Теоретична частина

Параметри, які визначають вибухопожежні властивості легкозаймистих і горючих сумішей:

– температура спалаху;

– температура займання;

– температура самозаймання;

– температурні і концентраційні межі вибуховості.

Температурою спалаху називається мінімальна температура горючої речовини, при якій над його поверхнею утворюється суміш пари і газів з повітрям, здатна спалахувати в повітрі від джерела запалення. Проте швидкість їх утворення недостатня для подальшого горіння.

Залежно від температури спалаху пари рідини підрозділяються на:

– легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху до +61° С;

– горючі (ГР) з температурою спалаху +61 °С і вище.

Мінімальна температура нагріву горючої речовини, при якій відбуваються займання суміші пари, що утворюється, з повітрям і загоряння рідини від джерела запалення, називається температурою займання.

У легкозаймистих рідин різниця між температурою спалаху і займання незначна, тобто температура спалаху нижче за температуру займання на 1–5 °С.

У горючих рідин ця різниця більш значна, тобто температура спалаху нижче температури займання на 10 °С і більш.

Про пожежну небезпеку рідин судять по температурі спалаху. Чим нижче температура спалаху, тим більшу небезпеку представляє рідина.

Характеристикою вибухонебезпеки горючих парів і газів є нижня і верхня концентраційні межі займання.

Мінімальна концентрація пари в суміші з повітрям, яка здатна вибухати за наявності джерела запалення, називається нижньою концентраційною межею займання.

Максимальна концентрація пари в суміші з повітрям, при якій можливий вибух за наявності джерела запалення, називається верхньою концентраційною межею займання. За межею верхньої концентраційної межі займання суміш горить без вибуху спокійно, як горючий газ.

Таким чином, верхня і нижня концентраційні межі займання означають, що тільки в області концентрацій суміші парів і газів з повітрям, обмеженим цими межами, може відбутися вибух.

Концентраційні межі займання (% об.) зазвичай визначають експериментально. Але їх можна розрахувати по наступних емпіричних формулах, %:

(17.1)

(17.2)

де N – число атомів кисню, необхідне для згорання однієї молекули горючої речовини (визначається за реакцією горіння).

По пожежо– і вибухонебезпеці згідно [14] всі виробництва діляться на 5 категорій: А і Б – вибухо– і пожежонебезпечні; В, Г, Д – пожежонебезпечні.

Залежно від температури спалаху ЛЗР рідини відносяться до наступних підгруп:

особливо небезпечні – з температурою спалаху до мінус 18 °С;

постійно небезпечні – з температурою спалаху від мінус 18 °С до 23 °С;

небезпечні при підвищеній температурі – з температурою спалаху від 23 °С до 61 °С;

Температура займання – небезпечніша, ніж температура спалаху, оскільки пари і рідина при температурі займання після видалення джерела запалення продовжують горіти. Тому для надійності необхідно визначати температуру спалаху і температуру займання, встановивши між ними діапазон.