Дисциплина 5. Охрана памятников истории и культуры

 

 

Тема 11. Загальна характеристика законодавства щодо реалізації прав громадян на житло державного житлового фонду

 

Питання, пов'язані з обліком громадян, які потребують по­ліпшення житлових умов, із наданням їм жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призна­чених для постійного проживання, регулюються постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради про­фесійних спілок «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP» від 11 грудня 1984 р.

Порядок забезпечення жилою площею військовослужбов­ців регулюється Житловим кодексом з урахуванням особливос­тей, встановлених Законом України «Про соціальний і право­вий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-ХІІ, та цілою низкою підзаконних нормативних документів. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку забезпечення військовослужбов­ців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 3 серпня 2006 р.№ 1081.

Особливості забезпечення житлом громадян у будинках жит­лово-будівельних кооперативів регулюються ст. 134 Житлово­го кодексу Української PCP, Примірним статутом житлово-бу­дівельного кооперативу (затвердженого постановою Ради Міні­стрів УРСР від ЗО квітня 1985 р. № 186) та Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного ко­оперативу (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укр-профради від 5 червня 1985 р. № 228).

 

Порядок надання житла соціального призначення регулю­ється Законом України «Про житловий фонд соціального при­значення», постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 76, якою затверджено Порядок утворення спеціалізо­ваного будинку для ветеранів війни та праці, громадян похило­го віку та інвалідів і надання жилих приміщень у такому будин­ку та Типове положення про спеціалізований будинок для вете­ранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів.

Забезпечення житлом молоді регулюється Положенням про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівниц­тву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2000 р. № 1604, Положенням про порядок, надан­ня пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та оди­ноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженим постановою Кабінету Міні­стрів України від 29 травня 2001 р. № 584; постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку часткової ком­пенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків моло­дим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» від 4 червня 2003 р. № 853 та розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про прове­дення у м. Києві експерименту із-запровадження нового меха­нізму часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами, наданими комерційними банками молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам для будівництва і придбання житла» від 10 серпня 2004 р. № 554.

Кожна сім'я може перебувати на обліку за місцем робо­ти одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому орга­ні відповідної ради за місцем проживання. Кожна сім'я також може одночасно перебувати на кооперативному і квартирному обліку.

Право на одержання жилого приміщення мають лише гро­мадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Громадя¹ нам, які мають право на одержання у користування жилого при­міщення, житло надається у безстрокове користування.

Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому органі міської, селищ­ної, сільської ради або відповідній місцевій державній адміні­страції.

На квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема: 1) забезпечені жилою пло­щею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітета­ми обласних, Київської і Севастопольської міських рад разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вка­заними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не від­повідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'яз­ку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в од­ній кімнаті з членами своєї сім'ї; 4) які проживають за догово­ром піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жило­го приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (орен­ди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на пра­ві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сімей, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» правом взяття на соціальний квар­тирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або
які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до Закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік
із розрахунку на одну особу в сумі, менший за величину опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

в) мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,
безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та
в інших випадках, передбачених законом.

Перебування громадянина на соціальному квартирному об­ліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують по­ліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на які користуються правом першочергового і позачергового одер­жання жилих приміщень. Списки громадян, взятих на квар­тирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом одержання жилих приміщень, вивішуються для загального ві­дома.

На кожного громадянина (сім'ю), взятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, у якій містяться необхід­ні документи. їй надається номер, відповідний номеру в книзі обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилого при­міщення.

Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, ор­ганізації щороку проводять перереєстрацію громадян, які пе­ребувають на квартирному обліку, в ході якої перевіряються їх облікові дані. Виявлені зміни вносяться в облікові справи гро­мадян і книгу обліку осіб. Зміни з питань, що належать до ком­петенції виконавчого органу місцевої ради, власника підпри­ємства, установи, організації і профспілкового комітету, про­вадяться після прийняття рішень цими органами. Про внесені зміни заінтересованим особам направляється письмове повідом­лення.

