АВТОМАТИЧНИМ ТЕЛЕФОННИИ ЗВ'ЯЗОК

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 512

КОСМОСФЕРА – космічний простір навколо Землі, основа для формування системи "Біосфера – Людина – Всесвіт".

КОСНА РЕЧОВИНА – абіогенні мінерали і гірські породи, що утворилися поза біосферою або в межах біосфери на глибині декількох кілометрів без участі живої речовини. Мертві (косні) абіогенні гірські породи та мінерали за масою в багато разів перевищують масу всієї живої речовини.

КРИЗА ЕКОЛОГІЧНА – потенційно зворотня ситуація, що виникає в природних екосистемах у результаті порушення рівноваги під впливом стихійних природних або антропогенних факторів. Вчені вважають, що нині людство перебуває в стані восьмої екологічної кризи, і якщо сім попередніх завершилися відповідними екологічними революціями, то нинішній стан біосфери може привести до екологічної катастрофи.

КРИПТОФІТ – життєва форма рослини, в якої протягом несприятливого періоду надземні органи відмирають, бруньки відновлення розміщуються на підземних органах, які містяться в ґрунті на певній глибині (геофіти) або у воді (гідрофіти, гелофіти). К. - трав’янисті багаторічники. Несприятливі періоди року вони переносять у вигляді кореневищ, цибулин, стеблових та кореневих бульб. Більша частина К. знаходиться в степах, на сухих, добре освітлених схилах, а також в листяних лісах (види, що мають цибулину або кореневище зацвітають до появи листків у дерев’янистих рослин).

КРИТЕРІЇ АУДИТУ – політика, методи, процедури або вимоги, за якими аудитор перевіряє зібрані дані про об'єкт аудиту. Вимоги можуть включати стандарти, керівні вказівки, спеціальні вимоги організації, а також законодавчі або нормативні вимоги.

КРИТЕРІЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ – ознака, на підставі якої проводиться оцінка, визначення або класифікація екологічних систем, процесів і явищ. Питання про К.Е. дуже важливе для екологічного обґрунтування проекту, екологічного планування, прогнозування, нормування, екологічної експертизи, еколого-економічної оцінки. К.Е. може бути природозахисним(збереження цілісності екосистеми, виду організму, його місцеперебування і т.д.), антропоекологічним (вплив на людину, на його популяції), господарським, глобальним (вплив на всю систему "природа-суспільство").

КРИТЕРІЙ ЯКОСТІ ВОДИ – ознака або комплекс ознак, за якими проводиться оцінка якості води.

КРИТИЧНА ВЕЛИЧИНА параметру стану екосистеми – граничне значення параметру стану екосистеми (на межі її області стійкості), при якому починаються незворотні зміни екосистеми.

КРИТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ забруднюючої речовини [англ. critical load] – кількісне вираження максимального навантаження одного або кількох полютантів на одиницю площі природного територіального комплексу, нижче якого не відбувається шкідливого впливу на визначений чутливий елемент навколишнього середовища (рецептор) відповідно до сучасного рівня знань. К.Н. – один з показників стійкості екосистем.

КРИТИЧНИЙ РІВЕНЬ забруднюючої речовини [англ. critical level] - кількісне вираження максимальної концентрації (у повітрі) одного або декількох полютантів, нижче якого не відбувається шкідливого впливу на визначений чутливий елемент навколишнього середовища (рецептор) відповідно до сучасного рівня знань.

КРИТИЧНИЙ СТАН ЛАНДШАФТУ – стан ландшафту, в якому починається якісна перебудова і можлива зміна його інваріанта. К.С.Л., або критична точка може розділяти не лише стійкі стани, а й нестійкі, перехідні. Прикладом таких "криз" є перехід від однієї стадії сукцесії до іншої.

КРИЛЬ – промислова назва планктонних ракоподібних.

КРІОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає дію низьких температур на живий організм та різноманітні біологічні процеси. Завданнями кріобіології є: встановлення нижньої межі температури, при якій ще існує життя; вивчення пошкоджуючої дії на організм мінусових температур, створення методів захисту клітин та тканин від заморожування; вивчення особливостей життєдіяльності в умовах холоду та стійкості організмів при переохолодженні і замерзанні.

КРІОФІЛ – тваринний організм, який мешкає в умовах постійної дії низьких температур. Кріофілами називають мешканців полярних вод (голкошкірі, риби, молюски), холодних струмків та річок (форель), поверхні льоду і снігу, полярних широт та високогір’я.

КРІОФІТ – рослина, яка мешкає в холодних, але сухих умовах (сухі ділянки тундри, високогірні холодні пустелі, кам’янисті ділянки). Місце існування К. характеризується різким коливанням добових температур, значною інсоляцією, сильними вітрами.

