ВОС - 021000

Досвід Другої світової війни показав, що дальність розльоту осколків наступальної гранати РГ-42 нерідко перевищує дальність кидка і небезпечна для гранатометника. Саме цей факт привів до розробки ручної гранати РГД-5, яка стала першою масовою наступальною гранатою ВС СРСР.

Ручна осколкова наступальна

граната РГД-5 складається з таких

частин: корпус із трубкою для запалу,

розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин — верхньої і нижньої відштампованих з листової сталі. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки (її називають ковпаком) і вкладиша ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою ман­жети прикріплюється трубка запалу, яка герметизує роз­ривний заряд у корпусі. Щоб запобігти забрудненню труб­ки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона.Розривний заряд заповнює корпус і служить для роз­риву гранати на осколки.

Бойовий заряд — ТНТ. Запал УЗРГ-42 або УЗРГМ.

Осколкова граната Ф – 1

Ця радянська оборонна граната була скопійована з французької гранати F1. Під неї був сконструйований запал Ковешникова, згодом визнаний занадто складним і ненадійним. На сьогодні Ф-1 комплектується запалом УЗРГМ.

Ручна осколкова оборонна граната

Ф-1 призначена для ураження живої сили

переважно в обо­ронному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, БМП, бро­нетранспортера.

Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати зі суцільнолитого сталистого чавуну з повздовжнім і попе­речним обреберенням, по яких він звичайно і розриваєть­ся на осколки.

У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка. Бойовий заряд — ТНТ.

Ручні осколкові гранати РГН/РГО

Ручна осколкова наступальна ударно-дистанційна граната РГН і ручна осколкова оборонна ударно-дистанційна граната РГО призначені для ураження супротивника осколками відповідно у наступальному й оборонному бою. На відміну від всіх випущених радянських гранат відрізняються тим що мають ударно-дистанційний запал який спрацьовує не тільки після вичерапння певного часу, а й під час зіткнення з твердою поверхнею.

Розроблена в СРСР і прийнята на озброєння в Радянській Армії наприкінці сімдесятих років.

Вибух гранати відбувається при зустрічі гранати з поверхнею. Запал всюдибійний, тобто для нього немає значення якою частиною граната вдарилася об поверхню, не має значення положення поверхні (вертикальне, горизонтальне, похиле). Має значення лише швидкість гальмування гранати при зустрічі з поверхнею. При ударі об поверхню води або пухкий сніг, запал може не спрацювати.

С метою підвищення безпеки гранатометника й забезпечення невибуху гранати при випадковій зустрічі її з перешкодою на близькій відстані від гранатометника запал зводиться тільки через 1.3-1.8 сек. після того, як буде відпущений запобіжний важіль (граната кинута) тобто, якщо граната в цей час удариться об що-небудь, то вибуху не відбудеться.

Якщо вибух гранати не відбувся від запалу ударної дії то після закінчення 3.2-4.2 сек. після того, як буде відпущений запобіжний важіль, відбудеться самоліквідація гранати її підривом. У цьому плані граната працює точно так, як і гранати Ф-1, РГ -42, РГД -5.

Конструктивно гранати РГН/РГО складаються з корпусу, заряду вибухової речовини, запала УДЗ.

Корпус гранати РГН складається з двох напівсфер з алюмінієвого сплаву з внутрішньою насічкою. На відміну від неї корпус гранати РГО иає чотири напівсфери (дві зовнішні й дві внутрішні) виготовлені зі сталі. Ззовні корпус РГО має насічку, що є основною зовнішньою ознакою яка відрізняє її від гранати РГН. У верхній частині гранат розташована трубка для запалу, яка при від'єднаному запалі закривається пластмасовою пробкою. Під стаканом в центрі гранати розташовано детонатор.

