Студопедия — Змістовий модуль 6. Групова динаміка та нормативна поведінка в групі
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Змістовий модуль 6. Групова динаміка та нормативна поведінка в групі






Поняття та процеси групової динаміки. Механізми групової динаміки. Розвиток малої групи. Нормативний та інформаційний впливи групи на індивіда. Конформізм та конформність. Вплив меншості на групу. Поняття згуртованості в соціальній психології. Групові конфлікти. Індивідуальні та групові рішення. Групове завдання. Етапи прийняття рішення. Поняття про лідерство і керівництво. Відмінності між функціями лідера та керівника. Теорії походження лідерства і керівництва. Стилі лідерства.

Методичні поради:

Поняття “ групова динаміка ” має такі значення:

- певний напрямок дослідження малих груп у соціальній психології (школа К.Левіна);

- певні методики, якими можна користуватися у вивченні малих груп, більшість із яких розроблено в школі К.Левіна;

- “групова динаміка” на відміну від статики означає сукупність тих динамічних процесів, які одночасно відбуваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток.

Класифікація протилежно спрямованих взаємозалежних механізмів групової динаміки: 1) механізми розвитку ( ідіосинкразійний кредит лідера, нормативний вплив меншості, груповий конфлікт, ефекти поляризації і зсуву до ризику), 2) механізми стабілізації: конформність, сумісність і спрацьованість, згуртованість.

Механізми групової динаміки зумовлюють дві проти­лежні тенденції — інтеграцію та диференціацію групи, що мають своїм наслідком нерівномірність її розвитку. Динамічні процеси важливо розглядати з двох сторін: по-перше, з точки зору утворення малої групи, по друге, з точки зору явищ групової життєдіяльності, які виникають у ситуації розвитку сумісної діяльності.

Способи утворення малої групи є досить різними, оскільки малі групи існують в різноманітних сферах суспільного життя. Найчастіше вони диктуються зовнішніми по відношенню до групи факторами, наприклад, умовами розвитку певної організації, в рамках якої виникає мала група. Тобто, мала група утворюється відповідно з потребами функціонування суспільства (наприклад, шкільний клас створюється у зв’язку з приходом дітей у систему освіти).

Питання психологічних механізмів утворення малої групи досліджується в соціальній психології двома шляхами. Перший передбачає аналіз механізму прийняття кожним членом групи уже існуючої групової ціннісно-нормативної системи. Ця проблема стосується “підключення” до групи нового члена і передбачає дослідження феномена тиску групи на індивіда. Другий шлях передбачає аналіз процесу створення групових норм та цінностей за умови одночасного вступу в групу багатьох індивідів та наступне все більш повне прийняття цих норм, сприйняття всіма членами групи групових цілей. В цьому випадку аналіз психологічного механізму утворення групи здійснюється в плані вивчення групової згуртованості.

Феномен групового тиску в соціальній психології отримав назву конформізму. Конформізм – це пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючої думки тощо. Конформізм полягає не просто в тому, що індивід діє так само, як всі, але в тім, що він піддається впливові загальної дії, тобто, він поводиться не так, як це було б, коли б він був наодинці. Конформність констатується там і тоді, де і коли фіксується наявність конфлікту між думкою індивіда і думкою групи та подолання цього конфлікту на користь групи.

Американськими соціальними психологами було здійснено ряд експериментів, в яких вивчалися особлистості та закономірності конформізму. Експерименти М.Шеріфа, С.Аша, С.Міліграма вважаються класичними. В їх основі – метод “підставної групи”.

У соціальній психології виділяється два види впливу групи на індивіда: нормативний і інформаційний. Інформаційний вплив здійснюється в ситуації, коли людина прагне отримати деяку інформацію, нестачу якої вона відчуває, для створення особистої стратегії поведінки. Коли потреба в такій інформації стає особливо гострою, поведінка інших буде цінним джерелом інформації.

Нормативний вплив – це вплив на особистість соціальних (групових) норм в ситуації, коли вона змушена підпорядковуватись цим нормам, щоб бути прийнятою, а не відкинутою суспільством (групою).

