ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

Зенітною відстанню z предмета (точки,цілі) називається кут в центрі вертикального кута теодоліта,утворений прямовисною лінією в даній точці і напрямком на предмет (точку, ціль).

З рис 2.1 бачимо, що z=90- β, де β – кут нахилу.

1.2 Найбільш сприятливий час для вимірювання зенітних відстаней Z.

Найбільш сприятливий час для вимірювання зенітних відстаней Z вважають періоди чітких зображень візирних цілей, які розпочинаються вранці приблизно 2-2,5 годин після сходу сонця і продовжуються одну годину в сонячну і дві години в хмарну погоду,ввечері – це години з 16 до 18 місцевого часу влітку,або з 15 до 17 в сонячну погоду весною або восени.

2. Завдання бригаді і порядок виконання роботи:

- відцентрувати теодоліт над пунктом і привести його в робоче положення.

- вибрати 3-4 напрямки спостережень.

- виміряти зенітні відстані 3-4 напрямків спостережень.

- опрацювати журнал спостережень.

- обчислити перевищення на 3-4 пункти тріангуляції.

Прилади і приладдя: теодоліт 2Т2, 3Т2КП або Theo-010 на штативі; рулетка; 3-4 візирні цілі; циліндри пунктів тріангуляції, мачти, шпилі,антени тощо; журнал вимірювання зенітних відстаней,кулькова ручка.

Тривалість роботи – 2 год.

3 Методичні рекомендації щодо виконання роботи

Після приведення теодоліта в робоче положення при КЛ наводять на верх візирного циліндра середню горизонтальну нитку, приводять бульбашку циліндричного рівня при алідаді вертикального круга в нуль-пункт і беруть відліки по вертикальному крузі двічі. Переводять зорову трубу через зеніт і при КП повторюють операції, які викладені вище. Все це складає один прийом.

Різниця у відліках за оптичним мікрометром при двох незалежних наведеннях труби на візирну ціль не повинна перевищувати 3″ при спокійних і 5″ при злегка хитких зображеннях.

Спостереження в одному прийомі виконують в такій послідовності:

- 1-й напрямок: КЛ і КП,

- 2-й напрямок: КЛ і КП,

- 3-й напрямок: КЛ і КП,

- 4-й напрямок: КЛ і КП.

Можлива і така схема спостережень:

- 1-й напрямок: КЛ і КП,

- 2-й напрямок: КП і КЛ,

- 3-й напрямок: КЛ і КП,

- 4-й напрямок: КП і КЛ.

Не можна виконувати в одному прийомі при одному крузі одразу спостереження на усі напрямки, отже така схема спостережень неможлива:

- 1-й напрямок: КЛ,

- 2-й напрямок: КЛ,

- 3-й напрямок: КЛ,

- 4-й напрямок: КЛ ,

- 1-й напрямок: КП,

- 2-й напрямок: КП,

- 3-й напрямок: КП,

- 4-й напрямок: КП.

Не можна виконувати всі 4 прийоми одразу на один напрямок.

Дані спостережень записують в журнал вимірювання зенітних відстаней.

Контролем якості вимірів зенітних відстаней служить величина коливання місця зеніту МZ в одному прийомі. Коливання МZ не повинні перевищувати 15 ″, тобто ΔMz ≤15 ″. Прийоми, які не відповідають вищевказаним допускам,переробляються.

Опрацювання результатів спостережень на станції полягає у визначенні МZ і z,за формулами,для теодолітів 2Т2 , 3Т2КП, 2Т2А, Theo 010:

, (2.1)

, (2.2)

, (2.3)

Після закінчення програми спостережень і перевірки журналу складають зведення результатів вимірювання зенітних відстаней. Середні значення зенітних віддалей по кожному напрямку вираховують до цілих секунд. Контролем якості вимірів між прийомами служить коливання зенітних відстаней однойменних напрямів, яке не повинно перевищувати 15″, тобто ΔZ≤15 ″.

Таблиця 2.1 - Журнал вимірювання зенітних відстаней

Дата: 9.06.09 Погода: хмарно Коливання: злегка хиткі

Пункт: Університет Початок спостережень: 10:15 Закінчення спостережень: 10:55

Назва на- прямків, місце на- ведення	Круг	Відліки по вер- тикальному крузі І ІІ	Середнє	Місце зеніта	Зенітна віддаль
1, в.в.ц	л	88 13 27 29		0 15 35	87 57 53
	п	272 17 42 42			87 57 53
2, в.в.ц	л	89 13 30 30		0 15 35	88 57 55
	п	271 17 40 40			88 57 55
3, в.в.ц	л	88 13 40 40		0 15 34	87 58 06
	п	272 17 28 28			87 58 06

ΔMZ=1″ при ΔMZдоп =15″

Подальше опрацювання результатів тригонометричного нівелювання полягає в обчисленні перевищень між суміжними пунктами тріангуляції.

