Пояснювальна записка

Характерной рисою ігрового поведінки тварин є також те, що у вона найчастіше воно пов'язане з перебудовою й зміни функцій тих стереотипних фіксованих комплексів дій, що є поведінка дорослого тваринного. Часто ставляться до найрізноманітніших його категоріям (статевий, мисливське тощо.) і може бути переплетені у єдиний клубок.

В як приклад одній з спроб аналізу структури ігрового поведінки тварин за рамках этологических уявлень про організацію поведінкових актів можна навести роботу, яку зробила До. Луазос Вона зазначила, що гра здебільшого пов'язані з перебудовою фіксованих комплексів дій, що є поведінка дорослого тваринного, і виділила шість типів таких перестроек:

1 ) можна змінити послідовність рухів; 2) окремі рухові акти, що входять до послідовність, може бути інтенсивнішими; 3) деякі руху, що входять до послідовність, можуть багаторазово повторюватися; 4) нормальна послідовність дій може залишитися незавершеною, тобто. закінчитися раніше, ніж зазвичай, внаслідок початку стороннім діям; 5) деякі руху можуть і більш інтенсивні, й багато разів повторені; 6) окремі руху, що входять до послідовність, можуть незавершеними; 7) в грі можуть перемішуватися акти, зазвичай пов'язані із цілком різною мотивацією. Як справедливо зазначає Р. Хайнд, також систематизовано ній, деякі особливості структури ігровий діяльності, руху, що входять до ігрове поведінка, звичайно відрізняються від тих, що зустрічаються і дорослі особин цього виду при подібних видах пристосувальної діяльності — під час полювання, бійках, статевої і манипуляторной активності тощо [35]. Однак у ігрових ситуаціях послідовності рухів часто бувають незавершеними — короткий галоп, зупинка і "повернення галопом тому в лошат; садки без интромиссий у дитинчат макак-резусов. У чорного хоря (Mustela putorius) в агресивних іграх відсутні чотири агонистические реакції: дві крайніх форм нападу («умертвіння укусом в потилицю» і «атака з бічний стійки») і двоє крайніх виду реакції страху («загроза з оборонної стійки» і «визг»).

Поскольку ігрове поведінка часто складається з комплексів рухів, які стосуються різним типам поведінки й що з абсолютно різними типами мотивації, ці різні в функціональному відношенні руху може стати перетасованными. Так було в ігровому поведінці мангуста змішані елементи мисливського і статевої поведінки, а групових іграх макак-резусов — елементи агресивного і статевого поведения.

Игроваведінка викликається найрізноманітнішими подразниками. Під час гри тварини часто маніпулюють предметами, які за інших форм поведінки не викликають таких ігрових движений.

 

30.Явище екстраполяції у поведінці тварин як вияв їхньої фантазії

Під екстраполяцією розуміють здатність тварини виносити функцію, відому на відрізку, за її межі. З аналогічних структур в природі неодноразово стикався і Л.В. Крушинський. Так, на думку про можливість експериментального відтворення ситуації його навело спостереження за поведінкою його мисливського собаки. Під час полювання в полі пойнтер виявив молодого тетерева і став його переслідувати. Птах швидко зникла в густих кущах. Собака ж оббігла кущі і встала в "стійку" точно навпроти того місця, звідки вискочив рухався прямолінійно тетерев, вловивши напрямок руху птиці, собака перехопила її там, де вона найменше очікувала. Крушинський прокоментував поведінку собаки наступним чином: "це був випадок, який цілком підходив під визначення розумного акта поведінки".

Спостереження за поведінкою тварин у природних умовах привели Л.В. Крушинський до висновку, що здатність до екстраполяції напрямку руху подразника може розглядатися як один із досить елементарних проявів розумової діяльності тварин.

Для вивчення здатності тварин різних видів до екстраполяції напрямку руху харчового подразника Л.В. Крушинський запропонував декілька елементарних логічних задач.

Найбільшого поширення набув так званий " досвід з ширмою ". У цьому досвіді тварина отримує їжу через щілину в середині непрозорою ширми з однієї з двох що стоять поруч годівниць. Незабаром після того, як воно почало є, годівниці роз'їжджаються симетрично в різні боки, і, пройшовши невеликий відрізок шляху на очах у тварини, ховаються за непрозорими клапанами, так що їх подальше переміщення тварина вже не бачить і може тільки представляти його подумки.