КРУГООБІГ ВОДИ (на Землі) – сукупність процесів перетворення і переміщення води на планеті. До цих процесів належить випаровування води з поверхні землі, конденсація вологи (замерзання), переміщення водяної пари та хмар повітряними потоками, опади (дощ, сніг, град) або утворення гідрометеорів (роса, ожеледиця, твердий наліт), стікання води (поверхневе, підземне), інфільтрація води на суші. К.В. розрізняють загальний (зовнішній) і малий (внутрішній). Зовнішній кругообіг здійснюється за схемою: океани – атмосфера – суша – океани. Внутрішній - є частиною загального кругообігу, який забезпечує обмін вологи над окремими частинами океанів, морів і материків. Загальна кількість води на Землі вважається постійною, що забезпечується сталим рівнем Світового океану та запасами вологи в атмосфері.

КРУГООБІГ РЕЧОВИН – безперервний циклічний процес переміщення речовини у формі хімічних елементів та їх сполук від продуцентів до редуцентів через консументи або без них та знову до продуцентів; багаторазова участь речовин у процесах, які відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері. Всі речовини на планеті знаходяться у процесі кругообігу. Найбільш інтенсивному та швидкому кругообігу підлягають легко рухливі речовини – гази та природні води, що складають атмосферу і гідросферу планети. Значно триваліше відбувається кругообіг матеріалу літосфери. У цілому кожний кругообіг будь-якого хімічного елементу є частиною загального кругообігу речовин на Землі; всі вони тісно пов’язані між собою. Жива речовина біосфери у цьому кругообігу виконує величезну роботу з перерозподілу хімічних елементів, що безперервно циркулюють у біосфері, переходячи із зовнішнього середовища до організмів та знов у зовнішнє середовище.

Сонячна енергія зумовлює на Землі два кругообіги речовин: великий (геологічний або біосферний) К.Р. і малий (біологічний). Біологічний К.Р. – колова циркуляція речовин між ґрунтом, рослинами, тваринами, мікроорганізмами та атмосферою: виявляється в живленні, диханні, розмноженні, розкладі, складних взаємодіях речовин. Продуценти створюють органічні речовини і виділяють вуглекислий газ. Консументи поїдають органічні речовини. Редуценти переробляють рештки неживих організмів, перетворюючи їх на прості органічні чи неорганічні речовини. Дихаючи, майже всі організми споживають кисень, виділяють вуглекислий газ. Біологічний К.Р. – основа існування біосфери; складається з низки циклів – цикл води, вуглецю, кисню, азоту, фосфору. Цикли мають атмосферну стадію.

Геологічний К.Р. – кругообіг між океаном і суходолом. Він здійснюється протягом всього геологічного розвитку Землі; є сучасним планетарним процесом, що приймає провідну участь у подальшому розвитку біосфери.

Обидва К.Р. створюють єдиний процес обміну речовин і потоку енергії. Живі організми значно прискорюють К.Р. і трансформацію біосфери.

Див. також БІОЛОГІЧНИЙ КРУГООБІГ РЕЧОВИН; ГЕОЛОГІЧНИЙ КРУГООБІГ РЕЧОВИН.

КСЕНОБІОТИК (грецьк. ксенон - чужий) – чужорідна для живих організмів речовина, що з'являється в результаті антропогенної діяльності (пестициди, препарати побутової хімії та інші хімічні забруднювачі), здатна розчинятися у ліпідах, пошкоджувати клітинні мембрани, перемагати відносно легко захисні бар’єри мозку, периферійної нервової системи, органи розмноження. Наслідком цього є підвищення кількості випадків енцефалопатій у матері та дитини, невритів та інших уражень центральної нервової системи, анемій, безпліддя у чоловіків тощо.

Найважчим за наслідками є вплив ксенобіотиків на імунну систему людини, що сприяє зниженню її ефективності щодо онкоутворень та розвитку алергічних реакцій, підвищенню загальної захворюваності населення, впливу на фізичний і розумовий розвиток молоді. Встановлено, що навіть у малій концентрації деякі пестициди стимулюють прискорене старіння органів, клітин системи імунітету, сприяють набуттю ними агресивних властивостей по відношенню до власних тканин організму, в результаті чого у людини формується набутий імунодефіцит.

КСЕРОФІЛ – організм, що пристосувався до життя в умовах обмеженої кількості води, тобто існує в місцях зниженої вологості (сухі степи, пустелі, напівпустелі). Компенсують К. нестачу води за рахунок метаболічної води, або тієї, що міститься у їжі; завдяки різноманітним пристосуванням, які дозволяють довготривалий час знаходитись без води; завдяки швидкому переміщенню в пошуках її.

КСЕРОФІТИ – рослини посушливих місць зростання, які пристосувалися до життя в умовах тривалої або сезонної ґрунтової й атмосферної посухи. Листки цих рослин невеликі за розмірами, часто видозмінені (колючки, лусочки), густо опушені, іноді вкриті восковим нальотом. Ростуть переважно в степах, напівпустелях і пустелях. Важливою особливістю багатьох К. є добре розвинена та глибока коренева система, що гарантує видобування води з вологих шарів ґрунту (верблюжа колючка, люцерна). К. поділяються на сукуленти та склерофіти.