При односторонньому тригонометричному нівелюванні перевищення між суміжними пунктами 1 і 2 (рис.2.2) знаходимо за формулою:

Рисунок 2.2 – Схема тригонометричного нівелювання.

, (2.4)

де

S₁₂- горизонтальне проложення сторони 1-2 ,

Z₁- зенітна відстань, в п.1 на п. 2,

K₁- коефіцієнт виливу кривизни землі і вертикальної рефракції, середнє значення якого становить K₁=0,15,

R- середній радіус кривизни Землі, R≈6371км

i₁- висота приладу в т. 1 (вимірюється рулеткою при спостереженнях),

l₂- висота піраміди візирної цілі в т.2.

При виконанні лабораторної роботи значення S₁₂ та l₂ задається викладачем.

Звітна документація: кожному студенту представити до захисту журнал вимірювання зенітних відстаней, зошит з обчисленнями висот точок спостереження.

4 Аналіз роботи. Висновки

Вказати чи досягнута мета, чи виконане завдання. Яких допусків досягнуто всередині прийому і між прийомами.

5 Контрольні запитання

5.1 Дайте визначення зенітної відстані предмета. Покажіть зенітну відстань рисунком.

5.2 Який час доби є найбільш сприятливим для вимірювання зенітних відстаней?

5.3 Методика вимірювання зенітної відстані верха візирного циліндра пункта тріангуляції в одному прийомі.

5.4 Послідовність вимірювання зенітних відстаней на пункті тріангуляції на п’ять суміжних пунктів тріангуляції в 4 прийомах.

5.5 Допуски при вимірюванні зенітних відстаней в прийомі і між прийомами.

5.6 Покажіть суть тригонометричного нівелювання з допомогою схеми і формули.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

Тема : Проектування полігонометричних ходів на карті з оцінкою проектів

Мета: навчитися проектувати полігонометричні ходи на карті і виконувати оцінку проектів.

1 Основні теоретичні положення

При проектуванні полігонометричних ходів користуються технічними характеристиками, поданими в табл. 3.1. Хід 4 класу запроектувати між двома вихідними пунктами тріангуляції, пересікаючи об’єкт. Хід 1 розряду запроектувати в межах об’єкту між пунктами полігонометрії 4 класу, які знаходяться на об’єкті. Місця розміщення пунктів полігонометрії повинні відповідати таким вимогам:

а) має бути забезпечена видимість між суміжними пунктами полігонометрії;

б) має бути забезпечена непорушність і довготривале забезпечення центрів пунктів, тому їх проектують вздовж автомобільних і залізничних доріг, на узліссях, біля посадок, на лісових просіках, на вигонах, тощо, уникаючи ріллі, схилів ярів, насипних ґрунтів, заболочених місць, берегів річок, що часто розмиваються, місць де проходять підземні комунікації тощо.

Технічні показники полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів надані в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Технічні показники полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів

продовження таблиці 3.1

1	2	3	4
Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев’язками у ходах і полігонах) кутові секунди, не більше	3	5	10
Кутова нев’язка ходу або полігону, кутові секунди, не більше, де n+1 кількість кутів у ході
Середньоквадратична помилка вимірювання довжини сторони, см до 500м від 500 до 1000м понад 1000м	1 2 1:40000	1 2 -	1 - -

2 Завдання кожному студенту і порядок виконання роботи:

згустити на карті планову мережу на об’єкті полігонометричними ходами 4 класу і 1 розряду. Виконати оцінку проектів полігонометричних ходів 4 класу і 1 розряду.

Вихідні дані: топографічна карта масштабу 1:25000 з нанесеними двома пунктами тріангуляції 3класу, границі об’єкту.

Тривалість роботи – 2 год.

