Лабораторная работа 2

 

Друга частина системи оперативного управління виробництвом пов'язана з регу­люванням ходу виробничого процесу, що передбачає постійне виконання відпо­відних дій для усунення причин появи відхилень від установленого плану (графіка), ліквідацію збоїв і відхилень виробничого процесу порівняно з календарним пла­ном (графіком), а також організацію такого виробничого процесу, який би мінімі­зував можливі збої, попереджуючи причини їх появи.

 

Система оперативного контролю і регулювання ходу виробництва на всіх його рівнях називається диспетчеруванням.

 

Воно передбачає неперервний нагляд та контроль за ходом виробничого процесу на основі поточної інформації про стан виконання планів-графіків, змінно-добових завдань та про всі відхилення від зада­ного ритму й рівня організації виконання робіт.

 

Система оперативного регулювання повинна формуватися на основі:

 

1. Наукової обґрунтованості вибору її елементів, тобто календарно-планових нормативів; об'ємних та оперативно-календарних планів; системи контролю і регулювання виробництва; достовірності інформації.

2. Оптимальності оперативних рішень, що визначається оперативністю, об'єк­тивністю та повнотою отриманої інформації, якістю прийнятих рішень і опера­тивністю їх практичної повсякденної реалізації, позитивним впливом на поточ­ний хід виробництва.

 

Система оперативно-календарного планування й регулювання виробництва розв'язує такі завдання:

1. Забезпечення чіткого виконання плану при найбільш ефективній організації ви­робництва.

2. Комплектне й рівномірне виконання виробничої програми з дотриманням тер­міну відправлення продукції споживачеві.

3. Повне і раціональне використання засобів виробництва, трудових ресурсів, а також ефективне застосування обігових засобів виробництва.

4. Розвиток прогресивних форм організації виробництва.

5. Адаптація виробничої діяльності до коливань зовнішнього середовища.

6. Забезпечення стабільного рівня матеріально-технічних запасів, обсягів вироб­ництва, оптимальної завантаженості виробничих потужностей.

 

Система ОКП - це методи і техніка планової роботи, яка визначається:

· ступенем централізації планування

· планово-обліковою одиницею

· складом і точністю календарно-планових нормативів

· переліком, порядком оформлення і рухом планової і облікової документації.

 

Випуск великого асортименту продукції зумовлює відповідну кількість різновидів виробничих процесів її виготовлення, а також певну різноманітність систем опера­тивного управління (оперативно-календарного планування й регулювання) вироб­ництвом.

 

До основних видів систем оперативного управління виробництвом відносять:

· позамовну,

· покомплектну,

· подетальну.

 

1. Позамовна система базується на встановленні й дотриманні наскрізних цик­лових графіків підготовки кожного замовлення до виробництва і його поетапно­го виконання згідно з цикловими планами за іншими замовленнями.

 

Підґрунтям оперативно-календарного планування є календарно-планові нор­мативи (тривалість виробничого циклу й міжцехові випередження) та розподіл річ­ної виробничої програми за підрозділами підприємства і місяцями року.

 

Тобто розроблений об'ємно-календарний графік показує, в якому місяці необхідно поча­ти й закінчити виготовлення окремого замовлення; якою буде тривалість виробни­чого циклу його виготовлення; який обсяг річних робіт за кожним замовленням виконується кожного місяця; яке завантаження різних груп устаткування.

 

Сферою застосування позамовних систем є одиничний тип виробництва.

 

Планово-обліковою одиницею позамовної системи у складальних цехах є окреме замовлення на виріб або складальну одиницю у вигляді конструкторсько­го вузла; в обробних і заготівельних цехах — комплект деталей або заготовок на замовлення.

 

Оперативний облік виробництва враховує:

· виробіток і заробітну плату за всіма категоріями працівників;

· виконання змінних завдань, виробничих програм дільницями й цехами за добу, декаду, місяць;

· облік руху деталей, заготовок та вузлів на виробничих складах і в коморах;

· облік комплектації ходу виробництва;

· облік міжцехових та внутрішньоцехових передавань.

 

2. Покомплектна система оперативного управління виробництвом з її різ­новидами (машинно-комплектна, комплектно-вузлова, комплектно-технологічна, планово-комплектна) знайшла своє широке застосування у серійному ви­робництві.

 

Формою планового завдання є місячна програма і графік випуску комплектів деталей, визначені цехом-споживачем.

Основним документом міжцехового опе­ративного планування є календарний план (графік) виробництва виробів та роз­шифрування складу комплектів.

 

До особливостей міжцехового планування при застосуванні покомплектної систе­ми відносять такі фактори:

· рух виробництва у часі визначається календарно-плановими нормативами, на основі яких розробляють оперативні плани й графіки тощо;

· закріплення деталей та вузлів за цехами, дільницями і робочими місцями носить постійний характер;

· номенклатура цехових програм будується покомплектно (на виріб, вузол, групу деталей);

· кількісно завдання визначаються за комплектувальними номерами;

· календарний розподіл завдань здійснюється призначенням термінів запуску і випуску партії деталей.

 

До різновидів покомплектної системи оперативного планування виробницт­ва відносять такі її підвиди:

· систему планування за цикловими комплектами;

· систему планування за комплектувальними номерами;

· систему планування за випередженням;

· систему планування "на склад";;

· систему планування по заділах.

 

В основу комплектувальної системи планування закладені такі календарно-пла­нові нормативи:

· величина партії деталей;

· тривалість виробничого циклу;

· заділи;

· обсяги незавершеного виробництва;

· час випередження запуску-випуску.

