ХУДОЖНІ ТЕКСТИ

Нормативно-правовий прецедент - це письмовий юридичний акт правозастосовного органу держави, що містить норму чи принцип права і набуває загальнообов'язкового характеру під час вирішення аналогічних справ

ОЗНАКИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ

· створюється правозастосовним суб'єктом, спеціально уповноваженим на правотворення;

· містить норму права чи принцип права;

· норма чи принцип права обєктивуються в акті застосування права;

· має письмову зовнішню форму вираження;

· поширює свою дію та має обов'язковий характер лише щодо суб'єктів та відносин в аналогічній справі;

· є більш близьким до юридичної практики;

· створюється лише за відсутності нормативно-правової регламентації;

· має юридичну силу, похідну від суб'єкта правотворення

ВИДИ ПРЕЦЕДЕНТІВ

· Нормативно-правові

· Правотлумачні

· Правозастосовчі

42.СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ЕЛЕМЕНТИ. КРИТЕРІЇ РОЗПОДІЛУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ПРИПИСІВ НА ГАЛУЗІ ЗАКОНОДАВСТВА.

Система законодавства -це належним чином згрупований комплекс нормативно-правових приписів, що містяться у законах.

Ознаки системи законодавства

· є підсистемою системи нормативно-правових актів;

· первинним елементом є нормативно-правовий припис, що міститься в законодавчих актах;

· має галузеву, ієрархічну структуру;

· має суб'єктивний характер;

· критерієм групування приписів є предмет і метод правового регулювання.

Критерії групування: предмет та метод правового регулювання; юридична сила; суб'єкти право творення; зовнішні форми права; державний устрій: - однорівнева система, - дворівнева система

Структура системи законодавства - це зумовлена системою права, інтересами держави та потребами практики правового регулювання внутрішня організація нормативно - правових актів (та ін. письмових нормативно - правових джерел, яка виражається в їх єдності й погодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства.

· Галузева - розподіл нормативно — правових актів за предметом правого регулювання.

· Ієрархічна (субординаційна) - розподіл нормативно - правових актів за певними групами, залежно від юридичної сили.

43. ЧИННІСТЬ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В ЧАСІ. ПОРЯДОК НАБРАННЯ НИМИ ЧИННОСТІ. Порядок набрання чинності (вступу ів юридичну силу) нормативно - правовими актами України (загальне процесуальне правило: у разі виникнення в тексті нормативно - правового акту слів чи словосполучень на кшталт «з моменту», «з часу», «через», «після» тощо чинність нормативно - правових актів починається з дня, наступного за днем настання обумовленої дати (обставини): з моменту прийняття; з моменту підписання; з моменту опублікування; з моменту отримання адресатами (акти, що не підлягають опублікуванню); з дати, зазначеної в самому акті; після спливу певного строку, зазначеного в нормативно - правовому акті; після спливу певного строку з моменту опублікування; з моменту реєстрації або після спливу певного строку з моменту реєстрації; у зв'язку з виникненням певних обставин (настанням відкладальної умови); поетапно.

44. ЧИННІСТЬ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В ЧАСІ. ЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДІЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Припинення чинності закону означає і остаточну втрату ним юридичної сили.

Традиційно в літературі наводяться такі підстави припинення дії нормативних актів:

1)закінчення терміну, на який вони були прийняті (наприклад, закон про Державний бюджет України на відповідний рік втрачає силу в 0 годин 1 січня наступного року);

2)зміна обставин, на які вони були розраховані (наприклад, втратили свій сенс і тому припинили дію акти періоду ІІ світової війни після її закінчення);

3)при скасуванні цього акта іншим актом (найпоширеніший випадок). Остання підстава може бути класифікована на:

а) пряме скасування нормативного акта уповноваженим на те органом;

б) фактичну заміну нормативного акта іншим актом, що регулює ту ж групу суспільних відносин.

Зупинення (призупинення) дії нормативного акта—тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Призупинити дію нормативного акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом. Наприклад, згідно зі ст. 137 Конституції України „з мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити їх дію з одночасним зверненням до Конституційного суду України щодо їх конституційності”.