Підстави зняття з квартирного обліку громадян. Грома­дяни знімаються з квартирного обліку у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце прожи­вання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових від­носин з підприємством, установою, організацією особи, яка пе­ребуває на обліку за місцем роботи; 4) засудження до позбавлен­ня волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службо­вих осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» громадянин знімається із соціально­го квартирного обліку в разі: 1) подання за місцем обліку заяви про зняття з обліку; 2) втрати підстав, що дають право на отри­мання соціального житла; 3) виїзду на постійне місце прожи­вання до іншого населеного пункту; 4) одержання ним у встанов­леному порядку кредитів на будівництво чи придбання житла; 5) надання йому у встановленому порядку земельної ділянки отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбан­ня житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Потреба громадян у поліпшенні житлових умов визначаєть­ся за місцем їх проживання. Заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого органу ради за міс­цем проживання громадян. До заяви додаються: довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину бу­динку), квартиру; довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи або у виконавчому органі місцевої ради.

У необхідних випадках до заяви додаються також медичний висновок, довідка про невідповідність жилого приміщення вста­новленим санітарним і технічним вимогам, копія договору під­найму жилого приміщення в будинку державного або громадсь­кого житлового фонду чи договору найму жилого приміщен­ня в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на пра­ві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих при­міщень, вказують про це у заяві й подають відповідні докумен­ти. Подана заява реєструється у книзі реєстрації заяв про взят­тя на квартирний облік.

Часом прийняття на квартирний облік громадян за міс­цем проживання є рішення виконавчого органу відповідної ради. Рішення повинно бути винесене у місячний строк із дня подання громадянином необхідних документів. При одночасному роз­гляді заяв кількох осіб їх черговість на одержання жилих при­міщень визначається за датою подання ними заяви з необхідни­ми документами. Якщо в один день подали заяви кілька осіб, їх черговість на одержання жилих приміщень визначається при прийнятті рішення з урахуванням житлових умов, стану здоро­в'я, трудової та громадської діяльності.

Громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих при­міщень. З числа вказаних громадян складаються списки осіб,

Зняття з квартирного обліку та виключення зі списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих при­міщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рі­шення про взяття громадянина на облік (включення до вказа­ного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з облі­ку (виключення зі списку) громадяни у 30-денний строк пові­домляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

Розподіл та надання жилих приміщень. Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадя­нам виконавчим органом відповідної ради за участю громадсь­кої комісії з житлових питань.

Жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному на­селеному пункті, як правило, у окремій квартирі на сім'ю. Квар­тирний облік, установлення черговості на одержання жилої пло­щі, а також її розподіл здійснюються під громадським контро­лем і з додержанням гласності.

Жилі приміщення надаються тільки громадянам, які пере­бувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених за­конодавством України. Працівникам, які переїхали у зв'язку з переведенням їх на роботу до іншої місцевості, і членам їх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором. Особам, які мають учений ступінь або вчене звання, провідним творчим працівникам, обраним за конкурсом на за­міщення вакантних посад у вищому навчальному закладі, нау­ково-дослідній установі, театрі, концертній організації, на теле­баченні або радіо, коли це пов'язане з переїздом до іншої місце­вості, і членам їх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених при оголошенні конкурсу.

Пільгові умови надання жилого приміщення передбачають­ся трудовим договором (при оголошенні конкурсу) на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, орга­нізації (органу громадської організації) та профспілкового ко­мітету й рішення виконавчого комітету місцевої ради.

Виконавчі органи обласних і міських рад, які є замовника­ми житлового будівництва, щороку складають і затверджують для будівництва приватного жилого будинку; 6) виявлення в документах, які надавалися ним до органу, що здійснює взят­тя на соціальний квартирний облік, відомостей, які не відповіг дають дійсності, але стали підставою для прийняття на соціаль­ний квартирний облік, а також неправомірних дій посадових осіб органу, що здійснює взяття на соціальний квартирний об­лік, при вирішенні питання про взяття на соціальний квартир­ний облік.

Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руй­нування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), квартири, не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.

