Поль ХасонСоціальне призначення політичної еліти виявляється передусім у функціях, які вона виконує в суспільстві. Ці функції є багатоманітними й тісно переплітаються з тими, які виконують політична система суспільства в цілому, її підсистеми та окремі інститути. Як вже зазначалося, головними функціями політичної системи є політичне цілепокладання, владно-політична інтеграція суспільства і регулювання режиму соціально-політичної діяльності. На персоналізованому рівні ці функції виконує політична еліта. Функція політичного цілепокладання, яку іноді називають стратегічною, полягає в розробці стратегії і тактики розвитку суспільства, визначенні політичної програми дій. Ця функція повною мірою може бути реалізованою лише на вищому рівні політичної еліти (главою держави, парламентаріями, міністрами) з використанням фахівців і результатів наукових досліджень. Сутність інтегративної функції політичної еліти полягає в забезпеченні цілісності і єдності суспільства, стійкості його політичної та економічної систем, уникненні соціально-політичних конфліктів, знаходженні оптимальних варіантів їх розв'язання в разі виникнення. Важливими змістовими елементами цієї функції є згуртування різних верств населення, гармонізація їх соціальних інтересів, досягнення суспільного консенсусу, тісної політичної взаємодії і співробітництва всіх суспільних сил. Нездатність політичної еліти виконувати інтегративну функцію загрожує розколом суспільства, зіткненнями різноспрямованих соціальних і політичних сил аж до громадянської війни. Еліта виконує основний обсяг роботи щодо прийняття політичних рішень, спрямованих на регулювання суспільних відносин, розв'язання назрілих суспільних проблем і завдань, здійснює розподіл і перерозподіл матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів. У цьому полягає ЇЇ регулятивна функція. Від якості політичних рішень визначальною мірою залежить ефективність самої політики, успіх у вирішенні поставлених завдань. Ще однією функцією політичної еліти є мобілізаційна, або організаторська, яка полягає в необхідності мобілізації мас для виконання прийнятих рішень і поставлених завдань, практичного здійснення визначеного політичного курсу. Важливою функцією політичної еліти є вираження і представництво в політичній системі суспільства соціальних інтересів. На інституціональному рівні ця функція найповніше проявляється в діяльності політичних партій і груп інтересів, а на персоналізованому — в політичному лідерстві. Через політичну еліту реалізуються зв'язки між багатоманітними соціальними й політичними спільностями, відбувається їх спілкування між собою з метою з'ясування позицій, досягнення взаємоприйнятних рішень. Еліта виступає тією ланкою, яка не тільки забезпечує горизонтальні зв'язки в суспільстві, а й здійснює вертикальну комунікацію між владою і масами. У цьому полягає її комунікативна функція. Політична еліта виконує також інші функції у політичній системі та в суспільстві в цілому.
99. Характерні риси розвитку багатопартійності в Україні: мала чисельність партійних лав (більшість політичних партій є фактично партіями-карликами, які налічують від тисячі до кількох тисяч членів); невизначеність соціальної бази (програми партій дуже схожі й апелюють до всього народу); значна частина партій створена навколо лідера чи групи авторитетних людей, а не об’єднані завдяки ідеї; локальність партійного впливу; поява на політичній арені незареєстрованої “партії влади” (колгоспно-радгоспна еліта, директорський корпус державних підприємств, апарат місцевих рад), що має значний вплив на перебіг подій у державі. У зв’язку з цим все більшої актуальності набуває проблема консолідації політичних сил, укрупнення політичних партій, що дасть змогу перетворитися їм на реальну і впливову силу нової політичної системи в Україні. Цьому процесу сприятимуть і запропоновані зміни до Конституції, котрі передбачають перехід від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської та вибори народних депутатів лише на пропорційній основі (тобто відмову від мажоритарної системи і перехід до виборів від партій). Посилиться роль та відповідальність тих партій, які фактично прийдуть до влади, утворять більшість у парламенті і будуть формувати уряд. 41.
42. Політична культура в цілому, включає наступні компоненти: 42. Політичний світогляд, цінності і ціннісні орієнтації, політичні установки, національно-державні символи й ідеали. 43. Американські політологи Г. Алмонд і С. Верба виявили три типи політичної культури: 43. Патріархальна культура, підданська культура, активістська культура (культура участі). 44. Етатистський тип політичної свідомості виходить з позиції, що: 44.
45. Політична свідомість з погляду якості відображення дійсності, поділяється, на: 45. 46. Виборча система – це: 46. Система суспільних відносин, пов'язаних з порядком організації і проведення виборів з метою формування представницьких органів публічної влади. 47. Основними типами виборчих систем є: 47. Мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, змішана виборча система, куріальна виборча система. 48. Політичні партії правого спрямування (правоцентристські), це: 48.
49. Предметом регулювання «Європейської хартії регіональних мов або національних меншин» є: 49.
50. Виберіть правильні варіанти відповідей. Етнос, це: 50. Історична спільнота людей, яка об'єднана спільними рисами культури, мовою, традиціями, звичаями, поведінкою, психологією, системою моральних і матеріальних цінностей, самосвідомістю.Історично сформована група людей, об'єднана спільним походженням, мовними та культурними ознаками.
51. Національна політика держави, це: 51. Різновид політики у багатонаціональній державі, це науково обґрунтована система заходів, спрямованих на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин. 52. Гарантування й забезпечення національних прав, передусім, це: 52. 53. Українська національна ідея, це: 53. Ідея органічної єдності української нації, української землі та української держави в їх історичному становленні і розвитку, усвідомлення вдячності попереднім поколінням та відповідальності за майбутнє української нації, землі та держави. 54. Утвердження національної ідеї можливо за умов: 54. 55. До основних прав національних або етнічних меншин належать: 55. 56. Предметом політичної семіотики, є: 56. «Політологія», «Релігійна етика і аксіологія» і «Феноменологія релігії». Курс тісно пов'язаний і спирається на таку раніше вивчену дисципліну, як «Соціологія релігії». Для вивчення дисципліни необхідні знання в галузі психології релігії та естетичних проблем у релігієзнавстві. 57. Основні функції, які виконують символи в політиці, це функції: 57. Попереджувально-орієнтаційна, посилення регулятивного ефекту, економія мовних та юридичних засобів. Вони розвивають і деталізують економічне, політичне, виховне, регулятивне і охоронне вплив права на суспільне життя. 58. Засновником політичної теорії нації, є: 58. Голландський вчений Гуго Гроцій, початок XVII ст. 59. Оберіть вірну відповідь у визначенні поняття «нація»: 59. (Від латів.(латинський) natio — плем'я, народ), історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки. 60. Хто із названих вчених є автором етнічної теорії: 60. Бромле́й (Т. Пільсон, Є. Сміт). 61. До етнороз’єднавчих процесів відносять: 61. Парціацію, сепарацію та дисперсизацію. 62. Процеси етнічного об’єднання відбуваються у формі: 62. Етнічна фузія, етнічна консолідація, етнічна асиміляція (і близька до неї етнічна конверсація), міжетнічна інтеграція, етногенетична міксація. 63. Корінними народами України вважаються: 63. 4 корінні народи, етногенез котрих пов'язаний саме з територією України - українці, кримські татари, караїми, кримчаки, останні три з них походять з території Криму. 64. Суб’єктами міжнародного політичного життя, є: 64. Головними суб'єктами міжнародних відносин на сучасному етапі є національні держави, які для вироблення певних форм, моделей взаємодії об'єднуються у всесвітні й регіональні міжнародні організації (ООН, МВФ, НАТО). 65. Відповідно до Конституції України загальнонаціональний референдум призначається: 65. Верховною Радою або Президентом. 66. Відповідно до Конституції України, виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання: 66. Про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.
Поль Хасон
|