45.ЧИННІСТЬ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В ЧАСІ. НАПРЯМ ДІЇ.

Параметри дії нормативно - правових актів в часі: початок дії; напрям дії; зупинення дії; припинення дії.

Напрямок темпоральної (часової) Дії нормативно - правових актів — його дія стосовно фактів, які виникли вже після набрання ним чинності. Напрям дії нормативно - правових актів складається з прямої дії, зворотної дії та переживаючої дії. Пряма дія нормативно - правових актів - це дія нормативно - правових актів на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, а також на ті, що виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати після набрання ним чинності. Зворотна дія нормативно - правових актів - це дія нормативно - правових актів на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, але з моменту виникнення цих відносин. Щодо зворотної дії нормативно - правового акта, то діє загальне правило: нормативно - правові акти зворотної дії не мають. Проте, з даного правила існують винятки: нормативно - правовий акт, шо скасовує або пом'якшує відповідальність; І в нормативно — правовому акті міститься вказівка на можливість застосування зворотної сили, але при цьому правове положення суб'єктів правовідносин погіршуватись не може. Переживаюча дія нормативно - правових актів - це дія нормативно - правових актів на правовідносини, які виникли після набрання ким чинності, а на відносини, які виникли до набрання ними чинності і продовжують існувати може поширюватися дія попереднього нормативно - правового акта. Тобто, переживаюча дія нормативно - правових актів можлива лише за умови, якщо новий нормативно - правовий акт дозволяє дію «старого» акта на певний час.

46.ЧИННІСТЬ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У ПРОСТОРІ.

Просторова (територіальна) чинність нормативно - правового акта характеризується обсягом того фізичного простору, у межах якого на відповідних суб'єктів права поширюється формальна обов'язковість і таких актів.

Дія нормативно - правових актів у просторі обмежується територією держави та державним суверенітетом:! у межах території держави (земельний, водний, повітряний простір у межах держаного кордону: надрі територіальні води, континентальний шельф); за межами географічної території держави (територія дипломатичних установ, військових підрозділів, дислокованих за межами держави; цивільні літаки - у відкритому повітряному просторі; цивільні судна - у відкритому водному просторі; військові літаки - у відкритому повітряному просторі, повітряному просторі та аеропортах іноземних держав; військові кораблі - у відкритому водному просторі, територіальних водах та аеропортах іноземних держав; космічні об'єкта, трубопроводи та інші об'єкти, що розміщено у відкритому космічному або водному просторі.

Нормативно - правовий акт поширює дію: на територію всієї держави (Конституція); на частину території держави, у межах повноважень органу, який видав акт (рішення місцевої ради); в межах, спеціально - встановлених нормативно - правовим актом (ЗУ «Про загальні засади створення і функціонуванні спеціальних (вільних) економічних зон»).

Загальне правило дії нормативно - правового акта у просторі: нормативно - правовий акт діє на тій території, на яку поширює свої повноваження правотворчий орган, який цей акт прийняв. Виняток: нормативно - правовий акт однієї держави може діяти на території іншої держави, якщо міжнародний договір між цими державами дозволяє таку дію, а законодавство держави не заперечує такої дії.

Принцип екстериторіальності - визначає порядок, згідно з яким нормативно - правовий акт не поширює свою дію на той чи інший простір: 1) не поширює дію на іноземні держави, дипломатичні представництва; іноземних держав; 2) не поширює дію на військові підрозділи, літаки, кораблі іноземних держав; 3) не поширює дію на космічні та інші об'єкти іноземних держав.

 

47.ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ЩОДОКОЛА СУБ’ЄКТІВ.

Нормативно правові акти діють щодо певного кола суб'єктів:

· Щодо фізичних осіб: громадян; осіб з подвійним громадянством; іноземців; осіб без громадянства.

· Щодо юридичних осіб: держави; органів держави; іноземної держави; міжнародних організацій; спільних підприємств; юридичних осіб приватного права; іноземних юридичних осіб публічного права.