При цьому за громадянами зберігається право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи у випад­ках: 1) виходу на пенсію; 2) призову на строкову військову слу­жбу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років; 3) направлення підприємством, організа­цією на навчання; 4) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації працює член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім'ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, органі­зації цього члена сім'ї.

У разі смерті громадянина, який перебував на квартирному обліку, за членами його сім'ї зберігається право дальшого пере­бування на обліку. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради і був знятий з обліку з підстав, зазначених вище.

При розірванні шлюбу між особами, які працюють на одно­му підприємстві, в установі, організації і перебувають на квар­тирному обліку за місцем роботи, облікова справа відповідно розділяється та за колишнім подружжям заявника зберігається право перебування на обліку за місцем роботи. Якщо колишнє подружжя заявника не працює на тому ж підприємстві, в уста­нові, організації, воно переводиться на облік за місцем своєї ро­боти, а якщо там не ведеться облік, — до виконавчого органу міс­цевої ради за місцем проживання.

плани розподілу жилої площі, яка підлягає введенню в експлуа­тацію в поточному році.

Виконавчі органи місцевих рад, підприємства, установи, орга­нізації щороку визначають кількість новозбудованої і вивільню­ваної жилої площі для надання жилих приміщень громадянам поза чергою, у першу чергу і в порядку загальної черги. Відповід­но до чинного законодавства на підприємствах, в організаціях кількість жилої площі, що виділяється для таких цілей, за рі­шенням трудових колективів може передбачатися у колектив­них договорах.

Громадяни виключаються зі списків осіб, які користуються правом одержання жилих приміщень, якщо вони були необгрун­товано включені до цих списків або втратили вказане право.

Першочергове надання жилих приміщень. У першу чергу жилі приміщення надаються тим, хто перебуває на квартирно­му обліку, відповідно до ст. 45 ЖК, ст. 12 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення». На першочергове отримання житла мають право: 1) учасники бойових дій та осо­би, прирівняні до них законом, а з них учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов'язків військової служби, — протягом двох років із дня взяття на соціальний квартирний облік; 2) учасники війни та особи, прирівняні до них законом; 3) інваліди І і II груп; 4) особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 5) Герої Украї­ни, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а та­кож особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох сту­пенів, чотирма і більше медалями «За відвагу»; 6) колишні не­повнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 ро­ків) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць приму­сового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої сві­тової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків; 7) колишні в'язні концентра­ційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в пе­ріод Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з ко­лишнім Союзом PCP, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було підда­но репресіям, фізичним розправам, гонінням; 8) особи, реабілі­товані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 p.; 9) грома­дяни, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворю­вань за переліком, що затверджується центральним органом ви­конавчої влади у сфері охорони здоров'я; 10) сім'ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків; 11) сім'ї, які мають дитину-інваліда ві­ком до 18 років або інваліда з дитинства І чи II групи; 12) звіль­нені в запас або у відставку офіцери і військовослужбовці Зброй­них Сил України та інших військових формувань, що створю­ються Верховною Радою України, які проходили службу за конт­рактом або перебували на кадровій військовій службі; 13) сім'ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві; 14) особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з чим не можуть про­живати в одній кімнаті з іншими особами; 15) молоді сім'ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім'ї, в яких мати (батько) віком до 35 років, одинокі молоді громадя­ни віком до 35 років та молоді вчені віком до 35 років; 16) сім'ї з неповнолітніми дітьми; 17) вагітні жінки; 18) особи, які втра­тили працездатність; 19) пенсіонери.

Надання громадянам жилої площі незалежно від перебу­вання на обліку для поліпшення житлових умов. Згідно зі ст. 46 ЖК, ст. 11 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» право на отримання житла поза чергою мають: 1) інваліди війни та особи, прирівняні до них законом, — протя­гом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік, а з них інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших держав — протягом року; 2) особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік; 3) колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентра-

Слід зазначити, що приміщення може відповідати санітар­ним і технічним вимогам, але бути неблагоустроєним і навпаки. Для цього у будинках, які потребують капітального ремонту, забезпечується підвищення рівня благоустроєності будинків старої забудови.