Для спорядження РГН застосоване потужніше, ніж для колишніх гранат, ВВ - гексоген з добавкою тротилу. Конструкція корпусу гранати дозволяє споряджати її пресованими шашками ще потужнішого ВВ, наприклад A - IX - 1, що є флегматизированный гексогеном.

Перевірка за встановленою методикою осколкової дії гранат показує приблизно триразову перевагу РГН перед РГ-42.

Ударно-дистанційний запал УДЗ

Головною "родзинкою" гранати є Ударно-дистанційний запал УДЗ. Запал зібрано у пластмасовому корпусі і складається з наступних механізмів:

- накольно-запобіжного механізму,

- датчика цілі, дистанційного пристрою,

- механізму дистанційного зведення,

- механізму самоліквідації,

- детонаційного вузла.

· Накольно-запобіжний механізм забезпечує безпеку в поводженні з гранатою, містить в собі ударник з жалом, пружину, чеку з кільцем, заглушку, планку й капсуль. Ударник повертається на вісі й під дією пружини, яка працює на кручення.

· Механізм дистанційного зведення призначений для зведення запалу на віддалі від кидаючого через 1-1,8 секунд після кидка. Складається з двох втулок з піротехнічним складом, стопори, движок, капсуля й пружини.

· Датчик цілі забезпечує спрацювання запалу при ударі по перешкоді й складається з інерційного тіла (грузика), гільзи, жала, пружини й втулки.

· Механізм самоліквідації (дистанційний пристрій) забезпечує сповільнення підриву гранати після кидка впродовж на 3-4 секунди. Він складається з втулки з сповільнюючим складом, і капсулем детонатором.

· Детонуючий вузол здійснює підрив гранати й складається з капсуля-детонатора і втулки.

Будова запалу УДЗ:

1- корпус; Накольно-запобіжний механізм:2- спусковий важіль; 3- ударник з жалом; 4- бойова пружина; 5- кільце з чекою; 6- планка; 7- заглушка; 8- капсуль-запалювач. Механізм дального зведення: 9- порохові запобіжники; 10- капсуль-запалювач; 11- движок; 12- пружина. Датчик цілі: 13- жало; 14- пружина; 15- гільза; 16- втулка; 17- вантаж (інерційне тіло). Механізм самоліквідації: 18- сповільноювач; 19- капсуль-детонатор (умовно не показані). Детонаційний вузол: 21- капсуль-детонатор.

2. Робота частин і механізмів гранат при киданні. Поводження з гранатами.

Розповідь викладача супроводжувати показом на матеріальн. частини та плакатах дати матеріал під запис студентам

При підготовці гранати до кидка (гранати, які приводяться в дію запалом УЗРГМ, УЗРГМ – 2) спусковий важіль щільно притискають пальцями до корпуса гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення частин запала не міняється. У момент кидка гранати спусковий важіль відокремлюється й звільняє ударник. Ударник під дією бойової пружини наколює жалом капсюль-запалювач. Промінь вогню запалює пороховий уповільнювач. Через 3,2-4,2 сек. вигорає пороховий уповільнювач і вогонь передається на капсуль детонатор, який підриває бойовий зяряд гранати.

При підготовці гранати до кидка (гранати з запалом УДЗ) спусковий важіль щільно притискають пальцями до корпуса гранати, пальцями вільної руки випрямляють кінці запобіжної чеки, потім висмикують її за кільце, при цьому положення частин запала не міняється. У момент кидка гранати спусковий важіль відокремлюється й звільняє ударник з жалом і планку. Заглушка з капсюлем-запалювачем виходить із гнізда корпуса запала. Ударник під дією бойової пружини наколює жалом капсюль-запалювач. Промінь вогню запалює порохові запресовки запобіжників і піротехнічний склад сповільнювача самоліквідатора. Через 1-1,8 сек. вигорають порохові склади запобіжників й їхні стопори під впливом пружин виходять із зачеплення із движком. Движок під впливом пружини стає в бойове положення.

