Поняття надійності керуючої системи

Раніше вже відзначалося, що під надійністю керуючої системи мається на увазі її здатність виробляти припустимі управлінські рішення. Рішення — це продукт діяльності керуючої системи, результат своєрідного виробничого процесу, в якому управлінська праця взаємодіє з інформацією (предметом праці) і технічними засобами керування. За умови, що цей результат піддається кількісному вимірюванню, зіставляючи його з витратами в керуючій системі, можна характеризувати ефективність останньої. Однак виконати цю умову яким-небудь достатньо обґрунтованим методом, як вже говорилося, досить важко. Для цієї мети необхідним показником може послужити характеристика надійності керуючої системи.

Ми думаємо, що здатність керуючої системи виробляти припустимі рішення є параметром якості її функціонування, так само як допустимість або оптимальність самих рішень є показниками їхньої (рішень) якості. Велика ступінь допустимості (у трактуванні, прийнятому В. С. Кулібановим) вимагає, очевидно, великих витрат, тому що забезпечення високої надійності без витрат ресурсів немислимо. Це цілком відповідає відомому прямому зв'язку між категоріями надійності й надмірності (надійність у системі підвищується визначеною надмірністю елементів і зв'язків між ними, а надмірність припускає додаткові витрати). У цьому змісті надійність і економічна ефективність суперечливі (по напрямках їхніх змін). Однак ріст надійності керування, підвищення якості рішень принципово повинні вести до збільшення результату виробництва і (або) зниженню витрат виробничих ресурсів, тобто до зростання економічної ефективності системи в цілому. Практика керування виробництвом у СРСР і за рубежем показує, що останнім часом вкладення в удосконалювання власне керування виявляються раціональнішими (ефективніше), чим витрати, зв'язані з удосконалюванням виробництва.

Іншими словами, раціоналізація й автоматизація процесів керування будівельним виробництвом у порівнянні з існуючим станом керуючої підсистеми можуть виявитися економічно неефективними (ефективність керування у вузькому змісті). Але ріст якості продукції управлінської праці (рішень), що забезпечується збільшенням надійності керування і визначається більш високими економічними результатами у виробництві, тим самим веде до підвищення економічної ефективності всієї системи (ефективність керування в широкому змісті).

Подібне явище не унікальне: добре відомо, що багато зразків нових машин, нові конструкції, технологічні процеси виявляються економічно невигідними для організацій і підприємств, що випускають або застосовують ці зразки й процеси. Їхня ефективність виявляється в споживачів (у наступному концентрі витрат) на рівні народного господарства, всієї економіки країни. Таким чином, надійність керуючої системи — показник якості її функціонування — можна розглядати як непряму характеристику ефективності керування. Звідси виникають задачі виміру надійності і порівняння її з ефективністю власне керуючої підсистеми й системи керування в цілому.

Як було показано вище, надійність керуючої системи кількісно виміряється ймовірністю вироблення управлінських рішень, іншими словами, «безвідмовністю» виконання основної функції системи.

Слід при цьому зазначити, що в практиці функціонування систем керування будівельним виробництвом неможливе одержання безпосередньої оцінки оптимальності рішенні, прийнятих керуючою системою. Однак таку оцінку цілком вірогідно можна одержати побічно, шляхом кількісного виміру деяких факторів, що впливають на вироблення й прийняття управлінських рішень.