Застосування карбонових кислот.Мурашина кислота застосовується як протрава для фарбування шерсті, консервант фруктових соків і силосу, використовується для дезінфекції місткостей у харчовій промисловості, у хімічних синтезах. 38. Естери, фізичні властивості. Ізомерія та номенклатурні назви естерів Добування та застосування естерів, Хімічні властивості естерів. Номенклатура естерів [ред. • ред. код] Назва складається таким чином: спочатку вказується група R', приєднана до кислоти, потім — назва кислоти із суфіксом ат. Наприклад, етилацетат (як в назвах неорганічних солей, наприклад, карбонат натрію). Естери зазвичай розглядають як продукт реакції кислоти зі спиртом, наприклад, етилацетат можна сприймати як результат взаємодії оцтової кислоти іетанола. Досить часто вживають тривіальну назву естерів. Етилацетат за нею можна назвати етиловим етером оцтової кислоти. Так само називають естери мінеральних кислот. Диметиловий естер сірчаної кислоти — диметилсульфат. Фізичні властивості естерів [ред. • ред. код] Багато естерів карбонових кислот мають характерні фруктові або квіткові запахи, через що їх використовують як штучні ароматизатори. Наприклад: Бутилацетат має грушевий аромат При збільшенні розмірів складових органічних груп естерів, до С15-30 вони набувають консистенції пластичних речовин. Цю групу називають восками, вони, зазвичай, не мають запаху. Бджолиний віск містить суміш різних естерів, один з компонентів воску, що удалося виділити і визначити його склад, являє собою мирициловий етер пальмітинової кислоти. Китайський віск (продукт виділення кошенілі — комах Східної Азії) містить церіловий етер церотинової кислоти. Крім того, воски містять вільні карбонові кислоти і спирти. Воски не змочуються водою, розчинні в бензині, хлороформі, бензолі. Жири – це естери гліцерину. Карбонові кислоти, що входять до складу жирів, мають вуглеводневий ланцюг з 9-19 атомами вуглецю. Тваринні жири, в основному, складаються із суміші гліцеридів стеаринової і пальмітинової кислоти. Рослинні олії містять гліцериди кислот із трохи меншою довжиною вуглецевого ланцюга: лауринової та миристинової. Лляна олія містить гліцерид ненасиченої линолевой кислоти. При нанесенні тонким шаром на поверхню така олія під дією кисню повітря висихає в ході полімеризації по подвійних зв'язках, при цьому утворюється еластична плівка, не розчинна у воді й органічних розчинниках. На основі лляної олії виготовляють натуральну оліфу. Естери фосфорної кислоти ДНК, РНК та фосфоліпіди відіграють важливу роль у життєдіяльності живих організмів. Хімічні властивості естерів [ред. • ред. код] Найбільше характерним для естерів карбонових кислот є гідролітичне (під дією води) розщеплення етерового зв'язку, у нейтральному середовищі воно протікає повільно і помітно прискорюється в присутності основ або кислот, які каталізують цей процес. Гідроліз у присутності лугів називають омиленням. Процес омилення жирів проводять у промисловому масштабі, при цьому одержують гліцерин і солі вищих карбонових кислот, що являють собою мило. Синтез естерів [ред. • ред. код] Основний спосіб синтезу — взаємодія карбонової кислоти і спирту, що каталізується кислотою і супроводжується виділенням води. Замість кислот можна використовувати хлорангідриди або ангідриди кислот, кетени. Взаємодія солей карбонових кислот з алкілгалогенидами RCl, олефінами, діазосполуками також приводить до естерів, реакція зручна тим, що вона необоротна — неорганічна сіль, що виділяється, відразу видаляється з органічного реакційного середовища у виді осаду. Естери неорганічних кислот одержують взаємодією кислот або їх ангидридів та хлорангидридів зі спиртами. Застосування естерів Етилформіат та етилацетат використовуються як розчинники целюлозних лаків. Естери на основі нижчих спиртів і кислот використовують у харчовій промисловості при створенні фруктових есенцій, а на основі ароматичних спиртів — у парфумерній промисловості. Воски входять до складу косметичних кремів і лікарських мазей. Тваринні жири і олії являють собою сировину для одержання вищих карбонових кислот, миючих засобів і гліцерину. На основі рослинних олій виготовляють оліфи, що складають основу олійних фарб. Нітрогліцерин — відомий лікарський препарат і вибухова речовина, основа динаміту. Складні ефіри сірчаної кислоти використовують в органічному синтезі як алкілюючі реагенти, а фосфорної — як інсектициди. 39. Жири,будова молекули, фізичні властивості, класифікація жирів. Ізомерія та номенклатурні назви жирів. Хімічні властивості жирів. Добування та застосування жирів. Значення жирів у життєдіяльності Жири — велика група органічних сполук, які, з фізичного погляду, мають меншу від одиниці питому вагу і, як правило, розчинні в органічних розчинниках, тому як правило не розчиняються у воді, і під звичайним тиском їх не можна перегнати, не розклавши. Хімічні властивості жирів 1. Гідроліз жирів. Як і у випадку естерів, гідроліз жирів проводять у присутності лугу (або соди), який перетворює утворені карбонові кислоти на солі. Причому солі вищих карбонових кислот, які при цьому утворюються, є милом, і внаслідок цього реакцію гідролізу (і не тільки жирів, але й естерів) незрідка називають також омиленням:
2. Гідрування жирів. Оскільки до складу рідких жирів входять залишки ненасичених карбонових,кислот, то вони здатні приєднувати молекули водню. Таким чином рідкі жири перетворюють у тверді. Цей процес дуже часто застосовують для добування комбінованих жирів та маргаринів.
Як і будь-який процес гідрування, жири гідрують у присутності каталізатора — платини або нікелю при високому тиску водню. Одним з найбільш істотних недоліків цієї реакції є використання дорогих каталізаторів, невеликі кількості яких потім можуть входити до складу отриманих жирових сумішей. Пошук дешевих і нетоксичних каталізаторів — це одна з основних проблем виробництва жирових сумішей. Фізичні властивості Жири - в'язкі рідини або тверді речовини, легше води. Їх щільність коливається в межах 0,9-0,95 г/см3. У воді не розчиняються, але розчиняються в багатьох органічних розчинниках (бензол, дихлоретан, ефір і ін) Класифікація Чим більше в жирах вміст ненасичених кислот, тим нижче температура плавлення жирів.[3]
|
