Столиця - Москва.

Росія (Російська Федерація) - одна з найбільших за площею, кількістю населення, економічним потенціалом країна світу. За площею вона посідає перше місце в світі, за кількістю населення - шосте.

Росія - євразійська країна: 1/3 території її знаходиться в Східній Європі, 2/3 -в Північній Азії.

На заході Росія межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Білоруссю, на південному заході - з Україною, на півдні - з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, Монголією, Китаєм, КНДР. На сході територія Росії омивається морями тихого, на півночі - Північного Льодовитого океанів, на півдні виходить до Чорного, Азовського та Каспійського морів. На морські кордони припадає майже 2/3 всіх кордонів країни. До Російської Федерації належить розташована окремо на заході Калінінградська область, яка межує з Литвою й Польщею, омивається водами Балтійського моря.

Після розпаду СРСР з березня 1992 р. його правонаступницею в 00Н та в Раді Безпеки, в інших міждержавних організаціях стала Росія, що визначило її високий міжнародний статус.

Проте геополітичне положення країни змінилося: утворилися нові державні кордони з суверенними державами - колишніми республіками СРСР; обмежився вихід у Балтійське море, а також до портів та військово-морських баз Чорного моря, що переважно знаходяться нині в Україні.

Природно-ресурсний потенціал. Росія має велику різноманітність природних умов і багаті природні ресурси. Близько 70% площі зайнято рівнинами. Гірські області переважають на сході і півдні країни.

Складна геологічна будова зумовлює значну різноманітність корисних копалин, Росія добре забезпечена паливно-енергетичними ресурсами. Тут знаходяться великі поклади вугілля (Кузнецький, східна частина Донецького, Печорський, Іркутський, Південноякутський кам'яновугільні та Кансько-Ачинський і Підмосковний буро. вугільні басейни); нафти і газу (Волго-Уральська, Західносибірська. Північнокавказька, Тімано-Печорська нафтогазоносні провінції). Є значні поклади торфу (Центральна Росія), горючих сланців (Поволжя), урану.

Родовища залізних руд залягають на Уралі, в Сибіру, в європейській частині країни (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів). Марганцеві руди є на Уралі, в Західному і Східному Сибіру. Поклади руд кольорових металів - мідних, поліметалічних, олов'яних, алюмінієвих (боксити), дорогоцінних, рідкісних і рідкоземельних знаходяться на Уралі, в Західному Сибіру.

Значні поклади калійної і кам'яної солі зосереджені в Поволжі, Алтаї, Східному Сибіру, фосфоритів і апатитів - на Польському півострові, в європейському Центрі, Сибіру. Крім того, в країні є значні поклади сірки, азбесту, алмазів, різноманітних будівельних матеріалів.

Більша частина території країни знаходиться в помірному поясі. Майже повсюдно клімат континентальний. Ступінь континентальності помітно зростає з заходу на схід від помірно континентального в європейській частині країни до різко континентального в Східному Сибіру, що пояснюється зменшенням впливу Атлантичного океану. На півдні Далекого Сходу, який перебуває під впливом морів Тихого океану, клімат мусонний.

Різко континентальний клімат є причиною поширення багаторічної мерзлоти в Сибіру, площа якої перевищує 10 млн. км². Багаторічна мерзлота ускладнює господарське освоєння північно-східних територій.

На відстані понад 400 тис. кілометрів річки Росії придатні для судноплавства та лісосплаву, їх води є основним джерелом водопостачання міст та промислових підприємств, а в південних районах вони використовуються для зрошення. Річки багаті на гідроресурси, особливо в східних районах країни.

Російська Федерація знаходиться в межах арктичної, тундрової, лісотундрової, лісової, лісостепової, степової, напівпустельної, субтропічної природних зон. Ґрунти і рослинність на рівнинних ділянках розподіляються зонально і зони послідовно змінюють одна одну з півночі на південь. Співвідношення тепла" світла, зволоження, якості ґрунтів в кожній природній зоні створюють певні агрокліматичні умови для сільськогосподарського використання території.

Найбільш придатні для землеробства - південь лісової, лісостепова та степова зони. Більша частина території країни спеціалізується на різних видах тваринництва. Великі запаси земель для нового освоєння є на півдні Західного Сибіру та на Далекому Сході. Нечорноземна зона європейської частини Росії після проведений відповідних меліоративних заходів також може бути інтенсивніше задіяна е сільському господарстві.

