Компенсатори постійного струму

Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 492

Українська мова

(за професійним спрямуванням)”

КОМПЛЕКТ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

для курсантів спеціальності 5.07010401 «Судноводіння на морських шляхах»

Херсон

Комплект практичних робіт з навчальної дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” для курсантів спеціальності 5.07010401 «Судноводіння на морських шляхах»

Розробив викладач К.С.Кардава

Розглянуто та схвалено на засіданні ЦМК “Гуманітарні дисципліни”

Протокол № 1 від 29 серпня 2014р.

Голова ЦМК ____________ К.С.Кардава

Зміст

Стор.

Практичне заняття №1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота і орфографічним та орфоепічним словниками)……………………………………4

Практичне заняття №2. Морфологічні норми сучасної української літературної

мови, варіанти норм………………………..………………………………………………………11

Практичне заняття №3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкування………………………………………………………………….…… 17

.

Практичне заняття №4. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів……………………………………………………….…………….23

Практичне заняття №5. Укладання документів щодо особового складу………..…..….…..30

Практичне заняття №6. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів...…38

Практичне заняття №7. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів…………………………………………………………………………………………51

Практичне заняття №8 Укладання фахових документів (відповідно до напряму

підготовки)……………………………………………………………………….……………… 57

Список рекомендованої літератури……………………………………………………………..66

Практичне заняття №1

РОЗДІЛ 4. НОРМАТИВНІСТЬ ТА ПРАВИЛЬНІСТЬ ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ

Тема : Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота і орфографічним та орфоепічним словниками)

Мета:знати правописні правила української мови;вміти використовувати правила орфографії сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні.

Тип заняття: практичне

Питання до заняття

1. Орфоепічні норми української літературної мови.

2. Правопис прізвищ, імен та по батькові з українській мові.

3. Правопис складних іменників та прикметників. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

4. Правопис прислівників.

Ключові поняття:правопис, орфоепічні норми, іменник, прикметник, прислівник.

Література:

1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: А.С.К., 2003. - 400 с.

2.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - Харків: Торсінг, 2001. -384 с.

3.Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.-К., 2005

4.Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства імені О.О.Потебні; Інститут української мови - стереотип, вид. - Кл Наукова думка, 2003.-240 с.

5.Паламар Л., Кацавець Г. Мова ділових паперів.-К., 2000

Питання 1

Орфоепічні норми –це система правил літературної вимови.

Вимова голосних

1.Звук о в нена­голо­ше­ній позиції ніколи не переходить в а: корова, го­лова, золотий, молоко. Грубим порушенням є "акання", нехарактерне для української мови: дав параду, болить галава, зрослі патреби, да­тримання угоди.
2.Ненаголошений о у вимові незначно набли­жається до у тільки тоді, коли в наступному скла­ді є наголошений у: коужух, зоузуля.
3. Голосний е під наголосом слід вимовляти чітко, без наближення до и. У ненаголошеній позиції е змінюється на е з відтінком и:сеило, веиде.
4. Голосний и під наголосом вимовляють чітко, без наближення до е. У ненаго­ло­шеній позиції и змінюється на и з відтінком е: сие­ди­мо, бачиела.
Не слід надмірно наближати е до и і навпаки, особливо в кінці слова (ходиетие, робиев замість ходити, робив).

Вимова приголосних
1. На відміну від російської мови, в українській не ог­лушують дзвінких приголосних. Дзвінкі приголосні в кін­ці сло­ва (гриб, дуб, зуб) і в кінці складу перед глухими (дядько, низько) слід вимовляти дзвінко.
2. Шиплячі (ж, ш, ч, дж) майже завж­ди вимовляють твердо: чех, чо­біт, чую, чай, чий. Під впливом російської мови чимало українців почали непра­вильно вимовляти шиплячі, дуже сильно пом’якшуючи їх: шчьо (що), щьоп (щоб), чьобіт, чяйок, щястя.
3. Звук ґ становить одну із самобутніх рис української мо­ви. Ґ вжи­ваютьобов’язково у таких словах, як ґава, ґазда, ґанок, ґвалт, ґелґотати, ґед­затися, ґедзь, ґелґати, ґерлиґа, ґречний, джиґун, дзиґ­лик, ґлей, ґніт, ґуля, ґрати, ґудзик, аґрус, ґоґоль-моґоль, ґринджоли, шляґер, ґума і т. ін. Інколи він розрізняє значення слів: грати і ґрати, гніт і ґніт, гулі і ґулі.
Голосні о, е у відкритому складі чергуються у закритому складі з голосним і: коня – кінь, осені – осінь, зріст – зросту. Закон чергування о, е з і в закритих складах стосується і власних назв: Кривоніс – Кривоноса, Чорновіл – Чорновола, Білозір – Білозора.
Відбувається чергування голосних при відмінюванні прізвищ на -ів. Сучасний правопис подає для них паралельні форми: Гнатів – Гнатова, Гна­ті­ва; Ко­ва­лів – Ковалева, Коваліва.