Загальне правило дії нормативно - правового акта щодо певного кола суб'єктів: нормативно - правовий акт діє щодо осіб, які перебувають на території його дії та є суб'єктами відносин, на які поширюється його дія.

Межі дії нормативно - правових актів щодо певного кола суб'єктів: територія держави; правовий статус особи.

Принцип екстериторіальності - визначає порядок, згідно з яким нормативно - правовий акт не поширює свою Дію на певне коло суб'єктів: 1) особи, які наділені дипломатичним імунітетом; 2) особи, які наділені імунітетом у межах виконання службових повноважень.

48.СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ: ПОНЯТТЯ, СПОСОБИ. КОДИФІКАЦІЯ В УКРАЇНІ.

Систематизація нормативно-правових актів - це правотворча діяльність зі зведення нормативно - правових приписів у єдину систему.

Основні способи систематизації нормативно - правових приписів:

· Облік нормативно - правових актів - це спосіб систематизації, який полягає у збиранні, зберіганні, підтриманні у контрольному стані нормативно - правових актів, а також створення пошукової системи, яка необхідна для знаходження нормативно - правових приписів. Види обліку: журнальний, картковий, реєстровий, автоматизований.

· Інкорпорація - це спосіб систематизації, який полягає в об'єднанні нормативно - правових приписів за певним критерієм у певному збірнику, без зміни змісту.

· Кодифікація - це спосіб систематизації, який полягає у змістовній переробці нормативно - правових приписів, пов'язаних спільним предметом регулювання та об'єднанні їх в єдиному акті.

4.Консолідація - це спосіб систематизації, який полягає в об'єднанні нормативно - правових приписів, що регулюють одну і ту саму сферу суспільних відносин в єдиний акт без зміни змісту.

Ознаки кодифікації: здійснюється і спеціально уповноваженим правотворчим суб'єктом; офіційною; охоплює галузеві відносини або відносини інститутів У межах галузі; охоплює велику сфер відносин, спрямована на переопрацювання змісту нормативно - правових приписів у межах галузевого звідного акта; в кодифікованому акті фіксуються найбільш важливі, принципові норми права; спрямований на створення більш стійких, стабільних приписів; кодифікований акт є значним за обсягом і складним з структурою.

Види кодифікації (за обсягом):

· Загальна - охоплює всі або значну частину нормативно - правових галузей, змінює великий обсяг нормативно — правових приписів, а її результатом є звідний кодифікований акт (Основі законодавства України про охорону здоров'я).

· Міжгалузева (комплексна) - охоплює нормативно - правові приписи декількох нормативне - правових галузей, що регулюють об'ємні сфери однорідних суспільних відносин або комплексно: нормативно - правової галузі (ПСУ).

· Галузева — охоплює нормативно - правові приписи окремих нормативно - правових галузей (ЦКУ, ЦПКУ, ККУ, КПКУ)

· Спеціальна - охоплює нормативно - правові приписи окремих нормативно - правових інститутів (Бюджетний, Водний кодекси України).

Види кодифікованих актів: - основи законодавства (містять найбільш загальні, принципові приписи відповідних галузей, інститутів); - кодекси (містять приписи найбільш детального та всеохоплюючого регулювання в межах галузі, інституту); - статути (містять нормативно - правові приписи, що регулюють діяльність окремих органів, підприємств, установ, організацій в тій чи іншій сфері суспільних відносин); - положення (містять нормативно - правові,, приписи, що визначають правовий статус окремих органів, установі їх груп або структурних підрозділів); - регламенти (містять нормативно - правові приписи, що визначають правовий статус певного органу (установи) та процедуру його (її) діяльності); - правила (містять нормативно - правові приписи, що визначають порядок діяльності певних органів, установ, організацій).

49.СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ: ПОНЯТТЯ, СПОСОБИ. ІНКОРПОРАЦІЯ В УКРАЇНІ. Систематизація нормативно - правових актів - це правотворча діяльність зі зведення нормативно - правових приписів у єдину систему.