Л

ЛАБІЛЬНІСТЬ – 1) Нестійкість властивостей і функцій організму до змін умов зовнішнього середовища. 2) Функціональна рухливість, властивість збудливої тканини відтворювати без змін частоту ритмічних подразнень, що наносяться їй.

ЛАНДШАФТ [від нім. Lаnd - земля, schaft - суфікс, що виражає взаємозв'язок, взаємозалежність] – природний територіальний комплекс, який складається з взаємодіючих природних або природно-антропогенних компонентів, а також комплексів нижчого таксономічного рангу. Ландшафт характеризується єдністю геологічної платформи, клімату та історії розвитку. Термін запозичений з загальнолітературної мови, де він зв'язується, як правило, з візуальними враженнями від пейзажу, картини природи, місцевості (за В.І.Вернадським). У межах Л. всі основні компоненти: рельєф, клімат, вода, грунт, рослинність і тваринний світ знаходяться у складній взаємодії, утворюючи однорідну за умовами розвитку нерозривну систему. Ландшафти поділяються на природніта антропогенні.

ЛАНДШАФТ АБІОГЕННИЙ – ландшафт, який сформувався без істотного впливу живої речовини. До абіогенного ландшафту умовно (оскільки вся поверхня Землі пронизана в тій чи іншій мірі проявами життя) відносять ландшафти центральної частини Антарктиди, Гренландського крижаного щита, найбільш високі вершини Гімалаїв, лавові озера та інші. Абіогенні ландшафти протиставляються біогенним ландшафтам, що сформувалися під впливом живих організмів.

ЛАНДШАФТ АНТРОПОГЕННИЙ – це ландшафт, властивості якого обумовлені діяльністю людини. За співвідношенням цілеспрямованих і випадкових змін розрізняють навмисно змінені і ненавмисно змінені ландшафти. Е. Гадач запропонував за першими зберегти назву "антропогенних", а другі називати "антропічними". Розрізняють також культурнийландшафт (свідомо змінений господарською діяльністю людини для задоволення своїх потреб, який підтримується в потрібному для неї стані), акультурний, що виникає в результаті нераціональної діяльності або несприятливих впливів сусідніх ландшафтів (граничною складовою в цьому ряду виступає деградований ландшафт).

Див. також Ландшафт техногенний.

ЛАНДШАФТ ГЕОХІМІЧНИЙ – сукупність елементарних ландшафтів від елювіальних до супераквальних, розташованих в межах літологічно однорідної території, генетично пов'язаних витоками розчинених і зважених речовин. Л.г. – дуже істотне поняття для аналізу горизонтального поширення антропогенних впливів, зокрема забруднення, можливостей накопичення забруднюючих речовин (формування техногенних геохімічних аномалій) і самоочищення ландшафту.

ЛАНДШАФТ ЕЛЕМЕНТАРНИЙ [від лат. еlementum – первинна матерія, спочатку] – ділянка, складена однією породою або наносом, що знаходиться на одному елементі рельєфу, у рівних умовах залягання грунтових вод; характеризується певною рослинною спільнотою та одним типом грунтів. Термін введений Б.Б. Полиновим і використовується в роботах, пов'язаних з дослідженнями в області геохімії ландшафту. Поняття Л.е. близько поняттям фація за Л.С. Бергом, біогеоценоз за В.М. Сукачовим, мікроландшафт за І.В.Дариним, епіморфа за Р.І. Аболіним.

ЛАНДШАФТ ЕЛЮВІАЛЬНИЙ - елементарний ландшафт, сформований на підвищених елементах рельєфу, при глибокому заляганні рівня грунтових вод; характеризується надходженням речовин переважно з атмосфери та майже повною відсутністю побічного надходження речовин.

ЛАНДШАФТ ПРИРОДНИЙ - ландшафт, що формується або сформувався під впливом тільки природних факторів і не відчував впливу людської діяльності (на противагу ландшафту антропогенному або техногенному).

ЛАНДШАФТ ТЕХНОГЕННИЙ – це різновид ландшафту, де людина (її промислова діяльність) виступає центральним елементом, що визначає функціонування і структуру ландшафту.

Типи міських ландшафтів:

1) урбанізовані – переважає міська забудова (житлова, складська, аеропортова, транспортно-вузлова);

2) індустріальні – характеризуються суттєвим забрудненням атмосфери, грунтів, води (в Україні – Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Маріуполь);

3) девастовані – представлені кар’єрними виробками, відвалами, териконами, сміттєзвалищами;

4) рекреаційні – парки, лісопарки, луко- та гідропарки, сформовані методами ландшафтної архітектури;

5) комунікаційно-стрічкові – функціональні ландшафти доріг, шляхів з віадуками, прилеглим озелененням:

6) агрокультурні – складаються з ландшафтів поселень (села, хутори), виробничих зон, полів, луків, садів;

7) лісогосподарські – включають лісові приміські зони, що заходять у зону поселення;

8) гідроморфні - промислові та рекреаційні ставки; плеса річок, озер.

Кожен з цих антропогенних ландшафтів характеризується певним рівнем участі в ньому рослинного чи біогеоценотичного покриття. У містах найпоширенішими є похідні біогеоценози.