Теорія соціального поштовху досліджує характеристики групи і умови, за яких люди більш за все схильні підпорядковуватися нормативному соціальному впливу. Згідно цієї теорії імовірність того, що індивід стане звертати увагу на нормативний вплив, що виходить від інших людей, залежить від трьох факторів: сили групи, тобто того, наскільки важливою для індивіда є дана група людей; безпосереднього впливу, тобто того, як близько в часі та просторі розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього; чисельність, тобто кількості людей, що входять у дану групу.

Соціальний вплив на індивіда може здійснювати і меншість членів групи. Вплив меншості в соціальній психології розглядається як інформаційний тиск. Чисельна меншість фактично може бути “більшістю”, якщо вона здатна нав’язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи.

У соціальній психології досліджуються умови, за яких меншість впливає на групу. Цими умовами є: послідовність у відстоюванні своєї позиції; упевненість у собі і в своїй позиції; наявність “відступників” з боку більшості.

Важливою стороною проблеми формування та розвитку малої групи є проблема групової згуртованості. Групова згуртованість – це процес формування особливого тиску зв’язків у групі, що дозволяють зовнішньо задану структуру перетворити в психологічну спільноту, в системний психологічний організм, який функціонує за своїми особливими законами. Мала група, яка розглядається як вищий рівень розвитку групи, що характеризується високою згуртованістю, єдністю ціннісно-нормативної орієнтації, глибокою ідентифікацією і відповідальністю за результати сумісної групової діяльності, визначається поняттям “ колектив”.

Підходи до дослідження згуртованості у вітчизняній соціальній психології спираються на ідею про те, що головним інтегратором групи є сумісна діяльність її членів. Цей підхід найліпше представлено в “теорії діяльнісного опосередкування міжособистісних стосунків” О.В.Петровського.

Групова згуртованість пов'язана із міжособистісною сумісністю, тобто взаємним прийняттям партнерів зі спілкування й спільної діяльності, яке базується на подібності та взаємній доповнюваності соціально-психологічних та індивідуально-психологічних характеристик – мотивів, інтересів, установок, характерів, темпераментів тощо. У ролі критерію міжособистісної сумісності виступає суб'єктивна задоволеність партнерів процесом і результатами взаємодії, яка супроводжується взаєморозумінням, взаємоповагою, взаємними симпатіями, виник­ненням впевненості в позитивності контактів.

В будь-якій групі конфлікти є невід’ємним аспектом буття. Конфлікт означає зіткнення різноспрямованих інтересів, цілей, позицій, думок чи поглядів учасників взаємодії. Залежно від ситуації та діючих сторін виокремлюють такі різновиди конфліктів: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, організаційні, міждержавні, внутрішньоособистісні.

Залежно від впливу конфлікту на розвиток групи виокремлюють такі їх типи: конструктивні (сприяють підвищенню ефективності діяльності групи за рахунок перебудови її структури та функцій, формування нових зв’язків, перерозподілу ролей), стабілізуючі (спрямовані на збереження існуючих у групі норм, їх закріплення) та деструктивні (спрямовані на дестабілізацію, руйнування норм, поглиблення протистояння членів групи). До функцій конфлікту вчені відносять руйнівну (емоційна напруженість, психічні травми, порушення закону, дисципліни). конструктивну (подолання труднощів, криз, підвищення рівня організованості), діагностичну (розуміння причин протиборства, мотивів його учасників).

Серед способів розв’язання міжособистісних конфліктів соціальні психологи виділяють наступні: уникнення (людина намагається не потрапити в ситуацію, яка провокує зіткнення суперечностей), пристосування (стримування своїх емоцій, поступлення своїми інтересами), суперництво (спроба примусити іншу сторону будь-що прийняти свою точку зору), компроміс (взаємні поступки), співробітництво (пошук рішення, що задовольняє інтереси усіх сторін).

До динамічних процесів малої групи відноситься також і процес прийняття групового рішення. Теоретичною основою проблеми групового рішення є питання порівняння цінності групових та індивідуальних рішень: групові рішення більш раціональні, обговорення у групі дає змогу краще і повніше оцінити альтернативи і обрати ефективнішу; групові рішення більш демократичні – члени групи поділяють відповідальність за виконання прийнятого рішення; груповий принцип прийняття рішень підвищує ймовірність їх виконання, оскільки група включається до процесу їх реалізації.