Одночасне розсування обох годівниць не дає можливості тварині робити вибір напрямку руху корму, орієнтуючись по звуку, але в той же час дає тварині можливість альтернативного вибору. При роботі з ссавцями у протилежної краю ширми ставиться годівниця з такою ж кількістю корму, закрита сіткою. Це дозволяє "зрівняти запахи", що йдуть від приманки з двох сторін ширми, і тим самим перешкоджати відшукання корму з допомогу нюху. Ширина отвори в ширмі регулюється таким чином, щоб тварина могла вільно вставити туди голову, але не пролазить цілком. Розмір ширми і камери, в якій вона знаходиться, залежить від розмірів піддослідних тварин.

Щоб вирішити завдання на екстраполяцію напрямку руху, тварина повинна представити себе траєкторії руху обох годівниць після зникнення з поля зору і на основі їх зіставлення визначити, з якого боку треба обійти ширму, щоб отримати корм.

Здатність до вирішення цього завдання виявляється у багатьох хребетних, але її вираженість значно варіює у різних видів.

Основною характеристикою здатності тварин до розумової діяльності є результати першого пред'явлення завдання, тому що при їх повторенні підключається вплив на тварин і деяких інших чинників. У зв'язку з цим, для оцінки здатності до вирішення логічного завдання у тварин даного виду, необхідно і достатньо провести по одному досвіду на великій групі. Якщо частка особин, правильно вирішили задачу при її першому пред'явленні, достовірно перевищує випадковий рівень, вважається, що у тварин даного виду або генетичної групи є здатність до екстраполяції (або до іншого виду розумової діяльності).

 

32. Еволюція поведінки мавп

Нині всі погоджуються, що еволюція життя розпочалася в океані. Близько чотирьохсот мільйонів років тому з'явилися перші наземні створіння. Деякі з них поступово еволюціонували у великих рептилій, яких згодом витіснили ссавці. Ссавці — теплокровні створіння, які розмножуються через статеві зносини. Хоча ссавці були набагато менші розмірами свого тіла, аніж гігантські рептилії, вони були кмітливіші й спритніші. Ссавці мають набагато більшу спроможність навчатися з досвіду, аніж інші живі створіння, і ця спроможність досягла свого найвищого розвитку в біологічному виді людини. Людські істоти належать до групи вищих ссавців — приматів, які з'явилися близько сімдесяти мільйонів років тому.

Наші найближчі родичі серед тваринних видів — це шимпанзе, горила та орангутанг". Кажуть, коли дружину єпископа Бустеру ознайомили з теорією еволюції, вона зауважила: "То ми походимо від мавп? Мій любий, сподіваймося, що це неправда. А якщо й правда, то сподіваймося, що про це не стане відомо всім". Як і багато інших людей, вона неправильно зрозуміла суть еволюції. Людина не походить від мавпи; люди й людиноподібні мавпи ведуть свою еволюцію від багато примітивніших видових груп предків, які жили багато мільйонів років тому. Поведінка будь-якої тварини складається з вродженого і набутого. Вроджена – це набір рухів, реакцій, дій, з якими дитинча з’являється на світ. Його в готовому вигляді молоде істота отримує у спадок від батьків. Придбане ж поведінка – все те, чому кожен дитинча в житті навчається сам, переймаючи дещо у батьків, дещо у побратимів по племені. У міру того як дитинча зростає, відбувається складне, і поступове переплетення вроджених, інстинктивних звичок звичок, придбаних в життєвому досвіді. В результаті переплетення і складається в кінцевому рахунку поведінку, властиве дорослому тварині.

До поведінки відносяться і ті рухи, які властиві тварині під час добування їжі. Притискання вух і здригання кінчика хвоста, наприклад, у кішок на полюванні. Сюди ж треба додати руху, скоєних тваринами під час, шлюбних ігор, догляду за дитинчам або в сутичці з ворогом. І знову-таки це не все. Зміни забарвлення тіла при зустрічі з небезпекою або в пору залицяння за самкою – поведінка. Навіть нерухомість, завмирання, всяке відсутність руху – у богомола, наприклад, коли він маскується, – теж одна з форм поведінки. Одним словом, найрізноманітніші руху або їх зміни, в тому числі і повна нерухомість – все це поведінка тварин. А точніше, зовнішні прояви поведінки. Але ж існують і внутрішні причини, що викликають той чи інший рух.

 

33. О. Губко про свідомість і самосвідомість тварин

З найдавніших часів людина намагалася усвідомити своє став­лення до світу тварин, шукала ознаки подібності і відмінності в поведінці.