Населення. Росія - багатонаціональна держава. Тут проживає понад 100 націй і народностей, що утворюють автономні республіки, краї, національні округи.

Населення по території країни розподіляється нерівномірно, що пояснюється різноманітністю природних умов, історією освоєння, різним рівнем економічного розвитку окремих територій.

Найгустіше заселена європейська частина країни, де проживає 2/3 населення пересічна густота становить 9 чол. на 1 км², а в окремих районах - понад 100 чол. на 1 км² Смуга концентрації населення збігається з районами старого промислового та землеробського освоєння зі сприятливими для життя природними умовами зон мішаних лісів, лісостепу, степу.

Водночас освоєння природних багатств, залучення їх у сферу економіки призвело до значних змін у розселенні, що позначилося на розвитку продуктивних сил. Сучасне розселення в Росії характеризується процесами урбанізації, її можна віднести до високоурбанізованих країн. Міське населення становить 2/3 від усього населення. З початку XX ст. кількість міських поселень зросла майже в 2,5 рази. Нині в країні понад 1 тис. міст та більш як 2 тис. селищ міського типу. Більша частина міського населення проживає у великих містах (понад 100 тис. чоловік).

Великі міста утворюють агломерації, найпотужнішими з яких є Московська, до якої входить 81 міське поселення, Петербурзька (55), Єкатеринбурзька (32), Нижньоновгородська (28). Москва і Санкт-Петербург за соціально-економічним, науковим, культурним потенціалом є найбільшими містами не тільки країни, а й Європи та світу.

За рівнем урбанізації в Росії виділяють зони високого, середнього та низького рівнів. Перша об'єднує найбільш урбанізовані території Центру, Північного Заходу, Уралу, Далекого Сходу. Середній рівень мають Поволжя, Волго-Вятський Західносибірський та Східносибірський райони. Низький - Центральночорноземний район, Північний Кавказ, де міське населення становить близько 50%.

Сільське розселення більшою мірою визначається природними умовами, які впливають також і на господарську діяльність. Тому в степовій та лісостеповій зоні найбільша густота сільського населення. Тут села великі як за розміром, так і за людністю (500-1000 чоловік), а в Нечорнозем'ї, навпаки, переважають малі села (до 200 чоловік).

На демографічних процесах у країні позначилась сучасна ситуація в економіці й політиці, пов'язана з переходом до ринкових відносин. Вона призвела до зниження рівня життя, а в психологічній сфері - до втрати впевненості в майбутньому. Це позначилося насамперед на народжуваності, а отже, і на природному прирості населення, який нині в країні становить 0,7%, а в окремих районах (Поволжя, Західний Сибір) має ще нижчі показники.

Водночас у Росії, порівняно з державами Центральної Європи, - незначний рівень безробіття. Структура зайнятості типова для постсоціалістичних країн: більша частина населення зайнята в матеріальному виробництві і тільки третина -у невиробничій сфері.

