Основні положення функціонування соціально-психологічної служби в УВП.2.1. Види органів та установ виконання покарань. Державна пенітенціарна служба України як правонаступник Державного департаменту України з питань виконання покарань нині перебуває на новому етапі свого становлення. Пенітенціарна служба як самостійна і відокремлена від Міністерства внутрішніх справ структура функціонує лише 14 років. Це незначний час для становлення і формування відповідно до сучасних вимог такої складної і багатопрофільної соціальної системи. Станом на1 січня 2014 року в 182 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 127830 осіб, крім того на обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 129462 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень. При цьому:
Одним з основних документів України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування покараннь з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених є: Кримінально-виконавчий кодекс України прийнятийВерховною Радою України 11 липня 2003. Так відповідно до статі 11 даного Кодексу - органами виконання покарань є: - центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань; - територіальні органи управління; - кримінально-виконавча інспекція. установами виконання покарань є: - арештні доми; - кримінально-виконавчі установи; - спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії). В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Згідно чинного кримінально-виконавчого законодавства України кримінально-виконавчі установи поділяються на: - кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри); - кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колоні"). Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України. Кримінально-виконавчі установи закритого типу в свою чергу поділяються на: 1. Колонії мінімального рівня безпеки: - колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; - колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі. 2. Середнього рівня безпеки; У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі. 3. Максимального рівня безпеки. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі. Засуджені до позбавлення волі відповідно від ступеня тяжкості вчиненого злочину відбувають покарання у виправних колоніях: - мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені, з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведеш з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом; - мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; - середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі; - максимального рівня безпеки,- чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. Крім того слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування. Виховні ж колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. Також у межах, визначених КВК України та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють: Державна виконавча служба; військові частини, гауптвахти; дисциплінарний батальйон. Державна виконавча служба виконує покарання у виді конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України. Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби. З огляду на різноманіття різних типів в'язниць, що існують або навіть існували в різних країнах, та соціальні наслідки, що спричиняються ув'язненням, варто зробити вкрай важливе застереження: її неможна розглядати лише як установу та аналізувати лише у формально-юридичному аспекті. Формально-юридичний підхід є занадто спрощеним. В'язниця не існує у вакуумі. У сучасній державі в'язниця є найважливішим інструментом соціального контролю, поєднаного з примусом. Вона є частиною політичного, соціального, економічного і морального порядку. Сьогодні існує достатньо поширений погляд на в'язницю як на певну модель суспільства. Вважається, що за спрямованістю діяльності держави у справі пенітенціарної техніки можна судити й про рівень розвитку демократії. Безумовно, потрібно критично розглядати в'язницю як безпосередню мікромодель суспільства, в якому вона існує. Але «відносна ізольованість її соціального процесу від впливу зовнішніх факторів надає рідкісну можливість системного аналізу» Відомий російській вчений Г. Хохряков ще більше підкреслює І значення в'язниці для суспільного розвитку: «Світ в'язниці - це ' не стільки карикатура на «вільне» суспільство, скільки його дзеркальне відображення» 2.2. Структурні дільниці виправних і виховних установ. Відповідно до статі 94 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України у виховних колоніях створюються такі дільниці: - карантину, діагностики і розподілу; - ресоціалізації; - соціальної адаптації. у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: - карантину, діагностики і розподілу; - ресоціалізації; - посиленого контролю; -соціальної реабілітації. у виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю. Вказані дільниці ізолюються одна від одної. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню. За результатами медичного обстеження, первинної психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонії. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподіляються по відділеннях соціально-психологічної служби і розміщуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживанням членів відділення. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у приміщеннях камерного типу. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених. Крім того вони, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації У даній дільниці тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації. У вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці, а тож: з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство. Розподіл засуджених по відділеннях після перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу здійснюється з урахуванням їх соціально-психологічних та особистісних характеристик комісією, яку очолює начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки. Переведення засуджених з одного відділення до іншого допускається лише за виняткових обставин (конфліктні стосунки між окремими засудженими, реорганізація відділень, хвороба засудженого, зміна місця працевлаштування) на підставі письмового наказу начальника установи за мотивованим рапортом особи, яка є ініціатором переведення, погодженим з начальником відділення. 2.3. Основні положення функціонування соціально-психологічної служби в УВП. Відділення соціально-психологічної служби як основна організаційна ланка у структурі установи виконання покарань створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування покарання та проведення із засудженими соціально-виховної роботи для досягнення мети їх виправлення і ресоціалізації. Кожне відділення забезпечується окремим житловим приміщенням з комунально-побутовими умовами для розташування засуджених. Відділення очолюють начальники, безпосередньо роботу яких організовує заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи – начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи. З метою сприяння розвитку в засуджених соціальної активності та корисної ініціативи у вирішенні питань організації вільного часу засуджених, їх побуту, праці та навчання у відділенні створено і функціонує рада колективу засуджених, діяльність якої спрямовує начальник відділення. Рада колективу засуджених обирається щороку на зборах засуджених відділення у складі голови та членів ради, відповідальних за напрями роботи. Засідання ради колективу засуджених проводиться не менше 1 разу на місяць. Рішення ради колективу засуджених оформлюється протоколом, який затверджується начальником відділення. Зі складу голів рад колективів засуджених відділень створюється рада колективу засуджених установи. Склад ради щороку затверджується наказом начальника установи. Рада працює під керівництвом начальника установи. Не можуть бути обраними до складу ради колективу засуджених особи, які злісно порушують вимоги режиму відбування покарання. Зі складу ради колективу засуджених виключаються особи, які допустили злісні порушення режиму тримання. Корисна ініціатива засуджених реалізується шляхом їх участі у програмах диференційованого виховного впливу, роботі гуртків за інтересами (прикладної творчості, художньої самодіяльності тощо)та у спортивних секціях, порядок роботи яких затверджується наказом начальника установи. Права начальника відділення соціально-психологічної служби 1. Використовувати соціально-педагогічні, психологічні та інші форми і методи роботи із засудженими, які є доцільними з точки зору їх виправлення та відповідають вимогам встановленого порядку відбування покарання. 2. Порушувати питання про вжиття персоналом установи заходів, спрямованих на забезпечення законних прав та інтересів засуджених. 3. Брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до інших структурних дільниць або інших установ, застосування до засуджених заохочувальних норм, амністії або помилування та інших комісій, доповідати про свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень стосовно засуджених. 4. Вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення, користуватися дисциплінарними повноваженнями, визначеними кримінально-виконавчим законодавством. 5. Закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця та місця для збереження особистих речей і продуктів харчування. 6. Отримувати від структурних підрозділів установи інформацію стосовно засуджених відділення, яка має значення для їх виправлення та безпеки. 7. Порушувати перед керівництвом установи питання щодо створення належних умов тримання засуджених та зміцнення матеріально-технічної бази для проведення соціально-виховної роботи у відділенні. 8. Звертатись до членів методично-виховної ради установи за наданням методичної та практичної допомоги в організації роботи із засудженими. 9. Вносити корективи до індивідуальних програм роботи із засудженими з урахуванням досягнутих результатів або змін у поведінці засуджених. 10. Порушувати перед керівництвом установи клопотання щодо переведення до дільниці ресоціалізації засуджених, які тримаються у дільниці посиленого контролю. Обов’язки начальника відділення соціально-психологічної служби 1. Вивчати та в повному обсязі володіти даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення. 2. Щодня проводити обхід відділення з метою огляду технічного стану приміщень, виявлення предметів, виробів і речовин, зберігання яких засудженим заборонено, організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні, дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території, збереження майна відділення. 3. Протягом робочого дня відвідувати місця перебування засуджених відділення, спостерігати за їх поведінкою. 4. Вимагати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, дотримання режиму відбування покарання. 5. Проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та вилучати у них предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено. 6. Брати участь у поіменних перевірках наявності засуджених відділення. 