Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності

Ринкова економіка, незважаючи на багато позитивних рис, не здатна автоматично регулювати всі економічні та соціальні процеси в інтересах всього суспільства і кожного громадянина. Вона не забезпечує соціально справедливий розподіл доходу, не гарантує право на працю, не націлює на охорону навколишнього середовища і не підтримує незахищені верстви населення.

Приватний бізнес не зацікавлений вкладати капітал у проекти, які не приносять достатньо високого прибутку але для суспільства та держави вони життєво необхідні.

Про все це повинна піклуватися держава.

До прерогативи держави також відноситься забезпечення надійного правопорядку у країні, національної безпеки, а це, в свою чергу, є основою для розвитку підприємництва та економіки.

Таким чином, економіка будь-якої країни не може нормально розвиватися, якщо держава не забезпечила відповідних умов для цього.

Поки що в Україні держава не виконує важливіші свої функції, які на неї покладаються.

На державу покладаються наступні основні функції:

1. Створення правової бази. Без правової основи економіка не може розвиватися. Держава розробляє та приймає закони, що визначають і регулюють права власності, забезпечують якість продукції, охорону навколишнього середовища, дотримання правил безпеки праці, мінімальних рівнів оплати тощо. Таким чином, за допомогою правової бази держава забезпечує “правила гри”, що регулюють відношення між суб’єктами підприємницької діяльності.

2. Забезпечення належного правопорядку в країні та національної безпеки. Держава повинна забезпечити права та безпеку кожного громадянина, суспільства в цілому та всіх суб’єктів ринкової економіки. Якщо держава необхідним чином не виконує цю функцію, то в країні створюються умови для розвитку кримінальних обставин: кримінальна злочинність, мафія, корупція, хабарництво та інші негативні явища, які згубно впливають на підприємницьку діяльність.

3. Стабілізація економіки, тобто такий її розвиток, коли досягаються та підтримуються на оптимальному рівні основні макроекономічні показники: обсяг валового національного продукту, національний дохід, рівень інфляції та безробіття, дефіцит бюджету та інші.

Якщо держава не забезпечує стабільність економіки, то це самим суттєвим чином в негативному плані впливає на підприємницьку діяльність та інші економічні процеси.

Так, наприклад, якщо держава не веде боротьбу з інфляцією, то це призводить до наступних негативних процесів:

- національним товарам важко конкурувати з імпортними. В свою чергу це веде до дефіциту платіжного балансу, падіння промислового виробництва, зростанню безробіття;

- початку валютної спекуляції;

- відтоку грошей з країни, особливо іноземної валюти;

- девальвації валюти і, як наслідок, підвищенню цін на імпортні товари та загальному зростанню цін;

- знеціненню заощаджень громадян;

- зниженню інвестиційної активності та іншим негативним наслідкам.

4. Забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій. Держава повинна проводити активну соціальну політику. Суть якої у наступному:

- гарантованому забезпеченні усіх працюючих мінімумом заробітної плати, пенсіями за старістю та інвалідністю, допомогою у зв’язку з безробіттям;

- забезпеченні різних видів допомоги знедоленим;

- здійсненні індексації фіксованих доходів у зв’язку з інфляцією тощо.

Здійснюючи таку політику, держава тим самим забезпечує мінімальний прожитковий рівень для усіх громадян своєї країни і не припускає соціальної напруги у суспільстві.

5. Захист конкуренції. Конкуренція – основа прогресу в усіх сферах економіки. Вона примушує виробників товарів та послуг впроваджувати усе нове та прогресивне, підвищувати якість продукції та знижувати витрати на її виробництво. Тому одна з важливіших функцій держави – захист конкуренції.

Для України проблема створення конкурентного середовища особливо важлива, тому що економіка країни в значній мірі монополізована.