 

На підставі цих нормативів складають календарні графіки роботи виробничих діль­ниць і бригад за порядком, зворотним ходу технологічного процесу.

Програму кожному цехові розраховують за запуском-випуском та складають у вигляді плану-графіка із зазначенням щоденного випуску продукції.

 

Партією деталей називають кількість одночасного запуску в оброблення деталей з однократними затратами підготовчо-завершального часу.

3. Подетальна система оперативного управління виробництвом з її різнови­дами (партіонно-періодична система організації та планування за ритмом ви­пуску, система неперервного планування) знайшла своє застосування у масо­вому виробництві.

 

Планові завдання в даній системі формуються у вигляді квартальної і місячної подетальної програми й графіка запуску-випуску для кожної деталі або заданого ритму випуску деталей та ін.

 

Партіонно-періодична система організації і планування (за стандартами) передбачає комплектність та узгодженість роботи всіх ланок вироб­ництва, встановлення й постійне підтримання певної періодичності виготовлення партій деталей і вузлів за стандартним календарним розкладом відповідно до ви­мог потокового складання та випуску продукції.

 

Система організації і планування за ритмом випуску передбачає вирівнюван­ня продуктивності всіх виробничих підрозділів (потокових дільниць, автоматичних ліній тощо) за розрахунковим тактом виготовлення й випуску продукції.

 

 

3. Організація диспетчерської служби підприємства

 

Диспетчерування — це система неперервного контролю й оперативного регулюван­ня ходу виробництва з метою забезпечення виконання виробничого завдання (пла­ну) відповідно до календарного графіка і формування ритмічного поточного вироб­ничого процесу на робочих місцях, дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому.

 

Диспетчерування є завершальним поточним етапом системи оперативного управлін­ня.

Його мета — керівництво роботою всіх підрозділів підприємства, які займаються виробничо-господарською діяльністю. Виходячи з цього, диспетчерування передбачає:

 

1. Неперервний облік і збирання інформації про хід виконання розроблених та прийнятих до реалізації календарних графіків виробництва.

2. Виявлення відхилень від установлених планових завдань і показників та аналіз їх причин.

3. Прийняття оперативних рішень і заходів щодо усунення та запобігання в по­дальшому виникненню відхилень від плану.

4. Координація виконання робіт взаємопов'язаних елементів виробництва для за­безпечення його чіткого ритму згідно з календарним графіком.

5. Керівництво оперативною підготовкою виробництва.

Основою диспетчерського контролю і регулювання слугує вчасна й поточна оперативна інформація про всі відхилення та зриви в роботі окремих підрозділів, робочих місць тощо.

 

Від якості інформації, її оперативності та обсягу залежить прийняття опти­мального рішення.

 

Оперативний облік на підприємстві ґрунтується на використанні відповідних форм оперативно-календарного планування, тобто визначається насамперед типом і характером виробництва.

 

Диспетчерська система контролю й регулювання повинна мати попереджу­вальний характер, тобто прогнозувати можливість появи відхилень від плану в умовах зміни поставок або якості сировини чи виходу з ладу устаткування, по­яви браку тощо.

 

Система оперативного управління виробництвом, яку повсякденно та постійно виконує диспетчерська служба підприємства складається з центрального диспет­черського бюро на чолі з головним диспетчером, змінних диспетчерів й операторів.

 

Місце диспетчерської служби в організації оперативного керівництва виробництвом та її роль в інтеграції служб та відділів підприємства.

 

Організаційна побудова диспетчерського апарату залежить від типу, характеру і обсягів виробництва, виробничої структури підприємства.

 

Диспетчерська служба на чолі з головним диспетчером, яка може включати диспетчерські групи, диспет­черів та операторів у структурних підрозділах, здійснює взаємодію та координує роботу всіх підрозділів, цехів, дільниць, тобто веде оперативне керівництво ви­робничо-господарською діяльністю підприємства.

 

На багатьох підприємствах дис­петчерська служба тісно поєднана з плановими відділами, утворюючи планово-диспетчерську службу.

 

Основними функціями диспетчерської служби є:

· управління процесом запуску-випуску продукції відповідно до виробничої програми й технології виробництва;

· внутрішньозаводське (міжцехове) диспетчерування матеріальних потоків у ви­робництві;

· оперативний облік виконання виробничих програм;

· детальний контроль незавершеного виробництва.

На багатьох підприємствах за основу оперативного управління виробництвом під­розділів беруть, як відомо, оперативно-календарні плани (графіки).

 

Оперативне регулювання виробничого процесу здійснюється на підставі інформації про поточ­ний стан виробництва.

 

Вона відображає результати роботи цехів, дільниць, скла­дів за поточну зміну, безперервно накопичується в комп'ютеризованих пунктах її збирання, періодично обробляється і постійно формується до початку нового періоду (зміни, доби, тижня, декади, місяця).

 

Вчасність отримання інфор­мації та її достовірність, обсяги і швидкість оброблення залежать від виконання умов формування, організації й управління інформаційними потоками:

· високої оперативності збору і перетворення інформації;

· виключення дублювання в роботі інформаційних систем;

· забезпечення попередньої обробки інформації в пунктах її збирання;

· виключення передавання в Інформаційно-обчислювальний центр (ІОЦ) під­приємства зайвої інформації;

· забезпечення можливості синтезування отриманої інформації в необхідних для управління напрямах;

· виключення або зведення до мінімуму ручної праці при заповненні первинної документації;

· постійне вдосконалення і підвищення рівня ефективності дії інформаційних систем і руху інформаційних потоків.

Лабораторная работа 2