Кафедра нафтогазового обладнання5.1. Випробування ферми проводиться на стенді створюючи зосереджене вузлове навантаження шляхом підвішування вантажів. 5.2. Ступінь вузлового навантаження визначається вагою металевого млинця і становить 100 або 200 Н. 5.3. На кожному ступені навантаження знімають відліки по тензодатчикам 1-8 і прогиноміру П-1. 5.4. Результати випробувань ферми фіксуються в „Журналі лабораторних робіт”.
6. Обробка результатів експерименту та порівняння теоретичних даних і експериментальних результатів
6.1. В процесі обробки результатів експерименту визначається різниця відліків за тензорезисторами
де
6.2. Відносні деформації визначаються як добуток різниці відліків на ціну поділки за формулою:
6.3. Напруження в елементах ферми визначаються за законом Гука:
де 6.4. Зусилля в елементах ферми визначаються за формулою:
6.5. Визначається різниця відліків за прогиноміром
де
6.6. Прогини в середині прольоту ферми визначаються за формулою:
де 6.7. Визначається відносна похибка між теоретичними і експериментальними значеннями напружень в елементах ферми, а також між теоретичним і експериментальним значеннями прогину ферми,:
Література
1. ГОСТ 10180-90 Бетоны. Методы определения прочности по контрольным образцам. 2. ГОСТ 17624-87 Бетоны. Ультразвуковой метод определения прочности. 3. ГОСТ 18105-86 Бетоны. Правила определения прочности. 4. ГОСТ 22362-77 Конструкции железобетонные. Методы измерения силы натяжения арматуры. 5. ГОСТ 22690-88 Бетоны. Определение прочности механическими методами неразрушающего контроля. 6. ДСТУ Б.В.2.6-4-95 (ГОСТ 22905-93) Магнітний метод визначення товщини захисного шару бетону і розташування арматури. 7. ДСТУ Б.В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Вироби будівельні залізобетонні і бетонні заводського виготовлення. Методи випробувань навантаженням. Правила визначення міцності, жорсткості і тріщиностійкості.
Кафедра нафтогазового обладнання Костриба І. В., Шостаківський І.І.
Випробування бурового і нафтогазопромислового обладнання Методичні вказівки для вивчення дисципліни Для студентів спеціальності “обладнання нафтових і газових промислів”
Івано-Франківськ
МВ 02070855-1939-2007
Костриба І. В., Шостаківський І.І. Випробування бурового і наф-тогазопромислового обладнання. Методичні вказівки для вивчення дисципліни. – Івано-Франківськ.: Факел, 2007. – 76 с.
Методичні вказівки формують основні вимоги до знань та умінь, які необхідні в процесі випробування бурового і нафтогазопромислового обладнання. Містять зміст теоретичного матеріалу; перелік основних умінь, якими повинні володіти студенти; норми, вимоги та рекомендації щодо випробування нафтогазового обладнання; контрольні завдання; перелік питань для контролю та атестації знань студентів; перелік рекомендованих джерел. Призначені для підготовки магістрів спеціальності "Обладнання нафтових і газових промислів", які вивчають дисципліни: "Методи випробування та експертизи бурового обладнання", "Методи випро-бування та експертизи нафтогазопромислового обладнання". Можуть бути використані в процесі курсового і дипломного проектування, науково-дослідної роботи студентів, а також слухачами на курсах підвищення кваліфікації спеціалістів нафтогазової галузі.
Рецензент доцент кафедри нафтогазового обладнання, канд. техн. наук Романишин Л. І.
Дане видання – власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражування та розповсюдження.