Чергування приголосних звуків
Під час словозміни та словотворення чергуються такі приголосні звуки:
г – з – ж: нога – нозі – ніженька, смуга – смузі – смужка, ріг – на розі – наріжний, Ольга – Ользі – Ольжин, луг – лужок – у лузі, подруга – подрузі – подружити;
к – ц – ч: рука – руці – рученька, тітка – тітці – тітчин, козак – козацький – козаче, наука – науці – учити (вчити);
х – с – ш: вухо – у вусі – вушенько, муха – мусі – мушин, горох – у горосі – горошок.
У дієслівних основах чергуються приголосні:
т – ч: освіта – освічений, крутити – кручу;
д – дж: сидіти – сиджу, ходити – ходжу, садити – саджу;
зд – ждж: їздити – їжджу;
б – бл, п – пл, в – вл, ф – фл, м – мл: любити – люблю, гребти – гребля, топити – топлю, со­піти – соплю, мовити – мовлю, го­ду­ва­ти – годівля, графити – графлю, ломити – ломлю.

Чергування приголосних перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о)
У разі додавання суфіксів -ськ-(ий), -ств-(о) змінюється кінцевий приго­лос­ний основи:
Г, ж, з + -cьк-(ий), -ств-(о) = -зьк-(ий), -зтв-(о): Прага – празький; Запоріжжя – запорізький; француз – французький; боягуз – боягузтво;
К, ч, ц + -cьк-(ий), -ств-(о) = -цьк-(ий), -цтв-(o): козак – козацький, козацтво; ткач – ткаць­кий, ткацтво; молодець – молодецький, молодецтво;
Х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) = -ськ-(ий), -ств-(о): чех – чеський, птах – птаство, Сиваш – сиваський, Одеса – одеський.
Інші приголосні перед суфіксами -cьк-(ий), -ств-(о) зберігаються: брат – брат­ський, братство; громада – громадський; студент – студент­сь­кий, студентство; багатий – багатство; люд – людський, людство; завод – заводський; Оболонь – оболонський; Забайкалля – забайкальський.
У деяких словах іншомовного походження приголосні г, к, х перед суфіксом -ськ-(ий) не змі­нюють: Нью-Йорк – нью-йоркський, Ірак – іракський, баск – баск­ський, шах – шахський, казах – казахський, Мек­ка – меккський, тюрки – тюркський.
Якщо від прикметників на -ськ-(ий), -цьк-(ий) ми утворюємо імен­ники з суфіксом -ин-(а), то
а) група приголосних -цьк- змінюється на -чч-: турецький – Туреччина, німецький – Німеччина, вінницький – Вінниччина, але галиць­кий – Галичина;
б) група приголосних -ськ- змінюється на -щ-: київський – Київщина, одеський – Одещина.
Ці іменники утворюють не від усіх слів, а лише від деяких укра­їн­ських геогра­фіч­них назв, а також назв деяких інших держав:Туреччина, Німеччина, Угорщина, Словаччина.

Спрощення в групах приголосних
1. У звукосполученнях -здн-, -ждн-, -стн-, -стл- випадає середній звук д або т: проїзд – проїзний; тиждень – тижня, тижневик, тиж­невий; вість – вісник; перстень – персня; участь – учасник; щастя – щасливий. Але у деяких українських словах спрощення не відбувається ні на письмі, ні у вимові через можливість спотворення змісту слова: хваст­ли­вий, кістлявий, пест­ливий, шіст­надцять, зап’яст­ний. Спрощення також не відбувається у словах іншо­мовного походження: кон­траст­ний, ба­ластний, форпостний,аванпост­ний, ком­постний.
2. У звукосполученнях -зкн-, -скн- випадає к: бризкати – бризнути,
тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: випускний, пропускний, вискнути, тоскно, скнара, скніти, бурлескний.

Спрощення відбувається у вимові, але не відбувається на письмі у сполученнях приголосних:
нт + ський = нський у вимові,але на письмі: студентський;
нт + ство = нство у вимові,але на письмі: агентство, студентство;
ст + ський = ський у вимові,але на письмі: туристський. Виняток: місто – міський;
ст + ць = сць у вимові,але на письмі: артистці;
ст + ч = щ у вимові,але на письмі: невістчин;
ст + д = зд у вимові,але на письмі: шістдесят.