3 Методичні рекомендації щодо виконання роботи

Характеристику запроектованих ходів подати в табл. 3.2

Талиця 3.2 - Характеристика запроектованих ходів

продовження таблиці 3.2

	Середня сторона Sсер=[S]/n, км	0.59	0.35
	Середня квадратична помилка вимірювання кутів, mβ	3″	5″
	Гранична кутова нев’язка в ході ƒβ	18″.71	33″.17
	Середня квадратична помилка вимірювання сторін (для Sсер) ms , см
	Очікувана відносна нев’язка ходу	1/28864	1/55874
	Гранична відносна нев’язка ходу	1/25000	1/10000

Показники 6, 7, 8, 10 визначаються, згідно з табл. 3.1

Для обчислення очікуваної відносної нев’язки ходу спочатку знаходять очікувану середню квадратичну помилку кінцевої точки полігонометричного ходу М за формулою:

. (3.1)

Очікувана абсолютна нев’язка ходу дорівнює:

, (3.2)

Очікувана відносна нев’язка ходу становить:

, (3.3)

Гранична відносна нев’язка ходу гран відн становить:

- для полігонометрії 4 класу

- для полігонометрії 1 розряду

- для полігонометрії 2 розряду

Якщо показники, представлені в табл. 3.2, відповідають технічним характеристиками полігонометрії, поданим в табл. 3.1, роблять висновки, що запроектовані ходи відповідають необхідним технічним вимогам.

Звітна документація : проект полігонометричної мережі, оцінка проекту.

4 Аналіз результатів. Висновки

Вказати, чи відповідають запроектовані мережі технічним вимогам 4 класу і 1 розряду.

5 Контрольні запитання

5.1 Які умови повинні бути забезпечені при проектуванні полігонометричного ходу на топографічній карті?

5.2 Яка гранична довжина окремого ходу полігонометрії a) 4 класу, б) 1 розряду, в) 2 розряду?

5.3 Запишіть формулу для обчислення очікуваної середньої квадратичної помилки кінцевої точки ходу і поясніть кожен елемент формули.

5.4 Яка послідовність обчислення очікуваної відносної нев’язки полігонометричного ходу?

5.5 Яка гранична відносна нев’язка полігонометричного ходу а) 4 класу, б) 1 розряду, в) 2 розряду?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

Тема: Вивчення типів центрів планової геодезичної мережі України.

Мета : освоїти типи і конструкції центрів, якими закріплюються планові геодезичні мережі України, та методику їх виготовлення та закладання.

1 Основні теоретичні положення

Типи центрів державних геодезичних мереж регламентуються "Інструкцією про типи центрів геодезичних пунктів" (ГКНТА — 2.01, 02—01— 93), ГУГКіК, Київ, 1994 [6].

Для закріплення державних планових мереж застосовують три види центрів: ґрунтові, скельні та центри на будівлі. Ґрунтові центри застосовуються на місцевості, де відсутнє залягання скелі до поверхні ґрунту ближче 1,8 м. Скельні центри застосовують у випадку близького залягання скелі (до 1,8 м). За необхідності розміщення пунктів тріангуляції у містах центри встановлюють на будівлі (як правило, на даху).

2 Завдання студентові і порядок виконання роботи

Користуючись «Інструкцією про типи центрів геодезичних пунктів – Київ, ГУГКіК, 1994 р.»[6], або навчальним посібником «Геодезія, частина 2»[1], скопіювати креслення з поданням розмірів таких центрів : У10П, У20П, У30П, 140П, У16, У15Н, У15, У15к. Вказати клас або розряд мереж і фізико-географічні умови місцевості, для яких ці центри застосовуються. Освоїти типи і конструкції центрів.

Тривалість роботи – 2 год.

3 Методичні рекомендації щодо виконання роботи

Для закріплення пунктів астрономо-геодезичної мережі 1-го класу та геодезичної мережі 2-го класу Інструкція встановлює тип ґрунтового центру У10П.

Конструкція цього центру наведена на рис. 4.1.

Конструктивно центр складається із п'яти бетонних блоків з трьома металевими марками, що служать охоронними та пізнавальними елементами центру:

нижній - бетонний куб зі стороною 20 см із металевою маркою; об'єм — 0,008м³, вага — 16 кг;

Рисунок 4.1 – Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 1і 2 класів. Грунтовий. Тип У10П

- охоронна плита - бетонна плита 50x50x10 з арматурою із дроту 05 мм у вигляді сітки зі стороною 10 см та двома монтажними петлями; об'єм — 0,025м³, вага — 50 кг;

- верхній — бетонна зрізана піраміда з металевою маркою у верхній площині та монтажними петлями, нижня площина - 20x20, верхня - 14x14, висота - 70 см; об'єм — 0,014 м³, вага — 28 кг;

- пізнавальний стовп — бетонний паралелепіпед 10x10x70; об'єм — 0,007 м³, вага—14 кг.

