Як і освіта, наука все більше набирала світського характеру, поривала з теологією. В її основи проникали раціоналізм та емпіризм, матеріалістичні погляди. Відбувся рішучий поворот до коперниківської геліоцентричної системи. У 1791 р. при Краківській Головній школі Ян Снядецький (1756-1830) створив обсерваторію, в якій проводив важливі спостереження за рухом малих планет (планетоїдів). Видатним математиком був Міхап Губе (1737-1807), що працював у галузі диференційного числення. Ян Снядецький теж розробляв алгебраїчні питання і складав та видавав математичні посібники. Визначним хіміком був професор Краківської академії Ян Яськевич (1749-1809), який, зокрема, перший у Польщі підтримав квантитативну теорію французького вченого Антуана Лорана Лавуазье. Як хімік, уславився Єнджей Снядецький (1768-1848) - перший упорядник польської хімічної термінології. Пйотр Осінський у Варшаві створив першу в Польщі хімічну лабораторію. Великі заслуги в галузі природознавства належать Киїиштофові Клюку (1739-1796) - авторові чудового опису польської флори і фауни та посібника Ботаніка для національних шкіл. Онуфрей Копчинський (1735-1817) видав Граматику для національних шкіл, в якій була Грунтовно систематизована граматика польської мови, вказано на можливості користування нею в тих галузях науки, де панувала латина. Заслуги в розвитку географії мали Іґнацій Заборовський, Францішек Сярчинський, картографії - Юзеф Александр Яблоновський, Антоній Ріцці Заноні, Король де Пертес. Відомими медиками були професори Краківської академії Анд.жей Бадурський (1740-1789) і Рафал Червяковський (1743-1816).
Розвиток історіографії був в основному пов'язаний з ім'ям Адама Нарушевича (1733-1796). Після закінченні філософського у Вільні і теологічного в Ліоні факультетів А. Нарушевич, будучи єзуїтом, викладав риторику у Віденській академії, риторику й історію - в Рицарській школі, історію - у Варшавській єзуїтській колегії. З 1775 р. він був єпископом, у 1781-1786 pp. - секретарем Постійної ради. Був наближеною особою до короля, брав активну участь у згаданих четвергових обідах, редагував видання ''Приємні і корисні забави" Належав до прихильників державних реформ, включно з Конституцією 3 травня. Проникливим вивченням історії зайнявся за намовлянням Станіслава Августа. Найзначнішим історичним твором А. Нарушевича стала Історія польського народу від початку християнства (тт. 2-7 видані у 1780-1786 pp., т. 1 - у 1824 p.). Твір не закінчено, події в ньому доведені до 1386 р. То був перший науковий виклад історії Польщі. У його написанні А. Нарушевич керувався поглядами на методи, предмет і цілі історії як науки, які сформулював в адресованому королеві Меморіалі щодо писання національної історії (1775). Старій історіографії А. Нарушевич протиставив теоретичні засади раціоналістичного розуміння історії, відкинув безпосередні впливи провидіння на історичні події, розглядав історію як світську науку, що має пізнавальні й морально-політичні цілі, підкреслив необхідність засновувати історичні дослідження на історичних джерелах, встановлювати їхню достовірність. Розуміння значення джерел А. Нарушевичем виявилося особливо в тому, що за його ініціативою і керівництвом була складена величезна збірка копій документів з політичної історії Польської держави і Речі Посполитої, які переважно в оригіналі зберігалися в різних рукописних зібраннях. Збірка, назва якої Акти королів і польського народу, від імені головного "винуватця" її появи згодом отримала назву "Теки Нарушевича". На 1796 р. було 206 томів (тек) цієї збірки, згодом їх кількість збільшилася до 230.
Художня література переживала період розквіту. Неабияке значення для літературного процесу мало те, що Станіслав Август підтримував і заохочував письменників, брав жваву участь в обговоренні літературних творів і проблем, особливо під час четвергових обідів. Провідним у літературі був напрям, який можна назвати просвітницьким класицизмом. На відміну віл західноєвропейського офіційно-помпезного класицизму з
