Групове обговорення психоаналітичної роботи з Мариною

П. (До групи): Ми проговрювали критерії відкоректованої людини: вона не залежна від інших людей, самодостатня, але без зайнятості собою, бачить інших людей, враховує їх інтереси, наближається до тих інтересів, бо вона не обтяжена власними метаморфозами. Малюнки цікаві тим, що невидимо для самого автора відбувається ідентифікація з батьками, і як потім через умовні цінності створюється ілюзія в самосприйнятті, що «я не така, я відійшла, я самонароджуюсь». Якщо подивитися на лева і ягня, то лев – позиція матері, сестри і ваша.

Член групи: Якщо подивитися на малюнки, то можна сказати, що «я реалізую любов до племінника так, як хотіла б, щоб мати реалізувала до мене».

П.: Марина маже сказати, що любові матері вона вже і не хоче.

М.: Зараз - ні, а раніше хотіла.

П.(До групи): Важливо адекватно діагностувати феномен психіки, бо вже закінчився той період, коли вона хотіла любові матері. Далі - самостановлення, самонародження, саморозвиток. Логіка: «Не біологія, а раціо допоможе мені здобути гармонію, цілісність, завершеність і можливість досягти ідеалу». І це можливо, якщо усвідомити те, що ідентифікація з батьками навантажила подібними рисами, лише тепер вони камуфлюються, як обгортки від цукерок. І та неприязнь, яка існувала в батьківській сім’ї, скрито, як у осла з мал., виражається через очі. На це іде багато енергії. Як шляпки змінюються, які є обгортками (мал.). І найкращою є Бог як «людина, яку я люблю». Суперечність і в тому, що є високість, разом з тим, мишка – мати, а з матір’ю ідентифікація, і кругом «сірість». Проблема внутрішнього конфлікту. Психіка сама знає, який зміст потрібно передати через темний колір, бо багато клопоту створюють такі прагнення, багато смутку, бо того досягти не можна, то є нереально. Перфекціоністичні ідеалізовані погляди. З того починаються відступи від реальності, які представлені кожного разу в певній гіперболізації фізичних предметів, їх якостей. Невиправдана гіперболізація під впливом “хочу”, а це - інфантилізм, закарбований з раннього дитинства, фіксація, призупинка розвитку. І тоді “хочу” сприймається як реальність, домальовується тією бажаною реальністю.

Член групи: Психодраматичні моменти поглиблювали зміст і прояснювали малюнки.

П.: Ми бачили, що коли до Марині зверталися з любов’ю, то вона створювала ситуації, що це як не всерйоз. І водночас то є дуже бажаним. Наскільки бажане, наскільки й стримане.

Член групи: Від діалогів з хлопцем Марина відходила, а в діалогах з мамою розставляла акценти, була в ситуації. Тенденція високості за рахунок ідеалізації, раціоналізації, бо скрізь зображені голова, політ, крила.

П.: Так. З іншого боку ми бачили ембріон на рівні з дорослою дівчинкою. Це може означати, що «я нівелюю і відчужую факт запліднення, тобто сексуального єднання матері з батьком, що я вже почала свій шлях і далі іду сама». Немає пуповини, яка з мамою з’єднує. Відчуження біологічного і порушення реальності. Тобто психічна і фізична реальність - на одному рівні. Психічна реальність покликана психотерапевтувати в тому внутрішньому конфлікті, який Марина не в силах розв’язати, і який як факел іде за нею. Особливо на малюнку “Я в сім’ї і проза сім’єю” видно, що полум’я привноситься самим протагоністом, як покарання батькам за відчуження: «якщо вони це робили, то чому б не відрізати «пуповину», що з'єднує із ними?».

Член групи: Цікаво, що “Дорога мого життя” супроводжується червоним і жовтим.

П.: Це інше, бо там жива природа, а тут багаття, яке маскує від автора те, що вона сама його створює.

М.: Колись у психокорекційній групі я виконувала вправу, де завданням було самонародитися і виправити своє життя.

П.: Навіть психологи знаходяться, які це пропонують! А в чому суть тієї вправи, ви можете проговорити?

М.: Було запропоновано тим, хто не дуже відчуває любов батьків написати все позитивне, що вони не отримали в дитинстві, і отримати від самої себе. Не з народження, а з того віку, як ви себе пам’ятаєте. Наприклад, водити себе по зоопарках. І якщо ви впали, то не казати „яка ти погана”, а навпаки, підтримати. І так до теперішнього моменту, бути собі і батьком і матір’ю.

П.: Але як на мій погляд, то це користі не приносить. Користь може принести, якщо прояснити логіку несвідомого, виявити внутрішні конфлікти. Те, що ви розповідаєте, може принести шкоду, бо цей дитячий період дуже фіксований і якщо на ньому ще раз зосереджувати увагу, то це сприяє закріпленню, і окрім всього – ідентифікації. «Я буду ідентифікуватися з образом батька тільки в позитивному плані», це підкріпить образ ідеалізованого «Я», що ви фактично і робите: «я ідеальна мама якщо не по відношенню до себе, то по відношенню до хрещеника». Тобто відбувається проекція на інші аспекти життя.

М.: Так. Мені така вправа користі не принесла.

П.: Часто психологи, які не розв’язали власну проблематику, знаходять такий спосіб іграшок, щоб відволікатися від проблеми. Можна дослідити, як проблематика психологів впливає на їх професійну роботу, бо вони можуть шкоду приносити іншим і не лише тим, з ким працюють, а й пропагують подібні вправи.

Член групи: Дуже цікавий аналіз, яскраві малюнки. Я переконалася, як важливо бачити механізм натяку, гіперболізації. Дещо стосувалося і моєї проблематики. Цікавим було звертання до проблеми агресії, як це розгорталося в малюнках і вербальному матеріалі.

П.: Агресія і її маскування соціально прийнятними формами, але вона все рівно зберігалася, як це малюнки виражали через образи осла, його очі, Чарлі Чапліна. І тому урізане тіло, бо «я не хочу мати з агресивними людьми чуттєвого контакту, тому що я настраждалася, і тому що біологічно відчужую агресивних батьків». Якщо в сім’ї люди агресивні, то «я відчужую те, що вони мали сексуальний контакт, і я мала початок життєвого шляху».

Ю. 9Сміється): Іноді я так і думаю: як ці люди могли мене народити! Тим більше, що були фізіологічні проблеми з народженням, відторгнення по групі крові.

П.: Те, що ми раціонально говоримо, представлено в малюнку, і там де агресія - відрізаний чуттєвий аспект.

М.: Цікаво, я про це іноді забуваю, а воно потім виявляється.

П.: Виявляється, бо психіка, несвідоме пам’ятає все.

М.: Я пам’ятаю і два роки – коли мене в автобусі забули. Ми від бабусі їхали всі вчотирьох додому, мене як саму маленьку відправили в кінець автобуса комусь на руки. Автобус зупиняється, мої виходять, двері зачиняються, і автобус зрушується з місця. Я кажу «Мама», і всі починають кричати, щоб зупинили автобус, бо дитину забули. Мене так і попередавали в руки один одному. І зараз у мами це проявляється. Я вже доросла, розумію, і всеодно емоційно реагую. День народження, рахують тарілки, мама всім поставила, а мені - ні. Кого забулася? І знову починає рахувати, нібито всім. А я кажу: «Наче мені», і всі починають сміятися.

П.: Це вимушене повторення: вона страждала від своєї матері, від неї хотіли позбавитися. Тепер вона себе так психотерапевтує, це глибинно-психологічна цінність для неї, яка керує її вчинками, і вона несвідомо постійно губить з поля зору одну особу.

М.: Вона може сказати: “Зоя і Зоя, пішли і щось зробили”. Я стою і не можу зрозуміти: виходить, в мене вже дві сестри? А мене немає. Часто мене називає її іменем, і каже, що ми в неї близнюки. Але ми зовсім не близнюки, щоб нас плутати. (До психолога): Я дуже-дуже вам вдячна, відкрила багато важливої інформації для себе.

