Студопедія
рос | укр

Головна сторінка Випадкова сторінка


КАТЕГОРІЇ:

АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія






Завдання народної школи


Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 495



 

 

 
 

 

 


Сессю Тое. Пейзаж. 1495. Національний музей, Токіо (Японія).   У XIV–XV ст. під впливом вчення секти Дзен з йо-го особливою увагою до природи в Японії почав роз-виватися пейзажний живопис (спочатку під впливом китайських зразків). Протягом півтора століть японсь-кі художники освоювали китайську художню систе-му, зробивши монохромний пейзажний живопис над-банням національного мистецтва. Її найвищий розквіт пов'язаний з ім'ям видатного майстра Тоє Ода (1420–1506), більше відомого під псевдонімом Сессю. Перші свої роботи Сессю створив під час подорожі по Ки-таю. Пізніше, вже на батьківщині, в «Довгому сувої пейзажів» художник знайшов власний погляд на світ і свій особливий живописний почерк. У своїх пейзажах Сессю, користуючись одними лише тонкими відтін-ками чорної туші, зумів відобразити всю багатоколір-ність світу природи і її незліченних станів: насичену вологою атмосферу ранньої весни, пронизливий вітер і холодний осінній дощ, нерухому застилість зими.      


 
 
Кано Ейтоку. «Кипарис». Восьмистулкова складна ширма. Друга пол. ХVІ ст. (Японія).    

 


 
 
Кано Ейтоку. «Квіти і птахи чотирьох сезонів». Шестистулкова складна ширма. Друга пол. ХVІ ст. (Японія).    


Кано Ейтоку. «Орел на сосні». Деталь розпису ширми. Друга пол. ХVІ ст. (Японія).  

Кано Ейтоку. «Гра на кото». Друга пол. ХVІ ст. (Японія).  

 

 

Кано Ейтоку визначний мастер знаменитої школи японского живопису Кано, яскравий представник японского декоративного живо-пису периоду Момояма (1573–1614). Період Момояма (буквально по-японськи «Персиковий пагорб») – час коли політична влада зна- ходилась в руках Тоетомі Хидейосі. Це був період чванливості і екзотики, багатих прикрас і показної величі, втім, не позбавлений все-осяжної і вражаючої краси. Вважають, що в деякій мірі період Момояма по духу відповідав епосі бароко яка почалася у Європі в кінці XVI ст. Свою назву цей період отримав від місцезнаходження росписаного Кано Ейтоку одного з найкрасивіших палаців Т. Хидейосі поблизу Кіото.

 
 
Кацусіка Хокусай. «Велика хвиля в Канагава». «Південний вітер. Ясний день (Червона Фудзі)». Гравюри з серії «Тридцять шість видів Фудзі». 1823–1831. (Японія).Папір, чорнило, водяні фарби.  

 


 

Найвідомішим майстром японської гравюри кінця XVIII – першої половини XIX ст. був геніальний художник Кацусіка Хокусай (1760–1849). Його мистецтву властиві небачений по широті обхват всіх явищ життя, інтерес до всіх її проявів – від простої вуличної сценки до величних природних стихій. Творчість митця грунтується на багатовіковій живописній культурі Японії. Хокусай вивчав та-кож творчість старих китайських майстрів, був знайомий з європейською гравюрою. Майстер виконав більше тридцяти тисяч малюн-ків і проілюстрував близько п’ятисот книг. Вже сімдесятирічним стариком, Хокусай створив однин з найзначніших своїх творів – се-рію «Тридцять шість видів Фудзі», що дозволяє поставити його в один ряд з найвидатнішими художниками світу. Показуючи гору Фудзі – національний символ Японії – з різних місць, Хокусай вперше розкриває образ батьківщини і образ народу в їх єдності. Нова-торство Хокусай – в самій суті його мистецтва, його глибинній змістовності, зв’язках зы своїм часом. Художник побачив життя як єди-ний процес у всьому різноманітті його проявів, починаючи від простих відчуттів людини, її повсякденній діяльності і закінчуючи нав-колишньою природою з її стихіями і красою. Творчість Хокусай, що увібрала в себе багатовіковий досвід мистецтва свого народу, –вершина в художній культурі середньовічної Японії, і її блискучий підсумок.

МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ПРОВЕДЕНИЮ МЕЖЕВАНИЯ ОБЪЕКТОВ ЗЕМЛЕУСТРОЙСТВА

Общие положения

1. Настоящие Методические рекомендации по проведению межевания объектов землеустройства (далее – Методические рекомендации) разработаны в соответствии с Положением о проведении территориального землеустройства, утвержденным постановлением Правительства Российской Федерации от 07.06.2002 г. № 396[1].

2. В настоящих Методических рекомендациях дается описание состава и содержания работ, состава, содержания и оформления землеустроительной документации при межевании объектов землеустройства, а также осуществления контроля за проведением межевания.

Состав и содержание работ при межевании объектов землеустройства

 

3. Межевание объектов землеустройства представляет собой работы по установлению на местности границ муниципальных образований и других административно - территориальных образований, границ земельных участков с закреплением таких границ межевыми знаками и определению их координат.

4. Межевание объектов землеустройства проводится:

1) как технический этап реализации утвержденных проектных решений о местоположении границ объектов землеустройства при образовании новых или упорядочении существующих объектов землеустройства (далее - установление на местности проектных границ объекта землеустройства);

2) как мероприятие по уточнению местоположения на местности границ объектов землеустройства при отсутствии достоверных сведений об их местоположении путем согласования границ на местности (далее - упорядочение на местности границ объекта землеустройства);

3) как мероприятие по восстановлению на местности границ объектов землеустройства при наличии в государственном земельном кадастре сведений, позволяющих определить положение границ на местности с точностью межевания объектов землеустройства (далее – восстановление на местности границ объекта землеустройства).

5. Межевание объектов землеустройства проводится в соответствии с заданием на выполнение работ (пример формы задания - приложение 1). Задание подготавливается заказчиком или по его поручению подрядчиком на основе проекта территориального землеустройства или сведений государственного земельного кадастра о земельном участке (участках), предоставляемых в виде выписок в форме кадастровой карты (плана) земельного участка (территории). Задание утверждается заказчиком.

6. Межевание объекта землеустройства включает в себя следующие работы:

1) подготовительные работы;

2) составление технического проекта;

3) уведомление лиц, права которых могут быть затронуты при проведении межевания;

4) определение границ объекта землеустройства на местности, их согласование и закрепление межевыми знаками;

5) определение координат межевых знаков;

6) определение площади объекта землеустройства;

7) составление карты (плана) объекта землеустройства или карты (плана) границ объекта землеустройства;

8) формирование землеустроительного дела;

9) утверждение землеустроительного дела в установленном порядке.

7. При восстановлении на местности границ объекта землеустройства из состава работ исключаются:

1) согласование границ объекта землеустройства на местности;

2) определение координат межевых знаков;

3) определение площади объекта землеустройства;

4) составление карты (плана) объекта землеустройства или карты (плана) границ объекта землеустройства;

8. Материалы межевания и карта (план) объекта землеустройства (карта (план) границ объекта землеустройства) формируется в землеустроительное дело в количестве не менее двух экземпляров.

 


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Мета громадянського виховання | Про додаткову школу
1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 |
Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.207 сек.) російська версія | українська версія

Генерация страницы за: 0.207 сек.
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7