Для закріплення пунктів геодезичної мережі 3-го класу Інструкція [1] встановлює тип ґрунтового центру У20П (рис. 4.2).

Центри пунктів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3 та 4 класів споруджуються із чотирьох бетонних блоків із двома металевими марками:

- нижній — бетонний куб зі стороною 20 см з металевою маркою, вага — 16 кг;

- охоронна плита — бетонна плита 50x50x10 з арматурою із дроту 05 мм у вигляді сітки зі стороною 10 см та двома монтажними петлями, вага — 50кг;

- верхній — бетонна зрізана піраміда з металевою маркою у верхній площині та монтажними петлями, нижня площина 20x20, верхня 14x14, висота - 100 см, вага - 14 кг;

- пізнавальний стовп — бетонний паралелепіпед 10x10x70, вага — 14 кг.

Рисунок 4.2 - Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3, 4 класів. Грунтовий. Тип У20П

У випадках близького залягання скелі збирається центр, який вміщує не менше двох блоків із металевими марками з обов'язковим бетонуванням нижнього центра у виїмку, вирубану у скелі, та встановленням на верхньому центрі пізнавального стовпа (тип УЗОП)

- у разі залягання скелі до 1 м, та 140П в разі залягання скелі від 1м до 1.8 м). Центр типу УЗОП показаний на рис. 4.3, а типу 140П — на рис. 4.4.

Рисунок 4.3 - Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів. Скельний. Тип У30П

Рисунок 4.4 - Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів. Скельний. Тип 140П

Якщо пункт тріангуляції необхідно закріпити на будівлі, застосовують центр типу У16 (рис. 4.5).

Рисунок 4.5 - Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів на будівлі. Тип У16

Крім центрів, на кожному пункті планової геодезичної мережі 2 класу необхідно встановити два орієнтирні пункти (ОРП). їх призначення — служити для азимутальних прив'язок геодезичних мереж нижчого класу в разі, якщо на зовнішній знак, звідки є видимість на суміжні пункти мережі, піднятися немає можливості (підгнили ноги знака, зруйнована драбина, знак повністю зруйнований тощо); служити для швидкого орієнтування на пункті (наприклад, в разі військових дій), у випадку складних метеорологічних умов (туман, імла, дощ). На центри орієнтирних пунктів має бути видимість як зі столика сигналу, так і зі землі.

Закладають ОРП на віддалі 500-1000 м (на забудованій території — не менше 250 м) від пункту тріангуляції. Для полегшення пошуку ОРП закладають так, щоб кут між напрямками на них становив приблизно 90 градусів. Орієнтирному пункту, в якого азимут менший, присвоюють № 1, другому — № 2.

Для закріплення ОРП на місцевості застосовується центр типу У5 (рис. 4.6).

Рисунок 4.6 – Орієнтирний пункт. Тип У5

На пунктах планової мережі 3 класу ОРП закладаються лише в тому випадку, якщо не забезпечується безпосередньо зі землі видимість (земля — земля) між суміжними пунктами мережі.

Пункти планових мереж 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними центрами, висота яких становить 70-75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н. На рис. 4.7 показана конструкція цього центру, розміри, а також форма зовнішнього оформлення у вигляді круглої канави із внутрішнім діаметром 130 см, зовнішнім — 180 см і глибиною 30 см.

Рисунок 4.7 – центр пункту планової мережі 1 і 2 розрядів для незабудованої території. Тип У15 Н.

На забудованих територіях закладають центри типу У15, У15К (рис. 4.8).

а) б)

Рисунок 4.8 – Центр пункту полігонометрії 1 і 2 розрядів :

а) для територій райцентрів, міст, селищ, сільських населених пунктів(тип У15)

б) для міста Києва, Севастополя та обласних центрів (тип У15к).

Виготовлення центрів здійснюється, як правило, централізованим шляхом за замовленнями геодезичних організацій на заводах залізобетонних конструкцій. При цьому використовуються багатосекційні опалубки, вібратори для ущільнення бетону, бетонозмішувачі та інша техніка.

Закладання центрів здійснюється з допомогою техніки (автоямобурів, екскаваторів) або вручну, із застосуванням найпростіших інструментів.

4 Аналіз результатів. Висновки

Зробити порівняльний аналіз конструкцій центрів, які застосовуються для закріплення планових державних мереж та мереж згущення. Вказати чи досягнута мета роботи?