Серед змінних процесу прийняття групового рішення завдання посідає важливе місце, оскільки воно може визначатися як джерело і об’єкт цього процесу. Під стандартним груповим завданням розуміють завдання з чітко встановленими характеристиками, які легко видозмінюються залежно від цілей дослідження тих чи інших аспектів групової поведінки.

Важливо враховувати вплив характеристик завдання на груповий процес. Вчені використовували три типи групових завдань при дослідженні груп: продуктивний, дискусійний та проблемний. Було показано, що розв’язання проблемних завдань характеризувалось значною орієнтацією на дію, продуктивних – значним рівнем оригінальності висунутих ідей, а дискусійних завдань – високою мірою включеності досліджуваних в обговорення питання.

Таким чином, прийняття рішення – це процес, що включає певну послідовність взаємозалежних етапів: д іагностика проблеми – виявлення, усвідомлення та визначення проблеми, формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішень – об’єктивне оцінення, які обмеження (чинне законодавство, нестача ресурсів, кваліфікація підлеглих, їхня кількість, наявні повноваження) існують, як вони впливатимуть на розв’язання проблеми, визначення альтернатив – визначаються та формулюються можливі альтернативні шляхи розв’язання проблеми, оцінка альтернатив – здійснюється на підставі критеріїв прийняття рішення (ІІ етап), прийняття рішення (вибір альтернативи) – обирається альтернатива з найбільш прийнятними наслідками. Цінність прийнятого рішення стає очевидною, тільки після його реалізації. Тому необхідна наявність зворотного зв’язку – системи оцінки та контролю наслідків прийнятого рішення, його коригування.

Проблеми прийняття групових рішень пов’язані з розробкою технологій прийняття ефективних рішень. Найбільш дослідженою є техніка проведення дискусій, яка відбувається перед прийняттям групового рішення. Отже, групова діяльність підвищує якість рішення. Але під час дискусії у групі можуть виникати деформації (помилки, розбіжність думок), які знижують якість рішення. В 70-х роках ХХ ст. було описано феномен, який отримав назву ” групомислення”. Групомислення погіршує якість прийняття рішення до межі нижчої за усереднене. Феномен групомислення виникає тоді, коли збереження єдності та солідарності групи вважається членами групи більш важливим, ніж реалістичний погляд на речі.

Дослідження процесу прийняття групового рішення виявило також феномен поляризації, який полягає в тім, що в процесі вироблення значущого для групи рішення відбувається своєрідна екстремізація групової думки: вона тяжіє до крайніх значень, а кількість середніх, проміжних рішень скорочується. Окремим випадком групової поляризації є феномен зрушення до ризику, який виявляється в тому, що загальноприйняте групове рішення виявляється більш ризикованим порівняно з усередненим.

Процеси інтеграції групи пов’язано з феноменом “ лідерства ”. Поняття “лідерство” пов’язано з поняттям “керівництва”. На відміну від лідера керівник колективу завжди виступає посередником соціального контролю адміністративно-державної влади. Лідер - це член групи, що добровільно приймає на себе значно більшу міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того вимагають формальні приписи або загальноприйняті норми.

У соціальній психології існує декілька точок зору на природу і сутність лідерства. Одна з них – “теорія рис” - обґрунтовує висування лідерів їх особистісними якостями. Інша – “ситуаційна теорія” - обґрунтовує ініціативну поведінку особистості потребами соціальної ситуації, що склалася.

Активне дослідження проблеми лідерства розпочалося після відомих експериментів К.Левіна, який вивчав “стиль лідерства” - систему прийомів впливу лідера на групу. К.Левін виділив такі стилі лідерства: авторитарний, демократичний і анархічний (ліберальний). Ця типологія стилів лідерства у вітчизняній соціальній психології є найбільш поширеною.







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 226. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Методы прогнозирования национальной экономики, их особенности, классификация В настоящее время по оценке специалистов насчитывается свыше 150 различных методов прогнозирования, но на практике, в качестве основных используется около 20 методов...

Методы анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия   Содержанием анализа финансово-хозяйственной деятельности предприятия является глубокое и всестороннее изучение экономической информации о функционировании анализируемого субъекта хозяйствования с целью принятия оптимальных управленческих...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия