еліту світового консалтингу привело до поширення розширювальних трактувань самої індустрії управлінського консультування, до спроб включити в її рамки усю діяльність нових учасників незалежно від її характеру.

Проблеми, які можуть вирішувати інформаційні консультанти часто досить специфічні. Тому в деяких випадках їх важко віднести до консультантів в традиційному розумінні цього терміну.

Своєрідність цієї організаційної структури в тому, що до складу служби внутрішніх консультантів входять навіть перекладачі. Багато російських підприємств, що прагнуть до успіху в умовах ринкового господарювання, залучають зовнішніх консультантів, наприклад, для таких цілей, як побудова стратегічного плану обробки інформації на підприємстві. Безліч аргументів свідчить на користь такого рішення: досвід виконання проектів сторонніми фахівцями, накопичений потенціал методів та інструментів, переконливість (роз'яснення суперечливих уявлень в організації), свобода від виробничої сліпоти.

Рекомендаційне консультування можна розташувати на межі між зовнішнім і внутрішнім консультуванням. При цьому фахівець-консультант дає інформацію клієнтові з придбання того або іншого виду товару, послуги, виконуючи завдання, що наближає цей вид консультування до маркетингового консалтингу. Прикладом може служити діяльність фахівця-консультанта, що створює домашні сторінки для користувачів мережі Інтернет. Інформація, розміщена на цих сторінках, допомагає різним компаніям і окремим магазинам представити свою продукцію або послуги будь-якому потенційному покупцеві і користувачеві. Взаємовідношення новостворених консалтингових фірм з виробниками різних товарів, продуктів і послуг як у нашій країні, так і за кордоном постійно розвиваються, удосконалюються, набувають нових форм. Сьогодні їх діапазон дуже широкий – від приватних консультацій і експертиз до співпраці в реалізації великих довготривалих проектів. Фахівець з інформаційного консалтингу в повній мірі здатний вирішувати такі завдання.

Аналіз представлених формулювань не дає підстав узяти якесь з них за зразок, оскільки кожне з них фіксує лише певну сторону консалтингової діяльності. Тому симбіоз формулювань консалтингової діяльності як специфічної форми діяльності може дати повніше і системніше визначення.

На основі проведеного аналізу існуючих формулювань управлінського консультування і аналізу сьогоднішнього стану ринку консалтингових послуг в Україні, пропонується таке визначення консалтинговій діяльності:

«Консалтинг – це вид інтелектуальної професійної діяльності, в процесі якого кваліфікований консультант надає об'єктивні і незалежні поради, які сприяють успішному управлінню організацією-клієнтом».

Слід відзначити професійність консалтингової діяльності, оскільки вона є самостійним і основним елементом інфраструктури ринкової економіки.

Об'єктом інформаційного консалтингу є стан інформаційного середовища консультованої організації, предметом – пошук можливостей задоволення різноманітних інформаційних потреб організації.

Якщо орієнтуватися на класифікацію Європейської федерації асоціацій консультантів за організацією виробництва (РЕАСО), то інформаційний консалтинг слід віднести до групи 8 менеджмент-консалтингових послуг внаслідок його спеціалізованого характеру.

Ця класифікація є предметною, тобто розбиття на види здійснене відповідно до видів менеджменту, на які спрямований консалтинг.

У цілому менеджмент-консалтинг (управлінський консалтинг) відносять до професійної, підприємницької діяльності фахівців. Як правило, він здійснюється на комерційній основі. За кордоном такий консалтинг виступає дієвим інструментом ринкової економіки.

Інформаційний консалтинг, як підсистема управлінського консалтингу, є спеціалізованим видом послуг, орієнтованим на задоволення інформаційних потреб замовника, інформаційний супровід і підтримку бізнес-угод і вироблення оптимальних шляхів використання інформаційних ресурсів у практиці управління організаційними змінами.