Із зародженням наукового мислення проблема "душі" твари­ни, її психіки і поведінки стала важливою складовою усіх філо­софських концепцій. Як уже зазначалося під час обговорення проблеми інстинкту і научіння, частина давніх мислителів до­тримувалися думки про споріднення психічного життя людини і тварин, інші ж, навпаки, надавали перевагу людській психіці, а треті категорично заперечували будь-який зв'язок із психіч­ною діяльністю тварин.

Попередники творців еволюційного учіння відмовилися від тлумачень про подібність і розходження психіки тварин і лю­дини та звернулися до фактів наукового природознавства. Так, Ж.-О. Ламетрі звернув увагу на подібність побудови мозку лю­дини і ссавців. При цьому він відзначив, що в мозку людини є значно більше звивин.

У боротьбі за еволюційне учіння, прагнучи обґрунтувати по­ложення про безперервність розвитку всього органічного світу як єдиного цілого, Ч. Дарвін та його послідовники однобічно підкреслювали подібність і споріднення всіх психічних явищ, починаючи від нижчих організмів аж до людини. Особливо це стосується заперечення Дарвіном якісних розходжень між пси­хікою людини і тварин. Нібито зближаючи людину та тварину, Дарвін приписував тварині людські думки, почуття, уяву тощо.

Таке однобічне розуміння генетичного споріднення психіки людини і тварин було піддано критиці В. О. Вагнером. Учений підкреслював, що порівнювати психічні функції тварин треба не з психікою людини, а з психікою форм, які безпосередньо передують даній групі тварин і наступних за нею. При цьому він наголошував на наявності загальних законів еволюції пси­хіки, без пізнання яких неможливе розуміння людської свідо­мості. Такий еволюційний підхід дозволяє вірогідно виявити передісторію антропогенезу і, зокрема, біологічні передумови зародження людської психіки.

До того ж необхідно враховувати, що судити про походжен­ня людської свідомості, як і про процес антропогенезу взагалі, можна лише побічно, за аналогією з тим, що ми спостерігаємо у сучасних тварин, які пройшли тривалий шлях адаптивної еволюції і поведінка котрих залежить від умов їхнього існуван­ня.

Наприклад, у вищих хребетних, до яких біологічно нале­жить і людина, спостерігається низка відгалужень в еволюції психіки, що вони не мають відношення до лінії, яка веде до ант­ропогенезу, та відображають лише специфічну біологічну спе­ціалізацію окремих груп тварин. Найяскравішим прикладом є птахи. Це стосується і ссавців, окремі ряди яких втілюють подібну спеціалізацію до специфічного способу життя. Із цією ж спеціалізацією слід рахуватися навіть стосовно приматів. Причому сучасні антропоїди в процесі розвитку від вимерлих спільних з людиною предків не тільки не наблизилися до лю­дини, а й навпаки, віддалилися. Тому вони знаходяться зараз на нижчому психічному рівні, ніж ці предки.

Звідси випливає також, що всі, навіть найскладніші пси­хічні здібності мавп цілком визначаються умовами їхнього життя в природному середовищі, їхньою біологією, а з іншого боку, слугують тільки пристосуванню до цих умов. Особливості способу життя зумовлюють специфічні особливості психічних процесів, в тому числі і мислення мавп.

Це має велике значення для пошуку біологічних коренів і передумов зародження людської свідомості. Щодо поведінки сучасних мавп та інших тварин можна говорити лише про рівні і напрямки психічного розвитку, які ведуть до людини, і про загальні закономірності цього процесу.

 

35. Розвиток свідомості у приматів у антропоїдів

Визначивши свідомість як взаємодію «Я» і світу культури, або як взаємодію «Я» зі світом крізь призму культури, розглянемо питання виникнення свідомості. На думку вчених, «технічне мислення», що є основою перетворення предметів за допомогою знарядь праці, ще не обов´язково передбачає свідомість. Воно не є тим, що принципово відрізняє людину від тварини. Відомо, що знаряддя праці широко застосовувалися перехідними формами антропоїдів, яких не можна віднести до роду людини розумної. «Технічне мислення» не могло звести переживання в одне ціле, надати єдності світу, упорядкувати його як ціле. Не могло воно бути основою і формування «Я».

Я» і світ культури виникли одночасно з виникненням роду. Рід засновується на культурних, а не біологічних регулятивах стосунків між людьми. Він є тим центром, острівцем, з якого розпочалося культурне впорядкування всього навколишнього світу. Рід як щось ціле є творцем і носієм культури. З роду походять ідеї Бога, світу, категоріальні структури, які надають навколишній дійсності єдності, «стягують» її у «світ» як щось єдине та ціле.

У межах родових відносин поступово формується і «Я» як протилежне «ти», «ми», «вони». Ймовірно, спочатку справжнім «Я» був рід, і кожен його представник розглядав себе не зсередини, а з позиції роду. Так, американські індіанці, подібно до малих «дітей», не вживали займенника «Я». Вони говорили: «Орлине Око обіцяє», а не «Я обіцяю». Поступово, з посиленням ролі особи, зі зростанням її свободи формується «Я» як внутрішній центр духовного життя окремої людини. «Я» тому і має здатність бути «поруч» з тілом, що воно не виростає з тіла як його органічна складова, як це властиво психіці тварини. З погляду фізіології (тілесності) людська свідомість пов´язана з діяльністю мозку. Мозок є матеріальним органом свідомості, подібно до того, як рука є органом праці. Ушкодження мозку позначається на діяльності свідомості. Однак мозок не починає мислити сам по собі, аналогічно тому, як автоматично починають функціонувати залози внутрішньої секреції. Мозок стає органом свідомості, мислення під впливом культури. Культура залучає його до цієї діяльності. Мозок має навчитися мислити, засвоюючи мову, форми мислення, інакше він буде «надлишком» природи. У виникненні та розвитку свідомості важливу роль відіграла мова. Мова — спеціалізована, інформаційно-знакова діяльність із вираження думки, мислення, свідомості.

36. Походження трудової діяльності

Від самого свого зародження праця була ручною, таким же за необхідністю було і споконвічне людське мислення. У сучас­них мавп, як уже відзначалося, воно так і залишилося "ручним мисленням". Рука — орган і продукт людської праці, оскільки вона розвилася з лапи мавпи. Як підкреслював Енгельс, людсь­ка рука досягла завдяки праці "того високого ступеня доскона­лості, на якому вона змогла, немов силою якихось чар, викли­кати до життя картини Рафаеля, статуї Торвальдсена, музику Паганіні".

Таким чином, рука (її розвиток і якісні перетворення) по­сідає центральне місце в антропогенезі як у фізичному, так і в психічному аспекті. При цьому основну роль відіграли її винят­кові хапальні (гаптичні) здатності. Отже, біологічні передумо­ви зародження трудової діяльності необхідно шукати, насам­перед, в особливостях хапальної функції передніх кінцівок ссавців. Тут постають дуже цікаві запитання: чому саме мавпи ста­ли предками людини, чому початку розвитку розумних істот не змогла дати інша група ссавців, адже хапальна функція не є привілеєм тільки мавп? У пошуках відповіді на ці запитання Фабрі вивчав у порівняльному аспекті в мавпи та інших ссавців зв'язок між головною (локомоторною) і додатковими (маніпу-ляційними) функціями передніх кінцівок і встановив, що для процесу антропогенезу вирішальне значення мали антагоністичні зв'язки між головною і додатковою функціями передніх кін­цівок. Активна участь одночасно обох передніх кінцівок у ма­ніпулюванні з предметами пов'язана з частим їх звільненням від функцій опори і пересування, що перешкоджає спеціалі­зації до тривалого швидкого бігу. Разом з тим при редукції маніпуляційних функцій страж­дають насамперед хапальні здібності кінцівок, оскільки части­на додаткових функцій передніх кінцівок переходить при цьо­му до ротового апарату. Найменше додаткові, в тому числі хапальні функції пригнічені у ведмедів, єнотів і деяких інших ссавців (переважно хижаків і гризунів), але і тут еволюція ру­хової активності визначалась антагонізмом між головною і до­датковою функціями їхніх передніх кінцівок.

Єдиним винятком серед ссавців, за Фабрі, є примати. Голов­на первинна форма їх пересування становить з лазіння шляхом хапання гілок, і ця форма локомоції складає, таким чином, ос­новну функцію їхніх кінцівок. Але такий спосіб пересування поєднується з посиленням рухливості пальців і збереженням протиставлення першого пальця іншим, що необхідно для ма­ніпулювання предметами. Тому в мавп, і до того ж лише в них, функції передніх кінцівок не перебувають в антагоністичних стосунках, а гармонійно сполучаються одна з одною.

Зазначені глибокі прогресивні перетворення в руховій, особ­ливо у гаптичній сфері, підтверджувані також даними еволю­ційної морфології і палеоприматології, спричиняють глибокі корелятивні зміни всієї поведінки. Насамперед це стосується сенсорних функцій, зокрема шкіряно-м'язової чутливості руки, яка у приматів має провідне значення.

