Результати байкальського тектогенезу.

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 589

При виборі умовних знаків для грунтових карт, їх ілюміновка (розфарбовування грунтових контурів) дослідник повинен прагнути якомога повніше розкрити основний зміст складеної карти і підвищити її наочність, доступність. Умовні знаки повинні бути змістовні, виразні, красиві і прості.

Перш за все, слід уникати на карті великої кількості яскравих фарб оранжево-червоного кольору, не властивого забарвленню верхніх горизонтів більшості грунтів. Ілюміновка повинна сама говорити про природу грунтів, виділених на карті. Не можна допускати на грунтових картах, різких меж в забарвленні між грунтами одного типу, тобто близьких по своєму генезису. Для того, щоб витримати певну стрункість в ілюміновки карт і щоб вона не була випадковою, а говорила про генезис і властивості грунтів, грунтознавцю слід, перш ніж приступити до розфарбовування карт, мати перед собою прийняту класифікацію грунтів і скласти (краще спільно з креслярем) шкалу фарб, в основу якої покласти забарвлення верхніх горизонтів грунтів дослідженої території.

При складанні остаточної грунтової карти рекомендується розроблену шкалу фарб заздалегідь випробувати на великих листах ватманського паперу, оскільки деякі фарби (темні, темно-сірі) лягають добре на маленьких листах і дають поганий, неоднорідний фон на великих.

Питання про ілюміновку грунтових карт повинне у кожному конкретному випадку розв'язуватися по-різному, оскільки це залежить не тільки від кількості виділених класифікаційних грунтових одиниць, але і від «оснащеності», навантаження грунтової карти іншими показниками. Слід відмітити, що надмірне «оснащення» грунтової карти всілякими показниками знижує її наочність і значно утрудняє використання.

Останнім часом, на грунтових картах застосовується система подвійних знаків, тобто на тлі фарби, що позначає той або інший грунт (тип, підтип, вид і т. п.), наносяться буквено-цифрові індекси, які повніше розкривають природу грунтів. Система буквено-цифрових індексів, складається з трьох частин і виходить з українських назв грунтів з використанням букв українського алфавіту: перша, основна частина складається з однієї заголовної букви (Ч — чорнозем, П — підзолисті грунти) або заголовної і рядкової букв (Сн — солонець, Ск — солончак), що указує на тип грунтів; друга частина, вказуюча на підтип грунтів, наголошується однією або двома рядковими буквами, поставленими справа вверху заголовної букви основної частини індексу (Ч^сн — чорнозем, солонцюватий, П^д — дерново-підзолисті грунти); третя частина, вказуюча на вигляд і рідше на підтип грунтів, наголошується цифрами, поставленими справа внизу від основної частини індексу Ч^сн₁ — чорнозем солонцюватий малогумусний, П_д1—дерново-слабопідзолистий грунт і т. д.).

	Супіщані		Глинисті
Піщані	Важко-суглинкові
Щебенюваті	Середньо-суглинкові
Виході гірських порід	Легко-суглинкові