35. Загальні відомості. Офіційна назва -Республіка Польща. Столиця - Варшава (понад 1,7 млн осіб). Площа - 313 тис. км2(68-ме місце у світі). Населення близько 39 млн осіб (30-те місце). Державнамова - польська. Грошова одиниця - злотий.
Географічне положення. Польща знаходитьсяв басейні річок Вісли та Одри. На північному сході межує з Росією (анклав Калінінградськаобл.) та Литвою. На сході і південному сході простяглися кордони з Білоруссю йУкраїною. На півдні і південному заході Польща межує зі Словаччиною та Чехією.Західні кордони відділяють її від Німеччини. Географічне положення Польщі вцілому дуже вигідне. За транспортно-географічним рейтингом Польща друга уЄвропі після України.
Історія виникнення та розвитку. Початокдержавності закладено династією П'ястів у X ст. У1385 р. утворилась унія Польщіз Великим князівством Литовським. На основі Люблінської унії 1569 р. Польща іЛитва утворили одну державу - Річ Посполиту. Наприкінці XVI ст. майжебезперервні війни зі Швецією, Росією й Османською імперією внутрішньо ослабилиПольщу, що призвело до її поділу наприкінці XVIII ст. між Росією, Пруссією і Австрією.Аж до XX ст. незалежної польської держави не існувало. Численні повстанняполяків закінчувалися поразками. У 1918- 1919 pp. Польща як незалежна державабула відновлена. У війні з російськими більшовиками 1919-1921рр. незалежністьвдалося відстояти. Але в 1939 р. внаслідок узгодженого нападу з заходуНімеччини та зі сходу Радянського Союзу Польща знову втратила незалежність.Після перемоги СРСР над Німеччиною за допомогою радянських військ у Польщі булостворено тоталітарну державу. Опір суспільства і соціально-економічна кризапризвели до відновлення багатопартійної політичної системи з 1989 р. У 1997 р.прийнято демократичну конституцію. У 2004 р. Польща стала членом НАТО, увійшладо складу ЄС.
Державний устрій і форма правління.Польща унітарна держава, парламентська республіка. Глава держави - президент,який обирається на 5 років на загальних всенародних виборах. Виконавча владаналежить президенту й уряду (раді міністрів). Голова уряду призначаєтьсяпрезидентом. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, щоскладається із сейму та сенату. Депутати і сенатори обираються терміном на 4роки на основі всенародного голосування. У сеймі 460 депутатів, у сенаті - 100сенаторів.
Природні умови та ресурси. Понад 90 %території Польщі займають рівнини (низовини і височини). На півдні країнивисочать гори. Це Західні Карпати і Судети. Найвища точка 2499 м.
Клімат Польщі помірний, перехідний відморського до континентального. Температура повітря взимку знижується у східномунапрямку, а влітку - підвищується. На рівнинній частині країни кількість опадівколивається від 500 до 700 мм.
Більшість річок впадають до басейнуБалтійського моря. Вони доволі повноводні. Вісла та Одра судноплавні і з'єднаніміж собою каналами. У Польщі понад 900 озер. Найбільш їх розташовано напівночі.
На території Польщі переважно біднідерново-підзолисті ґрунти. В минулому на них росли могутні ліси. Нинілісистість території становить близько 27 %. На сході й півночі збереглисянезаймані ліси (пущі) - Біловезька, Августовська. В них водяться зубри, лосі,олені, козулі, кабани, вовки, рисі. Багато цінних промислових птахів -тетеруків, глухарів, куріпок. У Польщі більше десяти національних парків. УБалтійському морі багаті рибні запаси (тріска, салака).
Країна володіє багатоюмінерально-сировинною базою. Особливо виділяють поклади кам'яного та буроговугілля, сірки, кухонної солі, мідної та цинкової руд. Є численні джереламінеральних вод. Гідроенергетичні ресурси незначні.
Населення. За чисельністю населенняПольщі посідає сьоме місце в Європі. Середня його густота - близько 124 особина 1 км2. Найгустіше заселена центральна, південна частина та узбережжяБалтійського моря, найменше - гірські райони. Спостерігається незначнийприродний приріст населення (0,9 %о). Середня тривалість життя жінок становить77 років, чоловіків - 68 років. Переважає міське населення - близько 64 %.Крім столиці більше міст-мільйонерів немає. Лодзь має понад 800 тис. жителів,Краків - близько 750 тис. Поляки становлять майже 99 % населення країни.
Господарство. Економіка Польщі перебуваєв стані ринкової трансформації. Це типова індустріально-аграрна країна. Впромисловості переважає машинобудування й хімічна промисловість. Розвинуталегка та гірничо-видобувна галузі.
Основним енергоносієм Польщі є кам'яневугілля Верхньосілезького басейну, за видобутком якого їй належить перше місцев Європі, а також вона є найбільшим його експортером. Видобуток нафти таприродного газу незначні. Основний осередок чорної металургії на півдні врайоні Кракова і Ченстохова. У Верхній Сілезії діє металопереробна галузь:виплавляють цинк, алюміній і мідь. До цієї металургійної бази тяжіє важкемашинобудування. Найбільшими машинобудівними центрами є найбільші міста.Випускають автомобілі, сільськогосподарські машини, морські судна; варшавськізаводи спеціалізуються на виробництві приладів, верстатів, електроніки.
Хімічна промисловість представлена всіманайважливішими галузями. У Плоцьку діє потужний нафтопереробний завод.Розвинута фармацевтична промисловість.
У Польщі традиційно розвинуті легка тахарчова промисловість. Головний центр виробництва текстилю - м. Лодзь. Харчовапромисловість виробляє м'ясні та плодоовочеві консерви, бекон, переробляєкартоплю, а також борошно і цукор.
У структурі сільського господарства переважаєрослинництво. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь. Повсюдно вирощують картоплю. Напівдні переважають значні посіви цукрових буряків (7-ме місце у світі). Запоголів'ям свиней Польща посідає 7-ме місце у світі. Щорічно у Балтійськомуморі виловлюють близько 500 тис. тонн риби.
Країна має густу транспортнуінфраструктуру. Довжина залізничних колій перевищує 30 тис. км, автомобільнихмагістралей - 150 тис. км. Інтенсивно використовуються для судноплавства річкита канали. Найбільші морські порти - Гданськ, Гдиня й Щецин.
Культура та соціальний розвиток. Польщамає багату культурну, духовну та архітектурну спадщину: театри, музеї, численнікостьоли, монастирі, палаци. У списку ЮНЕСКО нараховується 5 об'єктів. Країнамає розвинуту мережу освітніх закладів. Обов'язковою є 8-річна освіта. На 100тис. жителів припадає 1521 студент. Найбільшими університетами є Варшавський,Познанський та Ягеллонський (Краків). Останній належить до найстаріших у світі(заснований у 1364 р.). Медицина та охорона здоров'я мають високий європейськийрівень розвитку.
У Польщі близько 12,5 % економічноактивного населення не мають роботи.
Найбільш тиражованими газетами є"Жеч Посполита", "Газета виборча" і "ЖичеВаршави".
Польща визнала державну незалежністьУкраїни 2 грудня 1991 р., тобто однією з перших у світі. Дипломатичні відносиниміж країнами встановлено 4 січня 1992 р. Польща та Україна підписали понад стодвосторонніх документів про співпрацю.
Зовнішньоторговельний оборот між обомакраїнами в окремі роки сягав 1 млрд дол. США.

