The Role of Parents in the Decision Process

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 607

Місто є не тільки місцем проживання популяції людини, але і надає умови для існування різних інших видів тварин, рослин, грибів, найпростіших, прокаріот, є невід'ємними елементами середовища незаселеного городянина.

Частина цих видів в окультуреному станіі використовуються людиною для задоволення її життєвих потреб - в лікарських препаратах, матеріалах для будівництва і обробки житла, засобах пересування, спілкування. Значення останніх в житті міської людини набагато вище, а значення сільськогосподарських видів тварин і рослин в містах набагатоменше ніж в житті сільського жителя [10; 102].

Друга група - рослини, неокультурені в повному розумінні цього слова, а ті що мешкають в неурбанізованому середовищі інших природно-кліматичних зон, відмінних від даної, в містах можуть жити тільки в оселях людини або в спеціальних спорудах(оранжереях, теплицях, і т.п.), де штучно створюються і підтримуються умови існування і розмноження організмів цих видів. До цієї групи відносяться екзотичнірослини, що становлять основу наукових (парки, ботанічні сади, розплідники) і приватних колекцій - кімнатні і оранжерейні рослини. Більш того, саме в містах - починаючи з Давнього Єгипту і Месопотамії, пройшовши через епоху античності, випробувавши "нове народження" в епоху Відродження і особливо в новий час - і зародилася традиція вирощування таких рослин з метою задоволення виключно естетичних і комунікативних потреб людини (а пізніше - і потреб в "душевному комфорті").

В житті сільських жителів декоративні екзотичні види відіграють незначну роль, оскільки, з одного боку, їх місце вже зайнято культурними рослинами, а з іншою - "середньостатистичний сільський житель" має більше, ніж городянин, можливостей різноманітних контактів з дикорослими видами рослин в безпосередньому оточенні його поселень.

Третя група видів - це також неокультурені рослини, які людина свідомо (навмисно) вирощуєв містах, але вже не в оселях, а в природно – антропогенних або антропогенних місцепроживаннях. В цій групі виділяє дві півгрупи:

1) нові для регіону види (інпродуценти);

2) аборигенні (автохтонні) види, що мешкають в нових або змінених умовах середовища.

Інтродуковані види в нових умовах проходять процес акліматизації, після чого вони або натуралізуються, тобто можуть існувати, зберігаючи життєздатність без втручання людини, або для їх існування (розмноження) необхідна постійна підтримка з боку людини у вигляді системи агротехнічних (для рослин) або біотехнічних (для тварин) заходів. В останньому випадку рослини називаються інтродуцентами відкритого ґрунту (на відміну від тепличних або оранжерейних видів - інтродуцентів закритого ґрунту). З видами з цієї групи городяни також стикаються в повсякденному житті - на міських вулицях, в парках, садибах - але в більшості випадків не знають їх назв.

Четверта група видів - це ненавмисне інтрадуценти, види – прибульці,поява яких в даному регіоні або місті не передбачалася людиною, але які розповсюдилися і натуралізувалися завдяки людині як агенту перенесення організмів або їх стадій, що покояться, і в результаті антропогенних перетворень ландшафтів, супутніх урбанізації [5;254].

П'ята група видів - синантропні,тобто види, що живуть в безпосередньому сусідстві з людиною: в житлах і інших спорудах, поблизу житла і тимчасових споруд і що розповсюджуються у міру розповсюдження ландшафту даного класу. Сюди входять види, еволюція яких, принаймні, з неоліту, проходила у контакті з людськими популяціями (наприклад, польові бур'яни). Проте більш молоді синантропні види не "поривають" повністю зв'язок з своїми початковими природними місце проживаннями і використовують їх залежно від конкретних ситуацій разом з антропогенними.

Нарешті, шоста і, мабуть, найчисленніша група видів - це дикорослі рослини, щоживуть в містах в різних місцях - від слабо порушених і трансформованих природних до антропогенних. Тут ми знаходимо велику різноманітність видів - від тих, що збереглися у вигляді малих залишків ніколи існуючих життєздатних популяцій, а нині приречених на вимирання, до активно або пасивно проникаючих в міста і процвітаючих в них. Тобто всі ті види рослин, - "союзники", "небажані сусіди" або "шкідники", які, разом з видами з п'ятої, четвертої і частково третьої груп формують флору міст, це "життя серед життя" (А. Гапченко), що розвивається поряд з людиною, крім його волі і навіть всупереч його бажанню.

Так, неможливо переоцінити роль зелених насаджень в поліпшенні міського клімату, властивостей ґрунтів, очищенні повітря від забруднюючих домішок і хвороботворних агентів, шумопоглинанні, тобто у всьому тому, що складає єство фітомеліорації. З другого боку, рослини виділяють в оточуючу людину середу речовини або свої частини, що викликають у людини алергічні реакції. Смітні рослини також є небажаними, хоча і невід'ємним елементом урбоекосистеми. Важко собі уявити сучасне місто, позбавлене шуму дерев і прохолоди, яку вони дають в жаркий літній день, запахів квітучих рослин, співу птахів, цвірчання комах - всього того, що формує дружню людині середовище незаселеного, перш за все в естетичному значенні, і завдяки чому можна виховувати підростаюче покоління у дусі гармонії з природою. З другого боку, недоглянуті, засихаючі насадження, чагарники смітних рослин в дворах городян і по узбіччях доріг, гучні крики і послід птахів в місцях їх скупчень є явними ознаками погіршення саме естетичної і санітарно-гігієнічної складових навколишнього середовища міста. Крім того, живі організми, взаємодіючи з об'єктами штучного середовища незаселеного людини, можуть ушкоджувати їх. Приведені аспекти взаємодії людини і інших живих організмів, складових флору і фауну міст, відображені на рис. 1.

Рис. 1. Роль флори і фауни в урбоекосистемі

При аналізі будь-яких взаємодій людини з об'єктами біотичного середовища міста необхідно пам'ятати, що як позитивні, так і негативні (з погляду людини) наслідки таких взаємодій є закономірною реакцією біоти на все ті зміни, які він вносить в природні ландшафти і екосистеми в процесі створення і розвитку міст [22; 200].

Дуже важливим є правильний підбір для міського озеленення порід деревно-чагарникових рослин. Перевага повинна надаватися видам, які мають здатність очищувати повітря від тих чи інших забруднень. Так, біла акація та липа особливо добре поглинають оксиди азоту й сірки, каштан - важкі метали, клен гостролистий - органічні сполуки типу фенолів. Це дає можливість підбирати деревні породи так, щоб вони відповідали типу забруднення, яке характерне для певної ділянки міста, що озеленюється. У всіх рослин виражена здатність поглинати пил. Особливо ефективні щодо цього шпилькові породи. Проте завдяки тому, що вони вічнозелені, вони надто чутливі до пило- і газозабруднення і для стійкого озеленення промислових міст мало придатні. Поглинають пил і листяні породи: тополя - до 0,55 г пилу на 1 мг листової поверхні, липа - 1,32, в'яз - 3,39. У результаті за одне літо каштан кінський поглинає 16 кг пилу, ясен звичайний - 27 кг, клени - 28-33 кг. Парки та лісопарки - це «легені» міст, що поглинають пил та виробляють кисень.