Основні способи систематизації нормативно - правових приписів:

· Облік нормативно - правових актів - це спосіб систематизації, який полягає у збиранні, зберіганні, підтриманні у контрольному стані нормативно - правових актів, а також створення пошукової системи, яка необхідна для знаходження нормативно - правових приписів. Види обліку: журнальний, картковий, реєстровий, автоматизований..

· Інкорпорація - це спосіб систематизації, який полягає в об'єднанні нормативно - правових приписів за певним критерієм у певному збірнику, без зміни змісту.

· Кодифікація - це спосіб систематизації, який полягає у змістовній переробці, нормативно — правових приписів, пов'язаних спільним предметом врегулювання та об'єднанні їх в єдиному акті.

· Консолідація - це спосіб систематизації, який полягає в об'єднанні нормативно - правових приписів, що регулюють одну і ту саму сферу суспільних відносин в єдиний акт без зміни змісту.

Види інкорпорації:

· За обсягом: загальна; галузева; міжгалузева; спеціальна. За суб'єктами здійснення: правотворчого суб'єкта; спеціально уповноваженого суб'єкта; інших суб'єктів за їх ініціативою.

· За юридичною значущістю: офіційна - підготовка та видання збірників правотворчим суб'єктом або затвердження збірника, підготовленого органом, якому це було доручено (Відомості Верховної Ради України); офіціозна – підготовка та видання збірників за дорученням правотворчого органу без його затвердження (Офіційний вісник України, Зібрання діючих міжнародних договорів України). За способом упорядкування: предметна (за галузевою належністю); хронологічна (за часом видання). Види інкорпоративних актів: бюлетень; відомості; збірник; звід; вісник.

50. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА

Юридична техніка — це система засобів, правил і прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів. Розрізняють юридичну техніку в правотворчості та правоза-стосовній діяльності.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), а в правозастосовній діяльності — індивідуальні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів, договорів).

Для забезпечення верховенства закону і його ефективної дії необхідний високий рівень законодавчої техніки. Юридична техніка в правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структури кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Вона забезпечує юридичну досконалість нормативних документів. Істотне значення має зведення до мінімуму кількості нормативних актів з одного й того ж питання, а також наявність спеціальних правових засобів, що забезпечують додержання нормативно-правового акта (організаційні заходи, заходи заохочення, контролю та ін.).

ВИДИ ЗАСОБІВ ТА ПРИЙОМІВ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ —►логічні; —►мовні; —►соціологічні; —►психологічні; —►технічні; —►ідеологічні; '—►організаційні

ПРАВОТВОРЧА ТЕХНІКА (СКЛАД): — правотворча (юридична) термінологія; — правотворчі (юридичні) конструкції; — правотворча (юридична) стилістика; —засобиорганізаційно-документальногооформлення; — особливі засоби правотворчої (юридичної) техніки.

ВИДИ ТЕРМІНІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ПРАВОТВОРЧОСТІ

А) Загальновживані (колектив, батьки, діти, народ, житло, земля), Б) Спеціально технічні (техніка безпеки, габарити, маркування, потужність), В) Спеціально юридичні (заповіт, судочинство, договір, позов, апеляція) (продовження)

Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить: 1) методики роботи над текстами правозастосовних актів; 2) прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосу-вача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах; 3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.

 

51.ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, СТРУКТУРА, ВИДИ.

Правові відносини - передбачені нормами права зв'язки між суб'єктами права, що виникають у процесі здійснення ними прав та обов'язків.

Ознаки правовідносин: є різновидом суспільних відносин; це відносини, передбачені нормами права; мають вольовий характер; суб'єкта правовідносин є право-, діє- та деліктоздатними; наявність об'єкта, з приводу якого виникає, змінюється чи припиняється право; наявність правового зв'язку між суб'єктами правовідносин; наявність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків у суб'єктів правовідносин; виникають на підставі юридичних фактів; охороняються державою (державами).

Склад правовідносин: суб'єкт, об'єкт, юридичний зміст.