 

37. Предметна діяльність мавп

Дослідження, проведені деякими зоопсихологами (Ладигі-ною-Котс, Войтонісом, Левикіною, Фабрі, Новосьоловою та ін.), показали, що як нижчі, так і вищі (людиноподібні) мавпи здійснюють під час маніпулювання практичний аналіз об'єкта (розчленовування, розбір його, виділення й обстеження окре­мих деталей тощо). Однак у людиноподібних мавп значно силь­ніше, ніж у нижчих, виражені синтетичні ("конструктивні") дії, тобто відтворення з частин цілого шляхом зближення, поєднан­ня, нашаровування предметів, їх скручування, загортання, пе­реплетення тощо. Конструктивні дії зустрічаються в природних умовах у шимпанзе під час будування гнізда.

Крім конструктивної діяльності Ладигіна-Котс визначила ще такі форми діяльності, які виявляються в ході маніпулювання предметами: орієнтовно-обстежуючу (ознайомлювальну), оброб-лювальну, рухово-ігрову, збереження предмета та відкидання його, а також знарядійну діяльність. Кількісний аналіз загаль­ної структури діяльності шимпанзе в процесі маніпулювання привів Ладигіну-Котс до висновку, що стосовно нехарчових об'єктів найчастіше проявляються ознайомлювальна (поверхо­ве ознайомлення з предметами — не залишає на них помітних слідів), оброблювальна (поглиблення впливу на предмет — дря­пання, гризіння, розчленування тощо) і конструктивна діяль­ності. Найменшою мірою виявлялася знарядійна діяльність.

Ладигіна-Котс пояснює ці розходження в питомій вазі окремих форм предметної діяльності шимпанзе особливостями способу життя цього антропоїда. Велике місце орієнтовно-обстежуваль-ної та оброблювальної діяльності у поведінці шимпанзе пояс­нюється розмаїтістю рослинних кормів і складних умов, у яких доводиться відрізняти їстівне від неїстівного, а також нерідко складною структурою харчових об'єктів (необхідністю їхнього розчленування, виділення їстівних чи особливо смачних їх час­тин тощо).

Ладигіна-Котс звернула увагу на те, що на противагу гніздо-будівельній позагніздова конструктивна діяльність зустрічається рідко і майже не розвинута. Виявляється вона в умовах неволі в заплутуванні, обмотуванні чи переплутуванні, наприклад, гіло­чок чи мотузок, або виліплюванні кульок із глини. Таке мані­пулювання не спрямоване на отримання певного результату ді­яльності, а навпаки, найчастіше переходить до деструктивних дій, тобто руйнування результату діяльності (розплетіння, роз­кручування, розчленування тощо).

Мінімальний розвиток у шимпанзе знарядійної діяльності, тобто вживання предмета як допоміжного засобу для досягнен­ня біологічно значущої мети, Ладигіна-Котс пояснює тим, що у природних умовах така форма поводження з предметами зу­стрічається вкрай рідко.

Справді, незважаючи на інтенсивне вивчення поведінки лю­диноподібних мавп у природних умовах, здійснене деякими дослідниками за останні роки, відомі лише окремі випадки зна-рядійних дій. До таких спостережень належать описані Лавік-Гудолл випадки витягання термітів з їх будівель за допомогою гілочок чи соломинок або збирання вологи з поглиблень у стов­бурі дерева за допомогою листя. У діях з гілочками найбільший інтерес викликає та обставина, що перш ніж використати їх як знаряддя, шимпанзе (як в описаних раніше дослідах Ладигіної-Котс) відламують листя, яке заважає.

Ці знарядійні дії диких шимпанзе є незрівнянно простіши­ми, ніж знарядійні дії, які штучно формуються в людиноподіб­них мавп у спеціальних умовах лабораторного експерименту. Це означає, що отримані в експериментальних умовах дані свідчать лише про потенційні психічні здібності цих тварин, але не про характер їхньої природної поведінки. Ладигіна-Котс розцінювала самостійне застосування знаряддя швидше як ін­дивідуальну, ніж видову рису в поведінці вищих мавп. Справді, як показують польові спостереження, така індивідуальна по­ведінка може за відповідних умов виявлятися більш-менш од­наково серед багатьох чи навіть усіх членів однієї популяції мавп.

 

38. Знаряддя тварин і знаряддя праці людини

Знаряддям тварини може бути будь-який предмет, застосову­ваний для вирішення певної проблеми в конкретній ситуації. Знаряддя праці людини спеціально виготовляється для певних трудових операцій, тому передбачає існування знання про його майбутнє застосування. Воно виготовляється про запас ще до того, як виникне можливість або необхідність його застосуван­ня. Сама по собі така діяльність біологічно безглузда і навіть шкідлива (витрата часу й енергії "вхолосту"), її можна виправ­дати лише передбаченням виникнення таких ситуацій, у яких без знарядь праці не обійтися.

Це означає, що виготовлення знарядь праці припускає пе­редбачення можливих причинно-наслідкових результатів у май­бутньому, а разом з тим, як показала Ладигіна-Котс, шимпан­зе нездатний осягнути такі результати навіть при підготовці знаряддя до безпосереднього його застосування в процесі вирі­шення проблеми.

Із цим пов'язана і та важлива обставина, що при діях мавп зі знаряддям зовсім не закріплюється його "робоче"; значення. Поза конкретною ситуацією розв'язання задачі, наприклад, до і після експерименту, предмет, який слугував знаряддям, втра­чає для мавпи будь-яке функціональне значення, після чого вона ставиться до нього так само, як і до будь-якого іншого "непотрібного" предмета. Проведена мавпою за допомогою зна­ряддя операція не фіксується як пов'язана саме з ним, і поза його безпосереднього застосування мавпа ставиться до нього байдуже, а тому і не зберігає цей предмет постійно як зна­ряддя. На противагу цього, людина більш ніж просто збері­гає виготовлені нею знаряддя, адже вони є для неї предметами, які зберігають можливості усвідомленого впливу на об'єкти природи.

Більш того, навіть під час індивідуального виготовлення знаряддя відбувається виготовлення суспільного предмета, тому що цей предмет має особливий спосіб застосування, суспільно вироблений у процесі колективної праці і закріплений за ним. Кожне знаряддя людини є матеріальним втіленням певної сус­пільно виробленої трудової операції.

Таким чином, виникнення праці викликає докорінну зміну всієї людської поведінки: із загальної діяльності, спрямованої на безпосереднє задоволення потреби, виділяється спеціальна дія, яка не обмежується лише біологічним мотивом, а отримує свій сенс лише у разі подальшого використання результатів праці. У цьому полягає одна з найважливіших змін загальної структури поведінки, яка знаменує перехід від природної історії світу тварин до суспільної історії людства. У подальшому роз­витку суспільних відношень і форм виробництва такі дії займа­ють у діяльності людини все більше місця і, нарешті, набува­ють вирішального значення для її поведінки.

Виготовлення знарядь праці людиною передбачає вплив на предмет не безпосередньо ефекторними органами (зубами, рука­ми), а іншим предметом, тобто обробка виготовленого знаряд­дя праці має відбуватися іншим знаряддям (наприклад, каме­нем).

39. Зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення

Суспільні відносини зародилися в надрах перших форм тру­дової діяльності. Праця від самого початку була колективною, суспільною. Це випливало вже з того, що люди з моменту своєї появи на Землі завжди жили колективами, а мавпи — предки людини — більш-менш великими чередами (або родинами). Та­ким чином, біологічні передумови суспільного життя людини треба шукати в стадності викопних вищих приматів, точніше, у їхній предметній діяльності, яка відбувалася в умовах стад­ного життя.

З іншого боку, праця визначила із самого початку якісну своєрідність об'єднань перших людей. Ця якісна відмінність коріниться в тому, що навіть найскладніша знарядійна діяльність тварин ніколи не має характеру суспільного проце­су і не визначає відносин між членами співтовариства. Навіть у тварин з найбільш развинутою психікою структура співтова­риства ніколи не формується на основі знарядійної діяльності, не залежить від неї, а тим більше не опосередковується нею.

Про все це необхідно пам'ятати, досліджуючи біологічні пе­редумови зародження людського суспільства. Глибоко хибними є спроби безпосереднього виведення закономірностей суспільно­го життя людей із закономірностей групової поведінки тварин. Людське суспільство є не просто продовженням або ускладнен­ням співтовариства наших тваринних предків, а соціальні зако­номірності не зводяться до етологічних закономірностей життя мавп. Суспільні відносини людей виникли, навпаки, у резуль­таті ламання цих закономірностей та докорінної зміни стадно­го життя завдяки трудовій діяльності.

У пошуках біологічних передумов суспільного життя дослід­ник Войтоніс звернувся до стадного життя нижчих мавп для виявлення тих умов, у яких "індивідуальне користування зна­ряддям, що з'явилося в окремих особин, могло стати суспіль­ним та впливати на перебудову і розвиток взаємин, крім цьо­го, знайти в цих взаєминах могутній чинник, який стимулював застосування знаряддя". Войтоніс і Тіх провели в цьому на­прямку численні дослідження з виявлення особливостей струк­тури череди і стадної поведінки у мавп.

Тіх надає особливого значення виникненню у мавп нової, са­мостійної і могутньої потреби у спілкуванні із подібними.

 

40. Формування людської мови

Людська мова пройшла довгий шлях розвитку. Звуки, які супроводжували перші трудові дії, спочатку ще не могли бути справжніми словами, які позначають окремі об'єкти, якості та дії. Ці звуки спочатку ще не існували самостійно, а були мов­би вплетені в практичну діяльність. До того ж вони неодмінно супроводжувалися жестами і виразними інтонаціями, зрозумі­ти їх значення можна було, лише якщо знати ситуацію, у якій вони виникли.

Така "діюча розмова ", яка здійснювалася руками, призводила до конфлікту між двома функціями руки (дією з предметами та їхнім позначенням), який спричинив передачу семантичної функції голосовим органам. Тим самим було покладено початок розвитку самостійної звукової мови.

Однак вроджені звуки, жести, міміка зберігали своє значен­ня, починаючи з первісних людей до наших днів, щоправда, лише як доповнення до акустичних засобів. Тривалий час зв'я­зок цих компонентів залишався настільки тісним, що один зву­ковий комплекс міг позначати, наприклад, і предмет, на який вказувала рука, і саму руку, і дію, здійснену цим предметом. Тільки після того як звуки мови відокремилися від практичних дій, виникли перші справжні слова. Ці слова позначали пред­мети, і лише значно пізніше з'явилися слова, які позначали дії та якості.

У процесі відділення мови від безпосередньої практичної ді­яльності словесні значення стають усе абстрактнішими, мова все більше виступає як засіб людського мислення, а не тільки спілкування. Леонтьєв пише з цього приводу, що "безпосеред­ній зв'язок мови і мовлення з трудовою діяльністю людей є тією основною умовою, під впливом якої вони розвивалися як носії "об'єктивованого" свідомого відображення дійсності.

Мислення, мова і суспільно-трудова діяльність складали у своєму зародженні і розвитку єдиний комплекс, при цьому мис­лення людини розвивалося лише в єдності із суспільною свідо­містю і складало основну якісну відмінність людського мислення від мислення у тварин. Діяльність тварин навіть у найвищих її формах цілком підкоряється природним зв'язкам і відносинам між предметними компонентами навколишнього середовища. Однак діяльність людини, що виросла з діяльності тварин, за­знала докорінних якісних змін і підкорялася вже не стільки природним, але насамперед суспільним зв'язкам і відносинам. Цей суспільно-трудовий сенс і відбивають слова, поняття люд­ської мови.

 

Пояснювальна записка

до дипломного проекту

молодшого спеціаліста

на тему: Інтернет-магазин електроніки «БЕЛ»

 

Виконав: студент IV курсу, групи 542

спеціальності 5.05010301

«Розробка програмного забезпечення»

Гуменюк А.Д.

Керівник: Смерека А.Г.

Рецензент: Яковлева І.Д.

 

Чернівці – 2015

Анотація

Пояснювальна записка складається з ст., рис., додатки, джерел.

Об’єкт проектування – Інтернет-магазин «БЕЛ» для ТОВ КЦ «ПІК».

Мета проектування – проаналізувати структуру та вміст інтернет-магазина, створити інтернет-магазин «БЕЛ» для розміщення товарів з метою замовлення через мережу Інтернет.

Метод проектування – Denwer, мова програмування РНР, мова гіпертекстової ромітки HTML, система управління базами даних phpMyAdmin.

У результаті дипломного проектування створено інтернет-магазин «БЕЛ» для ТОВ КЦ «ПІК», який дає змогу користувачу здійснювати замовлення через мережу Інтернет, обирати спосіб доставки та оплати. Адміністратор додає, редагує або видаляє товари. Приймає замовлення які надходять від користувача.

Прогнозні припущення щодо розвитку об’єкта дослідження – розміщення інтернет-магазина в глобальній мережі Інтернет.

Ключові слова: ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН, БАЗА ДАНИХ, РНР, HTML, MYSQL SERVER.