Менеджери, зайняті вирішенням повсякденних завдань, далеко не завжди можуть об'єктивно оцінити ту або іншу ситуацію, що створилася в їх організації. Крім того, менеджер постійно експлуатує свої навички, витрачає свої знання, тоді як консультант у процесі своєї роботи в різних організаціях накопичує нові навички, досвід і знання. За допомогою такого багажу консультант може надати менеджерові неоціниму допомогу, виконуючи роль не просто радника, але і співробітника, співтовариша за рішенням управлінських проблем. Тому консультант має бути здатним оцінити будь-яку ситуацію, в якій опинилася консультована організація, пропонувати чесні і об'єктивні рекомендації відносно дій клієнтів.

Таким чином, консультант – це передусім професійний висококваліфікований порадник, що має значні й ґрунтовні знання, уміння і досвід в області проблем функціонування організації в цілому або її окремих частин, уміє ефективно використати їх при аналізі і рішенні практичних проблем у конкретній організації і при поширенні позитивного досвіду.

При ліквідації недоліків, вдосконаленні процесів, проведенні організаційних змін консультант не підміняє керівника, а надає йому професійну допомогу в конкретній області, виконуючи по суті роль ділового партнера.

 

 

Табл. 2.1

 

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КОНСУЛЬТУВАННЯ»

 

№ з/п	Визначення	Автор
1.	Консультування – висококваліфікована допомога керівникам, спрямована на підвищення роботи організацій, яка надається незалежними (що не входять до складу організації) експертами, що спеціалізуються у певній області	Чакыров К. Управленческое консультирование – организация процесса. – София, 1986.
2.	Консультування – різновид експертної допомоги керівникам організації у справі вирішення завдань перебудови управління в зовнішніх і внутрішніх умовах, що змінюються	Рапопорт В.Ш. Диагностика управления: (практический опыт и рекомендации). – М.: Экономика, 1988.
3.	Консультування – це діяльність і професія, його змістом є допомога керівникам у вирішенні їх проблем і у впровадженні досягнень науки і передового досвіду.	Юксвярав Р.К., Хабакук М.Я., Лейманн Я.А. Управленческое консультирование: теория и практика. – М.: Экономика, 1988.
4.	Консультування – певним чином організований процес взаємодії між консультантом і персоналом підприємства (організації), результатом якого є здійснювана в ньому організаційна зміна або проект його впровадження	Основные положения программы (материалы к Ученому совету МЭ и ОПП СО АН СССР от 13.01.88). – Новосибирск, 1988.
5.	Консультування – послуги, що надаються незалежними і професійно підготовленими фахівцями (консультантом або їх групою) з метою допомогти керівникові організації в діагностиці, аналізі і практичному вирішенні управлінських і виробничих проблем	Прокопенко И. Управленческое консультирование как услуга // Проблемы теории управления. – М., 1988.
6.	Консультування – послуга, що надається консультантом із метою допомоги підприємству в діагностиці, аналізі і практичному вирішенні проблем	Комаров В.Ф. Программа работ лаборатории управленческого консультирования. – Новосибирск, 1988.
7.	Консультування – ефективна форма раціоналізації управління виробництвом на основі використання науки і передового досвіду	Елмашев О.К. Управленческое консультирование: Вопросы теории и практики. – Ижевск: Удмуртия, 1989.
8.	Консалтинг – це професійна допомога з боку фахівців із управління керівникам і управлінському персоналу різних організацій (клієнтові) у вирішенні проблем і функціонуванні їх розвитку, здійснювана у формі порад, рекомендацій і рішень, що напрацьовуються спільно з клієнтом.	Посадский А.П., Хайниш С.В. Консультационные услуги в России. – М.: Финстатинформ, 1995.
9.	Бізнес-консалтинг – забезпечення клієнта спеціалізованим досвідом, методологією, технікою поведінки, професійними навичками або іншими ресурсами, що допомагають йому в оптимізації фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві (організації), у рамках діючої нормативно-законодавчої бази	Консалтинг в Украине. – К.: Ассоциация “Укрконсалтинг”, 1996.
10.	Консультування – це сервіс, що забезпечує клієнта незалежною і об'єктивною порадою, і що надається спеціалізованою компанією або фахівцем для ідентифікації і аналізу управлінських проблем і можливостей компанії-клієнта.	Саврук А., Красюк Р. Готовых решений не бывает // Рынок капитала. – 1998. – №23-24.