Види правовідносин:

· За галузевою належністю: конституційно-правові; цивільно-правові; кримінально-правові; цивільно-процесуальні; трудові.

· За характером правовідносин: матеріальні; процесуальні.

· За характером дій зобов'язаного суб'єкта: активні; пасивні.

· За визначеністю кількості учасників: загальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів не визначена); конкретні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів є визначеною).

· Залежно від розподілу прав та обов'язків між суб'єктами: односторонні (кожен учасник або наділений правом або на нього покладено обов'язок); двосторонні (кожен учасник має і право, і обов'язок).

· За функціями в правовому регулюванні: регулятивні; охоронні.

· За часом здійснення: одноактні; триваючі.

· За кількісним складом учасників: прості (два учасники); складні (три та більше учасників).

52.СУБ'ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН: ПОНЯТТЯ, ВИДИ.

Суб'єкт правовідносин - правосуб'єктний учасник суспільних відносин.

Об'єкти правовідносин - явища (блага), з приводу яких виникають, змінюються, припиняються правовідносини. -

Правосуб'єктність - це сукупність таких юридичних властивостей учасника суспільних відносин, як правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.

Правоздатність - передбачена нормами права можливість суб'єкта мати права і нести обов'язки.

Дієздатність - передбачена нормами права можливість суб'єкта своїми діями набувати та здійснювати права і обов'язки.

Деліктоздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних Дій.

Види суб'єктів правовідносин:

^Фізичні особи: громадяни; іноземці; біпатриди (особи з подвійним громадянством); апатриди (особи без громадянства).

^Соціальні спільності: нація; Народ; національна меншина; мешканці адміністративно- територіальних одиниць (населення); трудові колективи; релігійні громади, які не мають статусу юридичної особи; громадські організації^ які не мають статусу юридичної особи; коаліція депутатських фракцій та опозиція в парламенті; виборчі блоки партій; біженці; діаспора (закордонні українці, які мешкають за кордоном).

^Юридичні особи приватного права: приватні підприємства (фірми, бюро); фермерські господарства; адвокатські бюро (контори, об'єднання, спілки); дочірні підприємства; господарські товариства; орендні підприємства; виробний кооперативи підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства); іноземні підприємства; об'єднання підприємств; політичні партії; громадські організації (у т. ч. професійні) та їх спілки; релігійні організації; кредитні спілки; споживчі кооперативи; товариства співвласників багатоквартирних будинків; благодійні організації (фонди).

^ Юридичні особи публічного права: держава; органи держави; військові з'єднання; державні навчальні заклади; інші державні установи; Державні (у т. ч. казенні) підприємства;органи місцевого самоврядування; комунальні навчальні заклади; інші комунальні установи; комунальні підприємства; міжнародні організації.

Види об'єктів правовідносин: матеріальні (нерухоме майно, рухомі речі, цінні папери); результати інтелектуальної, творчої діяльності (твори літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі); властивості фізичних осіб (життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність); поведінка учасника правовідносин (мовчання як вираження волі сторони до вчинення правочину);стан природних явищ (іонізуюче випромінювання); властивості юридичних осіб (ділова репутація, найменування, обмежений режим доступу до документів);обставини, що встановлюються в процесуальному порядку (інформація інтимного характеру).

53.СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО ТА ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ’ЯЗОК: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК.

Суб'єктивне право - передбачена нормою права можливість певної поведінки суб'єкта, спрямованої на задоволення власних інтересів.

Ознаки суб'єктивного права: є можливою поведінкою;ця поведінка може бути здійснена уповноваженим суб'єктом у своїх інтересах; ця поведінка може бути здійснена в певних межах, визначених нормою права; ця поведінка забезпечується державою шляхом покладення відповідного обов'язку (обов'язків) на іншого (зобов'язаного) суб'єкта.

Юридичний обов'язок - передбачена нормою права необхідність певної поведінки суб'єкта для задоволення інтересів уповноваженої особи.