7. Згідно із затвердженим графіком здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати порушені в їх заявах і скаргах питання, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів. 8. Піклуватися про стан здоров’я засуджених, супроводжувати засуджених відділення до медичної частини на амбулаторний прийом у визначений розпорядком дня та графіком роботи медичної частини час. 9. Стежити за виконанням засудженими правил санітарії та особистої гігієни, спільно з медичними працівниками здійснювати заходи санітарної освіти засуджених, спрямовані на пропаганду медичних та санітарних знань, формування навичок здорового способу життя. 10. При надходженні до відділення новоприбулих засуджених ознайомлюватись з даними первинного вивчення їх особистості в період перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу. 11. У період відбування покарання засудженими вивчати їх особистість, аналізувати стан виконання індивідуальних програм роботи із засудженими та періодично здійснювати оцінку ступеня виправлення засуджених. 12. Сприяти відновленню та підтримці засудженими соціально корисних зв’язків, залучати до цієї роботи родичів засуджених та представників організацій, які проводять роботу в установі. 13. Складати характеристики на засуджених для розгляду питань щодо зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, застосування амністії або помилування та в інших необхідних випадках. 14. Сприяти трудовій зайнятості засуджених на виробництві установи та оволодінню ними робочими спеціальностями, контролювати їх виведення на роботу та ставлення до праці. Здійснюватиоблік працевлаштування засуджених, виконання ними норм виробітку, нарахування заробітної плати, а також облік погашення засудженими позовів та сплати аліментів. 15. Залучати засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, до навчання у загальноосвітньому навчальному закладі та професійно-технічному училищі при установі. 16. Організовувати та проводити щоденні інформаційні години із засудженими відділення. 17. Організовувати та проводити серед засуджених просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі та інші заходи, які забезпечують їх зайнятість у вільний час. 18. Залучати засуджених до соціально-корисної діяльності, організації роботи ради колективу засуджених відділення та гуртків за інтересами. 19. Виявляти засуджених, які потребують підвищеного контролю за їх поведінкою, вживати заходів щодо поставлення їх на профілактичний облік та у взаємодії з іншими службами установи проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу. 20. Виявляти та попереджувати конфліктні ситуації між засудженими та протиправні дії з їх боку. 21. Бути присутнім при поміщенні (звільненні) засуджених у дисциплінарний ізолятор (карцер), переведенні в приміщення камерного типу (одиночну камеру), які застосовуються як стягнення за допущені порушення, не рідше одного разу на тиждень проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу. 22. Роз’яснювати засудженим основні положення законодавства про зайнятість та соціальний захист населення, сприяти попередньому вирішенню питань їх трудового і побутового влаштування після звільнення. 23. Аналізувати інформацію про стан рецидивної злочинності серед засуджених, які раніше відбували покарання у відділенні, а також про осіб, які були повернуті з дільниці соціальної реабілітації або інших установ за злісне порушення режиму відбування покарання. 24. Своєчасно надавати представникам інших служб установи інформацію про засуджених, яка має значення для їх виправлення та безпеки. 25. Підтримувати у належному стані та своєчасно оновлювати наочну інформацію у приміщеннях відділення. 26. Готувати списки засуджених, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, для встановлення над ними індивідуального шефства з боку працівників установи та розглядати їх на профілактичній комісії установи. 27. Щомісяця доповідати заступнику начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи рапортом про результати роботи. 28. Відвідувати заняття в школі психолого-педагогічної майстерності, працювати над підвищенням свого професійного рівня. 29. Дотримуватись порядку взаємовідносин персоналу установи і засуджених та норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої служби України. Документування відділення соціально-психологічної служби 1. Начальник відділення соціально-психологічної служби забезпечує ведення: 1) індивідуальних програм соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими (при звільненні засуджених вони долучаються до їх особових справ); 2) квартального плану роботи, який затверджується заступником начальника установи ізсоціально-виховної та психологічної роботи; 3) журналу обліку роботи із засудженими відділення соціально-психологічної служби; 4) журналу обліку прийому з особистих питань засуджених відділення соціально-психологічної служби; 5) журналу обліку роботи ради колективу засуджених відділення соціально-психологічної служби. 2. Документація зберігається протягом двох років у робочому приміщенні начальника відділення у металевій шафі або сейфі. Отже відповідно до нормативно-правової бази начальник відділення СПС та й увесь персонал УВП має усвідомити себе суб’єктом соціальної діяльності, а не лише виконавцем правових норм, та побудувати взаємовідносини таким чином, щоб сприяти розвитку у засуджених почуття відповідальності та тих нахилів та здібностей, які допоможуть їм повернутися до суспільства, жити з повагою до закону та самостійно заробляти на своє життя після звільнення, тобто, бути безпечними для суспільства та держави.
1. Питання для самоконтролю: 1. Охарактеризуйте основні завдання ДПтС України. 2. Представте узагальнена класифікація органів і установ виконання покарань. 3. Розкрийте класифікація установ виконання покарань. 4. Дайте характеристику колоній за рівним безпеки.
|