 

 

зміст

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. 3

ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1.Передпроектні дослідження.. 6

1.1 Аналіз предметної області 6

1.2. Класифікація інтернет-магазинів. 7

1.3 Переваги та недоліки інтернет-магазинів. 8

1.4 Аналіз існуючих аналогів. 13

1.5 Маркетингове дослідження інновацій. 15

1.6 Технічне завдання. 19

РОЗДІЛ 2. Технічний проект. 25

2.1 Специфікація вимог. 25

2.2 Концептуальна модель. 25

2.3 Інформаційна модель. 26

2.4 Розробка структури бази даних web-сайту. 27

РОЗДІЛ 3. Робочий проект. 29

3.1 Засоби розробки. 29

3.2 Документи на супроводження ПЗ. 34

3.3 Тестування програмного забезпечення. 35

Розділ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ 36

ВИСНОВКИ.. 46

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ.. 47

Додатки.. 48

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

БД – база даних

ДСТУ – Державні стандарти України

ЕОМ – електронно-обчислювальна машина

ООП – об'єктно-орієнтоване програмування

ПЗ – програмне забезпечення

ПК – персональний комп’ютер

CSS – Cascading Style Sheets (каскадні таблиці стилів)

CGI – Common Gateway Interface (загальний шлюзовий інтерфейс)

CMS – Content Management System (система управління контентом)

HTML – HyperText Markup Language (гіпертекстова мова розмітки)

PHP – Hypertext Preprocessor (гіпертекстовий препроцесор)

XHTML – Extensible Hypertext Markup Language (розширювана гіпертекстова мова розмітки)

XML – Extensible Markup Language (розширювана мова розмітки)

XUL – User Interface Language (мова створення користувацького інтерфейсу)

 

 

ВСТУП

Розвиток глобальної мережі сприяє обміну інформації в різних сферах діяльності людини. Можливості отримання та передачі інформації через Інтернет дозволяють використовувати інтерактивні інформаційні технології. При роботі з інтерактивними web-сайтами користувач має можливість обмінюватися даними з сервером, брати участь в інтерактивному діалозі.

Актуальним є створення тематичних інтернет-магазинів, зокрема сайтів для обміну інформацією та даними стосовно творчих досягнень користувачів. В мережі Інтернет існують сайти з відповідною тематикою, але обмін даними здійснюється на платній основі. Також більшість інформаційних сайтів містять інформацію про товари та аксесуари, дають змогу людині здійснити замовлення та опрати спосіб оплати та доставки.

Метою дипломного проекту є створення інтернет-магазину «БЕЛ» для ТОВ КЦ «ПІК» на якому можна отримати інформацію про стабілізатори електро напруги. забезпечити можливість здійснення замовлення через мережу Інтеренет, отримання повідомлень про новинки та поповнення товарів в магазині.

Предметом дослідження є технологія розробки інтернет-магазинів.

Об’єктом дослідження є інтернет-магазин «БЕЛ».

Одержана реалізація поставленої задачі дозволяє переглядати контент інтернет-магазину, а також здійснювати оновлення інформації, та додавання нових товарів.

Основним результатом є:

- розроблена база даних для збереження контенту сторінок;

- реалізована адміністративна частина інтернет-магазину;

- реалізована реєстрація нових користувачів;

- реалізована інтерактивність сторінок для користувачів.

У першому розділі пояснювальної записки до дипломного проекту представлені теоретичні відомості щодо поняття інтернет-магазин, його застосування та значення в повсякденному житті.

В наступному розділі представлено проектування системи, різноманітні діаграми, схеми, опис функціональних можливостей тощо.

В третьому розділі дається опис складових програмного продукту, класів та функцій, а також описані принципи роботи з інтернет-магазином та наведені результати тестування системи.

В четвертому розділі розглянуті питання охорони праці та техніки безпеки.

РОЗДІЛ 1.Передпроектні дослідження

1.1 Аналіз предметної області

Інтернет-магазин – це програмний комплекс, який дозволяє продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизувати управління бізнес-процесами. Електронні магазини об'єднують елементи прямого маркетингу та традиційної торгівлі. Основними відмінностями інтернет-магазину від традиційного є інтерактивність, велика кількість інформації та асортименту продукції і персоналізований підхід до кожного відвідувача. Найбільшим недоліком електронних магазинів є те, що не можна торкнутися товару та оцінити його візуально. Проте, цей недолік з успіхом компенсується великою кількістю інформації, яку не зможе надати продавець в традиційному магазині.