Аналітико-корекційний коментар психолога: Мова весь час іде про психічну, а не фізичну реальність. Є емоція, поведінка - це те, що піддається спостереженню. Метод АСПН - не поведінковий тренінг, він наближається до когнітивно орієнтованих групових практик. Рукою автора під час малювання керує не емоція (бо малювалося вдома, в спокійному стані), проте бачимо, що у малюнку відображаються емотивно значущі події й переживання. Коли ж людина надто схвильована, ми говоримо: «Зараз ми з вами працювати не будемо, нехай усе мине, ви не будете в драмі, прийдете через півроку». Коли щось проявляється без реальної потреби на те, значить, воно проявляється усюди, незалежно від реальних подій, і тим самим «токсикує» психіку. Важливо зрозуміти усистематизованість захисних механізмів, логіку несвідомого, яка пізнається лише емпірично, через конкретні взаємозв’язки і на конкретному матеріалі суб'єкта. Логіка несвідомого не є абстрактною, вона кожного разу є конкретною й імперативно впливає на поведінку, її виражає малюнок - це вже є поведінка, яка була скрита від свідомого контролю і тому незнана для автора. Ця логіка впливала на Марину невидимо, на латентному рівні, неконтрольовано, без вольових зусиль на те, а в результаті нашої роботи відбулося просвітлення, розуміння того, що раніше було імперативно напруженим енергетично. Марина здивувалася, що ми розкрили вагомий для неї і новий зміст. Емоції з’являлися тоді, коли ми називали несвідомі аспекти, які виражала її рука, тобто розкривали логіку і зміст її несвідомого, і виходили на певні значущі моменти. Тепер воно стало банальними, знаними і нецікавими. Непродуктивні форми поведінки поступово відмирають, але не одразу, необхідно і далі працювати над собою. Адже наша психіка формується дуже довго. Ми звертали увагу, що фактаж поведінки обертається в ідеалізовані умовні цінності. Така поведінка абсолютно схожа із поведінкою батьків, яка не влаштовує Марину. Невидимим це було тому, що є повне відчуження батьків - біологічне і психологічне. Тоді успішність життя Марини є під загрозою. Несвідоме знаходить заміщення батьків в релігійних ідеалізованих образах, які примиряють внутрішню конфліктогенність, здійснюючи оцінкову діяльність на рівні “погано-добре”. Проте амбівалентність зберігається: лев і ягня, миша і кролик. І все це дозволить бачити, в яких формах проявляється та ж агресивність, недоброзичливість, тривожність, яка стабілізувалася у сімейних стосунках, які породили недовіру людям, блокування активності через страх осуду, бо це було в батьківській сім’ї. Тобто нівелювався позитивний потенціал, який є в суб’єкта. Тепер необхідно подивитися реально не на позитивний потенціал, починається самостійна робота з емоційним і поведінковим аспектами. У процесі психоаналізу малюнків був розкритий когнітивний аспект в гармонії діалогу із невербальною (малюбнковою) продукцією. В процесі аналізу ми підключали поведінковий аспект, адже малюнки – це теж поведінка, бо вона зафіксована, хоча кожного разу малюнок ретроспективний. Проте оживляючи діалогом малюнки, ми робимо актуальним важливий матеріал в ситуації тут і тепер. Нас менше цікавить генезис і лінія, яка сягає в дитинство, вона цікавить лише в тому, які рецидиви дає в сьогоденній, актуальній ситуації, в поведінці: суб'єкт лише собою зайнятий, «я хочу позбавитися від відчуття меншовартості через зайняття позиції вище, і в цьому мені допомагає єднання з Богом». Відбуваються відступи від реальності в угоду ідеалізованому «Я». Закладаються певні цінності, людина самонароджується – це ілюзія, а насправді людина себе психотерапевтує від величезної амбівалентності до близьких людей внаслідок ідентифікації з ними, й амбівалентності до самої себе. Це не від хорошого життя, і такі рятівні потрібні кола для того, щоб вижити.

Ми повинні знати, що будь-які відступи від реальності породжують ризик психічних захворювань. Чим в більшій мірі ми справляємося з реальністю, можемо її відчувати, адекватно розуміти, тим адекватніше ми зможемо прогнозувати свої дії, згармонізовувати їх з діями інших людей. Тоді не буде ситуації: «я все так добре спрогнозував, а є діаметрально протилежні наслідки, бо я ішов до людей під «обгорткою» великого позитиву, а насправді ніс негативний потенціал». Реальність заявляє про себе і як бумеранг буде обов’язково повертатися до нас у ставленні людей, їх відчуттях - чи з цією людиною комфортно, спокійно, надійно, чи вона лише це декларує, бо є цінності, яких не вистачало в ранньому дитинстві. Але сама вона так формувалася, що не здатна на таку поведінку, бо зайнята тепер лише сама собою. Потрібно розімкнути це хибне коло і тоді ми побачимо інших людей, а іншого шляху самореалізації, як через гармонійні стосунки з іншими людьми, немає.

 

5.3. Психоаналіз комплексу тематичних малюнків (на матеріалі роботи зі студенткою С.)

Психоаналіз комплексу тематичних малюнків застосовується в контексті роботи АСПН, а також може виступати як самостійна методика, яка дозволяє виявити інфантильні чинники новоутворень психіки, що підлягають корекції. Оволодіння цим прийомом є необхідною умовою особистісно-професійного зростання майбутнього практичного психолога. Психоаналіз комплексу малюнків передбачає виявлення взаємозв’язків між семантикою символів різних малюнків, які виступають презентантами логіки несвідомого. Спонтанний характер малювання відкриває можливості об’єктивування внутрішніх детермінант змісту образного матеріалу. При цьому зміст психіки виражається символічно (як правило, значення символів є більш широким, аніж свідома їх інтерпретація автором малюнків). Теми малюнків дібрані таким чином, щоб сприяти вираженню значущого моменту внутрішніх переживань або фіксованої життєвої події. У процесі аналізу за допомогою діалогу відбувається виявлення інфантильних чинників, які нерідко визначають магістральні лінії поведінки людини у дорослому житті. Кожний малюнок є вираженням емоційної сфери суб’єкта, його елементи можуть повторюватися в інших малюнках одного автора. Глибинопсихологічний аналіз дозволяє перетворити дискретні та однозначні характеристики малюнків у цілісну і водночас багатозначну палітру символічних значень, які мають логічну впорядкованість.