Ознаки юридичного обов'язку: є необхідною поведінкою; ця поведінка здійснюється в певних межах, визначених нормою права; ця поведінка має бути здійснена в інтересах уповноваженого суб'єкта; ця поведінка забезпечується засобами державного примусу зокрема засобами юридичної відповідальності.

Суб'єктивне право та юридичний обов'язок становлять собою юридичний зміст правовідносин.

Елементами суб'єктивного права є: право на власні активні дії; право вимагати певної поведінки від іншої особи право вимагати певних дій від держави; право користуватися певним благом.

Елементами юридичного обов'язку є: обов'язок здійснювати активні чи пасивні діяння; обов'язок здійснювати певні дії на вимогу уповноваженого суб'єкта; обов'язок перетерпіти позбавлення певних благ; обов'язок Не перешкоджати уповноваженому суб'єкту користуватися певним благом.

54.ЮРИДИЧНІ ФАКТИ: ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ, ВИДИ

Юридичні факти — це передбачені нормами права конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юридичні факти — це реакція правової норми на конкретну життєву ситуацію, яка передбачена в її гіпотезі. Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин і характеризуються такими ознаками:

1) знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов’язані з їх наявністю або відсутністю;

2) прямо або опосередковано передбачені нормами права;

3) викликають передбачені законом юридичні наслідки.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів:

1) за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії — це обставини, які пов’язані з вольовою поведінкою суб'єкта правовідносин та характеризуються як зовнішній прояв його волі і свідомості.

Усі юридичні дії можуть бути правомірними, тобто такими, що відповідають вимогам норм права (наприклад, укладення договору) або неправомірними, тобто такими, що не відповідають вимогам норм права (наприклад, вчинення правопорушення).

Юридичні події — це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки. Розрізняють стихійні (природні), антропогенні (людські) та техногенні події. 3 ними пов’язано виникнення правових відносин по відшкодуванню збитків (наприклад, завданої особі внаслідок землетруcy), пo спадкоємству (наприклад, y разі смерті людини), пo виплаті страхових коштів (наприклад, у разі катастрофи, пов’язаною з технікою) тощо. Зазначені події ніяких юридичних зобов’язань не викликають, а лише служать підставами для них;

2) за юридичними наслідками юридичні факти поділяються на:

- правоутворюючі, тобто такі факти, які зумовлюють виник-нення правовідносин (наприклад, при досягненні певного віку суб’єкт має право брати участь у виборах депутатів);

- правозмінюючі, тобто такі факти, які зумовлюють зміну пра-вовідносин (наприклад, при переведенні працівника на іншу роботу змінюється коло його прав і обов’язків);

- правоприпиняючі, тобто такі факти, які зумовлюють припи-нення правовідносин (наприклад, при скасуванні державної реєстрації припиняється існування юридичної особи);

3) за складом юридичні факти бувають:

- прості, тобто такі факти, які складаються з однієї життєвої по-дії або дії суб’єкта права, якого достатньо для настання юри-дичних наслідків (наприклад, написання заяви про надання щорічної відпустки);

- складні, тобто такі факти, які складають певну сукупність окремих простих юридичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, пенсійні правовідносини можуть виникнути лише за наявності таких фактів, як досяг-нення певного віку, трудового стажу, рішення органу соціаль-ного забезпечення про нарахування пенсії);

4) за тривалістю дії юридичні факти бувають:

- одноразові, тобто такі факти, які складаються з одноразового акту їх виявлення (наприклад, купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті);

- триваючі, тобто такі факти, які складаються з безперервних юридичних дій або юридичного стану (наприклад, перебуван-ня у шлюбі, перебування на службі в органах внутрішніх справ).

Юридичні факти відіграють важливу роль у правовій системі, вони поєднують норми права з реальними суспільними відносинами. За їх допомогою життєві обставини набувають юридичного значення і таким чином впливають на суспільні процеси та явища. Порадуйте машину

55.ПОНЯТТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВИХ НОРМ, ЇХ ФОРМИ ТА ЗНАЧЕННЯ.