Надання громадянам жилих приміщень, що не відповідають встановленим вимогам, можливе лише у випадках тимчасового поліпшення житлових умов. Це допускається тільки в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирно­му обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одер­жання жилих приміщень), та громадян, що користуються пра­вом позачергового одержання жилих приміщень. У порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає визначеним вимогам.

Жиле приміщення, що надається громадянину, який пере­буває на квартирному обліку або в списку позачерговиків, не обов'язково повинно знаходитися у новому побудованому бу­динку. Може бути надане жиле приміщення, що звільнилося, якщо воно відповідає встановленим вимогам. Категорично забо­роняється заселення помешкань, що звільнилися, у ветхих бу­динках, які не підлягають ремонту, у бараках та інших непри-стосованих для житла будівлях, у жилих будинках, мешканці яких відселені у зв'язку з тим, що будинки підлягають знесен­ню, капітальному ремонту тощо.

Надання жилих приміщень у квартирі, де проживають два або більше наймачів. Житловий кодекс надає право найма­чу на приєднання звільненої іншим наймачем жилої площі (ст. 54 Житлового кодексу). При цьому неізольоване приміщення на­дається незалежно від розміру жилої площі наймачу суміжного приміщення. Якщо жила площа, що займається, і звільнена жи­ла площа перебільшують встановлені розміри, то можливе на­дання наймачу тієї ізольованої кімнати лише з додержанням ви­мог норми жилої площі. При цьому кімната використовується на тих самих умовах, що і комунальна квартира. Укладається окремий договір найму і відкривається окремий рахунок.

За відсутності умов, передбачених ст. 54 ЖК України, звіль­нена площа заселяється відповідно до порядку надання жилих приміщень і може бути зайнята не меншим, а більшим числом мешканців (залежно від площі).

ційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами за загальним захворюванням, трудового ка­ліцтва та з інших причин; 4) дружини (чоловіки) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інваліда­ми за загальним захворюванням, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге; 5) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) — протя­гом року з дня взяття на соціальний квартирний облік; 6) осо­би, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ка­тегорія 2); 7) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського пік­лування, після завершення перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло, а також особи з їх числа при завершенні ними строкової служби у Збройних Си­лах України або при поверненні їх з установ, які виконують по­карання у виді позбавлення волі, — протягом місяця; 8) діти-ін-валіди, які не мають батьків або батьки яких позбавлені бать­ківських прав і які проживають в установах соціального захисту населення, після досягнення повноліття; 9) громадяни, незакон­но засуджені і згодом реабілітовані, в разі неможливості повер­нення жилого приміщення, займаного ними раніше; 10) грома­дяни, житло яких визнане в установленому порядку непридат­ним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції; 11) громадяни, з якими органом місцевого самоврядування бу­ло розірвано договір найму соціального житла на підставі, ви­значеній Законом «Про житловий фонд соціального призна­чення», але протягом наступних трьох років із дня розірвання договору у них знов виникло таке право.

Жиле приміщення, що надається громадянам для проживан­ня, має бути благоустроєним відповідно до умов даного населе­ного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Благоустроєність визначається наявністю в жилому приміщенні комунальних послуг (водопроводу, каналізації, цен­трального опалення, газозабезпечення тощо). її рівень у різних населених пунктах неоднаковий.

Відповідність жилого приміщення рівню благоустроєності населеного пункту визначається з наявності комунальних послуг у будинках державного і комунального житлового фонду.

Надання окремої квартири є загальним правилом. Рідкіс­ним виключенням з нього може бути неможливість у даний мо­мент надати сім'ї окрему квартиру. Але і в цьому випадку не до­зволяється заселення двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами квартири, побудованої для однієї сім'ї.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося у комуналь­ній квартирі, на прохання наймача, що проживає у цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, незалежно від його пе­ребування на квартирному обліку, надається йому, а у разі від­сутності такого наймача — іншому наймачеві, який проживає в тій самій квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати 13,65 м² на одну людину, крім випадків, коли наймач або член його сім'ї має право на додаткову жилу площу.

Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за рівень середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному населеному пункті, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання. У тому випадку, якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути переда­но наймачеві, який проживає у цій квартирі, його надають ін-. шим особам у загальному порядку.

Правила ст. 54 ЖК не застосовуються, якщо наймач служ­бового жилого приміщення претендуватиме на зайняття звіль­неного в тій самій квартирі ізольованого неслужбового або слу­жбового жилого приміщення.

Норма жилої площі. Рівень середньої забезпеченості гро­мадян жилою площею в населеному пункті визначається і пе­ріодично переглядається виконавчими органами відповідних рад спільно з радами профспілок, виходячи з даних статистичної звітності.

В окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала чер­говість на одержання жилих приміщень), та громадян, що корис­туються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передба­ченим чинним законодавством, або за розміром менше за рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному на­селеному пункті зі збереженням, відповідно, права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерго-виків.

Жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім'ї, які перебувають разом із ним на квартирному обліку, а та­кож на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину, яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту по­дружжям, що перебуває на обліку. Якщо вселення дружини на жилу площу подружжя, що перебуває на квартирному обліку, неможливе, жиле приміщення надається на подружжя, крім ви­падків, коли дружина, яка окремо проживає в даному населено­му пункті чи в приміській зоні, не потребує поліпшення житло­вих умов.

Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 м² жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забез­печеності громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квар­тирі), що перебуває у приватній власності громадян.

Жиле приміщення може бути надане з перевищенням вка­заного вище максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або у випадках, коли в квар­тирі, у якій проживають двоє або більше наймачів, звільнило­ся неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві су­сіднього приміщення.

Відповідно до ст. 49 ЖК окремим категоріям громадян на­дається додаткова площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми де­яких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця пло­ща необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, роз­мір додаткової жилої площі може бути збільшений.

Так, наказом Міністерства охорони здоров'я УРСР від 8 лю­того 1985 р. № 52 затверджено перелік хронічних захворювань, при яких особи, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. До цього переліку належать 1) захворювання сердцево-судиної системи; 2) захворювання органів дихання; 3) захворювання опорно-рухового апарату; 4) нервово-судинні захворювання; 5) психічні захворювання; 6) туберкульоз легенів та інших органів; 7) захворювання шкі­ри; 8) інші захворювання, в тому числі ВІЛ-інфекція, СНІД.

Медичний висновок про захворювання, при якому громадя­нин, який на нього страждає, не може проживати у комунальній квартирі або в одній кімнаті с членами своєї сім'ї, видається лі­карською консультативною комісією.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кан­дидата або доктора наук,.для забезпечення умов для наукової діяльності надається додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 м² (ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»)., Стаття 18 Закону України «Про державну підтримку засо­бів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. передбачає надання права на' додаткову жи­лу площу у вигляді окремої кімнати або в розмірі 10 м² понад норму жилої площі в державному та комунальному житловому фонді членам всеукраїнських професійних творчих об'єднань журналістів.

 

Тема 12. Правові підстави для заселення жилих приміщень у будинках державного і комунального житлового фонду

Першою основною підставою для зселення жилих примі­щень державного і комунального житлового фонду, поселення в гуртожитках та службових жилих приміщеннях є ордер.

Ордер — розпорядчий акт індивідуального характеру, вида­ний виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить видача такого документа. Ордер є правовою підставою для вселення громадянина з його сім'єю до жилого приміщен­ня. З одного боку, він породжує адміністративно-правові відно­сини між виконкомом і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого — цивільні правові відносини між громадянином і зазначеною організацією, яка зобов'язана уклас­ти з ним договір найму жилого приміщення.

І ті й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що лежить в його основі. Згідно з цим рішенням про надання гро­мадянину житла у житлово-експлуатаційної організації ні пе­ред виконкомом, ні перед громадянином ніяких зобов'язань не виникає. Окрім того, і громадянин тільки на підставі цього рі­шення не вправі вимагати від житлово-експлуатаційної органі­зації здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного у рішенні.