5 Контрольні запитання

5.1 Які види центрів залежно від фізико-географічних умов місцевості застосовують для закріплення геодезичних мереж?

5.2 Яке призначення грунтового центру типу У10П? Які конструктивні особливості цього центру?

5.3 Яке призначення призначення грунтового центру типу У20П? Які конструктивні відмінності цього типу центру стосовно типу У10 П?

5.4 Яке призначення скельних центрів типу У30П і типу У40П? Їх особливості.

5.5 Яка конструкція центру типу У16?

5.6 Що таке орієнтирний пункт? Яка його конструкція?

5.7 Які конструкції центрів застосовують для закріплення планових мереж 1 і 2 розрядів?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

Тема: Вимірювання кутів у полігонометрії способом окремого кута.

Мета: навчитися вимірювати кути способом окремого кута і опрацьовувати журнал вимірювань.

1 Основні теоретичні положення

Для вимірювання кута в точці 2 необхідно на трьох точках полігонометричного ходу відцентрувати три штативи (для двох марок і теодоліта).

Кількість прийомів вимірювання кутів залежить від класу або розряду ходу і точності теодоліта (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Кількість прийомів вимірювання кутів.

Для 5″-го теодоліта в 2 розряді полігонометрії m=3

Установки лімба в прийомах обчислюють за формулою:

.

(5.1)

Для 1 розряду:

.

тому установки лімба будуть:

I прийом: 0º 00′,

II прийом: 60º 10′,

III прийом: 120º 20′.

2 Завдання бригаді і порядок виконання роботи

Виконати вимірювання окремого кута на пункті полігонометрії 2-го розряду трьома прийомами на бригадою із трьох-чотирьох студентів. Роботу виконати в такій послідовності: підготовка до вимірювань, вимірювання кута, опрацювання журналу.

Прилади:теодоліт 5′′ точності (Т5, 2Т5К) на штативі, 2 марки на штативах, оптичний центрир, журнал для вимірювань, ручка.

Тривалість роботи – 2 год.

3 Методичні рекомендації щодо виконання роботи

Підготовку до вимірювань здійснюємо наступним чином:

- здійснюємо центрування штатива над станцією з допомогою оптичного центрира (ОЦ) так: встановлюємо трегер з теодолітом на середину головки штатива, підйомні гвинти виводимо на одну висоту; спостерігаючи в окуляр ОЦ якнайточніше встановлюємо теодоліт над точкою; приводимо вісь теодоліта в прямовисне положення за допомогою ніжок штатива; підправляємо горизонтування за допомогою підйомних гвинтів.

- встановлюємо на лімбі відлік близький до 0º00″. Наводимо візирну вісь зорової труби при КЛ на задню по ходу візирну марку, яку приймаємо за початковий напрямок.

Перший півприйом вимірювань здійснюємо за такою схемою.

При КЛ :

Наводимо сітку ниток на задню марку, закінчуючи рух на загвинчування, беремо відлік а1;

Мікрометреним гвинтом горизонтального круга трохи зміщуємо сітку ниток з марки і знову наводимо на марку, закінчуючи рух на загвинчування, беремо відлік а2. Він не повинен відрізнятися від відліку а1 більше ніж на 0′.1. Знаходимо асер= (а1+а2)/2, заокруглюємо його до 0′.1;

Повертаємо за годинниковою стрілкою трубу (сітку ниток) на передню марку і беремо аналогічно відліки а1, а2 і обчислюємо асер. Усі ці дії становлять 1-й пів прийом.

При КП:

Виконуємо всі аналогічні операції, що і при КЛ. Ці дії становлять 2-й пів прийом.

Виміряний лівий кут по ходу обчислюється в першому і другому пів прийомах як різниця значень асер на передню і задню марки.

Допуск в межах одного прийому :

- кут отриманий при КЛ (βл) і кут отриманий при КП (βп) не повинні відрізнятися

- більше ніж на 0′.2 для 5′″-их теодолітів і на 8″ для 2″-их теодолітів.

Обчислюють βсер = (βл+ βп)/2.

Після завершення вимірів в решти прийомах контролюється другий допуск:

Середні значення кутів із m прийомів не повинні відрізнятися одне від другого більше ніж на 0′.2 для 5′″-их теодолітів і на 8″ для 2″-их теодолітів.