Реалізація нормативно-правових приписів - це здійснення їх у правомірних діяннях суб'єктів суспільних відносин з метою задоволення відповідних інтересів.

Ознаки реалізації нормативно-правових приписів: є правомірною поведінкою суб'єктів права; така поведінка передбачена чинною-системою джерел права; здійснюється з метою задоволення індивідуальних, колективних абозагальносуспільних інтересів (власних чи суб'єктів реалізації);

за суб'єктами може бути:

1) індивідуальною 2) колективною;

за формами може бути:

1) безпосередньою, 2) опосередкованою;

за характером нормативно-правових приписів може бути: 1) використанням, 2)виконанням, 3)дотриманням;

результатом правореалізації є задоволення власного інтересу (зокрема, отримання певного блага); складається з ревних стадій; має особливий характер у сфері публічного таприватного права.

Форми реалізації нормативно-правових приписів:

За характером нормативно-правового припису: можлива поведінка (право): використання - це активна чи пасивна форма реалізації уповноважувальних нормативно-правових приписів, що здійснюються суб'єктом за власним бажанням уповноважувальний нормативно-правовий припис; активні чи пасивні діяння; здійснюється і за власним бажанням; необхідна поведінка (обов'язок): 1) виконання - це активна форма реалізації Зобов'язальних нормативно-правових приписів, що здійснюється суб'єктом незалежно від власного бажання: зобов'язальний нормативно-правовий припис; дії; здійснюється незалежно від власного бажання; 2) дотримання - це пасивна форма реалізації заборонних нормативно-правових приписів, що здійснюється суб'єктом незалежно від власного бажання: заборонний нормативно-правовий припис; бездіяльність; здійснюється незалежно від власного

За причетністю інших осіб: 1) безпосередня - суб'єкти права реалізують нормативно-правові приписи самостійно: використання! (виборче право; право на вільне вираження своїх поглядів); виконання (обов'язок батьків піклуватися про здоров'я своїх дітей); дотримання (обов'язок не посягати на честь і гідність інших осіб); 2) опосередкована - для належної реалізації нормативно-правових приписів необхідною передумовою є діяльність компетентних суб'єктів (їхня правозастосовна діяльність): використання (право на пенсію, право проводити мітинги); виконання (стягнення аліментів на дітей); дотримання (прийняття працівника на посаду на підставі документів, визначених законом).

 

 

56.ЗАСТОСУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ НОРМ, ЇХ ФОРМИ ТА ЗНАЧЕННЯ.

Застосування нормативно-правових приписів - це діяльність компетентних суб'єктів, спрямована на індивідуалізацію нормативно-правових приписів та створення необхідних передумов для їх реалізації.

Ознаки застосування нормативно-правових приписів: є діяльністю компетентних суб'єктів; має владний характер і забезпечується державою;.. спрямовано, на створення передумов для реалізації нормативно-правових приписів; спрямовано, на створення індивідуальних приписів щодо персоніфікованих суб'єктів; здійснюється на підставах і в порядку, що передбачені чинною системою джерел права (є юридично значущою діяльністю); здійснюється в процесуальній формі; складається з послідовних стадій; здійснюється відповідно до основних вимог, що забезпечують її правомірність; результати такої діяльності фіксуються в індивідуально-владному (правозастосовному) акті.

Основні стадії застосування нормативно-правових приписів (відносно відокремлені групи правозастосовних дій):

^ Встановлення фактичних обставин справи: - встановлення юридичної значущості фактів, з якими нормативно-правові приписи пов'язують настання юридичних фактів; - збирання та процесуальне закріплення юридично значущих фактів; - дослідження таких фактів та доведення їх достатності та достовірності; - перевірка доказів; - оцінювання фактів з позицій їх вірогідності, об'єктивної істинності.