ЗМІСТ
Вступ Бурове та нафтогазопромислове обладнання працює в основному в складних та екстремальних умовах: значні навантаження на конструкцію; великі тиски робочих середовищ (до 70-100 МПа); наявність агресивних середовищ, температур-них полів тощо. За таких умов на перше місце постає задача надійної та безпечної роботи обладнання. Відмова в роботі обладнання може призвести до непередбачених негативних наслідків: важкого травматизму, економічних втрат, еколо-гічного забруднення, втрати свердловини, відкритого фонта-нування та інших. Одним з найбільш достовірних способів перевірки технічного стану нафтогазового обладнання є випробування, які зазвичай проводяться на всіх стадіях життєвого циклу облад-нання: в процесі виготовлення, до і після монтажу, під час експлуатації та ремонту, з метою сертифікації. Процес підготовки і проведення випробувань представляє собою складну інженерно-технічну задачу і вимагає від фахівця комплексних знань та практичних навичок. В процесі підготовки до випробувань спеціаліст повинен уміти: 1) поставити мету і задачі випробувань, визначитися з випробувальними характеристиками, які необхідно отримати в процесі випробування; 2) максимально відтворити умови і режими випробувань адекватно до умов та режимів експлуатації обладнання; 3) розробляти необхідні технічні засоби для проведення випробувань, які б дали змогу отримати достовірні результати при мінімальних витратах; 4) розробляти комплекс організаційно-технічних заходів щодо організації і порядку випробувань, включаючи безпеку робіт; 5) розробляти і оформляти програму і методику вип-робувань.
1 Терміни та визначення 1.1 Загальні поняття про випробування Випробування – експериментальне визначення кількісних і якісних характеристик властивостей об’єкта. Умови випробувань – сукупність чинників, що діють на об’єкт, і режимів функціювання об’єкта під час випробувань. Нормальні умови випробувань – умови випробувань, встановлені нормативними документами для даного виду продукції. Вид випробувань – класифікаційне угруповання випро-бувань за певними ознаками (класифікація видів випробувань зображена на рис. 1.1). Категорія випробувань – вид випробувань, що характе-ризується організаційною ознакою їх проведення та прийняттям рішень за результатами оцінки об’єкта в цілому. Об’єкт випробувань – продукція, яка підлягає випро-буванням. Дослідний зразок – зразок продукції, виготовлений за наново розробленою документацією для перевірки шляхом випробувань відповідності її заданим технічним вимогам з метою прийняття рішення про можливість впровадження у виробництво і використання за призначенням. Метод випробувань – правила застосування певних принципів і засобів випробувань. Методика випробувань – організаційно-методичний документ, обов’язковий для виконання, в якому міститься опис методу, умов та засобів випробувань, правил добору і (чи) виготовлення зразків, алгоритми виконання операцій для визначення однієї чи декількох взаємопов’язаних характеристик властивостей об’єкта, форми подання даних та оцінювання точності, вірогідності результатів, вимоги техніки безпеки та охорони навколишнього середовища. Типова методика випробувань – методика випробувань, яка встановлює загальні вимоги до проведення випробувань групи однорідної продукції. План випробувань – сукупність даних про вид випробування, обсяг партії продукції, що випробовується, вибірок чи проб, контрольні параметри та правила прийняття рішень.
Рисунок 1.1 – Класифікація основних видів випробувань (ДСТУ 3021-95) Програма випробувань – організаційно-методичний документ, обов’язковий для виконання, який встановлює об’єкт та мету випробувань, види, послідовність та обсяг здійснюваних експериментів, порядок, умови, місце і терміни виконання випробувань, забезпечення та звітність за них, а також відповідальність за забезпечення і проведення випробувань. Атестація методики випробувань – визначення забезпечуваних методикою значень точнісних показників і (чи) відтворюваності результатів випробувань та їх відповідності даним вимогам. Випробувальне обладнання – технічний пристрій для відтворення умов випробувань. Атестація випробувального обладнання – визначення нормованих точнісних характеристик випробувального обладнання, їх відповідності вимогам нормативних документів та встановлення придатності цього обладнання до експлуатації. Точність результатів випробувань – властивість випробувань, яка характеризується близькістю результатів випробувань до дійсних значень характеристик об’єкта за певних умов випробувань. Відтворюваність результатів випробувань – харак-теристика результатів випробувань, яка визначається близькістю результатів повторних випробувань об’єкта. Протокол випробувань – документ, що містить необхідні відомості про об’єкт випробувань, застосовувані методи, засоби та умови випробувань, результати випробувань, а також висновок згідно з результатами випробувань, оформлений у відповідному порядку.
|
(13)
— відлік на i -тому ступені завантаження;
— відлік на нульовому ступені завантаження.
(14)
(15)
— модуль пружності для матеріалу ферми — сталі марки Ст3.
(16)
(18)
— ціна поділки шкали прогиноміра ПАО-6.
(19)
(20)
