Chapter 59

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 445

Безперечно, працювали на суспільно-корисних роботах: відбудовували фортеці, будували укріплення, будували мости через річки, розчищали стави, навчали ремісничій та військовій справі місцеве населення, тощо.

Цікаве дослідження цих топонімів знаходимо у збірнику праць науковців Інституту мовознавства ім.. О.О.Потебні – ( «Ономастика України першого тисячоліття нашої ери», Наукова думка, Київ,1992, с.77-87, карта ).

Хочемо привернути увагу дослідників до статистичних даних, належності топонімів з основою ТРОЯН – в залежності від номенклатури об’єкта, зроблених цими науковцями :

річка – 4;

село – 20;

вал – 2;

урочище – 1;

гора – 1;

став – 1;

всього – 29.

Нам здається, що місця поселення, місця робіт, де були задіяні «троянові» воїни-полонені, і називались місцевим населенням «трояновими».

Виходячи з цього, було б цікавим поєднати карту дослідників « топонімів з основою ТРОЯН –» з картою археологічних знахідок римських монет та речей «троянового» періоду- римського та грецького походження, римських поховань. Якщо археологічні дослідження підтвердять наявність таких знахідок поблизу цих населених пунктів (валів, ставів, річок) це було б найкращим доказом саме цієї наукової гіпотези.

4.

Маврикій, говорячи про антів, вказує:

« Мужньо витримують вони перебування у воді, так що часто деякі з числа тих, що залишаються дома, захоплених зненацька раптовим нападом, поринають у пучину води. При цьому вони тримають в роті спеціально виготовлені великі, видовбані всередині тростини, які доходять до поверхні води, а самі, лежачи навзнак на дні ( ріки ), дихають з їх допомогою, і це вони можуть робити на протязі багатьох годин, так що абсолютно не можна догаджатися про їх присутність»

( Маврикій, друга половина 6 – початок 7 ст., «Стратегікон» // «Давня історія України», книга 2, К., «Либідь»,1995, с.202-203 ).

Наші сусіди напевне знали про це. Запозичуючи народні перекази хатто-шумерів, нащадки малоазійських лувійців- росіяни до цього часу розповідають казки про воїнів, що виходять з моря. Видатний російський поет О.С.Пушкін, почувши народні історії (казки), лише поетично їх оформив. Нам здається, що ці перекази існували і у добіблійні часи, і в часи розквіту держави – Київської Руси. Так само, болгари розповідали свої казки про Бабу-ягу…

( «про стару бабу з палицею» ).

Ім’я хеттського царя Телепінуса, насправді є народним поетичним ім’ям -прозвиськом, адже про нього науковці дізнались з міфів, а отже , з літературних творів.

Яке справжнє його ім’я?

Про це ми розповімо далі. А зараз, хочемо привернути увагу на подібність імен героя української казки Івасика-Телесика та героя хеттського міфу – Телепінуса.

Автор вважає, що постать казкового Івана-дурня, позитивного героя багатьох лувійських казок є калькою хатто-шумерського – Телепінуса.

Казка є найбільш сталою, у часі, формою народних переказів.

З покоління до покоління, батьки розповідали дітям ті ж самі казки, що чули у дитинстві.

І так велося на протязі століть, навіть – тисячоліть…

5.

« Се бо сядьмо на землю і візьмемо її до рани своєї, і натовчем ( землю ) до неї.

А як по смерті своїй станемо перед Мар-Морією, та щоб сказала ( та ): «Не можу винити того,

яко наповнений землею, і не можу його одділити од неї». І боги, що там є, скажуть тоді:

«Се русич і залишиться ним, бо взяв землю до рани своєї і несе її до Нави».

( «Велесова книга», Київ,1995, д.№37б, с.125 );

« І народ великий звитязив по світу і потоптав роди інші, істягнувши сили із каменя…»

(«Велесова книга», Київ,1995, д.№25, с.98).

« Теж неодноразово я бачив, як вони, поранені стрілою, перебуваючи далеко від хірургів,

перевязували себе жменею землі, замішаною в долоні з дещицею власної слини,і це

заліковувало так добре, як найкращий бальзам » .

( Гійом Левассер де Боплан « Опис України…» Київ, «Наукова думка», 1990, с.83 ).

Можливо, саме такий спосіб лікування у наших пращурів, став основою грецького міфа про

боротьбу грецького героя Геракла з хатто-шумером - Антеєм:

« Геракл оторвал его от земли и задушил в воздухе, т. к. тот оставался неуязвимым,

пока соприкасался с землёй. ( Apollod. 2, 5, 11 ).»

( «Мифы народов мира» - энциклопедия, т.1, М.,1991, с.279 ).

6.

«Отож греки стали тими, що не мають сили і збабнилися, швидко звикли до мечів тонких і щитів

легких і землю кидали ту через слабкість свою…»

(«Велесова книга», Київ,1995, д.№8(3), с.59).

Яке значення вкладали наші пращури у слово «збабнилися»?

Гадаю, що погодитесь з таким визначенням: «позбутись мужності», «позбутись ознак сміливості,

мужності, характерних для чоловіка, та набути ознак слабкості, характерних для жінки».

Цікавим є те, що в хеттських ритуалах, а отже, в хаттських,таких, як: «повернення мужності»,

«клятва війська царю» приймала участь жінка-жриця: « Я помещу зеркало и прялку в руки

мужчины. Он проходит под воротами. Когда он выйдет из ворот, я возьму у него прочь зеркало

и прялку. Я дам ему лук и стрелы, и я ему скажу так: «Смотри! Я взяла у тебя женственность и

дала тебе мужественность. Ты отбросил прочь пути женщины, покажи теперь пути мужчины!»

( А.Е.Наговицын «Магия хеттов», М.,2004, с.146 ).

« Помощники жреца приносят утварь женщины, прялку и зеркало, они ломают лук, и жрец

говорит так: « Разве не видете вы здесь женской утвари? Её принесли для клятвенного обряда.

Кто нарушит эту клятву и кто принесёт зло царю, и царице, и царевичам, того эти клятвы из

мужчины пусть превратят в женщину! Пусть воины станут женщинами, пусть они наденут на

себя женские одежды и покроют головы тканями! Пусть они сломают свои луки и стрелы и

разобьют палицы, а в руки пусть возьмут прялки и зеркала! …»

( Там само, с.139-140 ).