^ Вибір нормативно - правового припису, що підлягає застосуванню (юридична кваліфікація); - вибір нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню (відшукання галузей, встановлення: інституту та конкретного нормативно-правового припису); - перевірка справжності та правильності тексту; - визначення меж дії нормативно-правового припису та юридичної сили джерел права, що застосовується; - з'ясування змісту норми права, що зафіксована в нормативно-правовому приписі (у разі потреби - вивчення актів офіційного тлумачення); - оцінювання відповідності фактичних обставин змісту конкретних нормативно-правових приписів; - виявлення можливості настання юридично значущих результатів, передбачених нормативно - правовим приписом.

^ Прийняття рішення у справі та його документальне оформлення: - підготовка проекту правозастосовного акта відповідно до вимог правозастосовної техніки; - формування та фіксація в цьому проект індивідуально-владного припису; - перевірка його відповідності чинним джерелам права; - прийняття та|підписання правозастосовного акта; - доведення змісту акта до адресатів.

57.АКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ.

Правозастосовний акт - це юридичний акт компетентного суб'єкта, що містить індивідуальне формально-обов'язкове правило поведінки персоніфікованого суб'єкта, необхідне для належної реалізації ним відповідних нормативно-правових приписів.

Структура правозастосовного акта: вступна частина (містить назву та дату видання акта, найменування суб'єкта, який його прийняв, та адресата (адресатів); описова частина (в ній фіксуються фактичні обставини суспільних відносин, докази та процедура доведення їх переконливості); мотивувальна частина (містить обґрунтування прийнятого рішення); резолютивна частина (в ній фіксується індивідуальне, формально обов’язкове правило поведінки)

Ознаки і правозастосовних актів: приймаються компетентними суб'єктами; мають владний характер і забезпечуються державою; містять індивідуальне формально обов’язкове правило поведінки; їхня дія розрахована на персоніфікованих суб'єктів; регулюють лише конкретні випадки суспільного життя, тому їх чинність вичерпується фактом застосування індивідуального припису; мають пряму дію; мають юридичну форму вираження; мають письмову, усну, конклюдентну (у вигляді фізичних дій, що фіксують волевиявлення) форму зовнішнього прояву; є необхідною передумовою належної реалізації нормативно-правових приписів (юридичними фактами, що зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносини).

Види правозастосовних актів:

За юридичною формою вираження: постанови; рішення; розпорядження; вироки; ухвали; протести; резолюції; інші.

За суб'єктами прийняття: акти органів держави; акти органів місцевого самоврядування; акти громадських організацій; акти інших суб'єктів.

За способом виразу, акти-документи; акти-діяння; акти-символи.

За характером юридичних наслідків: право встановлюючі; правостверджучі; правозмінюючі; правоприпиняючі.

За формою зовнішнього прояву, усні; письмові; конклюдентні.

За характером індивідуальних приписів: уповноважуючі; заборонні; зобов'язальні.

За галузевою належністю: конституційні правозастосовні акти; адміністративні правозастосовні акти; кримінальні правозастосовні акти; цивільні правозастосовні акти.

За характером нормативно-правового припису, що піддається індивідуалізації, матеріальні; процесуальні.

За функціями у правовому регулюванні: регулятивні; охоронні.

За кількіснім складом суб'єкта прийняття: одноособові; колегіальних органів.

58.ПРАВОВІ ПРОГАЛИНИ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, ВИДИ ТА СПОСОБИ ЗАПОБІГАННЯ ЇМ ТА ЇХ ПОДОЛАННЯ.

Нормативно-правова прогалина - це часткова відсутність нормативно-правових приписів у межах правового регулювання, зумовлена станом розвитку суспільних відносин та відставання від нього правотворення.

Види нормативно-правових прогалин:

За зовнішньою формою права: - у нормативно-правових договорах; - у нормативно - правових актах.

За видами нормативно-правових актів, у яких вони містяться: - прогалини в законах; - прогалини в підзаконних актах.

За елементами норми права. - прогалини в гіпотезі; - прогалини в диспозиції; прогалини в санкції.

За галузевою належністю - конституційні нормативно-правові прогалини; - трудові нормативно - правові прогалини; - цивільні нормативно-правові прогалини.

За часом виникнення - первинні (виникають у процесі правотво