35. Угорська Республіка - держава в Центральній Європі.

Площа країни - 93,03 тис. кв. км., що складає один відсоток від загальної площі Європи. Угорщина межує на півночі з Словаччиною, Австрією, на сході - з Україною та Румунією, на півдні - з Румунією, Сербією та Хорватією, на заході - з Австрією. Найбільша протяжність території республіки з півночі на південь - 268 км, зі сходу на захід - 528 км.

 

Рельєф

Угорщина розташована в центральній частині Європи, в Карпатському басейні, обмежена відрогами Альп, Карпат та Дінар. Країна займає північну частину Середньодунайської рівнини. Дві третини території займає низовина, висота якої не досягає 200 м над рівнем моря. Науковці виділяють в Угорщині шість крупних рельєфів. Альфьольд (Велика Середньодунайська низовина) знаходиться у середній та східній частинах Угорщини. Її плоска поверхня в межиріччі Тиси і Дунаю і на північному сході має висоту 150-200 м, а в інших районах близько 100 м. Низовина є найбільшою в країні і займає приблизно половину усієї території. Центральна частина Кішальфьольду (Малої Середньодунайської низовини) - "західних воріт" - утворює конусоподібну рівнину, яка виникла завдяки велетенським наносам Дунаю. З південної частини, з країв, вона зруйнувалася під впливами вітрів, води та інших різноманітних геологічних процесів. Кішальфьольд має висоту 120-180 м, і належить Угорщині тільки своєю південною частиною. На заході. вона обмежена передгір'ями Альп, висотою 500-800 м.

На півночі Середньодунайська низовина обмежена ланцюгом гір (висотою 800-1000 м), які відноситься до внутрішньої вулканічної зони Карпат так званої в Угорщині Північним середньогір'ям. На поверхні пагорбів Задунайського краю, Задунайського середньогір'я, відрогів Альп та Північного середньогір'я збереглися сліди багатьох стародавніх геоісторичних формувань. Широкі долини рік розчленовують середньогір'я на відособлені масиви: Бьоржьонь, Черхат, Матра (гора Кекеш, висотою 1015 м, найвища в Угорщині), Бюкк, Земплен, серед яких зустрічаються закарстовані вапнякові плато.

На північ від р. Шайо знаходиться велика сталактитова печера Агтелек. Велику частину правобережжя Дунаю займає Дунантуль - сильно розчленована рівнина (переважні висоти 150-200 м, найбільша з них - близько 300 м). Дунантуль пересічений смугою Средньоугорських гір, або Задунайського середньогір'я з платоподібними масивами: Баконь, Вертеш, Герече, Пилиш, Вишеград (переважні висоти від 400 до 700 м). У південно-східній частині Дунантуля уособлено піднімається масив Мечек (висотою до 682 м).

Усього в Угорщині на рівнини припадає 68%, на пагорби 30% і на середньогір'я 2% території.