Особливості насичення води в атмосфері

Випаровування - перехід рідини в пару внаслідок нагрівання або зниження тиску. Це процес, в результаті якого вода з океану або поверхні землі потрапляє в атмосферу. Той же процес, при якому випаровування відбувається з поверхні зелених (живих) рослин, називається транспірацією (лат. trans - через, крізь і лат. spiro - дихаю, видихаю), тобто це фізіологічний процес випаровування води зеленими рослинами. Вони транспірують, коли вологість навколишнього повітря нижче, ніж вологість повітря в порах рослинної тканини. В протилежному випадку рослини поглинають водяну пару з повітря. При цьому процесі відбувається насичення повітря водяною парою. В залежності від кількості цієї пари в атмосфері вона (пара) може бути ненасиченою, насиченою та перенасиченою (пересиченою). Останній варіант стану пари можливий при відсутності поверхні для конденсації (наприклад, камера Вільсона для реєстрації прольоту часток з високою енергією). Тиск, утворений додатково водяною парою, називається пружністю пари по відношенню до води (е) і використовується для її кількісної характеристики.
Точка роси - це температура, при якій деякий об'єм повітря, що охолоджується при постійному тиску, досягає стану насичення водяною парою по відношенню до води.
Точка інею - це температура, при якій водяна пара, що знаходиться в повітрі, стає насиченою по відношенню до поверхні льоду.

Конденсація (лат. condensation - згущення, ущільнення) - перехід газу або пари в рідину внаслідок охолодження або стиснення їх. Це процес згущення молекул водяної пари і ущільнення її до стану рідини. Конденсація починається з утворення зародків, тобто комплексів молекул з пониженою кінетичною енергією. Якщо такі комплекси опиняються сталими, то вони перетворюються в подальшому в краплі та кристали, завислі в повітрі (хмари в вільній атмосфері, серпанок і туман над земною поверхнею) або виділяються на земній поверхні та на наземних предметах у вигляді гідрометеорів (роса, іній тощо).Для конденсації необхідно, щоб повітря знаходилось в стані насичення або навіть перенасичення. Це досягається або пониженням температури повітря до точки роси, особливо при адіабатичному підйомі повітря, або при збільшенні вологості повітря шляхом випаровування.Основою для утворення зародків і в подальшому крапель води в атмосфері служать ядра конденсації, роль яких зводиться до зниження пересичення водяної пари. Без ядер конденсації для початку конденсації необхідно було б мати багатократне перенасичення.В якості ядер конденсації можуть виступати кристали морської солі (хлориди), а по мірі просування в глибину континенту додаються ядра, що утворюються при природних та штучних процесах згоряння (лісові та торфові пожежі, виверження вулканів, індустріальна діяльність тощо), а також пилок та спори рослин, різноманітні частки пилу та ґрунту при пилових бурях тощо.

Насыщение - одновременно с отрывом молекул от поверхности воды или почвы происходит и обратный процесс их перехода из воз­духа в воду или в почву. Если достигается состояние подвиж­ного равновесия, когда возвращение молекул становится равным их отдаче с поверхности, то испарение прекращается: отрыв молекул с поверхности продолжается, но он покрывается воз­вращением молекул. Такое состояние называют насыщением, водяной пар в этом состоянии — насыщающим, а воздух, содер­жащий насыщающий водяной пар, — насыщенным. Упругость водяного пара в состоянии насыщения называют упругостью насыщения.Упругость насыщения растет с температурой. Это значит, что при более высокой температуре воздух способен содержать больше водяного пара, чем при более низкой температуре.

20. Основні гідрофізичні властивості атмосфери

Гідрофізичні властивості.
Гігроскопічність - це здатність матеріалу поглинати водяну пару з повітря. Гігроскопічну вологу можна поділити на адсорбційно зв`язану, яка утримується сорбційними силами на поверхні пор, і капілярну, яка перебуває в мікропорах матеріалу. Гігроскопічність визначають як відношення маси гігроскопічної вологи до маси сухого матеріалу.

Капілярне всмоктування пористими матеріалами відбувається за рахунок піднімання вологи по капілярах, коли частина матеріалу (конструкції) перебуває у воді. Наприклад, ґрунтові води за відсутності гідроізоляції призводять до зволожування нижньої надземної частини будівель. Капілярне всмоктування характеризується висотою підняття води, об’ємом поглинутої води та інтенсивністю всмоктування.
Водопоглинання - здатність матеріалу всмоктувати й утримувати вологу при безпосередньому стиканні з водою.
Водопоглинання за масою WM визначають як відношення кількості поглинутої матеріалом води до маси сухого матеріалу: (9)
де т2, т1 - маси матеріалу відповідно в насиченому водою та сухому стані, г.
Водопоглинання за об’ємом Wo характеризується ступенем наповненості пор матеріалу водою при насиченні й виражається відношенням об’єму поглинутої води до загального об’єму матеріалу в природному стані: (10) де V - об’єм матеріалу, см3; ρв= 1 г/см3.
Величини WM, Wo характеризують граничний випадок, коли будівельний матеріал більше не може всмоктувати вологу за звичайних умов.

21. Атмосфера є дуже турбулентним середовищем в якому спостерігаются висхідні рухи повітря.

Під їх дією переносится тепло і волога від підстилаючої поверхні, утворюются чи розмиваются хмари зявляются зони турбулентності.

Є такі види вертикальніх рухів Конвекіця-вертикльно направлені висхідні і низхідні течії повітря. Термічна конвекція виникає за рахунок нерівномірного нагрівання підстилаючох поверхні. 2 Висхідне ковзання-це похилий рух великих мас повітря який состерігается при натіканні теплого повітря на холодне. 3. Динамічна турбулентність-невпорядковані висхідні рухи що виникають за рахунок переміщеннія і тертя повітря об земну поверхню. Залежить від рельєфу(інтесивність)

22. Адіабатичні процеси в атмосфері. Рівні конденсації та конвекції