Блок навчальної проблеми

 

Техніка мовлення – це сукупність елементарних технологічних прийомів в області фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, доведених до ступеня автоматизованих навичок, що дозволяють вчителеві з максимальною ефективністю здійснювати комунікативний вплив в процесі педагогічної діяльності.

Мовлення вчителя – це перш за все озвучення мовлення. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування, воно, як і будь-яка інша звукова система, пов’язане з акустикою, і, нарешті, його не можна розглядати поза психофізичною діяльністю людського організму.

Мовленнєвий апарат складається з трьох відділів: 1) дихального, 2) го- лосового, 3) артикуляційного (або звукотворчого).

Дихальний відділ – це грудна клітка з легенями, бронхами і трахеєю. Під час мовлення саме у цьому відділі утворюється струмінь повітря, необхідний для голосотворення.

Голосовий відділ – це гортань з голосовими зв’язками. У цьому відділі формується звукова хвиля певної частоти.

Артикуляційний відділ (губи, зуби, язик, язичок, тверде і м’яке піднебіння, нижня щелепа) утворює конкретні звуки, озвучує звукову хвилю.

Усне мовлення з акустично-фізіологічної позиції – це озвучений видих. Тому першим елементом техніки мовлення є фонаційне (мовленнєве) дихання. Це енергетична база мовлення. З ним пов’язане голосотворення і формування мовлення.

Фонаційне (мовленнєве) дихання характеризують:

1. Активність, пов’язана з тим, що дихання є енергетичною базою мовлення.

2. Організований видих. Оскільки фонаційне дихання пов’язане з виникненням і поширенням звука, то видих має бути чітко і правильно організованим. Потрібно слідкувати за тим, щоб повітря під час видиху не розтікалось, а єдиним рівним струменем йшло в потрібному напрямку і було сфокусоване у одній точці.

3. Розподіл видиху – це вміння свідомо ділити його на рівномірні відрізки – порції. При добре тренованому диханні видих можна поділити на 25 чи навіть 30 порцій і кожна з них буде повноцінною. Розподіл видиху потрібно тренувати.

4. Добір дихання в процесі мовлення. Слід навчитися швидко, енергійно, і основне, непомітно для слухача добирати нові порції повітря.

Другим важливим компонентом техніки мовлення є мовленнєвий голос.

Голос учителя – його професійне знаряддя. Саме за допомогою голосу педагог може передавати найменші смислові відтінки, допомагає аудиторії сприймати думку, наповнену змістом, емоціями, що полегшує сприйняття.

І навпаки, нерозвинений, тьмяний, монотонний голос вчителя зводить нанівець ефективність навчально-виховного процесу.

Майбутньому вчителеві слід пам’ятати і про те, що підвищене щоденне голосове навантаження і невміння користуватися голосовим апаратом може призвести до виникнення різноманітних професійних захворювань.

Тому слід працювати над розвитком і вдосконаленням таких властивостей голосу, як сила, політність, гнучкість, діапазон, зібраність звука, витривалість голосу.

Вихований голос, досконала дикція, на думку вченого Л.І. Рувінського, надають живому голосу педагога яскраву інтонаційну виразність, яка дозволяє передавати у мові найдрібніші відтінки думки і почуттів.

Для розвитку активності мовного дихання необхідно відшліфувати наступні його елементи:

1. Глибокий, енергійний, короткий вдих, в основному через ніс (виховання змішаного діафрагмально-реберного дихання).

2. Рівномірний, активний видих.

3. Організований видих, фіксування його на кінчиках ледь зібраних губ.

Для виховання мовного голосу необхідно навчитись знімати м’язову напругу гортані (шиї і плечовому поясі), далі слід розвивати динамічний діапазон голосу, який залежить від вмілого використання дихання і резонаторів акустичної системи, здатної підсилювати виникаючий звук.

Звуковисотний діапазон голосу залежить від розвитку інтонаційно-мелодійної виразності голосу. А.С. Макаренко невипадково поєднував високий рівень педагогічної майстерності з досконалим володінням голосовими засобами. Він вважав, що справжнім майстром можна стати лише тоді, коли навчишся говорити фразу: „Іди сюди” з 15-20 звуковими відтінками.

Діапазон голосу необхідно розвивати обережно, слідкуючи за диханням, за правильною позицією звуку, сфокусованого на кінчиках губ.

Вихованню техніки мовлення допоможуть наступні методичні прийоми, які дозволять проводити тренування самостійно:

♦ контроль за активним змішаним діафрагмально-реберним диханням;

♦ контроль фонаційного дихання, зняття напруги з м’язів гортані та плечевого поясу;

♦ уміння „фокусувати” звук на кінчиках губ;

♦ навики розвитку звуковисотного діапазону, який виключає звуковий моно тон;

♦ мова на змішаному регістрі;

♦ рівномірне, гармонійне звучання при активному посиланні звука.