Передмова

- формування у студентів міцних теоретичних знань і відповідних практичних навичок заготівлі та переробки насіннєвої сировини, організації декоративних розсадників, розмноження і вирощування різних видів садивного матеріалу декоративних деревних рослин;

- набуття студентами необхідних для фахівця вмінь використовувати отримані знання і навички для вирішення конкретних практичних завдань пов’язаних з розсадництвом.

У результаті вивчення дисципліни майбутній фахівець повинен знати:

- основні теоретичні положення з квітково – декоративного насінництва та розсадництва;

- основи організації насіннєвої справи та декоративних розсадників;

- основи агротехніки вирощування садивного матеріалу (науково – обґрунтовані сівозміни, зональні системи обробітку грунту, раціональні системи внесення добрив);

- технологію виробництва різних видів садивного матеріалу декоративних деревних рослин;

- особливості розмноження і вирощування садивного матеріалу основних деревних рослин.

Внаслідок опанування змістом основних теоретичних положень і виконання передбачених програмою дисципліни практичних завдань спеціаліст повинен вміти:

- організовувати та забезпечувати базові технологічні процеси, впливати на їх ефективність і здійснювати фаховий контроль робіт з вирощування садивного матеріалу;

- виконувати базові експериментальні роботи, узагальнювати та систематизувати їх результати, розробляти заходи з вдосконалення і підвищення рентабельності розсадництва та впроваджувати їх у виробництво.

Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Декоративне розсадництво з основами насінництва» (2004), яка передбачає підготовку бакалаврів у вищих навчальних закладах 11 -1У рівнів акредитації з напряму 1304 «Лісове і садово – паркове господарство» за спеціальністю 6.130400 «Садово – паркове господарство».

Автор висловлює щиру вдячність науково – педагогічним працівникам кафедри лісових культур і науково – методичного центру аграрної освіти за технічну допомогу з підготовки та видання посібника.

Зауваження та пропозиції щодо покращення даного видання просимо надсилати на адресу: м. Київ, вул. Героїв Оборони,15; НАУ, навчальний корпус 1, кафедра лісових культур

1. Загальні відомості та основи організації розсадника

1.1. Становлення розсадництва, сучасний стан та

перспективи його розвитку

За сучасною термінологією розсадником називають підприємство або його спеціалізовану частину, призначену для вирощування садивного матеріалу деревних та чагарникових порід, який в подальшому використовують для озеленення та садово – паркового будівництва, лісорозведення і штучного лісовідновлення, створення лісомеліоративних насаджень та закладання плодових садів.

З глибокого минулого людей цікавили питання про розмноження і вирощування дерев і чагарників. Культура таких рослин як олив, фінікових пальм, шовковиці та інших плодових і ягідних рослин має, очевидно, такий же вік, як і історія людства. Перші мотивовані посадки дерев і чагарників почали проводитись з часів переходу кочівників до осілого способу життя. Здавен відомо, що дерево можна виростити з насінини, відводка або живця. Ще за часів древніх римлян були розроблені поради з розмноження та пересаджування дерев. Г. І. Редько (1983) цитує такі рекомендації Марка Порція Катона (ІІІ – ІІ ст. до н.е.): „Якщо хочеш посіяти насіння кипарису, то спочатку перекопай землю. Посів проведи на початку весни. Підготуй ділянку шириною у п’ять ступнів, візьми подрібнений гній і перемішай його із землею”. Вперше про штучне розселення листяних деревних порід згадується у 1231 році в газетіSachsenspiegel. В середині ХІУ століття поблизу Нюрнберга і Франкфурта розпочато сіяння насіння шпилькових для заліснення не зайнятих лісом площ. На необхідність створення деревних розсадників вказувалось в лісових інструкціях Німеччини ще в ХУІ столітті. З давніх часів штучне вирощування та садіння дерев знайоме і людям, які жили на території нинішньої Україні. Відомості про перші роботи з створення плодових садів та садіння дерев з метою захисту житла в Києві датовані ще ХІ століттям. Добре володіли мистецтвом вирощування молодих деревних рослин, в тому числі і лісових порід, монахи багатьох монастирів, а також запорізькі козаки, які були піонерами створення садів та гаїв.

Становлення розсадництва тісно пов’язане з початком штучного розселення деревних рослин людиною на площах, які раніше не були або були зайняті ними, наприклад, лісом. В становленні деревного розсадництва можна виділити окремі етапи з характерними ознаками і методами розселення деревних рослин, властивими для них недоліками і перевагами (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1