Таблиця 5.2 - Журнал вимірювання кутів способом окремого кута

Дата: 15.09.09 р. Погода: хмарна Закінчення спостережень: 11³º

Пункт: 2 Початок спостережень: 11¹º Зображення: злегка хитке

4 Аналіз результатів. Висновки

Проаналізувати дотримання допусків всередині 3-х прийомів і між прийомами. Обчислити середнє значення кута із трьох прийомів.

5 Контрольні запитання

5.1 Методика кутових вимірювань в одному прийомі способом окремого кута.

5.2 Допуски в межах одного прийому в способі окремого кута.

5.3 Допуски між прийомами в способі окремого кута.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

Тема: Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії способом кругових прийомів.

Мета:Навчитися вимірювати напрямки на пунктах полігонометрії способом кругових прийомів і опрацьовувати журнали вимірювань.

1 Основні теоретичні положення

Основні теоретичні положення приведені в лабораторній роботі №1.

2 Завдання для бригади і порядок виконання роботи

Виконати вимірювання напрямків на 3-4 візирні цілі способом кругових прийомів (2 прийоми). Роботу виконати в такій послідовності: підготовка до вимірювань, вимірювання напрямків, опрацювання журналу.

Заняття проводиться на геодезичному майданчику університету – бригадою із 2 – 4 студентів.

Прилади і приладдя:теодоліт 2Т2,Т5 2Т5К або Theo – 020 на штативі; 3 – 4 візирні марки, журнал вимірювань напрямків способом кругових прийомів, кулькова ручка.

Тривалість роботи – 2 год.

3 Методичні рекомендації до виконання роботи

Відцентрувати теодоліт над пунктом А і привести в робоче положення. В журналі показати схему спостережень :

пп2

пп1

ппА

пп3

Рисунок 6.1 – Схема спостережень

В пп1, пп2, пп3 –відцентрувати візирні марки.

Згідно з табл. 1.1 (лаб. р. 1) встановити кількість прийомів вимірювання напрямків на пункті полігонометрії 2 розряду. Виміряти напрямки на пункті А способом кругових прийомів (2 прийоми). Зразок журналу дивись в лаб.р.1, табл.1.4. Опрацювати журнал спостережень.

4 Аналіз результатів. Висновки

Проаналізувати дотримання допусків всередині 2 прийомів і між прийомами. Обчислити середні значення напрямків, приведених до нуля, із 2 прийомів.

5 Контрольні запитання

5.1 Методика вимірювання напрямків в одному прийомі способу кругових прийомів.

5.2 Від чого залежить кількість прийомів вимірювання кутів?

5.3 Як розраховуються установки лімба для кожного прийому вимірювань?

5.4 Назвіть допуски всередині прийому при вимірюванні напрямків в способі кругових прийомів.

5.5 Назвіть допуски між прийомами при вимірюванні напрямків в способі кругових прийомів.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

Тема: Визначення елементів редукції при прив’язці полігонометричного ходу до пунктів тріангуляції.

Мета: навчитися визначати лінійний та кутовий елементи редукції при прив’язці полігонометричного ходу до пунктів тріангуляції.

1 Завдання бригаді із 3-4 студентів і порядок виконання роботи

Визначити лінійний та кутовий елементи редукції при прив’язці полігонометричного ходу до пунктів тріангуляції. Порядок виконання роботи:

- графічним методом спроектувати на площину центрувального листа з трьох стоянок теодоліта Т30 верх візирного циліндра і центр пункта тріангуляції, до якого прив’язується полігонометричний хід;

- з точки V (проекція візирного циліндра пункта тріангуляції на центрувальний столик) з допомогою візирної лінійки і олівця прокреслити на центрувальному листі напрям на другий пункт (рис. 7.1) полігонометричного ходу, якщо ми знаходимося на початковому пункті тріангуляції або на передостанній пункт полігонометричного ходу, якщо ми знаходимося на кінцевому пункті тріангуляції;

- на центрувальному листі визначити з допомогою лінійки елемент редукції lред і з допомогою транспортира кутовий елемент редукції Θред;

- оформити згідно з вимогами центрувальний лист (в олівці) з виміряними лінійними та кутовими елементами редукції.

Прилади і приладдя :двоповерховий штатив з трегером над центром пункта, що імітує пункт тріангуляції, теодоліт Т30 або 2Т30 на штативі, центрувальний лист прикріплений до столика, візирна лінійка, транспортир, олівець, штатив на пункті полігонометрії, що прив’язується до пункту тріангуляції.

Тривалість роботи – 2 год.

2 Основні теоретичні положення