Однак законом не передбачено суб'єктивного цивільного права громадянина вимагати видачу ордера на надане йому приміщення. У випадку відмови виконкому у видачі ордера суд вправі вирішувати спори про видачу ордера на жиле приміщен­ня, яке надається за спільним рішенням адміністрації і проф­спілкового комітету з наступним повідомленням виконкому про надання жилого приміщення для заселення. Тому до видачі ор­дера рішення про надання жилого приміщення може бути в од­носторонньому порядку переглянуто органом, який його виніс, якщо для того будуть підстави, наприклад у випадках, коли і сам ордер може бути визнаний недійсним.

Рішення про надання жилого приміщення окремим грома­дянам приймає виконавчий орган місцевої ради, підприємство, організація, у віданні яких знаходиться жилий будинок. На під­ставі прийнятого рішення про надання жилого приміщення гро­мадяни, в тому числі тимчасово відсутні, дають письмове зобо­в'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будин­ку державного або громадського житлового фонду (за винятком тих, кому жиле приміщення належить на праві приватної влас­ності). Орган, що прийняв рішення про надання жилого примі­щення, може переглянути своє рішення до видачі ордера, якщо виявляються обставини, які не були раніше відомі та які могли вплинути на вказане рішення. До наданого жилого приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення. У ордері зазна­чаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій він виданий, чле­ни сім'ї, які мають право на зайняття нового жилого приміщен­ня, жила площа, що надається, кількість кімнат, характеристика квартири (ізольована, комунальна), точна адреса із зазначенням вулиці, номера будинку та квартири. В ордері вказується підста­ва його видачі. Ордер підписується головою виконавчого орга­ну відповідної місцевої ради.

Ордер дійсний протягом ЗО днів. Цей термін можна вважа­ти пресічним, який може бути продовжений тільки за наявнос­ті поважних причин. Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються документи, що посвідчують особу: паспорти або документи, що їх замінюють, членів сім'ї, включених в ордер. При вселенні громадянин здає ордер до жит­лово-експлуатаційної організації, одночасно отримуючи при цьому паспорти усіх членів сім'ї з відміткою про виписку з по­переднього місця проживання. До наданого жилого приміщен­ня переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали пись­мове зобов'язання про переселення.

Жилі приміщення державного або комунального житлового фонду, заселяються тільки на підставі ордеру. Заселення жило­го приміщення в приватному будинку здійснюється на підставі договору найму.

Перебування громадянина на соціальному квартирному об­ліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують по­ліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбан­ня житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.

Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу міс­цевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладен­ня відповідного договору найму соціального житла.

Єдиною підставою для заселення житла із житлового фон­ду соціального призначення є договір найму соціального жит­ла. Договір найму соціального житла — це угода, оформлена в письмовій формі, за якою одна сторона — власник житла (най-модавець) — передає або зобов'язується передати другій сто­роні — наймачеві — житло для проживання в ньому на певний строк. Договір найму соціального житла укладається між ор­ганом місцевого самоврядування або уповноваженим ним ор­ганом і наймачем або уповноваженою ним особою. У договорі найму соціального житла мають бути вказані особи, які прожи­ватимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із най­мачем прав та обов'язків щодо користування соціальним житлом.

Наймач соціального житла вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом із ним, вселити до займаного ним жилого приміщення свою дру­жину, своїх дітей, батьків. На вселення до батьків їх неповно­літніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Громадянин, з яким органом місцевого самоврядування бу­ло розірвано договір найму квартири або садибного (одноквар­тирного) жилого будинку з житлового фонду соціального при­значення, протягом наступних трьох років із дня розірвання до­говору має право на включення його до списків на позачергове отримання квартири або садибного (одноквартирного) жилого будинку з житлового фонду соціального призначення за умови відновлення права такого громадянина на отримання соціально­го житла.

Форма типового договору найму соціального житла затвер­джується Кабінетом Міністрів України.

Жиле приміщення для вселення повинно бути не тільки фактично, а й юридично вільним. На жиле приміщення, наймач якого незважаючи на непроживання в ньому, зберігає право, до­кументи на вселення не можуть бути видані, як і на приміщен­ня, у якому хтось проживає без законних на те підстав. Житло­ві органи зобов'язані вжити захо