Механізм далекого взведення виключає підрив гранати при випадковому її падінні з руки.

При зустрічі з перешкодою (поверхнею) вантаж, зміщається по напрямку складової інерційної сили, діє на втулку. Втулка, переборюючи опір пружини, зміщає жало, що наколює капсюль-запалювач. Промінь вогню передається капсулю-детонатору, що викликає підрив розривного заряду.

У випадку відмови запала в інерційній дії через 3,3 - 4,3 сек. вигорає склад сповільнювача, запалюється капсуль-детонатор самоліквідатора, викликаючи підрив детонаційного вузла.

Запал гранати використається із гранатою РГН,Ю РГО. Із запалом УЗРГМ (для гранат РГ -42, Ф-1, РГД -5) невзаємозамінний.

Бойові гранати фарбується в оливно-зелені кольори. Учбово-імітаційна граната фарбується в чорні кольори. Бойовий запал не фарбується.

Можлива дальність кидка залежить від фізичних даних солдата й у середньому становить 30-45 метрів. Дальність розльоту осколків може досягати 35 метрів, однак радіус поразки визначений в 16-25 метрів.

Для застосування гранати необхідно розігнути вусики запобіжної чеки, взяти гранату в праву руку так, щоб пальці притискали важіль до корпуса. Перед метанням гранати, просунувши, вказівний палець лівої руки в кільце чеки, висмикнути чеку. Граната може продовжувати залишатися в руці як завгодно довго, тому що поки не відпущений важіль, ударник запала не може розбити капсуль.

Гранати упаковуються в дерев'яні ящики по 20 штук. Запали зберігаються в цьому ж ящику окремо у двох металевих герметично запаяних банках (по 10 штук у банці). Вага ящика 22 кг. (+,- 0,5 кг.)

Поводження з гранатами

Гранати переносять у гранатних сумках. Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки ма­ють бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна.; Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гра­нати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна суши­ти гранати біля вогню.

Забороняється: розби­рати бойові гранати й усу­вати в них несправності; пе­реносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.

Запал з тріщинами або з зеленим покриттям до примінення не придатний. Оберігати гранати і запали від сильних поштовхів, ударів, вогню, бруду і сирості. Гранати які зберігаються довгий час в гранатних сумках, повинні періодично оглядатися. Несправні гранати і запали здаються на склад для знищення.

Заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її киданням. Бойові гранати видавати тільки обученим поводитися з ними. Розбирати бойові гранати і проводити ремонт, переносити гранати без сумок (підвішувати за кінець запобіжникової чеки, чіпати нерозірвані гарнати забороняється.

До метання бойових гранат допускаються навчаємі, які успішно виконали вправи по киданню учбових і учбово-імітаційних гранат. Заходи безпеки при киданні гранат:

1. Навчаємі повинні бути в стальних шоломах.

2. Перед заряжанням перевірити гранати і запали.

3. Кидання оборонних гранат проводиться із траншеї або із за укриття, під керівництвом офіцера.

4. При киданні одним навчаючим декілька гранат кожну слідуючу гранату кидати після проходження не менше 5 с. після вибуху попередньої.

5. Якщо граната не була кинута (запобіжна чека не вийнялася), розряження її проводити тільки по команді і під наглядом командира.

6. Вести перелік нерозірваних гранат і відмітити місця їх падіння червоними прапорцями, після закінчення їх знешкодити шляхом підриву на місцях падіння, під керівництвом командира частини.

7. Район кидання ручних гранат очіпити в радіусі не менше 300 м.

8. Особовий склад, не задіяним киданням гранат відвести в укриття або на безпечну відстань від вогневого рубежу (не ближче 350 м).

9. Початкове положення для кидання гранат позначити білими прапорцями, вогневий рубіж - червоними.

10. Пункт видачі гранат і запалів розмістити в укритті не ближче 25 м. від початкового положення.