Мета управлінського консалтингу – вирішення проблем, що виникають у замовника в управлінні різними процесами, і пошук найбільш ефективних для ведення бізнесу управлінських рішень, здатних принести прибуток, змінити існуюче положення організації і вивести її на більш високий рівень розвитку.

У роботах вітчизняних дослідників виділені і уточнені функції управлінського консультування, що мають безпосереднє відношення і до інформаційного консалтингу.

1. Функція інформування полягає в тому, що інформаційний консалтинг, надає в розпорядження суспільства, його навчальних і управлінських структур, підприємницьких, комерційних й інших організацій інформацію про соціальні об'єкти, що цікавлять їх, особливості їх зміни і розвитку в сучасному суспільстві. Ця функція дозволяє інформаційному консалтингу стати важливим чинником інформаційного простору, у рамках якого відбуваються усі явища і процеси громадського життя.

Окрім того, ця функція сприяє наданню допомоги організаціям – суб'єктам господарювання у вирішенні конкретних економіко-управлінських проблем в усіх сферах їх діяльності і функціональних областях (область управління виробництвом, фінансами, кадрами тощо). Механізм надання допомоги зводиться тут до чотирьох основних етапів консалтингового процесу:

а) виявлення і аналіз економіко-управлінських проблем шляхом збору інформації про діяльність суб'єкта господарювання (діагностика);

б) розробка пропозицій щодо вирішення виявлених проблем (планування дій);

в) здійснення заходів з впровадженню конкретних дій і відібраних пропозицій в практику управління;

г) здійснення контролю ефективності впроваджених пропозицій.

2. Наукова, або пізнавальна, функція виражається в тому, що інформаційний консалтинг опосередковано допомагає глибше зрозуміти суть тих або інших соціальних явищ, розкрити динаміку, тенденції і перспективи їх розвитку, вплив на соціально-економічні і громадські процеси в країні.

Ця функція пов'язана з поширенням сучасних наукових досягнень і передового досвіду у сфері виробництва різних інформаційних продуктів і послуг, у сфері організації управління різними (у тому числі комунікаційними) процесами; з наданням своєчасної інформації про продукцію і конкурентоспроможність компаній-виробників; з проектуванням і впровадженням корпоративних інформаційних систем; здійсненням технічної підтримки комп'ютерних мереж, включаючи обчислювальні системи, локальні мережі, системи телекомунікацій; інтеграцією програмних продуктів, запуском і обслуговуванням подібних систем.

3. Дослідницька, або діагностична, функція дозволяє встановити і вивчити ознаки, що характеризують стан соціальних об'єктів, у тому числі ознаки соціальної напруженості, екстремальних ситуацій, конфліктів, а це сприяє своєчасному ухваленню необхідних управлінських рішень, сприяючих підтримці соціальної системи в динамічному і стійкому стані.

Крім того, ця функція пов'язана з проведенням комплексних аналітичних досліджень в області виробництва високотехнологічної продукції і засобів телекомунікації, а також з виявленням тих чинників, тенденцій і закономірностей, які мають вирішальну дію на результати роботи суб'єктів господарювання в умовах інформатизації суспільства.

4. Посередницька функція полягає в наданні допомоги клієнтам у виборі правильної стратегії в області інформаційних технологій, підборі ділових партнерів як усередині країни, так і за її межами, а також у виявленні найбільш перспективних об'єктів співпраці для здійснення прямих інвестицій, спільних дій в області виробництва, збуту продукції тощо.

5. Освітня функція пов'язана з організацією і проведенням семінарів для працівників замовника як з інформаційних технологій взагалі, так і з ефективності їх використання у відповідній галузі, підвищенням управлінської кваліфікації керівників; розвитком нових, передових навичок управління шляхом навчання керівників без відриву від трудової діяльності у рамках конкретного інформаційного консалтингового проекту.

Органічна взаємодія і взаємодоповнення цих функцій перетворює інформаційний консалтинг на ефективно діючий важіль вдосконалення управління різними соціальними процесами і явищами, на потужний засіб оптимізації розвитку і функціонування соціальних об'єктів і систем.