Гальмуючі прийоми

1. Паралельна педагогічна дія. Щоб подолати недолік вчитель не впливає а організовує дію колективу. В цій ситуації торкаються інтереси всіх учнів.

2. Наказ. Категорична вимога, яка розрахована на миттєве її виконання. Наказ формулюється чітко, не допускає відмови. Наказ попереджає негативні вчинки, але самим наказом виховати неможна бо від обмежує самостійність учнів.

3. Лагідний докір використовується коли учень щось зробив випадково, не навмисно. Взаємодія підсилюється відчуттям здивованості, тому, що його не покарали.

4. Натяк. Вихователь не називає винного, а відноситься до нього так, ніби нічого не сталося. Цей прийом прихований і залишається непомітним для багатьох.

5. Уявна байдужість Іноді учні або група організовують «шалості»., особливо на етапі знайомства, своєрідні перевірки. Завдяки своїй витримці і і рішучість, а не розгубленість і крик про допомогу.

6. Іронія. Використання гумору в педагогічних цілях, не мовна висміювати вади учнів у відкритій формі. Це може бути:

- незвичний наказ. Коли проступок не карається, а заставляє зробити ще раз. (залізти їдальню через вікно).

- Уявне заохочення коли вчитель не очікувано співпрацює з учнем. Трубач у класі.

- Незаслужене заохочення. Вчитель не тільки не карає проступок, а й заохочує дію учня. Карікатура.

7. Розвінчання. Коли ведеться боротьба з зазнайством. Зауваження робиться в доброзичливій формі і учень повинен відчути справедливість зауваження. Неочікувана двійка.

8. Уявна недовіра.. Насправді вчитель довіряє учню, але в певній ситуації, щоб подолати недолік він приховує її і виказує недовіру. Причому недовіра повинна торкатись певних рис, а не особистості в цілому.

9. Прояв обурення. Якщо проступок виходить за межі шалості і може нашкодити іншій людині. Цей прийом включає елемент переконання. Цей прийом не можна супроводжувати грубими словами і недовірою. Прояв обурення вимагає від вчителя витримки і вміння володіти собою і використовувати в крайніх випадках.

10. Засудження виражається у висловлюваннях які розкривають порушення окремих моральних норм. Слова повинні глибоко торкнутись винувать ся, визвати сором, бажання виправитись і повернути довіру.

11. Покарання: обмеження прав, надання нових обов’язків, моральні засудження.

12. Попередження. Вчитель розкриває наслідки, які обов’язково прослідують, якщо учень не виправить своєї поведінки. Попередження треба доводити до кінця інакше воно втрачає свою силу.

13. Виклик неспокою за майбутнє покарання. Очікування покарання – гірше самого покарання.

Вибух – прийом який не належить до даних груп і використовується лише в крайніх випадках

 

Звичайно, знання усіх описаних прийомів не гарантує уміння майстерно здійснювати педагогічний вплив та встановлювати продуктивні взаємовідносини з учнями. Важливою у цьому контексті є здатність педагога бути гнучким, творчо підходити до вибору відповідного прийому педагогічного впливу в залежності від змісту ситуації, обставин, стану учнів, стосунків між ними тощо.

Для більшого урізноманітнення педагогічного впливу, вдосконалення своєї педагогічної майстерності та демонстрації учням зразків ставлення до оточуючої дійсності, вчителю варто оволодіти також основними ключовими операціями педагогічного впливу.

Існує три ключові операції педагогічного впливу.⁷⁸

1. “Я-повідомлення” – оголошення вчителем свого стану і ставлення до вчинку чи дії учня, як явища (починається словами: “Я завжди…”, “Мені завжди…”.

Наприклад: хлопчик ненароком кинув з підвіконня вазон – “Я завжди засмучуюсь, коли гине краса”; 11-класники напередодні свята прийшли до школи в білих сорочках і краватках – “Мені завжди приємно бачити елегантно вдягнутих людей”.

2. “Ти-повідомлення” (позитивна підтримка) – має на меті пояснення негативної поведінки учня його позитивними рисами, мотивами.

Наприклад: учень не виконав домашнього завдання – “Ти, напевне, забув вдома зошит”; учень запізнився на урок – “Ти, мабуть, відводив молодшу сестричку в садочок, і тому запізнився”.

3. “Безумовність норми” – має на меті розкриття перед школярами соціально і особистісно значущих доказів на користь етичних вимог, тобто того, що дасть дотримання тієї чи іншої норми людям взагалі чи конкретному учневі.

Наприклад: Учитель звертається до чергових з проханням витерти дошку, а у відповідь чує: “Ми на ній не малювали”! Вчитель зауважує: “Нам усім буде складно розібратися у новому матеріалі без записів на дошці і схем, у тому числі, і вам”.

Як бачимо, застосування операції “безумовність норми” є своєрідною постановкою вимоги, що є невід’ємним елементом педагогічного впливу. Педагогічна вимога – це постановка учневі в процесі виховання соціально-культурної норми ставлення і поведінки.

Види вимог за типом ставлення вчителя до учнів:

 

1) позитивне ставлення – вимога-прохання, вимога довірою, вимога схвалення;

2) байдуже ставлення – вимога-порада, натяк, умовна вимога, в ігровому оформлення;

3) негативне ставлення – вимога-засудження, вимога з вираженням недовіри, вимога-застереження.

 

Види вимог за засобами, які використовує вчитель:

1) вербальні – поділяються на:

- безпосередні (прохання, порада, рекомендація, ділове розпорядження, наказ);

- опосередковані (розповідь, аналогія, запитання, здивування, натяк);

2) невербальні – доповнюють, підсилюють дію слів (пауза, міміка, пластика).

Різноманітність видів вимог, як і способів педагогічного впливу загалом, дозволяє педагогові у кожній конкретній ситуації обрати той шлях, той спосіб взаємодії, що зможе забезпечити найкращий результат.

А оволодіння ними може стати черговою сходинкою на шляху до майстерного спілкування вчителя з учнями.