Розповідь викладача супроводжувати показом матеріальн. частини записом матеріалу студентами

3. Призначення, характеристики, будова і принцип роботи комулятивної гранати РКГ – 3 е.

Граната складається з корпусу, руків'я і запалу. Циліндричний корпус вміщує основний розривний заряд, додатковий заряд і трубку для запалу. Основний заряд має кумулятивну воронку, звернену до дна корпусу і фанеровану тонким шаром металу, вільний простір між воронкою і дном забезпечує відстань до поверхні мети, оптимальне для формування і дії кумулятивного струменя. На верхній частині кришки корпусу накатано різьблення для з'єднання з руків'ям. На зовнішній поверхні корпусу нанесена інструкція по поводженню з гранатою.

У руків'ї змонтовані стабілізатор, укритий відкидним ковпаком руків'я, і ударний механізм з чотирма запобіжниками що обумовлене високою потужністю гранати. Першим служить відкидна планка, що притискається до руків'я рухливою муфтою і утримувана чекою. Планка утримує від зриву ковпак руків'я. Другий запобіжник забезпечує безпеку при випадковому падінні при висмикнутій чеці і складається з планки відкидного ковпака з кулькою, також притиснутих до руків'я.

Третій запобіжник забезпечує спрацьовування запалу не ближче за 1 м від метающего і вимикається після розкриття стабілізатора. Четвертий запобіжник управляється інерційним вантажем у вигляді кульки, що віджимається назад спеціальною контрзапобіжною пружиною. Стабілізатор гранати складається з втулки, матер'яного конуса ("парашута"), чотирьох дротяного пір'я, кільця і пружини. На рухливій муфті руків'я виконано різьблення для з'єднання з корпусом. Запал миттєвої дії включає капсуль-детонатор і додатковий детонатор.

Маса гранати - 1070 р.

• Довжина - 400 мм.

• Діаметр - 76 мм.

• Дальність кидка - 15-20 м.

• Бронепробиваемость - 170 мм

Робота частин та механізмів гранати РКГ – 3 е

Перед киданням гранати, відкрутити рукоятку, вставити до трубки корпусу запал, закрутити рукоятку до упору. Граната заряджена і готова до використання. У цей час ударник утримується малими кульками в корпусі ударника, бойова пружина стиснута. Корпус ударника від просунення вперед утримується великими кульками втрубці з фланцем. Відкидна планка поєднана з рухомою муфтою запобіжною чекою, відігнутий кінець - з відкидним ковпаком, її пружинний кінець знаходиться в пазі рухомої муфти. Кінці запобіжної чеки розведені і міцно утримують її на рукоятці.

Під час кидання гранати. Для кидання гранати необхідно взяти гранату в руку, висмикнути запобіжну чеку та кинути гранату в ціль. Під час висмикування кільця рухома муфта та відкидна планка розчіплюються. Під час замаху для кидка корпус гранати разом з рухомою муфтою відходить від корпусу гранати, визволяє кульки і пружинний кінець відкидної планки. У мить, коли граната відокремилася від руки, корпус рукоятки під дією пружини рухомої муфти займає попереднє положення. Відкидна планка, відкидний ковпак з планкою більше не утримуються рукою і під дією пружини стабілізатора (відкидний ковпак з планкою) відокремлюються від гранати. Стабілізатор під дією своєї пружини викидається через задній отвір рукоятки і висмикує стержень. Стержень визволяє великі кульки, які входять до пазів, дозволяючи рух корпусу ударника.

Під час зустрічі з ціллю інерційний вантаж пересуває корпус ударника вперед, маленькі кульки утоплюються до пазів і більше не затримують рух ударника. Ударник під дією бойової пружини рухається вперед і розбиває капсуль запалу. Капсуль-детонатор запалу викликає вибух додаткового детонатора.

ІІІ Заключна частина

Підвожу підсумки заняття. Нагадую тему, навчальну мету. Ставлю завдання на самопідготовку.